ПОБАЧИТИ НЕАПОЛЬ І... — НЕ ПОМИРАТИ!

Так, відвідавши це абсолютно неординарне, дивовижно оптимістичне місто на південному узбережжі Італії — Неаполь, хочеться жити на повну! Хоча витокові вислови: італійською — Vedi Napoli e poi muori і неаполітанською (місцеві вважають її мовою, навіть не діалектом) — Vide Napule e po' muore, серед варіантів перекладу мають: «Побачити Неаполь — і потім померти» або «Подивися на Неаполь — і помри!». Як не крути, а йдеться про те, що в житті обов'язково слід побачити Неаполь із його неперевершеною вічною красою і довершеністю, а після того можна і помирати.

Деякі історики приписують ці слова покровителю міста, найвидатнішому поетові стародавнього Риму й античності, авторові епосу «Енеїда» про легендарне походження римського народу — Вергілію. Саме у Неаполі Вергілій знайшов свій вічний спочинок.

Уперше занотував ці слова інший поет і політичний діяч світового масштабу — німець Йоганн Вольфґанґ фон Ґете навесні 1787-го у щоденниковому записі під час своєї другої подорожі до Італії.

Отже, побачити Неаполь і померти — стисло висловлює всю палітру емоцій щодо одного з найпрекрасніших чудес світу є синонімом здійснення найзаповітнішої мрії (або останнього передсмертного бажання), виконання найважливішої справи у житті. Поширившись з італійської, фраза часто вживається щодо інших міст, пам'яток або подій, до яких промовець прагне висловити захоплення.

Як відомо, з грецької «поль» означає місто (наприклад, Мелітополь, Бориспіль), а «Неа-поль» — нове місто, за 190 км на південний схід від Риму, на узбережжі Неаполітанської затоки Тірренського моря. Більшість людей знає, що над містом височіє легендарний вулкан Везувій, який випалив колись попелом місто Помпеї (а також міста Геркуланум і Стабії). І що зовсім поруч із ним на скелястих крутих берегах розкинулось дивовижної краси курортне містечко Сорренто...

Неаполь нікого не полишає байдужим. Місто буквально перевертає ваш світогляд і розуміння гармонії з ніг на голову, і спочатку видається, що такого просто не може бути — неможливо поєднати непоєднуване. У світі є багато давніх і поважних міст, і Лондон або Париж ще більш естетично красиві (можливо). Але Неаполь має свою чарівність і є містом, яке потрібно розуміти і треба знати, щоб вірно інтерпретувати. Тому що все, навіть те, що може здатися неправильним — кількість історичних пам'яток на квадратному сантиметрі і житлові будинки, де одна або кілька стін є стінами храму, на тлі різдвяних гірлянд та ілюмінації сохне випрана білизна, хаотичний рух на тротуарах і проїжджих частинах, коли пішоходи переходять вулицю будь-де, а скутери буквально кидаються під колеса авто, коли транспорт просто рухається по зустрічній. І при цьому жодного ДТП або ушкодженого пішохода. Навіть побутовий бруд, який у вигляді паперу, пакетів і пластикових пляшок накопичується під вечір на вулицях, на ранок увесь зникає. У повітрі превалює атмосфера доброзичливості, хоча вважається, що місто криміналізоване і тут чимало віртуозних злодюжок, які дадуть фору брутальним гангстерам деяких інших міст світу. Тут багато емігрантів із африканських і мусульманських країн, які додають колориту та культурного різноманіття.

Слід зазначити, що місто попри непростий вологий клімат, що невблаганно псує фасади вікових будівель, активно будується та ще активніше реставрується, вдосконалюється та старанно береже свої неповторні пам’ятки та архітектуру.

Історія

Неаполь, теперішній центр регіону Кампанія (Сampania), був заснований грецькими поселенцями (переселенцями з острова Родос) як колонія близько VIII ст. до н. е. Перша назва — Парфеноб, на честь сирени Партенопи з грецької міфології, яка жила в цих місцях. Сирени своїм солодкоголосим співом заманювали моряків на острів, там убивали, і ніхто не міг пропливти повз. Однак хитромудрий Одіссей (або Уліс у римській міфології) перехитрив сирен, і Партенопа не пережила цієї ганьби, покінчивши життя самогубством. На місці її могили і було засноване перше місто Партенопея. Власне Неаполь був заснований пізніше, приблизно у V ст. до н. е. поруч з Партенопеєю, яку після цього стали називати Палеполіс (старе місто).

Згодом місто підпадає під володіння Римської імперії. VI століття Неаполь було завойовано Візантійською імперією, під час спроби Юстиніана І відновити колишню Римську імперію. 1039-го Неаполь пограбували нормани і згодом приєднали його до королівства Сицилія.

Далекого 1224 року було засновано Неапольський університет — один із перших університетів Європи. Від 1266-го Неаполь за правління Карла Анжуйського стає столицею Сицилійського королівства замість Палермо.

У XVII столітті Неаполь нараховував 300 тисяч жителів, і таким чином був другим в Європі містом за чисельністю мешканців після Парижа.

Лише 1860 року Неаполь разом з рештою земель Південної Італії було приєднано до єдиної Італійської держави внаслідок референдуму.

Транспорт

Неаполь — місто-мільйонник із розгалуженою транспортною мережею. Діють дві гілки метро, які обслуговують різні перевізники. Перша жовта гілка — більш сучасна, на вході стоять звичні нам турнікети, прохід крізь які відкривається після валідування проїзного документа. Друга блакитна гілка — більш стара, її потяги скорше схожі на міську електричку — бувають потяги і старого, і ультра сучасного вигляду, які ходять, у тому числі, за межі міста. Проїзні квитки на цій лінії слід валідувати (компостувати) при вході на станцію.

Віднедавна діє єдиний проїзний квиток для проїзду в усіх видах транспорту Неаполя. Але якщо ви хочете користуватись усіма видами транспорту по місту, а також у передмісті і не заморочуватись, варто придбати в касах на великих станціях чи кіосках-автоматах інтегрований квиток TIC за 4,5 євро, який діє до 23:59 кожної доби.

Кількість транспорту, або правильніше — засобів пересування, тут просто небачена — переважно маленькі автомобільчики, скутери, мотоцикли, велосипеди. Немає окремих смуг для громадського транспорту, велодоріжки трапляються, але хто ж на них звертає увагу. Тротуаром рухаються велосипедисти і численні матусі з дитячими легкими візочками. Ці жіночки, наче справжні ралістки, виписують дивовижні кульбіти і рухаються дуже швидко і вправно по мощених колдоблених тротуарах.

Пішоходи переходять вулицю там, де їм зручно. Так само будь-де перетинають смуги автомобілісти, і цілком природно кинути авто в другій смузі, не затуляючи дверей, щоби можна було зробити фото або з кимось поспілкуватись. Усе це нагадує хаотичний броунівський рух під ледь не постійне чиєсь бібікання. Однак лише на перший погляд. Бо якщо не просигналити, то як попередити іншого учасника руху про можливу небезпеку? Тим не менше, якщо призвичаїтись, все стає дуже гармонійним. І показовим є відсутність ДПТ як таких (принаймні на наших очах).

І хоча затори (не корки!) тут звичне явище, громадський транспорт намагається рухатись за графіком.

Екскурсії і музеї

РозпоЧати варто з автобусної екскурсії містом міжнародної компанії Hop-on-hop-off (https:// www.hop-on-hop-off-bus-tours.com), яка працює у великих містах світу. Сітітур Hop-On Hop-Off (дослівно з англ. «застрибувати-вистрибувати») проводиться на двоповерховому автобусі за певним маршрутом у місті із заздалегідь встановленими зупинками. В Неаполі існують два маршрути, термін дії квитка 24 години з моменту активації. Кожен власник квитка отримує навушники і доєднується до автобусного аудіогіда на одній з восьми мов. Турист може виходити та заходити до автобуса необмежену кількість разів, на карті позначені маршрути і зупинки із часом прибуття автобуса. Спочатку є сенс післяобідньої доби проїхати одним маршрутом, не виходячи, а потім скористатись на цьому маршруті виходом-входом. Наступного дня зранку сідаєте на другий маршрут. На мій погляд, синій маршрут вздовж узбережжя, який триває 70 хвилин, більш цікавий і пізнавальний. Тим більше, що дістатись до його зупинок пішки значно складніше, ніж в центрі міста (де вдень ще можна потрапити і в тягнучку).

Відвідини музеїв і проїзд міським транспортом без обмежень може забезпечити туристична агенція Сampania Arteсard (https:// www.campaniartecard.it/). Найбільш популярні на 3 і 7 діб: більш дешеві 3-добові за 21 євро — по Неаполю і 32 євро по всьому регіону Кампанія, а також дорожчі 7-добові. Для дітей і підлітків ці карти коштують суттєво дешевше.

У такий спосіб ви можете відвідати безкоштовно 3 музеї на ваш вибір із загального переліку (який є на сайті), а для відвідин інших музеїв зі списку — отримати суттєву знижку. Це вигідно, адже, приміром, вхід до Археологічного музею коштує 15 євро.

Єдине, за умов дії коронавірусних обмежень, слід завчасно реєструватись на сайтах обраних музеїв і вибирати період відвідин у межах терміну дії картки.

Почути змістовні та цікаві розповіді про найбільші міста світу та їхні історичні пам'ятники і музеї можна завдяки аудіогіду від мобільного додатку MyWoWo (https://mywowo.net). Це італійський туристичний стартап —  професійний аудіоконтент, або послуги екскурсовода, кількома мовами. За винятково демократичною ціною до 5 євро можна слухати онлайн або скачати на свій телефон усі 3-5 хвилинні розповіді про визначні вулиці, пам'ятники, музеї обраного міста.

Музика

ІталІйська визнана найбільш мелодійною мовою світу. І не дивно, якщо попросити назвати видатних тенорів, то насамперед ітиметься про італійців. Але неаполітанці зазначають, що неаполітанська мова краща і мелодійніша за будь-яку, бо сама по собі вона вже є музикою. Поруч із центральною площею Плебісцито височіє неаполітанський символ міста, найстаріший у Європі оперний театр Сан-Карло. Зведений 1737 року, він на 41 рік старший від знаменитого міланського Ла Скала та на 55 від Ла Феніче у Венеції, та є одним із найвизначніших храмів класичного музичного мистецтва у світі.

Тут виокремилась власна Неаполітанська школа в жанрі опери, яка відрізняється від венеціанської, віденської та флорентійської шкіл красою мелодії: центральну роль у творах відіграє голос, а інструментування і драматургія посідають другорядне місце. Вартість квитків на вистави для пересічного шанувальника опери зависока, а от доторкнутися очима до прекрасного можна по буднях за 9 євро на груповій екскурсії театром упродовж 45 хвилин.

Проживання

Усе більшої популярності для бюджетних туристів набувають готелі формату B&B (bad & breakfast, ліжко та сніданок). І для італійських міст це дуже характерно. Зазвичай для цього викуповується або весь будинок, або його частина, квартири переобладнуються в кімнати з санвузлами, гості отримують комплект ключів від будинку і кімнати. Сніданок замовляєте щоранку із загального переліку запропонованих готелем страв. Певні готелі цього формату пропонують для прийому їжі верхні поверхи або навіть прибудови на даху із заскленими і відкритими терасами, відокремленими столиками і навіть басейном і ліжаками для загоряння. Щоправда, в зимовий період на тераси можна вийти лише для огляду краєвидів.

Харчування

ХарЧуваннЯ, особливо якщо ви можете поснідати в готелі, не викликає проблем. Усі кафе і ресторани, переважно сімейного типу, дуже цінують репутацію. Тому наїдки всі свіжі і смачні. Піцу пропонують всі, на перших позиціях меню піци Маргарита (вона ж Неаполітана) та Марінара від 5 євро за штуку. Класичними блюдами у Неаполі є також безліч різновидів пасти, лазанья і, безумовно, смачні та недорогі італійські вина. Зверніть увагу, тут обслуговування включене у вартість чека і коштує від 1,5 євро на людину (вартість сервісу зазначена у меню). Порада: шукайте кафе, де чимало відвідувачів — там, зазвичай, смачніше, дбайливіше персонал та гарне співвідношення ціна/якість.