Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ВИРОБНИЦТВО ХАРЧІВ ЯК МИСТЕЦТВО ТА ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ
Як зазначають організатори (ДП «Прем'єр Експо» (Україна) и ITEGroupPlc. (Великобританія)),...
ЮВІЛЕЙ ХЛІБОРОБА. ДМИТРУ МОТОРНОМУ — 90!
Дмитру Костянтиновичу Моторному — хліборобу і життєлюбу від Бога, справжній легенді...
ЗЕМЕЛЬНИЙ АВАНПОСТ
повний текст у друкованій версії видання Як убезпечитися від рейдерів, як переукласти договір...
«МИКОЛАЇВЕЦЬ» УСПІШНО ПРОЙШОВ ХОДОВІ ВИПРОБУВАННЯ
В акваторії річки Південний Буг минулого тижня було успішно проведено ходові випробування...

Наші партнери:

100 ДНІВ ОЛЕКСІЯ ПАВЛЕНКА, АБО КЛАДОВИЩЕ ЗАГИБЛИХ ІЛЮЗІЙ

Олексій ПАВЛЕНКО розповів журналістам про свої перші 100 днів на чолі галузі. Фото: МінагрополітикиВзагалі-то наше українське «начальство» про зроблене звітувати не любить – бо успіхів вражаючих немає, а зізнаватися в прорахунках – справа для чиновника взагалі немислима. Та любиш чи не любиш, а під тиском громадськості вже склалася традиція: прийшла «кругла» дата – будь люб’язний, відзвітуй. Враховуючи швидкоплинність наших урядів, звітувати починають уже зі ста днів роботи, чи, правильніше буде сказати, перебування на посаді. Не відійшов від традиції і новий міністр аграрної політики та продовольства Олексій Павленко, котрий повідомив про результати своєї діяльності журналістську спільноту. Оскільки ніяких вагомих досягнень галузь під його керуванням ще не продемонструвала, довелося зосередитися на реформах і планах.

 

Невиправданий оптимізм, або Хитра міністерська статистика

Доступно у друкованій версії видання

 

Про гроші, будь вони неладні

Доступно у друкованій версії видання

 

Дерегуляція, або дозволено все, що не заборонено

Тепер ніби настали нові часи, й уряд щедро «посипає» піском із сіллю створену попередниками ковзанку. Як відзвітував пан Павленко, в аграрній галузі лише за 100 днів скасовано 14 дозволів, 6 ліцензій, впроваджено більше 50 інших законодавчих змін. Добровільним став карантинний сертифікат, у п’ять разів скорочено термін видачі фітосанітарного сертифікату, звужено дію ветеринарного свідоцтва. Лише на отримання останнього молочники щороку витрачали 36 млн гривень. Ну, тут просто хочеться заплакати і цілувати руки. Це ж треба – ставити собі в заслугу і називати досягненням те, що маєш робити за посадою.

Нещодавнє ухвалення закону про скорочення переліку ліцензованої діяльності також збереже хазяйську копійку: відміна ліцензії на торгівлю пестицидами та агрохімікатами – до 5 млрд грн, відміна ліцензії на фумігаційну діяльність – ще 3 млрд грн, скасування ліцензії на торгівлю племінними ресурсами – 400 млн грн. А ще ж і час на ходіння по кабінетах зекономиться, та й підстав для корупції поменшає. Головне, аби на низовому рівні про законодавчі зміни дізналися. А то у нас буває, що закон довідку відмінив, а відомча інструкція її вимагає. Так що міністерству варто відслідковувати весь дозвільний ланцюжок.

Крім того, внаслідок змін до законодавства встановлено мінімальний термін оренди земельних ділянок сільгосппризначення у 7 років, що дасть можливість залучати додаткові інвестиції під заставу прав оренди та розвивати капіталомісткі галузі. «За нашими підрахунками, загальний ефект від дерегуляції становитиме понад 5 млрд грн щороку (3 млрд від скасування обов’язковості карантинного сертифікату та 2 млрд – від скорочення термінів видачі фітосанітарного сертифікату). Я вважаю, це дуже хороший практичний крок міністерства. Проте ми не плануємо на цьому зупинятись», – зізнався Олексій Павленко. За його словами, у планах Мінагрополітики на перспективу – скасувати та удосконалити ще до 10 процедур в аграрній сфері та 6 – у харчовій промисловості. На меті також подальший супровід законопроекту, прийнятого ВРУ у першому читанні, щодо підтримки домогосподарств і сімейних фермерських господарств, котрий сприятиме створенню міцного середнього класу у сільській місцевості.

Приватизацією – по корупції!

Окремим пріоритетом для Мінагрополітики є подолання корупції. Вже ніби у нас другий уряд після Революції гідності, а з корупцією ніяк справитися не можемо. Вже й кадри ніби кругом поміняні, а дивись: за результатами внутрішніх перевірок діяльності підпорядкованих міністерству підприємств, виявлено зловживань на суму понад 9 млрд грн, а до правоохоронних органів спрямовано понад 100 звернень. Посадовець пояснює таку ситуацію тим фактом, що його попередники (мабуть, аж до сьомого міністра) призначали на керівні посади у держпідприємствах або за принципом особистої відданості (тобто участі у бізнес-схемах), або за квотним принципом (тобто участі у політичних розкладах).

Навіть ключові державні компанії, котрі за замовчуванням прибуткові, примудряються приносити лише збитки: ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України – 4,34 млрд грн, ПАТ «Аграрний фонд» – 2,69 млрд грн, Державна спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд» – 1,4 млрд грн, «Укрспирт» – 1,03 млрд грн, Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» – 0,8 млрд грн. Проте щодо них «хірургія приватизації» поки що відміняється. Їх «оздоровлюватимуть» через ретельний підбір кадрів.

Міністерство вирішило раз і назавжди поламати схему, внаслідок якої призначена керувати державним підприємством особа вважала його ледь не приватним – з усіма «витікаючими» з держбюджету наслідками. Тепер буде по-новому: у відомстві розпочато відкриті конкурси на керівні посади на державних підприємствах, щоб ліквідувати корупційні схеми, не допустити розкрадання державних коштів і запровадити ефективний менеджмент. Керівники ДП не призначатимуться міністром, а обиратимуться на конкурсі представниками провідних НR-компаній та незалежними експертами.

Ще одним – і гарантованим – механізмом боротьби з корупцією є роздержавлення. Здається, міністерство таки вирішило позбавитися державної власності. Адже за результатами перевірки та фінансової діагностики з 571 державних підприємств, що перебувають в управлінні міністерства, виявилися прибутковими лише 20%. Усі інші наразі є тягарем для бюджету.

Олексій Павленко зізнався, що хоче залишитися в історії як «роздержавлювач» Мінагрополітики (тим більше що приватизація є наріжним каменем і коаліційної угоди, і програми діяльності уряду). Міністр зазначив, що у міністерстві за активи не тримаються, тому вже ініційовано роздержавлення 254 підприємств, з яких 101 буде приватизоване через розпаювання. Це означає, що більше 10 тисяч членів трудових колективів отримають земельні та майнові паї. Ну, правильно – хай краще власність працює на людей, ніж приносить збитки державі. Після реорганізації зі ще 158 підприємств планують залишити не більше 10, котрі й будуть приватизовані.

Крім того, аграрні вищі навчальні заклади також Мінагрополіти вже не належать: 40 установ і 77 філій передано до Міністерства освіти.

Від управління процесами до розробки політики

За словами чиновника, це не акт відчаю, а свідомий вибір – Мінагрополітики намагається максимально відійти від реальної економіки і лише формувати політику. Мені особисто здається, що це красива міна при поганій грі, а насправді у міністерства вже просто немає важелів впливу на галузь. Посудіть самі: аграрні ВНЗ передали до Міносвіти – значить реального впливу на забезпеченість галузі кадрами більше немає. Ветеринари та фітосанітари об’єднані у Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і підпорядковуються напряму Кабміну – отже і внутрішній ринок від іноземної зарази міністерству захищати не потрібно. Грошей у Держбюджеті, котрі можна було би розподіляти – також катма. Держпідприємств, котрі могли впливати на внутрішній ринок і ціни на ньому – більше не буде.

Дійшло до смішного: землю – основний виробничий ресурс сільського господарства – і той у міністерства забрали. Раніше Мінагрополітики реалізувало земельну політику через Держземагентство. Тепер Кабмін реорганізував Держземагентство у Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, підпорядкувавши її виключно Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Тут так і хочеться запитати: чия ж то дитина: мамина чи татова? А Мінагрополітики що?

А Мінагрополітики радіє: адже розробляти політику – це не хліб ростити. До того ж втрата повноважень – це і втрата відповідальності. Бо за кадри тепер «віддуватиметься» Міносвіти, за земельні питання – Мінрегіонбуд. От лише маленька «загвоздка»: як земельну реформу проводити, коли розроблятиме її одне міністерство, а реалізовуватиме інше? Чи земельна реформа вже не в пріоритеті? І хто тепер опікуватиметься якістю українських ґрунтів, нашого єдиного досі не розбазареного скарбу – геодезисти чи картографи?

Міністр не бачить у цьому драматизму і заспокоював мене, що хоча функцій контролю за процесами міністерство і позбавили, воно залишається ініціатором аграрної політики, розробляє законопроекти, співпрацює з іншими міністерствами і відомствами, в тому числі і з питань земельного кадастру.

Експорт –  це наше все!

Зате тепер ніщо не заважатиме євроінтеграції українського агросектору, його адаптації до умов і стандартів Євросоюзу. Як ми вже повідомляли (див. «Бурхлива імітація стратегії АПК, або Апельсин, прищеплений до яблуні», Агропрофі №9 від 6 березня 2015 року), у цьому напрямку міністерство аж вирує планами: розпочато роботу над створенням єдиної комплексної Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки. Вже створено 8 робочих груп та 24 підгрупи, діяльність яких охоплює всю сферу реформування сільського господарства. Українське законодавство адаптується до положень ЄС: спільно з представниками ЄС та бізнесу розробляються проекти шести законів щодо врегулювання відносин у сфері безпечності харчових продуктів. Стимулюється перехід підприємств на нові стандарти виробництва, отримання дозволів на експорт. Тривають переговори про збільшення тарифних квот для експорту до ЄС.

І це ще не все. Міжнародний аспект діяльності є одним з пріоритетів, тож Мінагрополітики має намір збільшити експорт, розширити асортимент і географію ринків збуту для продукції вітчизняних аграріїв. Наразі готуються угоди про вільну торгівлю з понад дев’ятьма країнами світу, серед яких Канада, Туреччина, Сербія, В’єтнам, Ізраїль. Розглядаються можливості щодо укладання таких угод із Албанією, Єгиптом, Йорданією, Республікою Корея, Тунісом тощо.

Міністр зазначив, що актуальність цього питання пояснюється частковою втратою ринків країн СНД. За результатами 2014 року, експорт аграрної продукції до країн СНД знизився на 31%. Разом із тим, минулого року збільшився експорт до країн Азії (+10%), ЄС (+6%) та Африки (+1%). Наразі делегація Мінагрополітики на чолі з першим заступником міністра перебуває в Китаї, де проводить серйозні переговори. Головне завдання – збільшити «кукурудзяний контракт» майже вдвічі, аби мати можливість отримати новий півторамільярдний транш китайського кредиту.

Міністр Павленко наступного тижня поїде до Сполучених Штатів Америки та Канади: по-перше, взяти участь в Україно-американському аграрному конгресі, а по-друге, якщо уряд надасть повноваження (думаю, надасть) – провести переговори з Міністерством сільського господарства США про укладання Міждержавної угоди про співпрацю між США та Україною. Заплановано також зустрічі з банкірами, аграрними корпораціями та інвесторами. Завдання – переконати американців і канадців, що настав час інвестувати в Україну, бо наразі склалися найкращі умови для входження на наш ринок.

У найближчих планах – поглиблення співпраці із Саудівською Аравією для розширення нашого імпорту, зокрема курятини. От тільки «саудити» більше ніж курятиною цікавляться українською землею – та хто тільки нею не цікавиться: і китайці, і навіть іранці. Всі хочуть спільно з нами обробляти нашу землю, аби забезпечувати свій народ продовольством.

* * *

Зі стін коридору Мінагрополітики зняли портрети усіх попередніх міністрів і Героїв України – працівників АПКОх, неспроста зі стін коридору Мінагрополітики зняли портрети попередніх міністрів та Героїв України – працівників аграрного сектору. Замість них тепер фоторепродукції краєвидів, краєвидів...

Олексій Павленко виправдовує порушення багаторічної традиції не тим, що крім рішучого розриву з усім досвідом попередників, ніяких досягнень продемонструвати наразі не вдається, а тим, що суворі обличчя колишніх міністрів сільського господарства справляли гнітюче враження: йдеш, ніби кладовищем – а тут же бувають іноземні делегації!

Та здається мені, що справа в іншому: коли нинішні очільники міністерства йшли повз стрій портретів попередників, їм просто було соромно очі підвести. Адже і міністри минулого, і Герої України – ті люди, котрі зробили вітчизняний АПК гордістю держави, з німим докором дивилися на них і ніби промовляли: «До чого ж ви, хлопці, довели нашу спадщину?». Тепер портретів немає – можна зітхнути з полегшенням. Звісно, портрети повернуть до міністерства – Олексій Павленко особисто це гарантував, але вони будуть розміщені в іншому коридорі – аби очі інвесторам не мозолили і совість чиновницьку не тривожили.

 

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: