Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

КАДАСТРОВІ МАХІНАЦІЇ. ІНОДІ НЕ ЗАХИЩАЄ НАВІТЬ ДЕРЖАВНИЙ АКТ
Коли починаєш розслідувати шахрайські схеми щодо оборудок із землею, просто дивом дивуєшся,...
АГРО-2017: З АКЦЕНТОМ НА ТЕХНІЦІ
XXIХ Міжнародна, і третя в умовах війни на Сході України, агропромислова виставка «АГРО-2017»...
МІЦНЕ КОРІННЯ ХОРТИЦЬКОГО ТЕРМІНАЛУ
Міцним корінням із тисяч паль, подібно до знаменитих столітніх козацьких дубів, вростає в...
ВИСОКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯРОГО ТРИТИКАЛЕ
Тритикале завдяки низці агрономічних переваг і високим товарним якостям може стати не просто...
РІЧКОВІ АВТОБАНИ, ЯКІ ГОТОВІ СЛУЖИТИ УКРАЇНЦЯМ
Ми горді з того, що стародавній Дніпро, третя в Європі за величиною річка, ототожнюється з...

Наші партнери:

ВОДНІ КАНІКУЛИ ТОВАРИША МАРКСА – ПОВІСТЬ ПРО ТРИ СЛОВА

Верховна Рада пішла на канікули. Депутати ніжать свої тіла на берегах далеких і близьких морів, відпочиваючи від бійок та скандалів. Проте напередодні відпустки вони плідно попрацювали – за останній місяць роботи разом з урядом видали «на гора» 467 законопроектів. Ми не сумніваємося у масштабності завдань, що їх мають вирішити ці депутатські ініціативи, проте інколи і гора може народити мишу, як ото вийшло з законом про включення молока до об'єктів державного цінового регулювання. Ми писали про сумнівність користі від такого нововведення, наводили думки фахівців («Агропрофі №23 від 15.06.2012), проте це не спинило депутатів від його ухвалення. Приємно, що остання інстанція – Президент – виявився «на висоті». Тож заветувавши закон, він відправив його депутатам з нищівними висновками та пропозицією не переробляти, а відхилити.
Зрозуміло, що аналізувати увесь масив депутатської законотворчості неможливо, проте на деяких «перлах», видобутих народними обранцями з глибин державницької думки, хочеться загострити увагу.


І ставок, і млинок, і вишневенький садок…
Вже доволі давно водне плесо в Україні сприймається не лише як окраса природи, але й джерело прибутку. Закон не проти – дозволяє брати у користування на умовах оренди водні об'єкти або їх частини, але лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Промислове розведення риби є доволі вигідним бізнесом – особливо з огляду на те, що власна океанська флотилія давно перебралася до чужих портів і морська риба на наших прилавках в основному морожена. Та от біда – не сприймає український громадянин священності і недоторканності приватної власності – особливо якщо за діда-прадіда водоймою користувалися усі, а тут раптом – зась. Тому народ частенько закидає вудки (і не лише вудки) до орендованих і зариблених водойм. Вже і сторожу наймали, і паркани будували – не допомагає. От якби крім води та ще й берег орендувати, щоб жоден супостат не пробрався…
І такі думки вочевидь приходять не лише тим, хто розводить рибу, адже відповідно до частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
От тільки хто буде платити за оздоровлення на березі водойми, коли вона доступна усім? Інша справа, якщо не лише водойма, але й земля довкола неї належать одній особі. Тому-то процес орендування берега набув такої популярності.
Проте виникає одна «заковика»: в разі розташування на земельній ділянці озера, водосховища, іншої водойми, наданої орендарю згідно з договором оренди, передача земельної ділянки, на якій вона розташована, а також прибережної захисної смуги навколо водойми в оренду повинна здійснюватися за результатами проведення земельних торгів. Причому по закону участь у земельних торгах повинні брати не менше двох учасників, інакше вони визнаються недійсними. Але ж якщо ставок мій, то хто крім мене братиме в оренду берег? Відповідно претендент на оренду, він же учасник торгів, лише один і торги визнають недійсними. Таке от виходить замкнене коло
З іншого боку, може виникнути й гірша ситуація, коли землю, що на ній розташована водойма орендує одна особа, а водойму – інша. Або в торгах на право оренди берега навмисне бере участь конкурент. Тут взагалі така колізія, що й ворогу не побажаєш: як домовлятися про доступ до своєї власності чи про розміщення на березі якихось об'єктів? Тут із сусіда-орендаря можна вірьовки вити!
Та на виручку мають намір прийти народні депутати В.Кисельов, В.Забарський, О. Нетецька та Б. Дейч, які у своєму законопроекті №10657 пропонують не морочити голову і додати до переліку земельних ділянок, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зайняті озерами, водосховищами, іншими водоймами, наданими в оренду та прибережними захисними смугами навколо них. Прибережні смуги пропонується безальтернативно передавати в оренду тим, хто орендує водний об'єкт. Правда, на строк не більше строку оренди водойми. Якщо законопроект стане законом, оренда водної гладі практично автоматично означатиме і оренду прибережної смуги. Це буде схоже на вибори у СРСР, коли у бюлетені було зазначено прізвище лише одного кандидата. Логічно – якщо орендар потрібен один, то навіщо два претенденти?
Законопроект передбачає внесення зміни до статті 134 Земельного кодексу України щодо розширення переліку випадків, при яких земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Зміна передбачає внесення доповнення в дану статтю, що стосується передачі в оренду землі орендарям поверхневих водних об'єктів без проведення земельних торгів.
Автори законопроекту вважають, що прийняття законопроекту дозволить врегулювати процедуру передачі в оренду земельних ділянок під поверхневими водними об'єктами, наданими в оренду відповідно до Водного кодексу України, та прибережними захисними смугами навколо них, передати в оренду такі земельні ділянки, тим самим забезпечивши додаткові надходження до бюджетів коштів від плати за землю.
Крім того, на їхню думку, документ дозволить передати поверхневі водні об'єкти та земельні ділянки під ними ефективним користувачам, забезпечити збереження водних об'єктів, а також буде сприяти розвитку підприємницької діяльності.
От тільки якщо цей витвір депутатського законодавчого генія стане законом, то не лише рибу ловити, чи там худобу напоїти, а навіть руки помити у орендованій водоймі ніхто вже не зможе. І буде те озеро, річка чи став милувати лише ваші очі, бо купатися в ньому зможуть лише ті, кому (зрозуміло що не безкоштовно) дозволить орендар. Він же ж і орендував його для «культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей». Тобто населення хіба що зможе теоретично втішатись статтею 13 Основного закону, яка говорить, що водні природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності народу.

Не агрохолдингом єдиним…
Боротьба з агрохолдингами стає все більш популярним видом українського національного спорту. Проте якщо раніше пальму першості у цій боротьбі міцно тримали в своїх руках урядовці, то нині естафету від них намагаються перехопити і депутати.
Ще не висохли чорнила на ухваленому 19 червня у першому читанні Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин проект Закону про аграрні розписки, реєстраційний №9610, внесений народними депутатами С.Терещуком та Г. Калетніком (див. «Агропрофі» №24 від 22.06.2012), як член цього ж таки комітету М.Перестенко разом з В.Лещенком та В.Даниленком внесли власний законопроект № 10716 «Про форвардну заставну закупівлю сільськогосподарської продукції у дрібних і середніх сільськогосподарських підприємств».
Посилаючись на призабутий нині авторитет Карла Маркса, автори законопроекту побиваються над відносно нижчою, ніж у інших галузях народного господарства, прибутковістю сільськогосподарського виробництва. На їхню думку, в Україні, незважаючи на прийняття Закону «Про державну підтримку сільського господарства», рівень підтримки державою аграрних виробників залишається дуже низьким. Стихійною, але економічно мотивованою, реакцією сільськогосподарського виробництва на несприятливість бізнес-середовища є агрохолдингізація – створення великих сільськогосподарських структур, які витісняють дрібні і середні господарства, але загрожують соціальному розвитку села і спричиняють деградацію сільськогосподарських угідь.
З метою протидії агрохолдингізації аграрного виробництва депутати вважають доцільним посилити підтримку діяльності особистих селянських господарств, фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, інших дрібних і середніх сільськогосподарських підприємств України. Одним із таких заходів на їх думку має бути створення сприятливих правових та економічних передумов для залучення дрібними і середніми сільськогосподарськими товаровиробниками коштів із сфери переробки і реалізації аграрної продукції для фінансового забезпечення процесу вирощування продукції. Вочевидь, депутати вже не покладають надій на Аграрний фонд, котрий цього року проводив форвардні закупівлі майбутнього урожаю, тому пропонують інше джерело поповнення обігових коштів.
Де ж вони найшли той кредитний Колондайк? Фінансовий ресурс пропонується залучити у посередників – господарюючих суб'єктів, які здійснюють заготівлю і реалізацію сільськогосподарської продукції. Економічними стимулами надавати кошти сільськогосподарським виробникам на початку сільськогосподарського (маркетингового) року будуть служити застава майбутнього урожаю (у формі застави посівів сільськогосподарських культур на певних ділянках) та непоширення на посередників заходів щодо квотування поставок сільськогосподарської продукції на експорт, які уряд України застосовує у період збирання та реалізації нового урожаю. Причому депутати всерйоз вважають, що для агрохолдингів заходи щодо квотування поставок вітчизняної сільськогосподарської продукції закордон мають діяти. Чи не у Маркса набралися вони такого своєрідного розуміння ринкової економіки?
Законопроектом пропонується створити можливість залучення дрібними і середніми сільськогосподарськими товаровиробниками коштів посередників – заготівельників сільськогосподарської продукції на вигідних умовах – фактично на умовах безвідсоткового кредиту під заставу майбутнього урожаю сільськогосподарських культур. Натомість посередники – заготівельні структури отримують гарантію поставки їм вирощеної сільськогосподарської продукції, гарантію звернення стягнення на майно виробника у випадку не поставки такої продукції.
КрІм того, вони матимуть можливість відчуження права на отримання сільськогосподарської продукції шляхом відчуження товаророзпорядчого документа – форвардної заставної.
Автори законопроекту вважають, що право на залучення коштів заготівельників повинні отримати надійні у економічному та юридичному відношенні аграрні формування – дрібні та середні сільськогосподарські підприємства, які займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва впродовж 3-х років, а також мають на праві власності, праві постійного користування, оренди чи емфітевзису земельну ділянку (земельні ділянки) сільськогосподарського призначення для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції, які посвідчені у встановленому законом порядку. Покупцями (заготівельниками) сільськогосподарської продукції за форвардною заставною закупівлею сільськогосподарської продукції можуть бути особи, які мають право здійснювати закупівлю і реалізацію сільськогосподарської продукції відповідно до чинного законодавства України.
Якщо ж сільськогосподарське підприємство не отримало урожай у розмірі, визначеному форвардною заставною, то воно може запропонувати покупцеві (заготівельнику) поставити, за його згодою, сільськогосподарську продукцію іншої якості або ж іншу продукцію вирощену ним.
Законопроект містить також вимоги щодо форми та змісту форвардних заставних. Згідно з ним, форвардні заставні складаються у письмовій формі на бланку, підписуються сторонами форвардної заставної закупівлі сільськогосподарської продукції та підлягають нотаріальному посвідченню. Крім того, форвардні заставні складаються у двох примірниках, один з яких зберігається в справах особи, що вчиняє нотаріальні дії з їх посвідчення та реєстрації, а інший – передається покупцеві (заготівельнику) сільськогосподарської продукції. На думку законотворців, під заставу форвардних заставних банки зможуть надавати кредити. Хоча це й викликає сумнів з огляду на норму законопроекту, яка передбачає можливість, а не обов'язковість страхування закладеного урожаю.
Безперечно, основним завданням законопроекту є забезпечення виконання умов правочину щодо форвардної заставної закупівлі сільськогосподарської продукції обома їх сторонами. Тому законопроект містить цілий розділ, який детально врегульовує порядок виконання своїх зобов'язань за форвардною заставною як сільськогосподарським підприємством, так і покупцем сільськогосподарської продукції.
На думку авторів законопроекту, його прийняття надасть можливість товаровиробникам залучати фінансові ресурси приватних заготівельників під заставу майбутнього врожаю на початковому етапі вирощування сільськогосподарських культур. За попередніми розрахунками, якщо закон набуде чинності, у перші роки його дії щорічна економічна ефективність запровадження форвардної заставної закупівлі сільськогосподарської продукції вимірюватиметься щонайменше 1 млрд грн залучених коштів приватних господарюючих суб'єктів для потреб фінансування вирощування сільськогосподарських культур. В перспективі застосування форвардних заставних дозволить залучати кредитні ресурси з приватного сектору близько сорока тисячам фермерських господарств та 12 тисячам інших дрібних і середніх сільськогосподарських підприємств. Крім того, запровадження кредитування дрібних і середніх сільськогосподарських товаровиробників на засадах форвардної заставної закупівлі сільськогосподарської продукції стимулюватиме перетворенню особистих селянських господарств у фермерські господарства та інші організаційно-правові форми сільськогосподарських товаровиробників, а також зменшить тенденцію до агрохолдингізації сільськогосподарського виробництва в Україні.
Чим форвардна закладна відрізняється від аграрної розписки? Та практично нічим. То навіщо тоді було город городити? Здається, що справжня мета законопроекту – спонукати трейдерів фінансувати вирощування продукції. У 2011 році депутати вже намагалися спонукати трейдерів авансом фінансувати майбутній урожай в обмін на безперешкодний експорт збіжжя («Агропрофі» №09-10 (140) від 11.03.2011). Законопроект №8163 крім створення державного оператора із забезпечення експорту зерна передбачав, що експорт зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) здійснюватиметься сільськогосподарськими товаровиробниками зерна, у обсягах власного виробництва, а іншими суб'єктами господарювання – в обсягах передбачених договорами (контрактами) з сільськогосподарськими товаровиробниками на вирощування зернових культур, що здійснили авансові платежі в обсязі не меншому ніж 50 відсотків ціни відповідної продукції, що склалася на біржовому ринку України. Думаю, ви здогадуєтеся, що законопроект №8163 і №10716 мають багато спільного, в тому числі і автора – у обох випадках це голова підкомітету з питань реформування агропромислового комплексу, розвитку науки та освіти аграрного комітету ВРУ Марина Перестенко. Марина Володимирівна член фракції КПУ у Верховній Раді, тому стає зрозумілим і посилання на авторитет основоположника марксизму і намагання запровадити механізми регулювання ринку.
У 2011-му під тиском вітчизняних учасників ринку зерна та обуреної світової аграрної спільноти реалізувати цю схему не вдалося – депутати відмовилися навіть включати законопроект до порядку денного. Як бачимо, «хороша» ідея не помирає, а відроджується у новому вигляді. Оскільки решта законопроекту №10716 по суті повторює законопроект про аграрні розписки, то, вочевидь, саме новела про безперешкодний експорт в обмін на авансове фінансування і є ключовою у всьому цьому законопроекті.
Такі от пропозиції депутатів щодо ощасливлення населення – від фактичної приватизації водойм і їх берегів до райдужних перспектив дешевих кредитів за рахунок ручного керування урядом ринком сільгосппродукції.

Всього лиш три слова…
Не відстають від депутатів і самі урядовці. Як ви думаєте, у яку ціну обійдуться сільськогосподарським товаровиробникам зміни до закону, які полягають у тому, що одне слово пропонується виключити, а два інші – додати? Здавалося – всього лиш три слова, але якщо урядовий законопроект №10731 «Про внесення змін до ст. 209 Податкового кодексу України (щодо особливостей сплати податку на додану вартість сільськогосподарськими підприємствами)», стане законом, селяни втратять 11,1 млрд грн.! Непоганий гонорар за воістину ювелірну роботу – майже по 4 млрд за слово.
Адже законопроект передбачає зміну самостійного використання акумульованих від продажу сільгосппродукції коштів ПДВ на директивне, у відповідності до пріоритетних напрямків, що визначатимуться урядом. Відповідно до нині чинної норми статті 209 Податкового кодексу сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні цього сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Урядовці пропонують в абзаці першому слово «інших» виключити, а абзац другий після слова «банків» доповнити словами «та використовуються». І все – тепер використати кошти на якісь невиробничі цілі – зась, більше того: не лише відкриття рахунків у банку, але й використання накопичених на цих рахунках коштів можливе лише у порядку затвердженому Кабінетом Міністрів.
Де вже нерозумним селянам без батьківської опіки уряду знати, як краще витратити зароблені ними гроші! І якщо у пояснювальній записці ще згадується, що мовляв кошти будуть спрямовані для розвитку тваринництва, то у самому законопроекті про це – нічичирк. Тобто у разі його схвалення депутатським загалом, насправді кошти від селянського ПДВ уряд зможе використовувати у будь-який зручний для себе спосіб – хоч новий чемпіонат з футболу проводити. А з огляду на те, що Міністерство аграрної політики та продовольства розробило цей законопроект ще у квітні, припущення про єврочемпіонат видається не таким вже й фантастичним. Правда чемпіонат вже минув, проте у держбюджеті він залишив чимало дір, на залатування яких ці 11,1 млрд грн ох як знадобляться!

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: