Статті

ХЛІБ НА СТОЛІ. СВЯТА І ПОВСЯКДЕННЯ

Під такою назвою у Національному заповіднику «Софія Київська», духовній святині українства, діє унікальна експозиція що розповідає про роль хліба в релігійно-символічний, обрядовій, матеріальній та господарсько-виробничій культурах українців.

Локація виставки і дата відкриття 13 грудня є також символічними: це день пам'яті апостола Андрія Первозваного, який першим пішов за Христом і, оминувши пів світу, напророкував на Дніпрових пагорбах створення великого міста, Києва. В українській духовній традиції цей день вважається також молодіжним святом, коли парубки та дівчата приглядаються одне до одного з створення родини. А невдовзі після «Андрія» на нас чекає головне християнське свято Різдва Христового.

«Дух місця» — хліб

Місцем виставки стала будівля монастирської хлібні у комплексі «Софії Київської». Цей корпус пекарні впродовж XVII-XVIII століть кожен день пахкотів медом, пряниками, свіжоспеченим хлібом. Смаколиками частувалася не лише монастирська братія, а й прості миряни — паломники, городяни. Стародавня будівля хлібні зазнала кількох значних перебудов, тож нині про пекарню нагадує лише отвір печі — заглиблена у стіну велика арка. До речі, цю деталь організатори теж задіяли у виставці.

Як розповіла під час відкриття виставки наукова співробітниця заповідника Ольга Паньків, науковців хлібна тема давно спонукала до створення виставки такої тематики. Але брак інформації в архівах заповідника про хліб як продукт, який вживали українці 300-200 років назад, гальмував цю справу. Тому експозицію подали у дещо іншому ключі. Вона показує хліб як предмет релігійний, обрядовий, об'єкт мистецтва, пропаганди і продукт повсякденного вжитку українців.

На виставці представлені експонати із Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Національного музею народної архітектуру та побуту України «Пирогів», Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Національного музею мистецтв ім. Варвари та Богдана Ханенків, Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського та приватної колекції Олени Корусь.

Ручний металевий домашній млин
Ручний металевий домашній млин

«Ця виставка створена не стільки академічно, скільки емоційно. В історії культури та мистецтва є своєрідний сталий, але не науковий термін — «дух місця». Ось тут, у хлібні, монастирській пекарні, дух місця — хліб!», — наголосив завідувач відділу виставкової та освітньої роботи заповідника Святослав Яринич.

Святослав Яринич знайомить з експозицією
Святослав Яринич знайомить з експозицією

За його словами, доволі розлогу частину експонатів становлять ті, що відносяться до релігійного використання хліба. Цей виріб рук людських — одна з найважливіших метафор християнської духовної культури, елемент кількох церковних священнодійств. Передусім це головний елемент Євхаристії (підношення дарів) під час Святої Літургії. У мить Євхаристії хліб символізує тіло Господнє. «Прийміть, споживайте, це тіло моє», — сказав Христос своїм учням, розламавши і роздавши їм хліб. Євхаристію встановив сам Ісус Христос під час Таємної Вечері. Так ідеться у Євангелії від Матвія», — розповів науковець.

Теологічний зміст Євхаристії полягає у тому, що, споживаючи у вигляді хліба і вина Тіло і Кров Христову, віряни єднаються з Христом, а відтак — і одне з одним.

Головні матеріальні обрядові ролі в Євхаристії грають хліб та вино. Обрядовим хлібом під час Літургії для Євхаристії є проскура (в перекладі з грецької — «приношення»). Випікають проскуру з просяного пшеничного борошна, освяченої води, дріжджів та солі. Під час замішування тіста читається молитва. Проскура складається з двох частин — основи і печатки, яку наносять спеціальним дерев'яним штампом. На печатці розміщують зображення хреста у вигляді напису грецькою мовою «IC XC NIKA» — у перекладі «Ісус Христос Переможець». Ще варіантом для печатки на проскурі є монограма Пресвятої Богородиці.

Для приготування «Священної чаші» для Євхаристії священик у вівтарі на престолі нарізає шматочки проскури спеціальним ножем — «копієм». Ним же кладе шматочки у чашу-дискос, додаючи у сосуд теплого солодкого червоного вина. Завершивши процес, священик промовляє слова, сказані Христом своїм учням: «Прийміть, споживайте, це Тіло Моє, що за вас ламається — на відпущення гріхів. Пийте з неї все, це є Кров Моя, Нового Завіту, що за вас, і за багатьох проливається — на відпущення гріхів».

Мистецька традиція

Рання християнська теологія порівнювала вирощування, обробку і випікання хліба із вихованням християнина. Цей символізм прочитується у багатьох релігійних і навіть світських сюжетах різних видів мистецтва.

У історії живопису поширені твори, які відображають пахарів, жнива та пейзажі з млинами. Цей аспект на виставці відображають два твори. «Картина «Млини у селі Пирогове» художника Василя Нечипила начебто звичайний пейзаж. Але символізм її присутності на виставці у тому, що поблизу села Пирогове знаходилися луки, що належали Києво-Софійському митрополичому дому», — підкреслив науковець.

Панно у техніці інкрустація соломкою «Дума про хліб» Олександра Саєнка (1899-1985), українського митця-декоратора, народного художника України
Панно у техніці інкрустація соломкою «Дума про хліб» Олександра Саєнка (1899-1985), українського митця-декоратора, народного художника України

До радянського періоду належить панно «Дума про хліб» українського митця-декоратора, народного художника України Олександра Саєнка (1899-1985). Це виконаний у техніці інкрустація соломкою шедевр вітчизняного декоративного модернізму 1970-х років. Художнику вдалося відтворити романтизм хліборобської праці, народні мотиви та внести обов'язкові ідеологічні елементи радянських часів. Останнє відкрило шлях твору на «всесоюзні виставки» і до поширення у листівках. Саєнко є своєрідним новатором у використанні соломи для високохудожніх предметів побуту, меблів. Він довів, що солома цілком придатна і для оформлення інтер'єрів, і для створення узагальнених монументальних образів.

Образотворчу тему виставки закриває добірка плакатів радянської доби. Радянська держава проголошувала атеїзм, але довкола хліба ідеологи створили своєрідний матеріальний культ. Зі сторінок шкільних підручників, з телевізорів і радіо, з вуличної наочної агітації, з плакатів у крамницях та їдальнях лунали гасла «Хліб наше багатство», «Хліб — Батьківщині», «Хліб усьому голова», «Бережіть хліб!»

Високу символічну вартість хліба офіційна радянська ідеологія аргументувала людськими жертвами, принесеними у боротьбі заради досягнення «світлого комуністичного майбутнього».

Навіщо дарувати штампований пряник?

«Здогадайтеся, які дії мали зробити отримувачі такого подарунку, та чи варто було парубкам ризикувати зубами, щоб у стрибку вкусити підвішений під стелю корж?», — так заінтригувала глядачів науковиця з заповідника «Переяслав» Олена Калінович.

Для українців хлібні вироби на побутовому рівні теж мали символічні значення. На виставці із зібрання заповідника «Переяслав» представлені оригінальні штампи для пряників, муляжі весільних хлібів та коржі, які брали участь у святкуванні дня Андрія Первозваного.

 

Пряники побутові ліпили просто: використовували одну форму на один виріб, до тіста додавали мед. Коли не з'їдали відразу, такі пряники довго зберігали у родині. З часом пряник твердів і доволі довго слугував іграшкою дітям.

Ще одним популярним різновидом були пряники штамповані. Для їхнього виготовлення застосовували пряничну дошку. За її допомоги пряники штампували одним масивом, але поділеним на шматочки борознами — немов сучасна плитка шоколаду. Випікали великий штампований пряник, а потім ділили його на рівні шматки — розділяли по борознах. Довкола цих пряників існувала традиція — коли гості засиділися, а господарі хотіли тактично нагадати, що вже час іти, то дарували учасникам відвідин по частинці пряника.

Як вкусити калиту?

ЦІла «лінійка» хлібів та коржів супроводжувала українців у процесі знайомства, загравання, і врешті весілля. На свято Андрія Первозваного 13 грудня молодь розважалася, щоб придивитися одне до одного і, можливо, обрати пару. За традицією, пекли калиту — круглий корж із отвором посередині. Через нього пропускали стрічку і підвішували корж під стелею. Хлопці у стрибку без допомоги рук намагалися відкусити шматочок калити. У кого виходило, той здобував преференцію на спілкування з дівчатами. А от невдасі було непереливки. Він отримував удар по обличчю віхтем — віником у сажі. Потім невправний стрибун мав відмитися і витримати глузування.

Корж калита — атрибут святкування дня Андрія Первозванного
Корж калита — атрибут святкування дня Андрія Первозванного

Коли ж у щасливих молодих людей все склалося і наставав час весілля, «на сцену» виходили хлібці-«шишки» та великий хліб лежень. «Шишки» використовував наречений, коли запрошував гостей. Зі словами «просили батько, просили мати і я прошу» хлопець вручав «шишку» майбутньому тестеві. «А назва пов'язана із прикрасами, багатими на гострі кути, які робили хлібець схожим на шишку», — пояснила науковиця.

Рясно прикрашений великий хліб лежень клали на святковий стіл перед молодятами, і він там лежав недоторканий все весілля. Звідси й назва — лежень. Коли весілля добігало кінця, хліб розрізали на шматки й обдаровували ними найповажніших гостей.

«А от спеціального хліба для святкування Різдва в традиціях українців не було», — відповіла на наше запитання Олена Калінович. На її думку, це можна пояснити тим, що підготовка різдвяного столу із 12 пісних страв і так було великим клопотом, який лягав на плечі жінок. Канонічними стравами на столі були кутя та узвар, а решту господиня готувала на свій розсуд — головне, щоб були пісні. Тож навантажувати себе ще й важким процесом випікання спеціального хліба українки не хотіли.

Натомість господиня напікала силу-силенну пиріжків з пісною начинкою. Свято розпочиналося так: господар вносив у хату дідух і вмощував його на покуті на столі. Перед батьком ставили миску з купою пиріжків. Господар ховався за мискою з пиріжками і питав дітей: «Бачите мене?». Діти відповідали — «Ні, не бачимо!». Тоді батько казав: «Дай Боже, щоб і на той рік не бачили!», дякуючи за вражаючу достаток у домі, який символізувала велика кількість пиріжків. Таким чином господар «закликав» для родини ситий достаток наступного року. 

Костянтин Макульський. Фото автора 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"