НАЙГОЛОВНІША РЕКОНСТРУКЦІЯ У ГОСПОДАРСТВІ — ЦЕ ЛЮДИ!

Ще з тих пір, коли на полицях магазинів були лише вирощені в Україні овочі, ПАТ «Комбінат «Тепличний», що у Броварському районі Київщини, вже понад 30 років годує українців смачною овочевою продукцією. Майже від заснування підприємство очолює Герой України Володимир Ілліч Чернишенко. Це господарство — його життєва робота, його повсякденна турбота, його відповідальність. Тож і зараз, без огляду на поважний вік, він очолює правління ПАТ, бере активну участь у житті підприємства.

Нещодавня екскурсія комбінатом для ветеранів війни та праці Мінагрополітики дала Володимиру Іллічу змогу не лише трохи відпочити від щоденних клопотів, а й із гордістю розповісти про справу рук своїх:

— Я стояв у витоків створення нашого господарства. Перші його теплиці введено в експлуатацію 1982 року. Я ж тут працюю з 1981-го. Тож і будував, і реконструював, і керував. На початку збудували 30 гектарів теплиць. Потім додали ще 6 га плівкових теплиць, ще згодом добудували біотеплицю — разом вийшло 37 гектарів.

Згодом плівкові теплиці знесли, на їхньому місці побудували скляні. Потім почали приміщення свободні — ще 8 га построїли. Зрештою збудували і теплицю 8 метрів 12 сантиметрів заввишки. Я пам'ятаю ті часи, коли міністерство нам давало завдання отримати хоч би 35 кілограм овочів з метра квадратного. Ви би знали, як ми про це мріяли. Але тоді 35-ти не отримали...

Зате, можу похвалитися, коли вперше реконструювали старі теплиці за голландськими технологіями, то нам голландці, які робили реконструкцію, казали, що більше 35 кілограмів овочів з квадратного метру не отримаємо. Ми й самі вже не вірили. Але на перший рік отримали 27 кілограмів, на другий — 35, на третій 40,7. І коли в Москві виступав мій головний агроном, то академіки і професора аплодували, але ніхто не вірив. Бо тоді провідні тепличні господарства переходили на голландські технології фрагментарно, ми ж першими на теренах Радянського Союзу зробили це повністю і першими отримали такий результат.

А повний перехід означає не тільки зміну технології… Наприклад, колись ми вирощували розсаду помідорів, щоб вона була невисока, коренаста, щоб цвіла вже на момент висаджування, навіть була рекомендація Міністерства плодоовочевого господарства — щоб перший помідор зав'язався, а тоді вже висаджувати. Тож і вирощували розсаду 65 днів приблизно. Навіть обробляли спеціально, щоб вона не сильно росла вгору, знижували температуру. Тож ми так звикли, а переходити на нові технології складно — це треба було переламати свідомість. Тож взялися до цих технологій, і на 35-й день розсада стала 50-70 см. Щоб вона не впала, використовували палички, спеціальні резинки. Я тоді, пам'ятаю, вночі підіймався, дивився на цю розсаду, думав, точно щось провалимо….

Але це дало результати, якщо раніше отримували перший помідор на 145-й день, зараз на 105-108-й. Відтоді ми розсаду жодним фактором не стримуємо, як до малої дитини до неї ставимося.

І найголовніша реконструкція у нашому господарстві — це люди. Технології мертві без людини. Ми різко почали підвищувати врожаї, коли робочі-тепличники почали розуміти, що вони роблять, а не просто виконували розпорядження. Зараз тепличники чи тепличниці, можна сказати, спілкуються з кожною рослиною, за кілька днів можуть передбачити, що буде з нею. І це, вважаю, найголовніше наше досягнення.

Як результат, минулого року на старих теплицях ми отримали 51 кілограм продукції з квадратного метру, на окремих ділянках — 55 кг.

Також ми першими на теренах Радянського Союзу пішли на неймовірну на ті часи реконструкцію. Мали теплопункт 12 на 18 метрів. Щоб на 36 гектарів передати тепло з центральної котельні, знадобилося аж 105 тонн металу — труби займали три поверхи. Наші інженери звели до мінімуму все це хитросплетіння — 5 тонн металу, а сам теплопункт зменшили в рази. 

Упродовж розвитку підприємства збільшили продуктивність праці. Якщо раніше на один гектар потрібно було 12 чоловік, то сьогодні — 5. І якщо тоді тепличник збирав за сезон 18 тонн продукції, то сьогодні 200 тонн. Нині в нашому тепличному комплексі працюють 700 робітників, а коли тільки збудували перші теплиці, було зайнято 1100 працівників.

Ми від початку взяли собі за правило: виробляти продукції потрібно більше, з меншими витратами і вищої якості. І це наше правило не змінилося. Змінюються лише обставини.

Так, постійно «вимиває» гроші ціна на газ. Якщо минулого року 1000 кубометрів коштували 4100 грн, то цього року ціна досягла понад 11000 грн (зараз уперше ціна опустилася до 9600 грн). Так само піднялася ціна на воду, не набагато, але для нас це суттєво — ми за рік споживаємо понад 1 млн кубометрів води.

Щоб економити і електроенергію, і газ — на кожному цеху збудували котельні, замість тієї одної громіздкої. Відтак, 8 котелень обслуговують 3 чоловіки. А так котельнями керує комп'ютер, а комп'ютером керує рослина. Людська помилка зараз коштуватиме для підприємства дуже дорого, якщо хтось наприклад добавить півградуси на опалення, то це означатиме значно більші кошти за енергоносії і менший врожай овочів.

Економимо електроенергію і за рахунок зміни технології обігріву. Раніше центральна котельня працювала на тиску 15-16 атмосфер. І з цієї котельні подавалося тепло на кожну теплицю. Тільки на виході, щоби подати тепло на окрему теплицю, стояли насоси 160-200 кВт, які подавали 400-450 кубометрів води в на годину. Зараз всі котли працюють на тиску не більше однієї атмосфери. Насоси обслуговують відразу і котел, і подають тиск на теплицю. Найбільш потужний насос, який стоїть на вентиляторі, який подає CO2 для рослин, споживає 15 кВт, а на котлах стоять насоси 7,5 кВт. Та й котли використовуємо найсучасніші. Нещодавно мав розмову з американським тепличником у НААН. Він наводив приклад, мовляв, що у вас КПД котлів становить 60%, максимум 70%. Я тоді кажу, що досить вже про наше сільське господарство думати, як про відстале. У нас КПД котлів становить 95%.

Зекономили ми і на обігріві: якщо раніше теплиці опалювалися одним контуром, то зараз встановлено окремі контури — на периметр, нижній обігрів, в зоні рослин тощо, адже зовсім не потрібно дурно гріти всю теплицю.

Встановили навіть на даху теплиць спеціальні штори, які створюють повітряну подушку між склом і теплицею. Вони дуже дорогі, але дозволяють зекономити до 40% витрат тепла в нічний період, адже вночі і стаються основні його витрати. Більше того, в новій теплиці встановили подвійні штори, що дає ще більшу економію.

Результатом усіх наших реконструкцій стало таке: якщо 1991 року до реконструкції ми витрачали 5,5 кубометрів газу на кілограм продукції (а це ще не самий великий показник, він тоді по Україні був — до 7 кубометрів), то за минулий рік — 0,93 на кілограм. Зменшення споживання електроенергії склало від 1,6 кВт на кілограм продукції до 0,25. І це дозволило підприємству вижити.

Щодо зарплатні, то вона в нас залежить від продукції. У нас люди отримують під кінець року достойну винагороду за свій труд. За минулий рік середня зарплата від директора до прибиральниці становила 7250 грн на місяць. Працівники отримують 2% від реалізації.

Для стимулювання повної віддачі кожного на робочому місці ми організували змагання між цехами: хто найменше споживає електроенергії, газу і при цьому виробляє більше продукції. Гасло «О 8-й годині працівник на робочому місці, а не на прохідній!» стало для працівників нормою. Переможці за підсумком року гарантовано попадають на нашу Дошку пошани. І це не просто «галочка» — перші місця на дошці крім загального огляду всіх працівників і гостей забезпечують фахівцю додаткову надбавку до зарплати.