Статті

МОЛОЧНИЙ КОКТЕЙЛЬ: КРАПЛЯ ОПТИМІЗМУ, РЕАЛІЗМ І СТАТИСТИКА

З оптимістчним настроєм зібралися молочарі України на традиційний вже VI Всеукраїнський молочний конгрес. По-перше, песимісти у нас молочним скотарством просто не займаються, а по-друге, статистика Мінагрополітики показує стабільне зростання. До того ж високі зимові ціни на молоко дозволяють почувати себе впевнено. Вочевидь, подія, що її організовує «Дикун глобал консалт» та Асоціація виробників молока стала знаковою для галузі, бо череда спонсорів як зі стендами у фойє Українського дому, так і з плакатами на сцені, вражала своїм розмаїттям – коли, як не зараз, і де, як не тут, залучати нових клієнтів? Адже у залі зібрався цвіт українських молочників – і виробники молока, і переробними сировини. Розповісти їм про їхні ж успіхи прийшли і фахівці з Міністерства аграрної політики та продовольства.

 

Вперед і вгору

Директор департаменту тваринництва Мінагрополітики Андрій Гетя доповідав про здобутки 2012-го з оптимізмом – адже незважаючи на погодні негаразди та проблеми з експортом сирів до Росії, виробництво продукції тваринницької галузі зросло як загалом, так і по категоріях господарств, хоча сільгосппідприємства продемонстрували більш значне зростання: якщо господарства населення наростили обсяг продукції на 0,5 млн грн, то сільгосппідприємства – на 2,2 млн грн. І хоча конгрес був молочний, варто зазначити, що й решта секторів галузі «не підкачали»: м'яса правда більше не стало, зате яєць виробили більше на 400 млн штук.

Тепер, власне, про молоко. Його, за підрахунками міністерства, у 2012 виробили 11,4 млн тонн, що на 2,7% більше, ніж у 2011-му, причому господарства населення продемонстрували вельми скромний приріст – всього 0,1%, зате сільгосппідприємства «стрельнули» вгору на 13,1%. Попри високі цифри загального виробництва, реальне молоко – те, що потрапило на переробку. Його в Україні стало більше на 2,2%, проте все одно це лише 4,7 млн тонн. Тішить Андрія Гетю, що це перше зростання після десятиліть падіння. Чи стане такий прогрес постійним – покаже рік нинішній. І хоча міністерство підтримує господарства населення, пан Гетя впевнений, що майбутнє українського молока – за сільгосппідприємствами, котрі здатні і нові технології застосовувати, і відповідне годування тварин забезпечити.

Цей прогрес тим більш суттєвий, що демонструється на тлі зниження поголів'я корів – як у сільгосппідприємствах (-1,4%), так і у населення (-0,7%). І це незважаючи на застосовану міністерством програму збереження молодняку ВРХ у господарствах населення (0,5 млн голів), на яку було витрачено 304 млн грн, та часткового відшкодування сільгосппідприємствам вартості закуплених племінних телиць, нетелей та корів, за якою закуплено 10,5 тис. голів і витрачено на це 62,4 млн грн. Правда, 40 млн з цих 62 залишилися кредиторською заборгованістю, проте, як сказав пан Гетя, є бажання цю заборгованість сплатити. Є ще й програма компенсації вартості будівництва та реконструкції тваринницьких комплексів, проте у 2012 році кошти за нею не сплачувалися, хоча 75 нових комплексів було побудовано, а 297 – реконструйовано.

Очільник департаменту тваринництва тішить себе думкою, що зменшення поголів'я корів відбулося в основному за рахунок заміни низькопродуктивних тварин на високопродуктивні. Частково підтвердження цьому він знаходить у збільшенні з 4,2 тис. літрів до 4,7 тис. літрів на рік середньої продуктивності корів. Наразі подальше зростання вироблення молока можливе лише за рахунок збільшення поголів'я, проте загальна кількість ВРХ хоч і не суттєво (на 1,8%) все ж зросла.

 

Молоко

в регіональному розрізі

Вже склалося історично, що є більш «молочні» і менш «молочні» регіони. Проте якщо зробити перерахунок виробництва молока на 100 га сільгоспугідь, що перебувають в оренді сільгосппідприємств, виявиться, що у лідерах не Вінничина чи Полтавщина, котрі передують за валовими надоями, а Волинь. Там показник найвищий – 386,3 ц/100 га, найнижчий – у Запорізькій області – 25,9 ц/100га, тоді як середній по Україні – 123,9 ц/100 га. Таким чином вже склалися два пояси: «молочний», де виробництво перевищує 200 ц/100 га (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Черкаська і Полтавська області) та «немолочний», де виробництво коливається на межі 30 ц/100 га (Одеська, Миколаївська, Кіровоградська, Херсонська, Запорізька області та Крим).

Світова практика доводить, що є технологічні рішення для успішного молочного скотарства у жаркому кліматі, проте у Мінагрополітики таких рішень наразі немає, і пан Гетя очікує знайти їх у науковців та на Молочному конгресі. (Можна було б так довго не блудити, а прямо звернутися за допомогою в Ізраїль. Вже де-де, а там уміють доїти 12 тонн від корови у пустелі. – Прим. авт.).

Проте баланс попиту і пропозиції, узгоджений з Мінекономіки, що його продемонстрував директор департаменту тваринництва, доволі оптимістичний. У 2013 році планують надоїти 11,75 млн тонн молока. За таких надоїв споживання молока на одну особу збільшиться на 3 кг і досягне 217 кг на рік (у 1990 було 320 кг на особу). Ще майже мільйон тонн молочних продуктів (у перерахунку на молоко) піде на експорт (у 2012-му було 809 тис. тонн). (Для цього вкрай важливо знайти нові ринки збуту та нові продукти, бо відносно невеликий експорт 2012-го обумовлений непростими відносинами українських молочарів з одним прискіпливим російським чиновником, котрий хоч і має українське прізвище, до українських сирів ставиться вельми упереджено. – Прим. авт.).

 

Як нагодуєш –

так і доїтимеш

Ну і насамкінець – за рахунок яких стимулів держава очікує наростити виробництво молока. Чесно кажучи (а пан Гетя був відвертим), з грошима на галузь не густо. На все про все тваринництво може розраховувати лише на 650 млн грн, та й то це кошти, котрі надійдуть від акумулювання 40% ПДВ молокопереробними підприємствами, бо Держбюджет у цьому році про тваринників «забув».

Як же будуть розподілятися ці ще не зібрані кошти? Міністерство планує все ж продовжувати підтримку господарств населення, фінансуючи три програми: збереження та утримання молодняка ВРХ; придбання установок індивідуального доїння, а також за вирощені та продані на забій і переробку великовагову худобу та свині. Для підтримки сільгосппідприємств планують фінансувати чотири програми компенсації: за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності (у 2012-му не фінансувалося); за закуплених племінних телиць, нетелей та корів молочного, м'ясного і комбінованого напряму продуктивності (за 2012-й поки що винні 108 млн грн.); на будівництво та реконструкцію тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів, а також придбаного обладнання та механізмів вітчизняного виробництва для тваринництва і птахівництва (борг за 2012-й – 40 млн грн); відсоткової ставки за кредитами, залученими на будівництво і реконструкцію тваринницьких і птахівничих ферм і комплексів, придбання технологічного обладнання та механізмів, закупівлю тварин і птиці.

Багато цих коштів чи мало? Навіть якщо всі кошти сплатять тільки молочникам та ще й у сільгосппідприємства, вийде десь під тисячу гривень на голову ВРХ. Це при тому, що утримання корови обходиться 10-20 тис. грн на рік. Але ж міністерство планує підтримувати не лише корів – Андрій Гетя повідомив про плани дотувати ще й овець з розрахунку 100 грн за голову, а ще свині… тому коровам коштів дістанеться не так вже й багато. Втім, міністерство може допомогти тваринникам не лише грошима. Зокрема, учасники конгресу розказували, що наразі склалася ситуація, коли, приміром, на Черкащині вартість оренди землі під тваринницькими комплексами зросла більш ніж удесятеро і вдвічі перевищує вартість оренди ріллі. Звісно, вартість землі під будовами розраховується за іншою формулою, ніж рілля, проте може варто було б міністерству вийти з ініціативою переглянути значення формули для молочних ферм?

 

Реалісти –

це добре

поінформовані

оптимісти

Не так оптимістично бачить стан справ у молочній галузі голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський.

Повний текст читайте у друкованій версії

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"