Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЧИ ДОВГО ТРИВАТИМЕ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦУКРОВАРІВ?
Повний текст у друкованій версії Одна із найстаріших галузей країни — цукрова, хочеться вірити,...
«СІГМА» ПРАЦЮЄ З МАРШАЛЬСЬКИМ ОПТИМІЗМОМ
Найкращим підтвердженням тому, що вітчизняна галузь свинарства продовжує стало працювати в...
НІШЕВІ КУЛЬТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ БАТАТУ
Повний текст у друкованій версії Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів із Другої...
ЛЮДМИЛА АДАМЧУК: «РОЗВИТОК МОЖЛИВИЙ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯ ЖИТИ КРАЩЕ»
Висвітленню питання корпоративної соціальної відповідальності в агропромисловому комплексі наше...
ЖИМОЛОСТЬ — НАЙПЕРША ЛІТНЯ ЯГОДА
Повний текст у друкованій версії Продовжуємо публікацію матеріалів другої національної...

Наші партнери:

ЛЕОНІД КОЗАЧЕНКО. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО МОЖЕ СТАТИ ДЖЕРЕЛОМ ВІДРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

4 березня, напередодні парламентських слухань щодо перспектив розвитку сільського господарства і харчової промисловості України, які пройдуть 11 березня, у Мінагрополітики відбулося засідання Громадської ради. Варто відмітити активність виступаючих фахівців профільних організацій і чіткість накреслених до розгляду проблем. Пропонуємо вашій увазі тези виступу Леоніда Козаченка, президента Української аграрної конфедерації.
Створення Громадської ради як дорадчо-консультативного органу було ініціативою Міністерства аграрної політики України. Наслідки ж її роботи мають практичне значення при розробці і прийнятті важливих для життєдіяльності АПК документів і програм. Тому хотілося б, щоб до закону про громадські об'єднання, який потребує негайного прийняття, але досі «пилиться» у Верховній Раді, обов'язково була включена норма щодо постійної співпраці, живого діалогу органів законодавчої і виконавчої влади з громадськими об'єднаннями. Бо саме вони є лобістами галузевих інтересів, здатними не лише накреслити проблеми, а й запропонувати шляхи до їх вирішення.
По-друге, потрібно, щоб основою парламентських слухань було усвідомлення усіма учасниками – і депутатами, і суспільством – що сільське господарство сьогодні може бути джерелом відродження економіки України у складних умовах впливу загальносвітової фінансово-економічної кризи. Свідченням є попередні економічні показники: від початку 2009 року падіння промислового виробництва було найбільшим за увесь період ведення такої статистики (з 1931 року.) – близько 40%. Водночас агропромисловий комплекс у цілому за рахунок активного експорту зернових і олійних культур демонструє стабільність. Хоча в харчовій промисловості маємо спад виробництва за рахунок скорочення внутрішнього споживання. До того ж, через ручне регулювання з боку уряду харчова промисловість сьогодні поставлена в такі шати, у яких в умовах ринкової економіки суб'єкти господарювання працювати не можуть. Тож можна зробити висновок, що за впровадження зваженої державної політики в галузі АПК та враховуючи глобальні світові тенденції, саме агропромисловий комплекс може виступити інструментом зупинки кризи і відправною точкою розбудови економіки нашої держави.
По-третє, неотримані прибутки – усе одно, що отримані збитки. Сьогодні у державному бюджеті на 2009 рік передбачено трохи більше 6 млрд грн на підтримку АПК. Можливо це буде не зовсім коректно, але потрібно зрозуміти порядок цифр: за оцінками незалежних експертів, у тому числі УАК, Україна торік втратила через специфіку експортно-імпортних операцій 16 млрд грн. Я маю на увазі заборону експорту зернових і олії, а також імпорт м'яса і інших видів продукції, через які несли збитки наші сільгоспвиробники. До них треба додати ще 17 млрд грн, які сільгоспвиробники сплатили державі у вигляді податків. Плюс 8 млрд прямих збитків від господарської діяльності харчової промисловості. Загалом – це 40 млрд грн., які ми або недоотримали, або втратили. Тому не слід акцентувати увагу на 6 мільярдах, варто зосередитись на унеможливленні втрати аналогічних 40 млрд у поточному і наступних роках.
Четверте. Сільське господарство не може бути єдиним соціальним донором від економіки України. Спробуйте, наприклад, заборонити експортувати метал або мінеральні добрива, або електроенергію, з тим щоб створити штучне перевиробництво на внутрішньому ринку, таким чином знизити ціну цієї продукції. Або спробуйте обмежити до 1% рентабельність хімічної галузі чи до нульової – металургії. Про це навіть ніхто не думає, не то що робить. В АПК це виглядає, немов природне, впродовж багатьох років. У першу чергу, найбільше страждають від цього хлібопекарна галузь, молокопереробна та м'ясна промисловість. Разом з тим, ми розуміємо, що населення країни не повинно потерпати від браку продовольства, особливо найменш захищена його частина, прожитковий статок якої менший від прожиткового мінімуму, встановленого державою. Для цих людей необхідно обов'язково запроваджувати адресні, продовольчі і фінансові дотації з боку уряду, як це роблять в розвинених країнах Європи, США, Канаді. У США, які вважається найбагатшою в світі країною, понад 40 млн населення отримує такі дотації.
П'яте. Великою проблемою, яка стримує розвиток АПК, є зволікання завершення земельної реформи. За тимчасове продовження мораторію на продаж сільськогосподарської землі вперше виступила Українська аграрна конфедерація. Але такій підхід базується не на тому, що земля не повинна бути товаром, а на тому, що органи державної влади, які відповідають за реалізацію земельної реформи, скоюють багато злочинів та зловживань, попираючи існуюче законодавство стосовно реєстрації землі, забезпечення прав громадян, які отримали власність на цю землю. Маємо інші порушення, які стали масовими на всіх рівнях діяльності цих державних органів. Окрім цього, не прийняті закони, які давно були підготовлені, щоб на правовому рівні остаточно врегулювати це питання. У такій ситуації початок продажу землі стане засобом ошукування мільйонів людей, які ніколи не використають наданого їм права.
І останнє, дуже важливе питання – розвиток інфраструктури сільського господарства. Це пов'язане і з логістикою, і кооперативним рухом, і з створенням гуртових ринків, поширенням страхування ризиків в сільському господарстві, хеджуванням цін на сільськогосподарську продукцію – все це є дуже важливим і необхідним для того, щоб ринок відповідав тим вимогам сьогодення, які дають можливість інвесторам і керівникам сільгосппідприємств чітко усвідомлювати перспективу своєї діяльності і контролювати свої ризики.
Окремо, декілька слів про Аграрний фонд, якій є важливим елементом в інфраструктурі аграрного ринку, відповідальним за стабілізацію ринку зерна, яка досягається за рахунок товарних та фінансових інтервенцій. На жаль, останнім часом на цю організацію переклали невластиві для неї функції, а саме: Аграрний фонд сьогодні повертає ПДВ зернотрейдерам, постачає мінеральні добрива, пальне, здійснює форвардні закупівлі зерна. Ця організація, яка існує декілька років, не має у своєму штаті відповідного персоналу, вона функціонально не може виконувати такі складні завдання. Враховуючи все це, дана структура може замість користі принести багато проблем. Тому треба виважено підходити до таких складних питань. На нашу думку, така структура вкрай необхідна, але нею повинні керувати не політики, а професіонали. Тому Аграрний фонд повинен бути виведений з-під контролю Кабінету Міністрів України і працювати як незалежна структура, діяльність якої забезпечує стабілізацію ринків не тільки сільськогосподарської продукції.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: