ГРЕЧАНА КАША З МОЛОКОМ

Агропромисловий комплекс нашої держави виконує дві рівно важливі функції: по-перше, він дає роботу і заробіток третині населення, що проживає у сільській місцевості, дозволяє країні посідати чільні місця у світових рейтингах виробників та експортерів сільгосппродукції. Та друга функція — забезпечення власного населення якісним продовольством за доступними цінами — ще важливіша, бо забезпечує також і соціальну стабільність. Похвально і престижно — годувати українським продовольством світ, прибутково — вирощувати «золоту п'ятірку» (пшениця, кукурудза, соняшник, ячмінь та ріпак) і експортувати вирощене за кордон.

Проте не менш важливо задовольняти потреби в харчуванні власного народу. Прикро, проте основна маса культур, котрі вирощуються для «внутрішнього» споживання, у звітах проходять під графою «та інші», адже на них усіх виділено близько 2 млн га угідь з 42 млн га в обробітку. Наразі цих площ вистачає, і з функцією годувальника народу агропромисловий комплекс держави успішно справляється. Як би не було важко, але «голодних бунтів» у нас ще не бувало. Про забезпеченість населення продуктами першої необхідності та розвиток продовольчої сфери ми говорили з директором Департаменту продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України Дмитром Шульмейстером. Почали, як вже заведено, з гречки.

— Дмитре Юрійовичу, останнім часом ця улюблена народом крупа подорожчала аж настільки, що стала коштовнішою за імпортний рис. Що, маємо дефіцит гречки у країні гречкосіїв?

— Насправді ми ж не знаємо собівартості вирощування того рису, а говорячи про гречку, в її собівартості є значна частка імпортної складової — паливо, добрива. До того ж вирощувати її доволі складно, врожайність невисока (близько 12 ц/га), а прибутковість гречки для сільгоспвиробника не завжди приваблива. За рахунок здорожчання, котре спостерігається в останні місяці (ціна пропозиції на гречку зросла з 4100 до 10700 грн/тонна) і зумовлене обмеженою пропозицією та високим попитом, її привабливість для виробника стрімко зростає. Втім, незважаючи на підвищений попит, запасів гречки на внутрішньому ринку поточного сезону достатньо (минулорічний урожай склав 167 тис. тонн та ще 60 тис. тонн склали перехідні залишки попереднього сезону).

Узагалі це нішева культура, у світі її вирощують всього 1,5 млн тонн і крім України, понад 100 тис. тонн виробляють лише Росія, Китай та Франція. Попри невисокий рівень споживання (2-3 кг на особу на рік), рівень цін на гречку постійно перебуває у фокусі уваги громадськості. Нам її потрібно небагато — щоб задовольнити споживчий попит достатньо 190 тис. тонн. Але ми проаналізували кількість площ, котрі плануються аграріями виділятися під цю культуру і з'ясувалося, що вона менша, ніж минулого року. Цей тренд спостерігається вже впродовж кількох років (2012 р. — 238,1 тис. тонн; 2013 р. — 178 тис. тонн; 2014-го — 167 тис. тонн) — гречка поступалася місцем більш рентабельним, експортоорієнтованим культурам.

Хотілося би звернути увагу аграріїв, що гречка стала тепер доволі привабливою в економічному сенсі, і щоб не допустити її можливого дефіциту наступного року, ми рекомендуємо збільшити її посіви на 20-30%. Бо якщо вони залишаться на прогнозованому рівні, виробництво гречки складе всього 135 тис. тонн. «Гречаний» сезон триває з 1 липня по 30 червня наступного року, на кінець цьогорічного сезону ми матимемо двомісячний перехідний запас, проте варто зазначити, що через обмежене бюджетне фінансування поточного сезону закупівля гречки Аграрним фондом до державного інтервенційного фонду не здійснювалася.

— Гречана каша найкраще смакує з молоком. Чи достатньо у нас молока, і чи воно належної якості?

— Українське молоко виробляється як у дрібних фермерських господарствах (куди відносяться і селянські господарства), так і у великих молочнотоварних комплексах. І якщо комплекси забезпечують якість продукту, то малі ферми — кількість. Загальний обсяг виробленого в Україні молока обчислюється у 11,5 млн тонн і поділяється між малими і великими у пропорції 8,9 млн тонн до 2,6 млн тонн. Точних даних виробництва отримати неможливо, адже на переробку надходить лише близько 8 млн тонн. Решта — споживається в господарствах та реалізується на стихійних ринках. Нічого конкретного про це Держстат сказати не може, і навіть кількість молока вираховується статистичним шляхом. Тому насправді держава може оперувати лише тією молокосировиною, котра точно облікована або надійшла на переробку.

— Українська молочна галузь перебуває у перманентній кризі, до якої додалася втрата традиційного ринку збуту — Росії. Чи зможе в перспективі наші молочники якось заповнити втрату цього ринку, чи позбавлені збуту, вимушені будуть згортати виробництво?

— На мій погляд, ринок, котрий ми втратили в Росії, відновити навіть у віддаленій перспективі не вдасться. Справа в тому, що сир, котрий виробляється і споживається в країнах СНД, доволі специфічний. Населення цих країн віддає перевагу (чи його так привчили) тим сортам сиру, котрий не користується популярністю у решти світу. Тому сподіватися, що наш сир цікавитиме когось поза межами свого «ареалу» — наївно. Теоретично, можливо переорієнтувати виробничі потужності наших підприємств на сорти сиру, популярні в Європі. Але там існують свої локальні виробництва, котрі задовольняють смаки місцевого споживача, тому конкурувати з ними нам буде складно, хоча працювати над цим потрібно. Адже є приклад Польщі, чиї виробники сирів активно конкурують із європейськими сироварами.

З іншого боку, коли ми говоримо про сир, не слід забувати про імпортну складову, адже є категорія елітних сирів, котрі традиційно завозяться в Україну. На мій погляд, нашим сироварам час запроваджувати технології виробництва елітних сирів і займатися імпортозаміщенням. Тим більше, що вже є компанії, котрі йдуть цим шляхом.

Наразі вже п'ять молочних господарств в Україні проходять сертифікаційні процедури для експорту своєї продукції до Європи. Частина цих господарств — це великі міжнародні компанії, завдання котрих оперативно реагувати на зміну собівартості на своїх підприємствах у різних країнах. Таким чином, молочна продукція, вироблена в Україні під світовим брендом, продаватиметься у Східній Європі. Це дозволить принаймні не знижувати обсяги виробництва, а в перспективі полегшить вихід на європейські ринки і наших торгових марок.

— Ще рік тому про молочний експорт до Європи говорити не доводилося, бо за гіршої якості українське молоко ще й було дорожчим. Що змінилося?

— Девальвація гривні зробила нашу продукцію конкурентоздатною, й її привабливість на зовнішніх ринках зростає. Зараз важливо цим скористатися, і наразі ми ведемо переговори з потенційними покупцями нашого сухого молока, в першу чергу, на Близькому Сході.

На жаль, питання якості неможливо вирішити так швидко. Проте багато крупних виробників молока навчають фермерів, із якими співпрацюють, підвищувати якість молока. Бо для того, щоби забезпечити якість молока, потрібно його охолодити не пізніше ніж за дві години після надоювання. Відтак важливо, щоби навіть дрібні виробники об'єднувалися у кооперативи і купували установки для охолодження молока.

— Чи діятимуть якісь програми держпідтримки тваринництва?

— Наразі наше міністерство розробляє нову стратегію розвитку українських аграріїв. На сайті Мінагрополітики можна побачити, які тези пропонуються і запропонувати свої. Стратегія перебуває на стадії публічного обговорення. Ми закладаємо у цей документ положення про підтримку сільгоспвиробників та кооперативів, щоби нарощувати обсяги виробництва продовольства та його якість. Зокрема, передбачено часткове відшкодування вартості будівництва чи реконструкції тваринницьких ферм та відсотків за кредитами.

— Крім гречки та «молочки», продуктом першої необхідності, ціна на який є певним соціальним індикатором, є також соняшникова олія. Вона також подорожчала мало не вдвічі. Чи не прикро, що світовий лідер з експорту олії не може забезпечити її низьку ціну на внутрішньому ринку?

— Міністерство не може впливати на прибутковість комерційних підприємств в Україні. Ми можемо укладати якісь угоди чи підписувати меморандуми, котрі мають характер рекомендації, а не директиви. У нас існує діалог та взаєморозуміння з асоціацією «Укроліяпром», і ми вважаємо, що ті ціни, що є зараз на ринку — це ринкові ціни. Олія є експортним товаром, і її ціна залежить від кон'юнктури світового ринку.

— Обєктивні закони економіки — це дуже добре, аграрії мають заробляти більше. Та що робити тій категорії громадян, котра не може собі дозволити продукти за ринковою ціною?

— Зараз в Україні склалася прекрасна ситуація для того, щоб аграрії заробляли більше, бо курс гривні до долара 24-25, і собівартість української продукції, навіть з урахуванням імпортної складової, більш приваблива на зовнішніх ринках. Тому головне завдання — збільшувати експорт сільськогосподарської продукції, аби наші аграрії могли отримувати валютну виручку і збільшували свій прибуток.

Стосовно забезпечення доступності продовольства — Мінагроплітики підтримує ідею адресної дотації соціально незахищеним верствам населення. Більше того — зараз ми у взаємодії з Міністерством соціальної політики ініціюємо пошук механізмів здійснення такої дотації, і можливо вже наступного року вона буде запроваджуватися.

Мінагрополітики має забезпечувати продовольчу безпеку і доступність продуктів. На жаль, міністерство не має функції регулювання ринкових цін на продовольчі продукти. Наше завдання — спростити виробникові життя шляхом дерегуляції, аби зробити агробізнес привабливим і для вітчизняних аграріїв, і для іноземних інвесторів.

— Ну, і насамкінець — про солодке. Який стан справ у цукровій галузі? Будемо цього року з цукром?

— Заплановані під сівбу цукрових буряків площі, за умови середньої врожайності, дадуть змогу українським цукроварам виробити понад 1,7 млн тонн цукру, що, з урахуванням перехідних залишків минулого сезону, цілком достатньо для забезпечення потреб внутрішнього ринку. Цукор, як і гречка, цього року здорожчав, проте це викликано об'єктивними чинниками, адже девальвація гривні призвела до суттєвого подорожчання імпортованих складових урожаю, а, приміром, усе насіння цукрових буряків завозиться з-за кордону, не кажучи вже про засоби захисту рослин, подорожчали добрива, пальне тощо. Приємно, що цього року у зв'язку з перевиробництвом цукру та девальвацією гривні деякі компанії розпочали експорт цукру з України.