Статті

ВІТЧИЗНЯНА МОДЕЛЬ ОБІГУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬГОСППРИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБУЄ НАДІЙНИХ ЗАПОБІЖНИКІВ!

Скасування мораторію і запровадження ринку землі вже наприкінці 2020 року наразі сколихнули суспільство, причому не лише українське, адже чимало іноземців вклали гроші і успішно працюють у нашому АПК. Ця тема викликала низку протестів фермерів і здійняла неабиякий галас: емоційні дискусії тривають на ток-шоу, в соцмережах. На ТБ навіть з’явилась урядова соціальна реклама про українського фермера Андрія, який не може взяти кредит на купівлю землі, на відміну від польського колеги Анжея. Тим часом окремі положення проштовхнутого в турборежимі і схваленого за основу законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» (реєстр. №2178-10) не знаходять бажаної підтримки ні з боку багатьох агровиробників, ні серед низки народних депутатів.

Це наочно продемонстрували 4 грудня 2019 року у Верховній Раді України парламентські слухання: «Земельна реформа: вітчизняна модель обігу земель сільськогосподарського призначення» за ініціативи Комітету з питань аграрної та земельної політики.

Сесійна зала була вщент забитою агровиробниками (від фермерів до потужних агрокомпаній) і представниками профільних громадських організацій, було чимало народних депутатів, представників різних гілок влади, науковців, власників земельних ділянок тощо.

Захід мав забезпечити відкритий діалог із суспільством та залучення громадськості до обговорення проблемних питань щодо обігу земель сільськогосподарського призначення.

Вів слухання перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук, який відзначив надзвичайну актуальність теми і підкреслив, що ініціатором дискусії під куполом Ради є український народ.

Законодавча платформа для обговорення

Верховна Рада України має розглянути у другому читанні законопроєкти №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» та №2194. Подейкують, що в сесійну залу принаймні першу законодавчу ініціативу буде винесено до кінця поточного календарного року. Ці документи спрямовані на відкриття в Україні вільного ринку земель сільськогосподарського призначення. Для виконання цього завдання до Верховної Ради внесений також законопроєкт №2280 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо планування використання земель». Цей законопроєкт перебуває на розгляді у Комітеті з питань аграрної та земельної політики для винесення на перший розгляд народними депутатами. Керівництво парламентської більшості також анонсувало, що розгляд цього законопроєкту відбудеться до закінчення 2019 року.

Погляд уряду

Першим доповідав міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов. Він погодився з нагальністю обговорення питань, пов'язаних із введенням ринку сільгоспземель, і при цьому виключив будь-яку альтернативу цій реформі, адже зволікання з введенням ринку і продовження мораторію гальмує розвиток аграрної галузі й економіки України в цілому.

Попри мораторій, ринок землі існує в Україні де-факто, зазначив він. Відчуження земель відбувається через «субститути власності» — угоди довгострокового користування та емфітевзису. «У той час, як ми нічого не робимо, відбувається акумулювання землі через названі інструменти. Робимо вигляд, що власності немає, але насправді вона є, та не для всіх. Через це власники земельних паїв отримують набагато меншу винагороду, ніж могли, і за оренду, і тим більше за продаж землі, коли б цей механізм діяв», — описав ситуацію Т. Милованов.

Ще один комплекс вад, який дозволяє існувати тіньовому ринку землі — це не до кінця розроблене законодавство, не наповнений і поки що не точний земельний кадастр, не до кінця побудовані контролюючі служби.

На думку пана Милованова, для того, щоб аграрна галузь могла розвиватись, аграріям потрібні «довгі дешеві гроші» — доступні довгострокові кредити. Їх надходження забезпечить вільний ринок земель. «Позитивний економічний ефект від запровадження цивілізованого ринку землі стимулюватиме притік інвестицій в аграрну галузь та прямі надходження до державного та місцевих бюджетів», — пояснив міністр.

За оцінками Милованова, лише три місяці дії нормального ринку землі принесуть додаткові близько 9 млрд гривень у зростання ВВП, що становитиме 0,23%. 2021-року таке зростання очікується на рівні додаткових 30 млрд грн і відповідно плюс 0,83% зростання ВВП. Також «плюсом» від введення ринку міністр назвав залучення у вільний обіг земель державної власності, що перебувають в управлінні держпідприємств і Національної аграрної академії наук. Це близько 750 тис. га земель, і за допомогою тіньових схем ці землі за безцінь багато років використовують спритні ділки, поскаржився доповідач.

Також державі потрібен нормальний обіг землі, щоб розвивати галузі АПК, які потребують значних вкладень в кожний гектар та довгострокове планування. Наприклад, попри рекордні врожаї і розвиток рослинництва, за 18 років площі під садами і виноградниками постійно скорочувались. Завдяки мораторію Україна втратила 160 тис. га таких земель. Також зменшуються площі земель під зрошенням: із понад 2 млн га залишилося близько 500 тис. га. «Через це країна втратила мільярди гривень через ненадходження коштів, яке викликане зниженням врожайності», — сказав урядовець.

Якою ж буде модель обігу землі? Пан Милованов зауважив, що вона вже є. За роки незалежності в Україні розроблено непогане законодавство у цій сфері — Земельний кодекс і Цивільний кодекс. Їхні положення є доволі збалансованими. «Але варварський мораторій вбиває все хороше, що в цих кодексах є, і, навпаки, заохочує зловживання і маніпуляції. Зловживання можливі через те, що ці кодекси не можна використовувати через мораторій. Модель ринку землі просто треба довести до ладу. І кожен день зволікань веде лише до прогресування хвороби», — наголосив міністр.

Погляд законодавців

Його висвітлив голова Комітету ВР з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський, який розпочав зі зробленого у профільному комітеті аналізу ситуації, що склалася із землею в Україні.

Кажучи про структуру сільгосппідприємств, які обробляють землі, доповідач розділив їх на  три категорії. Перша — це підприємства, які оперують на землях площею до 1 тис. га. На цю групу припадає близько 35 тис. господарств, які обробляють приблизно 23% усіх сільгоспземель. Друга — підприємства із землями площею від 1 до 10 тис. га. Це близько 5 тис. підприємств, що обробляють понад 50% земель. Третя — підприємства із землями площею від 10 тис. га. До цієї групи входить приблизно 180 компаній, які обробляють близько 20% земель.

За даними, якими оперують в комітеті, в Україні близько 41 млн га земель сільгосппризначення. З них понад 7 млн га у власності держави, понад 33 млн га перебувають у приватній власності, приблизно 26 млн га займають пайові землі, які були передані колишнім працівникам колгоспів і соцсфери. Таких пайовиків налічується близько 7 мільйонів. І саме на їхні земельні ділянки поширюється мораторій.

Ще 3,7 млн га приватних сільгоспземель — це ділянки, які виділялись для ведення особистого селянського господарства. На ці земельні ділянки мораторій не поширюється, і за останні 15 років приблизно мільйон гектарів таких земель вже продано.

Втім, наголосив голова комітету, ринок землі вже фактично існує та діє. На цьому ринку продаються і купуються не лише земельні ділянки, які не підпадають під мораторій, але й підмораторні пайові землі. Наприклад, за даними Державного реєстру станом на серпень 2019 року, вже фактично продані 1,1 млн га «підмораторних земель» через угоди довгострокової оренди та емфітевзису. «Сірі схеми працюють в обхід мораторію і наслідком такого ринку є те, що не захищені ні продавець, ні покупець, а ціна на землю не є справедливою», — наголосив голова комітету.

Метою аграрної реформи має бути забезпечення найефективнішого використання землі — основного природного багатства українського народу. Тому в комітеті вбачають такі параметри земельної реформи:

— кожен, хто вміє і хоче обробляти землю, але її не має, повинен мати можливість придбати землю,або взяти в оренду, а кожен, хто не може або не хоче працювати на землі, але має її у власності, міг її продати або здати в оренду за справедливою ринковою ціною;

— від земельної реформи мають отримати користь ті, хто на цій землі розташовані — територіальні громади сіл та селищ;

— держава має отримувати прибуток за рахунок сплачених сільгосппідприємством податків, тому вона зацікавлена в тому, щоб землю обробляв ефективний господар. «Інструментом для цього є, зокрема, створення прозорої законодавчої бази для обігу земель», — наголосив голова комітету.

Стосовно ухваленого першому читанні законопроєкту №2178-10 доповідач відзначив, що найбільш дискусійними питаннями є два положення документу — участь іноземців у ринку землі і концентрація земель. За інформацією пана Сольського, до проєкту вже внесені правки, які передбачають, що питання купівлі землі іноземцями буде вирішене тільки за підсумками референдуму.

Щодо норми концентрації земель, то законодавець запевнив, що ця планка буде, очевидно, в рази зменшена. Взагалі на мить парламентських слухань до законопроєкту №2178-10 запропоновано близько 4,4 тисячі правок.

«Єдине завдання цієї реформи — надати можливість тим десяткам тисяч підприємств і фермерам, які піднімали землю за останні 20 з лишком років, замість «сірих» договорів оформлювати звичайні договори купівлі-продажу», — підкреслив Микола Сольський. Відповідаючи на запитання про найбільш вірогідний механізм землекористування з відкриттям ринку, М. Сольский назвав таким оренду земель, оскільки на продаж буде встановлено низку обмежень.

Погляд з Офісу президента

СекцІю вступних промов завершив уповноважений представник президента України з земельних питань Роман Лещенко. Приступивши до нової роботи і почавши від імені президента займатися земельними питаннями, він побачив такі наявні проблеми: понад 4 млн га вивели за часи мораторію земель з підмораторної форми, близько 3 млн га державної землі виведено в приватні руки, неефективно діє Держгеокадастр тощо.

Земельна реформа потрібна. Тому, за словами доповідача, президент закликає всіх до національного діалогу: давайте шукати національний компроміс. Рішенням проблеми стане компромісна редакція законодавства, яка дасть можливість розробити законодавчу основу і провести земельну реформу, яка ляже в основу добробуту наступних поколінь українців. Наостанок виступу представник голови держави закликав провести реформу спільними зусиллями «без політики, без викриків, істерик і маніпуляцій».

Для подальшого обговорення лишилося близько двох годин часу із трьох відведених, упродовж яких зал розділилися на три категорії — «за», «за з обмеженнями» і «проти».

Категоричне «За»

Владислав Сергієнко, голова СФГ «Орбіта» назвав земельний закон №2178-10 таким, що забезпечить для України євроінтеграцію. Механізмом, який примирить прихильників та противників ринку землі, може стати аграрна палата — платформа вирішення спірних питань та розробки законодавчих актів у агросфері. «28 країн ЄС мають такі інституції, як аграрні палати. Законом №2178-10 передбачено створення саморегульованої інституції, щоб представники громад могли вирішувати свої питання», — заявив В. Сергієнко.

Тетяна Паденко, власниця земельного паю розміром 3 га, підтримала введення ринку, не вдаючись до складної аргументації. «Пайовик не має права продати свого паю? Ви не хочете слухати селян? Ми і наші батьки поклали здоров'я і працювали на цих паях!», — наполягала доповідачка.

Юрій Гусєв, голова Херсонської ОДА, нагадав, що Херсонська область є зоною ризикованого землеробства, тому потребує інвестицій у зрошення. А ці можливості розширяться після відкриття ринку землі, коли господар буде знати, що землю, в яку він вклав кошти, не відбере хтось інший, скажімо, більш заможний орендар. На думку чиновника, крім захисту прав володарів паїв в ході земельної реформи народні депутати мають впровадити у законодавство положення про об'єднання водокористувачів і про розвиток зрошення.

Андрій Мартин, заступник голови Асоціації «Земельна спілка України» зазначив, що сьогодні в Україні законодавці та виконавча влада, з одного боку, кажуть про захист інтересів та свобод громадян, а з іншого — забороняють їм розпоряджатися своїм майном. Володіння нерухомістю і землею — це одне з найбільших джерел добробуту для простих людей, але власникам заборонено розпоряджатися своїм майном. І це при тому, що 40% аграрної продукції в Україні виробляється особистими селянськими господарствами. Втім, особисті господарства в Україні під мораторій не підпадають. Їх можна продавати і купувати. На думку доповідача, українські селяни зрозуміли значущість такого активу, як земля. Тому, вважає він, із введенням ринку активного розпродажу особистих паїв і руйнації орендованих земельних угідь не відбудеться. «Селяни не кинуться масово продавати землю, вони мають право визначати, що їм робити зі своєю власністю», — сказав А. Мартин

Дмитро Ливч, автор досліджень у сфері агросектору, експерт Реанімаційного пакету реформ, вважає необхідним введення ринку землі, про що кажуть результати регулярних опитувань: 92% землевласників воліли б мати право на продаж землі. «Не прийняти закон означає відкласти реформу «у довгий ящик». Ще 30 років люди будуть чекати на реформу? Чи кожен із 7 млн українців отримає можливість продавати землю?», — риторично запитав Д. Ливч.

Олег Нів'євський, професор Київської школи економіки, наголосив, що всі наші сусіди та конкуренти на світовому ринку аграрної продукції — всі мають повноцінно функціонуючий ринок обігу сільгоспземель. І це в переважній більшості — приватний ринок. Повноцінний приватний ринок із інструментом іпотеки, застави землі дасть поштовх розвитку малого та середнього агробізнесу. Наприклад, у США обсяг кредитування під заставу сільгоспземлі складає $90 млрд, або приблизно $240 за гектар.

На думку доповідача, саме підтримка малих та дрібних аграріїв через гарантування кредитів та держпідтримку може вирівняти правила гри на ринку землі і по суті є найголовнішим запобіжником під час впровадження ринку землі проти створення латифундій.

Категоричне «Ні»

Сергій Лановик, голова СФГ «Вікторія», вважає, що в першу чергу необхідно провести референдум, а вже потім приймати закон. Доповідач заявив, що він категорично проти відкриття ринку землі у тому вигляді, як пропонується у законопроєкті №2178-10. «Ні в якому разі не можна допустити прийняття законопроєкту в другому читанні та не можна допустити розпродажу землі», — вважає доповідач. Він запевнив, що фермери підтримують реформи, але виступають за те, щоб ці перетворення не знищували українців, а навпаки — робили їх сильними та заможними. «На сьогодні існує багато напрацювань по ринку землі, тому необхідно разом з аграріями та спеціалістами на їх основі розробити необхідний суспільству закон та приймати його», — сказав С. Лановик.

Юлія Тимошенко, лідер політичної партії  «Батьківщина», піддала нищівній критиці пакет законопроєктів про введення ринку землі і закликала їх відкликати та розробити знову. Перше, що їй не подобається у законопроєкті №2178-10, це закріплене право купувати землю для юридичних осіб. «Поки залишаються юридичні особи, запам'ятайте, тут будуть іноземні корпорації. Як вони це зроблять? Вони зроблять це через міжнародні суди. Але у вас землі не буде», — попередила доповідачка. Друга серйозна вада, на думку лідерки «Батьківщини», це квота розподілу землі за вільного ринку — по 200 тис. га в одні руки. «Це означає, що декілька корпорацій можуть придбати 72% території України», — сказала народна депутатка і зазначила, що ця норма взагалі загрожує незалежності України.

Також, на думку пані Тимошенко, є неприйнятною норма про закріплене за орендарями першочергового права на купівлю земель на аукціонах. Законодавиця вважає, що українські орендарі у порівнянні з «міжнародним капіталом» фінансово не конкурентоспроможні на цих аукціонах.

У законопроєкті №2194 Ю. Тимошенко піддала критиці норму, за якою вилучено визначення «особливо цінні землі». Це ліси, водойми, це національні природні та історичні заповідники. Відсутність у законі такого визначання, наполягає доповідачка, означає, що, якщо закон буде прийнятий у такій редакції, «можна продати все з молотка, а не тільки сільськогосподарську землю». Це положення закону, вважає Ю. Тимошенко, «дає право міняти призначення використання землі самому власнику, який її купить».

Жорсткими критиками пакету земельних законопроєктів стали ще з півдесятка виступаючих, але їхня аргументація була скоріше емоційною, а не обґрунтованою цифрами і фактами.

Варіант «обережний»

Ольга Ходаківська, доктор економічних наук, заступник директора з науково-проєктної роботи ННЦ «Інститут аграрної економіки», вважає, що Україні спочатку треба стати членом ЄС, а потім вже відкривати ринок землі. Свою думку вона пояснила тим, що вважає — у пакеті законів про ринок землі пропонуються рішення, направлені на створення в Україні «латифундій» — суб'єктів з великими масивами земель, які впливатимуть на ринок і навіть політику. Захистом від цього має бути вступ до ЄС, де діє застережливе щодо латифундій законодавство. «Країни спочатку ставали членами Євросоюзу, а потім відкривали ринок», — заявила Ходаківська.

Леонід Козаченко, голова ВГО «Українська аграрна конфедерація», підтримує ринок, але пропонує виробити «дорожню карту» перед його відкриттям. Спроби створити такий документ тривають з 1998 року, коли голова Селянської спілки зібрав чотири профільні аграрні асоціації, які підписали меморандум. Першим його пунктом було твердження, що кожен, хто працює на українській землі, мав стати її власником. Це був перший крок до ринку землі. Але подальших кроків так і не відбулося через мораторій. Зараз, вважає Л. Козаченко, головна проблема в тому, що ніхто не впевнений, що він зможе купити землю. В Україні за участю профільних аграрних асоціацій слід прописати дорожню земельну карту. Згідно до цього документу, кожен крок, який розробляють законодавці, і має втілювати уряд, має бути узгоджений із асоціаціями аграріїв. «Ми маємо бути впевнені, що від цієї карти ніхто не відійде. Мінімум 90% сільгоспземель мають бути у власності українців. Так робили всі провідні країни, і тільки тоді вільний ринок відкривався», — сказав голова УАК.

Іван Фурсенко, перший заступник керівника Всеукраїнської асоціації громад, запропонував законодавчо обмежити максимальні площі володіння землею сільсгосппризначення у частці не більше 35% площі громади. Такий розподіл, на його думку, дозволить громадам створити на сільській території сприятливі умови господарювання для малого та середнього бізнесу. Також доповідач вважає, що держава показала себе неефективним користувачем і розпорядником земель. Тож у процесі підготовки законопроєктів до другого читання обов'язково визначити умови обігу земель.

Для цього слід врахувати і законодавчо затвердити таке:

— Створити сприятливі умови господарювання для малого та середнього бізнесу;

— Забезпечити доступ до дешевих кредитів для українських виробників через запуск програми пільгового кредитування суб'єктам малого та середнього агробізнесу;

— Законодавчо обмежити максимальної площі володіння землею сільгосппризначення: фізичні особи не більше 200 га, а для юридичної особи — не більше 35% від площі громади;

— Надати переважне право на придбання земельної ділянки громадянам України за таким послідовнім пріоритетом: місцеві жителі, орендарі, суміжні землекористувачі, громада, держава;

— Затвердити принципи захисту прав орендарів: перехід права власності на земельні ділянки сільгосппризначення не припиняє право користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів (оренди, емфітевзису тощо);

— Запровадити обов'язкове підтвердження походження коштів покупцями земельних ділянок;

— Розширити повноважень органів місцевого самоврядування: передати їм у власність землі за межами населених пунктів;

— Поширити повноваження органів місцевого самоврядування територіальних громад на всю територію відповідної сільської, селищної, міської територіальної громади;

— Запровадити контроль за цільовим використанням земель або бездіяльністю землекористувача, передати його органам місцевого самоврядування;

— Запровадити в єдиному документі планування території громади і в частині земельних ресурсів, і у сфері містобудівної дозвільної документації, уніфікувати процедуру планування територій;

— Забезпечити прозорий доступ до інформації про землю та об'єкти на ній, зокрема, для органів місцевого самоврядування щодо земель на своїй території;

— Законодавчо поєднати в єдиній системі Реєстру прав на нерухоме майно з Державним земельним кадастром.

Юлія Клименко, народний депутат від партії «Голос», наголосила, що відкривати ринок землі слід поетапно. При цьому до контролю за втіленням земельної реформи слід залучити фермерів. За словами Ю. Клименко, у партії «Голос» пропонують розділити реформу на декілька етапів. Право першими викупити свою землю слід надати фізичним особам-фермерам і протягом 2-3 років слідкувати, як ця реформа відбувається. Крім цього, слід створити держпрограму з фінансової підтримки фермерів, щоби вони мали інструменти для викупу землі. «І ця програма має бути розрахована не на один рік, а це має бути захищена стаття на 5-10 років під 5% річних», — сказала вона.

Партія «Голос» не підтримала законопроєкт №2178-10 у першому читанні, адже продаж землі не вирішить проблем села, якому потрібні дороги, школи, нормальні лікарні. Перед введенням вільного ринку слід створити умови на селі, щоб там була мотивація молоді працювати на містах, щоб молоді люди залишалися, а не їхали шукати кращої долі через брак елементарних послуг, пояснила народний депутат.

Хузінха Корнеліс, власник агрокомпанії з іноземними інвестиціями, голова ТОВ «Кищенці», заявив про своє позитивне, але з певними пересторогами, ставлення до ринку землі та земельної реформи в Україні. «Я позитивно ставлюся до ринку, але проти спекуляцій на землі іноземними фондами та олігархами. Я проти норми про 200 тис. га в одні руки», — зазначив свою позицію аграрій.

За враженнями доповідача, уряд налаштований на реформи. «Але треба не надто поспішати з ринком землі, щоб не втратити хорошу інвестиційну можливість із запуском ринку», — застеріг фермер. Також він звернув увагу на штучне роздмухування «негативу» довкола іноземців, які працюють в агросекторі України як фізичні особи, суб'єкти господарювання. «Більшість іноземців, які працюють в Україні, нормальні. Хай Україна перетвориться на глобальний продовольчий ринок через вільний ринок землі», — побажав слухачам фермер.

Щодо референдуму про дозвіл купляти землю іноземцям, цю ідею доповідач назвав «дивною». Своє відношення він поясним тим, що в Україні немає історії проведення референдуму і це буде велика можливість зіграти на популізмі, створити негативне ставлення до іноземців.

* * *

Довкола означеного законопроєкту №2178-10 розгортаються події, достойні наймасовіших світових блокбастерів з інтригами, бійками й абсолютно непередбачуваним фіналом.

Засідання профільного аграрного комітету 11 грудня, присвяченого цьому документу, було не просто велелюдним, стоячих місць було набагато менше ніж сидячих, учасники обговорень скупчились навіть у дверях.

«До другого читання на розгляд Комітету внесено 4704 (!) пропозицій та поправок до проєкту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення № 2178-10. Майже 2000 сторінок порівняльної таблиці члени комітету отримали лише вчора (10.12.19) ранком», — написав на своїй сторінці у Фейсбук член профільного аграрного комітету, нардеп Микола Кучер.

Голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко вимагала провести загальноукраїнський референдум щодо запровадження ринку землі, а до того часу зняти з розгляду законопроект №2178-10 про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Емоції учасників зрештою взяли гору та стали перешкодою для плідної роботи — засідання було зірвано і перенесено на 8:00 ранку наступного дня, 12.12.19.

Та цим справа не скінчилася. Буквально вийшовши за двері, у коридорах Ради побилися депутат від фракції «Слуга народу» Андрій Богданець та нардеп 7-го скликання від «Свободи» Едуард Леонов. Сутичка розрослась і політиків довелося розбороняти, тож тепер справа правоохоронних органів розслідувати правові наслідки інциденту.

Та для країни він матиме справді непередбачувані наслідки, адже бійка стала приводом для ухвалення комітетом рішення про продовження перерваного засідання 12 грудня в закритому режимі, без участі громадськості. А того дня засідання комітету перенесли на п’ятницю, 13-е.

Розгляд у сесійній залі законопроєкту №2178-10 в другому читанні попередньо заплановано на наступний пленарний тиждень 17-20 грудня.

Проєкт закону наразі, зокрема, передбачає з 1 жовтня 2020 року скасування заборони на продаж землі. Згідно з документом, особами, які можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, є громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України. А також іноземні громадяни і особи без громадянства у разі набуття в порядку спадкування, але у цьому випадку обов'язковим є відчуження ділянки протягом року.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"