Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЧИ ДОВГО ТРИВАТИМЕ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦУКРОВАРІВ?
Повний текст у друкованій версії Одна із найстаріших галузей країни — цукрова, хочеться вірити,...
«СІГМА» ПРАЦЮЄ З МАРШАЛЬСЬКИМ ОПТИМІЗМОМ
Найкращим підтвердженням тому, що вітчизняна галузь свинарства продовжує стало працювати в...
НІШЕВІ КУЛЬТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ БАТАТУ
Повний текст у друкованій версії Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів із Другої...
ЛЮДМИЛА АДАМЧУК: «РОЗВИТОК МОЖЛИВИЙ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯ ЖИТИ КРАЩЕ»
Висвітленню питання корпоративної соціальної відповідальності в агропромисловому комплексі наше...
ЖИМОЛОСТЬ — НАЙПЕРША ЛІТНЯ ЯГОДА
Повний текст у друкованій версії Продовжуємо публікацію матеріалів другої національної...

Наші партнери:

ТЕНДЕНЦІЇ ВІТЧИЗНЯНИХ АГРОРИНКІВ

ImageЗазвичай, коли в одній аудиторії збираються експерти певної галузі, справжні професіонали своєї справи, розпочинається жива дискусія на спільні теми. І хоча час другого всеукраїнського форуму «AGRO INDUSTRY FORUM 2010. Український ринок зернових і олійних культур: стан, тенденції, перспективи» не був розрахований на таку кількість запитань, що пролунала із зали, але усі учасники отримали відповіді на те, що цікавило саме їх. Форум відбувався 25 лютого ц.р. у Києві, а його організатором виступила компанія Meeting Point Ukraine.

Модератор першої та другої сесій, заступник генерального директора Аграрної палати України Олександр Жемойда відмітив присутність на форумі представників усіх «зацікавлених сторін», а їх зібралося близько ста осіб, – бізнесменів, держслужбовців, науковців. Було навіть декілька закордонних гостей. Одразу після короткого привітання учасників він передав слово голові Аграрного союзу України Юрію Карасику. Голова АСУ зазначив, що на сьогодні Україна вже признана в світі як експортер зернових та олійних культур, але це не означає, що у вітчизняних аграріїв, від фермерських господарств до великих компаній, немає проблем. По-перше, логістика, прозорість та інформативність ринку. По-друге, ринок керується співвідношенням «попит-пропозиція», але ж головне питання для хлібороба – це ціна. Існує багато посередників, без яких функціонування ринку неможливе, але є чимало й таких, що наживаються за рахунок виробника. Чимало невирішених питань і з Аграрним фондом.
Заступник директора Департаменту розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики України Андрій Чопик розповів про фактори зростання вітчизняного сільськогосподарського виробництва в останні роки та поділився планами міністерства на найближче майбутнє. «У нас є біологічний і природно-кліматичний потенціал – таких складових, яких немає фактично в жодному іншому системному бізнесі. Також за останні десять років відбулась зміна менталітету, менеджерів, спеціалістів сільського господарства. Ми зрозуміли, що сільськогосподарське виробництво все-таки здатне приносити дохід, задовольняти особисті та корпоративні інтереси аграрного бізнесу». Умови для створення агробізнесу в Україні є, але існує чимало проблем, які необхідно вирішувати, над чим і працює міністерство. Наприклад, пан Чопик заявив, що на урядовому рівні ведуться переговори з різними міжнародними фінансовими структурами з приводу залучення іноземних інвестицій під державні гарантії для реалізації проекту розбудови інфраструктури лінійних елеваторів. Мінтрансзв'зку розробило інвестиційні пропозиції з розвитку морських портів і розбудови нових потужностей переробки зерна, але в цих пропозиціях також немає іншого виходу, окрім залучення інвестиційних, зокрема приватних, коштів.
У зв'язку із початком весняно-польових робіт, та й взагалі на тлі фінансової кризи, найбільш актуальною, на наш погляд, була третя сесія форуму «Інвестування та фінансування агропідприємств». Доповідачі наголошували на тому, що усі фінансові кризи колись закінчуються, а отже і поточна не є виключенням. Тому фінансові потоки поступово повертаються у попередні русла, щоправда поводитимуть тепер себе більш обережно. Першим мав слово директор інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital Микола Король. Він сказав, що незважаючи на песимістичні висловлювання, щодо проблем із залученням інвестицій та загалом у фінансовому секторі, експерти його компанії кажуть протилежне. До того ж в останні роки головною темою для обговорень іноземними інвесторами в Україні є сільське господарство та суміжні галузі. «Ми говоримо про це не з чуток, а з власного досвіду, – підкреслив пан Король. Іноземні інвестори перш за все хочуть вкладати кошти в акціонерний капітал компанії. Тобто, коли компанія виходить на фондові майданчики і шляхом продажу акцій з додаткової емісії (міноритарні, не контрольні пакети, звичайно) намагається залучити капітал на розвиток бізнесу. Одні з найкращих прикладів залучення капіталу українськими компаніями таким чином – це Астарта, Миронівський Хлібопродукт. Другий варіант – це конвертовані облігації. Компанія фінансується за допомогою випуску облігацій, але власник облігацій має право конвертувати їх в акції перед IPO. Третій механізм – це боргове фінансування. Яскравий приклад четвертого інструменту – стратегічного інвестування – придбання компанією Kernel 37,6% Allseeds, завдяки чому вона значно посилила свої позиції на ринку. Останній інструмент – об'єднання/злиття компаній – як правило, не грошове об'єднання бізнесів, коли з якоїсь причини власник розуміє, що сам по собі він вже не виживе на ринку, але й не хоче продавати бізнес.
На наш погляд, головними інвесторами, в тому числі, в український АПК, будуть фонди прямого інвестування, портфельні та стратегічні інвестори».
Більш детально про фондові біржі та розміщення акцій розповів виконавчий директор представництва Варшавської фондової біржі (WSE) в Україні Андрій Дубецький. «Я розповім про можливості співпраці з WSE, хоча сміливо можна проводити паралелі з будь-яким іншим європейським майданчиком (публічним), оскільки усі вони регулюються єдиною законодавчою базою». До позитивних моментів виходу на IPO можна віднести можливість залучення безповоротного капіталу (продаж частини компанії), отримання об'єктивної ринкової оцінки компанії, оптимізацію корпоративної структури, що поліпшує діяльність компанії у майбутньому, зростання іміджу та довіри фінансових установ. Публічне розміщення акцій вважається більш престижним від приватного і забезпечує більшу ліквідність компанії. Але при приватному розміщенні компанія більш захищена від впливу зовнішніх факторів на кінцеву угоду, таких як стан фондової ринку. Щодо фондових майданчиків, то тут також є два типи: регульований (державні регулятори) та нерегульований (правила встановлює сама біржа). Звичайно, є свої плюси і у першого майданчика – вища ліквідність, ширший круг інвесторів; є й у другого – нижчі вимоги, швидша процедура розміщення.
Підготовка до IPO може зайняти від 6 до 12 місяців. На першому етапі підготовки необхідно створити юридичну особу (SPV) в іншій країні, оскільки згідно з українським законодавством неможливо напряму розмістити акції своєї компанії, а також визначити долю компанії у продажу, підібрати консультанта. Потім зібрати усі необхідні документи, провести маркетингові заходи та врешті-решт перейти до реалізації акцій.
Наприкінці свого виступу пан Дубецький дав кілька порад з проведення IPO для українських компаній: «SPV краще створювати в ЄС, у тій країні, яка зручна для Вас через будь-які причини. Хоча лістинг українських компаній можливий також через випуск глобальних депозитарних розписок (GDR), все ж краще створити SPV. Проспект емісії краще за все затверджувати регулятором у країні реєстрації SPV, після чого він буде дійсний в усіх країнах ЄС, якщо країна реєстрації належить до Євросоюзу. І останнє – фінансова криза негативно відобразилася на кількості інвесторів, що вкладають кошти у ризиковані активи, а тому слід бути готовими до уважної та ретельної оцінки потенційної компанії з боку інвесторів».
«Ні для кого не секрет, що 2009 рік був дуже важким для усіх галузей економіки, так само і для банків, – розпочав одну з останніх доповідей форуму начальник відділу корпоративного кредитування OTP Банку Роман Данилюк. – Криза недовіри почалася ще у 2008 році, яка потім переросла у кризу ліквідності, після чого почалися структурні зміни в економіці, і нарешті справжня фінансова криза. У 2009 році банки скоротили свої кредитні портфелі, їх і досі майже ніхто не нарощує. Ми також зменшили кредитний портфель, але прийняли рішення працювати у звичному режимі із тими клієнтами, з якими «увійшли» у кризу.
Що ж стосується банків у 2010 році, то я вважаю, що ми спостерігатимемо позитивну динаміку розвитку банківської системи. Кредитні портфелі будуть зростати, але поки що помірно, хоча більш-менш активне кредитування може розпочатися вже у 2-3 кварталі 2010. Підходи до кредитування, на нашу думку, дещо зміняться, стануть більш консервативними, знову з початку 2000-х рр. згадають про торгове фінансування, оскільки в останні роки про нього забули у перегонах за клієнтами. Також буде збільшена доля не кредитних послуг. У більшості випадків банки будуть надавати короткострокові кошти, прив'язуючи їх до операційних або торгових циклів компаній».
Загалом атмосфера на форумі була дружньою, ставилося чимало досить конкретних запитань. Наприкінці заходу у режимі відкритого діалогу учасники дискусії змогли довідатися про більш конкретні умови кредитування провідними банками країни безпосередньо від представників тих банків, які в даний час здійснюють кредитування саме аграрного бізнесу.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: