ЗАМІСТЬ ПРОРИВУ — СТАБІЛІЗАЦІЯ!

Україна перебуває у виняткових обставинах, переживає глибоку політичну та економічну кризу на тлі окупації Криму та війни на Сході. Однак, причина цієї кризи глибша, ніж поточні політичні та економічні потрясіння чи російська агресія. До неї призвело зволікання з проведенням необхідних реформ протягом 25 років незалежності. Серед східноєвропейських країн Україна є одним з найслабших реформаторів — зміни, які відбулися в країні з часів краху комуністичного табору, значно менші, ніж в сусідніх країнах-членах ЄС.

Наслідки такого зволікання стали катастрофічними для громадян України. Перебуваючи на початку 1990-х практично на однаковому рівні економіки з Польщею, Словаччиною та Румунією, наразі ми відстаємо у рази: так, заробітні плати українців в 3-5 разів менші, ніж у східноєвропейців.

Кожен уряд і прем'єр, що приходили до державного кормила в усі ці 25 років переконували нас, що вони здійснять революційні реформи. Спершу обіцяли наблизити рівень життя українців до рівня розвинених країн світу, а потім — хоча би до східноєвропейського.

От і нинішній Кабмін у своїх пріоритетних планах, проект котрих оприлюднено для обговорення, оголошує, що його метою є забезпечення зростання рівня життя громадян і підвищення його якості. Правда, робити це урядовці збираються не шляхом революційного прориву, а шляхом стабілізації і сталого економічному розвитку. Передумовами його досягнення є забезпечення національної безпеки, макроекономічна стабільність, створення сприятливого бізнес-клімату, утвердження верховенства права та протидія корупції та підвищення якості державного управління.

Нове для АПК —це добре забуте старе

Нас, звісно, насамперед цікавлять плани уряду щодо сільського господарства. Важко сказати, що за сприяння — скоріше всупереч діяльності урядів, за останні 15 років продуктивність праці в агросекторі зросла у 8,4 разу, натомість кількість робочих місць скоротилася у 5,6 разу. Правда, частка господарств населення у виробництві сільгосппродукції досі складає близько 50%, при цьому значна її частина споживається домогосподарствами без реалізації на ринку.

Досвід країн із розвиненими аграрними економіками доводить, що аграрна політика реалізується переважно через заходи економічного стимулювання. У США рівень підтримки аграрного виробництва сягає 10% від вартості випуску продукції сільського господарства. У країнах ЄС рівень підтримки становить до 20% від вартості випуску продукції АПК. Уряд Яценюка для підтримки агросектору спромігся хіба що прийняти Концепцію Державної цільової програми розвитку аграрного сектору на період до 2020 року.

А з метою стимулювання розвитку аграрного сектору діяла сприятлива податкова політика: спеціальний режим оподаткування ПДВ, виплати за рахунок коштів податку на додану вартість переробних підприємств дотацій, з 1 січня 2015 року запроваджено єдиний податок четвертої групи для сільгоспвиробників. Загальний розмір непрямої державної підтримки за рахунок дії таких спецрежимів 2014 року становив близько 24,4 млрд грн.

Не вчити жити, а допомогти матеріально

Оскільки саме фінанси визначають пріоритети, новий уряд планує розпочати саме з реформування системи державної підтримки сільського господарства. Урядовці вважають, що пряма державна підтримка виробників сільгосппродукції, зміни до чинного законодавства, що сприятимуть захисту і розвитку фермерських господарств та малого і середнього бізнесу, стануть логічним продовженням реформування галузі, розпочатого у минулі періоди.

З метою підвищення конкурентоспроможності малих і середніх сільгоспвиробників, збільшення обсягів виробництва агропродукції з високою доданою вартістю урядовці пропонують запровадити пряму державну підтримку як компенсацію втрат від переведення сільсьгоспвиробництва на загальний режим оподаткування ПДВ. Правда, підтримувати уряд збирається лише малих та середніх сільгоспвиробників з площею земель в обробітку до 500 га.

Для цього обсяг підтримки агросектору за рахунок коштів державного бюджету щорічно, до 2020 року, має складати не менше 1% від обсягу виробництва валової продукції сільського господарства (2016 року не менше 450 млн грн додаткового фінансування до вже виділених Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» коштів). Новий міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий вірить, що з 2017 року можна розраховувати на 3 млрд грн прямих дотацій, але для цього потрібне не стільки рішення уряду, скільки дозвіл «тітоньки» Лагард — тобто Міжнародного валютного фонду.

Не секрет, що 2016-го були скорочені, а з 2017 року повністю скасовуються податкові пільги з ПДВ («спеціального режиму ПДВ») для аграрних виробників. Також існує проблема негативних наслідків від дії несприятливих погодних умов, задля вирішення якої необхідно вдосконалити законодавство, що регулює страхування сільськогосподарської продукції за державною підтримкою. Потребують вдосконалення інструменти стимулювання розвитку малих та середніх агровиробників.

Щоби реалізувати заплановане, крім затвердження Державної цільової програми розвитку аграрного сектору на період до 2020 року, урядовці намагатимуться умовити народних депутатів включити до проекту «Основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік» пропозицій щодо необхідності щорічного передбачення у держбюджеті видатків для надання підтримки сільгоспвиробникам.

Сам уряд збирається допомагати скоріше словом (чи то пак законом), аніж ділом. Тому в планах переважно розробка і внесення до ВРУ проектів законів («Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», «Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України», «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

Кінець земельної реформи

Формування сталих земельних відносин є одним із важливих факторів, що стимулює економічне зростання в аграрному секторі, реалізацію прав громадян та раціональне використання земельних ресурсів. Реформування земельних відносин має на меті вирішення ряду ключових проблем, що тісно пов'язані з соціальними, екологічними та економічними питаннями.

Із 41,6 млн га всіх сільськогосподарських угідь України 30,8 млн га перебувають у приватній власності, в тому числі 27,5 млн га розпайованих земель, які передані у власність 6,92 млн українських громадян. У державній власності знаходиться близько 10,5 млн га сільськогосподарських угідь.

У найближчих планах уряду — роздержавлення та приватизація державних сільськогосподарських підприємств, що дозволить позбутися нерентабельних державних активів та надати громадянам земельні ділянки, що дасть їм можливість розпочати власну сільськогосподарську діяльність.

Оскільки про ринок земель сільгосппризначення наразі не йдеться (хоча плани такі є), уряд збирається підвищувати конкуренто- та заставоспроможність агровиробників. Відтак будуть стимулювати укладання довгострокових договорів оренди та запровадження обігу таких прав (зокрема, продаж прав оренди та їхня застава).

Для цього вже до кінця поточного року планують створити нормативно-правове поле для вирішення комплексу питань земельних відносин: запровадження обігу прав довгострокової оренди на землі сільгосппризначення, їх продажу та застави, врегулювання проблем відумерлої спадщини. Ну, а прийняття закону України «Про обіг земель» практично відкриє дорогу до земельного ринку. Так що не виключено, що з 2017 року омріяний одними і проклятий іншими ринок земель сільськогосподарського призначення розпочне свою роботу.

Правда, законопроект про зняття мораторію на продаж земель сільгосппризначення традиційно запланували внести тільки в 4-му кварталі 2016 року, що ставить під питання взагалі можливість його прийняття. Адже обговорення його в парламенті між фракціями обіцяє бути запеклим — не одна партія наростила чи втратила свої електоральні перспективи у «боях за землю». Якщо закон вдасться протягти — спершу «поекспериментують» із залишками державної землі, а там і до людської руки дійдуть. Тому ключовим завданням уряду стоїть врегулювання проблем відумерлої спадщини.

Загалом плани уряду дещо розчаровують. Мова йде про стабілізацію та поступовий розвиток, в той час як нам конче необхідні рішучі прориви — часу на еволюцію просто немає. Але нічого революційного цей уряд запропонувати не наважився (чине зміг). Мабуть у когось залишаються ілюзії, що все ще може бути як раніше — тихо і спокійно? Та якщо закривати очі на проблеми — вони не зникають, так що уряд, котрий пропонує стабільність злиднів, довго не протягне. Та мабуть можновладці і самі це усвідомлюють, потихеньку готуючись до позачергових парламентських виборів.