Статті

ГІРКЕ МОЛОКО, АБО ДЕРЖАВ ДВІ КОРОВИ, А ТЕПЕР — ДВІ ВОРОНИ

Повний текст у друкованій версії

Молочне скотарство у нас є доволі непривабливим бізнесом, бо потребує і високих капіталовкладень ($10 тис. та 1 га землі на голову), і має найдовший (до 7 років) термін окупності. До того ж закупівельні ціни на молоко в Україні весь час тримали цей бізнес на межі (а часто — і за межею) рентабельності, а державна підтримка перебувала переважно у декларативній формі. Ну не можна ж вважати реальною допомогою обіцяне часткове відшкодування вартості будівництва і реконструкції тваринницьких ферм, запроваджене 2010-го, чи відшкодування вартості закуплених телиць та відсотків за кредитами, запроваджених 2015-го. Адже мало того, що здійснювалося воно за принципом «кому хочу — тому дам», так ще й коштів на нього у бюджеті весь час бракувало — бо мудрі депутати з урядовцями записували ці видатки до спеціального фонду держбюджету.

Так що, виходячи з економіки, ті гектари, що припадають на корів, краще засіяти тим самим соняшником і без зайвого клопоту отримати зиск вже восени. Отож молочне стадо продовжували утримувати лише ентузіасти, для котрих це був соціально-орієнтований бізнес (не стільки заробити, скільки дати роботу людям). Та економічні реалії безжальні — тож ентузіастів з кожним роком ставало менше і хто раніше держав дві корови, тепер — хіба дві ворони.

Тим часом галузь поступово але вперто деградувала. В чисельному відношенні — так точно, адже з 24,62 млн голів ВРХ, котрих ми мали 1991-го нині залишилося лише 3,67 млн (із них корів — 2,2 млн голів), тобто скорочення сягнуло 85%. Тенденція зберігається і 2016-го, тож 2017-го річне скорочення поголів'я ВРХ, за попередніми оцінками, складе близько 3%.

Проте за минулі чверть століття суттєво покращилася якість дійного стада, тож загальне виробництво молока скоротилося не пропорційно, а лише наполовину — з 22,4 млн тонн до 10,4 млн тонн. Що ж ви хочете — на тлі скорочення поголів'я продуктивність корів зросла з 1908 кг 1991-го до 5658 кг 2016-го. Не відстає і якість — відсоток молока екстра ґатунку, котре надходить на переробку, зросло з 9,8% 2013-го до 14,6% уже 2016-го, а разом молоко вищого та екстра ґатунку минулого року склали 51,3% від усього молока, зданого на переробку сільгосппідприємствами (2012-го було 36,5%).

Минулого року в Україні було вироблено 1,6 млн тонн молочних продуктів, що на 0,05 млн тонн менше, ніж 2015-го, та на цілих 0,3 млн тонн менше, ніж два роки тому. Найбільше в Україні виробляють питного молока та йогуртів — 56,8% та 25,8% у структурі за підсумками 2016 року, відповідно. За підсумками минулого року приріст було відмічено при виробництві кисломолочного сиру та вершкового масла. Обсяг виробництва першого склав 69,6 тис. тонн, що на 3,9% більше, ніж 2015-го, а другого — 101 тис. тонн (+0,1%). При цьому, майже на 8% скоротилося виробництво жирних сирів — до 113,1 тис. тонн. На 4% скоротилися обсяги молока — 926,2 тис. тонн, та на 1,4% кисломолочної продукції (йогурт, кефір, сметана) — 420,2 тис. тонн. Порівняно з докризовим 2014-м найбільше впало виробництво молока (-17,08%), твердого сиру (-13%), масла (-11,4%) та кисломолочної продукції (-11,16%).

З останніх сил

Попри важливість молочного скотарства для продовольчого балансу країни, його вага у, скажімо, земельному балансі сільського господарства невелика і складає всього 3,5%. Зате ці 3,5% сільгоспугідь забезпечують роботою 125 тис. осіб та й вклад молочарів у загальний доробок харчової промисловості досяг минулого року 15,4%, а загальна сума податків і зборів, сплачених молочними підприємствами, досяла 7,9 млрд грн. І хоча з втратою російського ринку експорт молочних продуктів знизився катастрофічно, все ж минулого року він приніс до державної скарбниці $158 млн, а лідером зі споживання наших молочних продуктів став Казахстан.

Це, звісно, не $515 млн 2013-го, та все ж. Прикро, що через скорочення експорту високомаржинальної продукції — передусім, твердого сиру (з 46% до 7%), у фізичному обсязі зменшення склало лише 20 тис. тонн, а у грошовому — більш ніж утричі. Сир взагалі засмучує найбільше — за чотири роки (з 2012-го) його виробництво скоротилося майже вдвічі (з 146,6 тис. тонн до 87 тис. тонн), а експорт упав у фізичному обсязі всемеро, а у грошовому — у 15 разів. Лише за минулий рік на 26% та 31% відповідно.

Все через зміну вектора експорту — 2012-го 85% сиру йшло на експорт до Російської Федерації, а нині 46% його купує Казахстан, 32% — Молдова, 9% — Єгипет та ще трохи Азербайджан (4%) і Грузія (2%). А от омріяний Євросоюз купив лише 8 тонн нашого сиру, і погоди для наших виробників це не робить. Зате наше вершкове масло припало європейцям до смаку — минулого року вони купили його 741 тонну, що порівняно з 700 кг 2015-го є справжнім проривом.

Повний текст у друкованій версії

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"