Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

РІЧКОВІ АВТОБАНИ, ЯКІ ГОТОВІ СЛУЖИТИ УКРАЇНЦЯМ
Ми горді з того, що стародавній Дніпро, третя в Європі за величиною річка, ототожнюється з...
СКВИРСЬКЕ ОРГАНІЧНЕ ДИВО
Останнім часом у світі зростає потреба в безпечних продуктах харчування. Це і не дивно, адже...
НАУКА, ЯКА ОБЕРІГАЄ ДОВКІЛЛЯ
До 45-річчя заснування Інституту агроекології і природокористування НААН Упродовж останнього...
ІЩЕ БЛИЖЧЕ ДО ЧОРНОГО МОРЯ: РІЧКОВИЙ ТЕРМІНАЛ «НІБУЛОНА» ЗАПРАЦЮВАВ НА ХЕРСОНЩИНІ
10-й річковий перевантажувальний термінал компанії «НІБУЛОН» 14 липня 2017 року урочисто...
ВЕРХОВНА РАДА: ДИМ БЕЗ ВОГНЮ
Минулий тиждень був останнім пленарним у роботі шостої сесії Верховної Ради восьмого скликання,...

Наші партнери:

ДАЙТЕ МОЖЛИВІСТЬ ПРАЦЮВАТИ ВІТЧИЗНЯНИМ ВИРОБНИКАМ

Так стисло можна охарактеризувати заходи громадськості, які останніми днями тривають під стінами урядових установ. Численні представники трудових колективів вітчизняних сільгоспмашинобудівельних заводів 12-13 травня пікетували Мінагрополітики і Кабмін на знак протесту проти неналежної підтримки галузі виконавчою владою. Ініціатором акцій виступили профспілки ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» (ХМЗ) і ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ».

Трохи історії
ImageВітчизняна галузь сільгоспмашинобудування переживає не найкращі часи. Хоча існують усі передумови для її розвитку: наявність попиту на якісну техніку з боку сільгоспвиробників, збережені заводи-виробники та їхні трудові колективи, викладені на папері та затверджені державні програми підтримки вітчизняного виробника. Але поки що, на жаль, більшість з них так і залишилася на папері.
На захист своїх інтересів першими виступили працівники ХМЗ у лютому поточного року.
Тоді завдяки знайденому порозумінню між трудовим колективом, власником підприємства і державою на початку березня заборгованість по зарплатні було погашено, а згодом, 18 березня, вийшло Розпорядження КМУ 328-р «Про державну підтримку у 2009 році вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу». Ним, зокрема, передбачалося фінансування закупівлі у 2009 році сільськогосподарської техніки з використанням коштів державного та місцевого бюджетів на 700 млн грн. На закупівлю для подальшого надання сільгоспвиробникам у лізинг компанією НАК «Украгролізинг» було заплановано 420 млн грн. Зернозбиральні комбайни «Славутич», що їх випускає ХМЗ, фігурували в додатках окремим пунктом. Найбільше у 2009 році має закупити НАК «Украгролізинг» – 145 комбайнів на суму близько 106 млн грн.

Графік – справа складна
Згідно з графіком, затвердженим тим таки Розпорядженням, уже в першому кварталі цього року «Украгролізинг» мав закупити 15 комбайнів КЗС-9-1 «Славутич».
Здавалося б, що може бути простіше – є законодавчий акт, в якому прописано, хто і що має робити – бери, виконуй. Проте наразі «Украгролізинг» не закупив жодного комбайну з передбачених графіком, оскільки до 12 травня, коли ініціативна група пікетників таки потрапила до Мінагрополітики, графік цією установою, за повідомленням голови профспілки ХМЗ Сергія Руснака, затверджений не був.
Поспілкуватися з протестувальниками вийшов заступник міністра аграрної політики Олександр Шевченко. Втім, спілкування на вулиці як такого не вийшло. Чиновник стверджував, що його відомство тут ні до чого. Всі питання мають спрямовуватися до Мінпромполітики і уряду. До того ж, як зазначив він, завод – приватна власність, тож має розраховувати ризики сам. Втім учасники заходу заперечували, стверджуючи, що саме через Мінагрополітики передбачені гроші не можуть надійти до кінцевого пункту призначення. Пан Шевченко ж, навпаки, доводив, що всі документи, які мало підписати МінАП, з нього вийшли. Загалом, після короткострокових перемовин, було вирішено продовжувати бесіду в стінах Мінагрополітики з ініціативною групою. Переговори виявилися складними и тривали майже дві години. Незважаючи на впертість чиновників, представники машинобудівних заводів змусили їх визнати справедливість більшості своїх вимог та взяти на себе зобов'язання щодо їх реалізації. Наступного ж дня до мітингуючих приєдналися представники ще кількох сільгоспмашинобудівних підприємств. У більш чисельному складі пікетники вирушили під стіни Кабміну.

Останній з могікан
Наразі в Україні залишився лише один завод з виробництва зернозбиральних комбайнів. Інші або відмовилися від цього напряму, або зовсім зникли. Минулого року «Херсонський машинобудівний завод» виготовляв по 20 комбайнів КЗС-9-1 «Славутич» щомісячно.
Останні декілька років у межах власних коштів завод продовжує модернізувати комбайн. На сьогодні «Славутич» оснащено іноземними комплектуючими, значно покращився дизайн комбайну, поліпшились умови праці комбайнера. Тим не менше, ціна на 30-40% нижча від зарубіжних аналогів. В планах підприємства і подальший розвиток комбайнобудування. Зараз ведуться переговори з російською компанією «Ростсільмаш» і спільним підприємством «Дон-Лан» щодо виробництва на українських теренах зернозбиральних комбайнів «Дон-Лан «Акрос» і «Дон-Лан «Вектор». Проте на будь-який розвиток потрібні не лише кошти інвесторів, а й реальна підтримка вітчизняного виробника з боку держави.

Хто куди витрачає гроші
ImageТо в чому ж має полягати державна підтримка?
Представники українських заводів-виробників сільгосптехніки пропонують звернути увагу на досвід сусідів. Так, в 2009 році з федерального бюджету Російської Федерації на підтримку вітчизняних виробників сільгосптехніки спрямовано $4 млрд, у білорусів ця сума становить $1,5 млрд.
І, звісно, має бути держзамовлення. Так, у 2009 році в РФ передбачається профінансувати закупівлю через систему державної компанії «Росагролізинг» національної сільськогосподарської техніки на $2,5 млрд (порівняйте з нашими лише задекларованими 420 млн грн!). До речі, наполягають пікетники, саме на $2,5 млрд, за даними Держмитслужби, закупили наші аграрії у 2008 році іноземної сільгосптехніки. Вартість комбайнів з цієї суми становила $347,1 млн.
Білорусь в цьому сенсі пішла радикальними шляхами – з 1 січня 2008 року заборонила імпорт сільгосптехніки, аналоги якої виробляються в країні. Росія ж віднедавна ввела 15% ввізне мито на сільгосптехніку.
До речі, про імпорт: нашим виробникам додає клопоту і ввезення техніки, що була у використанні. Якщо відпрацювавший свій технологічний ресурс зарубіжний комбайн у середньому коштує $12-15 тис, а «Славутич» – 730 тис. грн, то що обере аграрій? Правильно – те, що дешевше. Проте, як стверджують машинобудівники, клопіт потім теж матимуть добрячий – запасні частини на застарілу техніку не так вже й легко відшукати, та й коштують вони недешево. Часто-густо трапляється, що вже через рік така застаріла імпортна техніка взагалі перетворюється на металобрухт.

Криза як лакмусовий папірець
Власне, 2009 рік виявився справжнім випробуванням для вітчизняного машинобудування в цілому і особливо для його сільськогосподарського напряму.
За інформацією Державного комітету статистики України, в січні-лютому 2009 року виробництво тракторів для сільського та лісового господарства скоротилося на 97,9%, порівняно з аналогічним періодом 2008 року, – до 22 штук.
Щодо виробництва сівалок, то тут скорочення відбулося на 97,0%, порівняно з аналогічним торішнім періодом, – до 45 штук, а борін дискових – на 93,3% – до 41 штуки.
Саме тому 13 травня пікет трудових колективів ХМЗ і БілоцерківМАЗ підтримали інші виробники сільгосптехніки. Серед них , ТОВ «Укравтозапчастина», ВАТ «Галещина машзавод», ВАТ «Борекс», ТОВ «Завод Кобзаренка». Ситуації на підприємствах можуть трохи різнитися в деталях, але суть одна: галузь не відчуває державної підтримки, як це прийнято в усьому світі, а бачить її тільки на папері. До діла поки що не доходить. Бо кажуть, що маємо загальносвітову фінансово-економічну кризу. А на неї можна усе списати, навіть звичайне небажання працювати і відповідати за це.
Втім, з кожної кризи є вихід. Проаналізувавши ситуацію, працівники галузі сформулювали власні вимоги до влади, від дій якої, на їхню думку, сьогодні залежить доля українського сільгоспмашинобудування.

Вимоги сільгоспмашинобудівників:
1. Забезпечити виконання Розпорядження КМУ №328-р від 18 березня 2009 року «Про державну підтримку у 2009 році вітчизняного машинобудування агропромислового комплексу» щодо фінансування закупівлі у 2009 році сільськогосподарської техніки з використанням коштів державного та місцевих бюджетів (додаток №2). Зокрема, забезпечити виконання в повному обсязі графіку закупівлі у 2009 році сільськогосподарської техніки НАК «Украгролізинг» для подальшого надання її на умовах фінансового лізингу (додаток №3).
2. Забезпечити фінансування через систему НАК «Украгролізінг» закупівлі комбайнів КЗС-9-1 «Славутич» (єдиного українського зернозбирального комбайну) виробництва Херсонського машинобудівного заводу на період 2010-2012 рр. в обсязі 250 млн гривень щорічно.
3. Підготувати та внести зміни до Закону України «Про митний тариф України» щодо збільшення ввізного мита на складну сільськогосподарську техніку до 25% та заборонити ввезення в Україну складної сільськогосподарської техніки віком понад 3 роки.
4. Забезпечити фінансування в повному обсязі заходів, передбачених Державною програмою розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007-2010 роки. Зокрема, в 2009 році забезпечити фінансування:
– 16,7 млн грн на розробку нової техніки для агропромислового комплексу;
– 62,4 млн грн на компенсацію, в розмірі облікової ставки Національного банку України, відсоткових ставок комерційних банків за кредитами, отриманими на технічне переоснащення підприємств машинобудування для АПК.
5. Внести зміни до Податкового Кодексу України щодо введення цільових строкових пільг для вітчизняних виробників складної сільгосптехніки. Запровадити практику зниження податкового навантаження на зазначені підприємства у міжсезонний період. Знизити ставку ПДВ на операції з реалізації техніки та обладнання для українського АПК. Зменшити з 25 до 20% ставки податку на прибуток на частку прибутку, що дорівнюватиме сумі коштів, реінвестованих на придбання нових основних фондів, а також застосувати подвоєну норму амортизації для основних виробничих фондів, які будуть придбані за рахунок капітальних інвестицій і реінвестицій. Реалізація цих ініціатив дозволить запобігти штучному вимиванню обігових коштів підприємств України, а також стимулювати інвестиційну активність щодо оновлення основних фондів і підтримати підприємства під час фінансової кризи.
6. Надати ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» строком на 5 років «податкові канікули» з метою акумулювання коштів на розвиток матеріально-технічної бази та поповнення обігових коштів.
7. Переглянути механізм компенсації відсоткової ставки по кредитах для вітчизняних підприємств сільськогосподарського машинобудування в бік зниження фінансового навантаження на українських виробників складної сільськогосподарської техніки.
8. Зафіксувати на період 2009-2012 рр. ціни на участь у виставках, що проходять на території державних виставкових центрів, на рівні 2008 року.

Знову нова постанова
Тож 13 травня лист з цими вимогами було передано до Секретаріату Кабінету Міністрів України. Зранку до пікетників вийшли міністр промислової політики України Володимир Новицький і його заступник – директор Держсільгоспмашу Володимир Саченко. Після нетривалих перемовин вони відправилися на чергове засідання уряду. По його закінченні до громадськості вже ніхто не виходив. Щодо результатів засідання КМУ в середу 13-го, то посилаємося на розповсюджене повідомлення РБК-Україна, яке наводить слова керівника Мінагрополітики Юрія Мельника. Згідно до нього, Кабінет міністрів України затверджував розподіл 2,2 млрд грн зі Стабілізаційного фонду для підтримки агропромислового комплексу на 2009 р. За словами міністра, 700 млн грн буде спрямовано на здешевлення відсотків по кредитах, 400 млн грн – на придбання техніки сільгоспвиробникам на умовах фінансового лізингу, 150 млн грн – на кредити фермерським господарствам, які будуть спрямовані, в першу чергу, на придбання сільгосптехніки.
«У постанові, яка сьогодні прийнята, чітко обумовлено, що по тих напрямах, по яких вже прийняті порядки використання коштів за рахунок загального фонду держбюджету, із Стабілізаційного фонду здійснюватиметься по тому ж порядку», – зазначив міністр агрополітики.

* * *
Отже, першу з вимог сільгоспмашинобудівників, здається, задовольнили. Проте дуже хотілося б побачити текст самої постанови, про яку говорив пан міністр. А також віднайти у ньому відмінності від Розпорядження КМУ 328-р. Ну, може, там примітка стоїть «Обов'язково до виконання». Та й виділення наразі коштів – це тільки тимчасове вирішення проблем. Бо розвивати своє виробництво треба виважено, послідовно і постійно.

КОМЕНТАРІ

Олександр ОЛІЙНИК, голова правління
ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» і ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ:

– Складається враження, що тільки Мінпромполітики підтримує вітчизняну галузь. Воно подало на розгляд Кабміну усі необхідні проекти нормативних документів щодо підтримки українського сільгоспмашинобудування, безпосередньо міністр Володимир Новицький робить усе можливе, щоб стабілізувати ситуацію в галузі. Водночас НАК «Украгролізинг» – це не тільки підтримка для машинобудівників. Це також підтримка і для аграріїв. Наразі ми маємо на складах техніки на 120 млн гривень. На нараді у прем'єр-міністра два місяці тому представник компанії заявляв, що у них є заявки на 97 «Славутичів», і вони готові їх купувати, якщо буде відповідне фінансування. Тож виникає питання, чому не фінансують і кому це вигідно?
Якщо взагалі говорити про державні програми підтримки вітчизняного машинобудування для АПК, то за всі роки незалежності України вони були профінансовані лише на 15% від загального обсягу. Те, що зараз коїться у галузі, підриває економіку України і ставить її в залежність від імпорту. Лише вдуматися, наша країна виробляє 40 млн тонн металу щорічно, а ми не маємо машинобудування.
Я, як власник, повністю підтримую дії колективу. Не дивлячись на зимове протистояння між колективом і керівництвом заводу, наразі існує повне взаєморозуміння. Оскільки люди нарешті розібрались, чому ми не можемо забезпечити їх роботою, і хто дає порожні обіцянки. На сьогодні на підприємстві немає заборгованості по заробітній платі і по інших виплатах. Є спільне бажання працювати.

Анатолій КОБЗАРЕНКО, директор ТОВ «Завод Кобзаренка»:
– Підтримуємо цю акцію у зв'язку з тим, що галузь сільгоспмашинобудування занедбана владою, хоча і є однією з найважливіших для економіки країни в цілому.
Перше, що дуже обурило. Щоб продавати вироблене, його треба рекламувати, виставляти на виставках. Ми з 1998 року брали участь у всіх профільних вітчизняних виставках. Цього року виставка «Агро-2009», передана іншому розпоряднику, який у п'ять разів підняв ціну за квадратний метр виставкової площі – до 40 євро. В Росії для національних виробників, взяти хоча б виставку «Юг-Агро», існують пільгові ставки на участь. Те саме у Німеччині – тобто намагаються просунути вперед свого виробника. Для нас виставка виходить набагато дорожчою, ніж у минулому році. Це така підтримка під час кризи?!
Інше питання, ми – найбільше бюджетоутворюче підприємство Липоводолинського району Сумської області, минулого року сплатили до загального зведеного бюджету України 3 млн гривень податків. У січні-лютому цього року підприємство було на грані зупинки. А коли постало питання про кредити – жодної копійки, під будь-які відсотки не хочуть давати. Я був вимушений звертатися до приватних осіб. Завдяки цьому завод вистояв. То у цьому влада може посприяти?
І останнє питання, яке б хотілося вирішити – це забезпечення у 2010 році виконання програми 30% компенсації вартості за рахунок коштів державного бюджету при купівлі складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва.

Ігор БАЖЕНОВ, генеральний директор ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ»:
– Нам кажуть, наш комбайн поганий. Насправді він непоганий, тай всі не можуть їздити на мерседесах. А міг би бути ще кращим, якщо б влада докладала зусиль на його розвиток. Наприклад, те саме збільшене мито на імпортну техніку могло б іти на нові вітчизняні розробки, модернізацію і нове сучасніше обладнання для заводів-виробників. Так має бути у всіх галузях.
За статистикою, сьогоднішній парк комбайнів в Україні зношений на 80%. Якщо ми будемо випускати комбайни на нинішньому рівні, за рік ми змогли б поставити в кожну область принаймні по 20 машин – це вже щось.
Наші сусіди розвивають своє сільгоспмашинобудування за рахунок податків. Тобто у них діють пільгові податкові ставки або існують податкові канікули, і кошти вкладаються у розвиток. А з чого будемо вкладати ми, якщо навіть працювати не можемо?
Поки що аграрії це ще не відчули, але без нашої галузі їм також доведеться важко. Адже купити ту саму імпортну техніку буде ще накладніше.

Сергій РУСНАК, голова профспілкової організації ТОВ «Херсонський машинобудівний завод»:
– Є надія, що уряд нарешті зверне увагу на сільгоспмашинобудування. Про наше підприємство можу сказати, що без державної підтримки завод не виживе.
Мета єдина – щоб люди мали роботу і зарплату, а вітчизняні агровиробники – гідну техніку за гідною ціною. Тож стояти будемо до останнього.
Мінпромполітики обіцяє свою підтримку, а ось в Мінагрополітики позиція зовсім протилежна. Там постійно нарікають, що комбайн недопрацьований, так би мовити «сирий». Факти ж свідчать про інше – за минулий рік не було жодної рекламації щодо виходу наших комбайнів з ладу. Ми вимагаємо дати нам можливість чесно заробляти гроші.

Володимир КОЗЯРІВСЬКИЙ, головний бухгалтер ТОВ «Укравтозапчастина»:
– Сьогоднішня економічна ситуація в галузі вкрай складна. Наш завод, який випускає трактори потужністю 80 к.с., наразі зупинив виробництво.
На складах готової продукції є багато тракторів, проте купувати наразі селяни її не можуть – коштів немає. А кредити взяти неможливо. Лізинг не працює. У бюджеті не запланована компенсація у 30%.
І така реальність загрожує не тільки нашому підприємству, а й усьому існуванню вітчизняного машинобудування в цілому. Занедбавши галузь зараз, згодом відновити її роботу буде дуже складно.



 

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: