Статті

ЗАРЯСНІЮТЬ ПОЛЯ МОРЕМ СИНІМ

Колись на Поліссі було море. Не чорне, а синє. Синє і безкрає море льону, яке годувало наших пращурів полян та древлян. Такими словами розпочала свій виступ на урочистому відкритті Фестивалю льону на Житомирщині його ідеолог і організатор Ірина Костюшко. Очолюване нею господарство «Зоря» лише четвертий рік займається цією традиційною для Полісся культурою, надзвичайно цікавою технологічно і привабливою економічно. Водночас у своєму доробку господарство і його власниця мають чимало здобутків і задумів, якими і прагнуть поділитися. Дуже вдалою ідеєю популяризації виявилося проведення тематичного фестивалю як соціального проекту, щоби залучити якомога більше пошановувачів льону, прихильників його виробництва і переробки, а відтак відродити галузь льонарства в Україні і дати їй новий поштовх.

Фестиваль льону, який цьогоріч утрете відбувся на Поліссі 26 серпня, без перебільшення став подією в аграрній галузі, яка привернула увагу широкого загалу до цієї життєдайної української агрокультури. Працьовите і хлібосольне, проте невеличке (всього на три сотні дворів) село Стремигород, що притулилося до Варшавської траси в Коростеньському районі, цього святкового дня наприкінці серпня примудрилося гостинно прийняти близько 13 тисяч відвідувачів. Цьогоріч фестиваль льону подолав кордони не лише району й області, а всієї країни.

«Ні що нізвідки не береться, — говорить Ірина Костюшко, — треба вірити у свою ідею, розвивати її, шукати однодумців і переймати набутий віками і людьми досвід. А ще — багато працювати над її втіленням, залучати якомога більше людей». Завдяки проведеній роботі на фестиваль завітали почесні гості з Південноафриканської республіки — ця країна імпортує вітчизняний льон. Численною виявилася делегація Республіки Білорусь, яка складалася не лише з фахівців, а й із творчого колективу, який із народними піснями та танцями виступав у загальній концертній програмі. У цій країні збережено галузь вирощування і переробки льону. До речі, більшість українських вишиванок виготовлено саме з білоруського полотна. Республіку Молдова на фестивалі представляв Надзвичайний і Повноважний Посол країни в Україні. На запрошення Ірини Костюшко на заході були присутні представники льонопереробної галузі з Бельгії, Польщі та Франції, за досвідом до яких наша аграрійка їздила поточного року.

Дрес-коду, як тепер прийнято говорити, на фестивалі ніхто не впроваджував. Оскільки проведення фестивалю вкладається у святкові дні відзначення 26-ї річниці Незалежності України, на ньому цьогоріч упевнено панувала вишиванка. У це національне вбрання на всі смаки, причому переважно з льону, були вдягнені дорослі і малі. Навіть іноземні гості у переважній більшості приміряли на себе наш національний скарб — вишиванку, і були дуже горді з того.

Нині акцент у програмі свята було зроблено на культурну частину. Так, у сільському Будинку культури організували виставку автентичних лляних рушників Коростенського району, кожен із яких — випробуваний століттями справжній витвір мистецтва. Тут же можна було побачити інтелектуальну вишивку нашої сучасниці — майстрині Тетяни Протчевої, яка змінила уявлення про поняття українського ремесла. Скидається, що її вишиті роботи танцюють, співають і світяться в темряві, створюючи неповторне враження. Зокрема, цьогоріч вона створила на полотні QR-код «Фестивалю льону 2017», поєднавши прадавні традиції із сучасними технологіями.

На в'їзді в село гостей зустрічав гостинний осінній ярмарок, де переважали селянські смаколики — від пряників і меду до домашнього сиру, та витвори дизайнерського мистецтва — вишиванки і сукні переважно з льону, кукли-мотанки, сувеніри. Великою популярністю користувалися лляна олія та готове до споживання насіння льону.

У розважальній зоні одразу впадала в око масштабна виставка рушників під відкритим небом, облаштована як зона для фотографування. Із приходом ери мобільних телефонів можливість робити фото і селфі виникла у кожного власника такого гаджету, а процес фотографування перетворився на своєрідний літопис життєвих подій. Тож організатори подбали, щоби таких цікавих місць для зйомок було якомога більше.

Поруч на малій сцені гостей постійно розважали численні творчі колективи Житомирщини, неподалік можна було відвідати смачних наїдків від сільських громад.

На шляху до головної сцени фестивалю розмістили свої експозиції вітчизняні наукові установи і виробничі підприємства, які працюють з льоном.

Знавці лляної справи зазначали, що це волокно є одним із найміцніших рослинних волокон: за міцністю на розрив воно значно перевершує бавовну, шерсть тощо. Вони ж розповідали, що неткані матеріали з льону також широко застосовуються: для тепло- і звукоізоляції в будівництві (теплий лінолеум, утеплення зовнішніх дверей і крівлі, ізоляція трубопроводів); у сільському господарстві і дорожньому будівництві для зміцнення укосів, покриття, таке як геотекстиль, тари для коріння саджанців, для формування трав'яного покриття тощо; льон використовують як армуючу і звукоізоляційну складову композиційних полімерних матеріалів у автомобіле- та суднобудуванні; у меблевій промисловості — під оббивку й одежну вату. Лляну волокнисту сировину також використовують для виробництва паперу, в тому числі сигаретного і банкнотного. До речі, друковані від минулого року українські гривневі банкноти містять льон вітчизняних виробників.

А за наукою і промисловістю зручно облаштувалися майстрині народних промислів на основі льону, і кожен охочий міг власноруч спробувати виготовити лляне волокно, спрявши веретенами нитки, або виткати з нього рушника.

Ми роджені на полотні

Сьогодні мало хто знає, що ручний ткацький верстат правильно іменувати — кросна (у деяких діалектах словом «кросна» називають і саме полотно). На цих самих кроснах дотепер виготовляють домоткану тканину, наразі дуже дорогу і, разом із тим, надзвичайно популярну.

Так розпочав свою розповідь сивочолий привітний чоловік, який сидів поруч із цими самими кроснами та рулонами лляного полотна, побачивши нашу певну розгубленість. Ним виявився 78-річний Микола Брицун — український філолог, історик, краєзнавець, автор декількох книг, уродженець Житомирщини.

І поки за лічені хвилини, наче гарячі пиріжки, буквально «розлетілася» рушникова тканина з чистого льону (по 60 грн/м), Микола Іванович ткав свою розповідь.

Льон — унікальна культура, якій більше п'яти тисяч років. Його використовували ще в давньому Єгипті, до епохи фараонів, для виготовлення олії та полотна. Лляне полотно дуже міцне та довговічне, воно за всіх часів високо цінувалося та стояло в одному ряду з шовком.

Окрім натуральності та первозданності, льон має ще низку переваг. Завдяки вмісту кремнезему, який стримує розмноження бактерій, лляна тканина антисептична — на ній гинуть грибки та мікроби, під лляними пов'язками швидше загоюються рани.

Одяг із льону надзвичайно приємний до тіла, дарує прохолоду влітку та тепло взимку, нейтралізує запахи і не накопичує статичну електрику. Єдиними недоліками натурального льону є його мнучкість та відносно висока вартість. І якщо раніше домоткане полотно виробляли з льону та конопель, то сучасні виробники одягу віддають перевагу змішаним матеріалам — широко застосованою є комбінована тканина, де пів-навпіл льону та бавовни.

Тож сьогодні у світі цей символ розкошів та багатства залишається неймовірно популярним. З льону шиють білизну — постільну та натільну, найрізноманітніший одяг та домашній текстиль.

Домоткане полотно ж активно використовується для пошиття вишиванок та рушників. Завдяки простому плетенню ниток, на такій тканині легко вишивати, вона приємна при носінні та невибаглива у догляді.

«Фестиваль дуже хороший, — наголосив історик, — правильний. Він збирає людей на основі минульщини. Річ у тім, що історія живе тисячами літ, а людський вік на землі дуже короткий. Ми роджені на полотні і на хлібі житньому, ми зберегли свою історію, а те, що втратили — відроджуємо. Тому Україна вічна і безсмертна!»

* * *

Урочиста частина відкриття Фестивалю розпочалася на великій сцені театралізованим шоу від учасників «Парку Київська Русь» з символічною назвою «Народження льону». Потім відбувся парад учасників Фестивалю і виконання створеного Іриною Костюшко символічного гімну фестивалю, рядки з якого винесено в заголовок. Слова гімну було роздано учасникам, тож численна глядацька аудиторія підхопила останні рядки пісні:

«Зарясніють поля морем синім

І розквітне життя, наче льон.

Запанує в моїй Україні

Мир і воля як вічний закон».

Хіба можна до цих вичерпних поетичних рядків щось додати…

Вставанням гості зустріли військовий оркестр 95-ї окремої штурмової десантної бригади. З почуттям особливої поваги і вдячності до наших воїнів спільне виконання Державного Гімну України вийшло напрочуд проникливим і таким гучним, що його було чутно на всю округу.

Після того розважальна програма тривала аж до сутінок, ми ж як фахівці аграрної галузі, відправилися на ділову частину заходу — дискусійну панель на тему «Відродження льонарства в Україні», яка проходила в будівлі сільської ради.

Насамперед слід повідомити, що в Україні створено громадську спілку «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України». ГС зареєстровано у символічний для нашої країни День Національного Прапора — 23 серпня 2017 року, головою Ради директорів обрано Миколу Шкурка, генерального директора ТОВ КВКФ «Сяйво» (Чернігівська область).

До організації цієї громадської спілки Ірина Костюшко доклала значних зусиль. Відтак на правах господині вона відкрила дискусійну панель щодо відродження традицій вирощування льону в Україні розповіддю про необхідність створення тематичного кластеру і детально зупинилася на перевагах такого способу об'єднання дрібних агровиробників.

Учасники заходу детально зупинилися на юридичних та економічних проблемах аграрного сектору та льонарства як його складової. Йшлося про популяризацію використання продуктів із льону у повсякденному житті та оптимізацію витрат на його виробництво. Окремо зупинилися на питанні розширення ніші органічного льонарства. У виробників жваве обговорення викликали практичні питання вирощування льону, селекції та насінництва в льонарстві.

На завершення заходу було підписано спільного листа на ім'я Голови Верховної Ради України Андрія Парубія щодо необхідності першочергового розгляду законопроекту №4737 «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» щодо скасування вивізного (експортного) мита на насіння льону, подрібненого або не подрібненого, та рижію».

У листі зазначено, що виробники льону закликають Верховну Раду підтримати даний законопроект, прийняття якого дозволить збільшити обсяги виробництва, переробки та експорту насіння льону і рижію та продуктів із них. Особливий наголос зроблено на тому, що одним із основних чинників, які гальмують розвиток внутрішнього ринку льону та експортних можливостей України є наявне 10% вивізне (експортне) мито, запроваджене 1999 року переробниками олійних культур. На ринок соняшникової олії мито мало позитивний вплив, проте спричинило негативний ефект щодо насіння льону та рижію.

Скасування ж мита, переконані члени ГС «Асоціація розвитку льонарства та коноплярства» сприятиме розвитку галузі льонарства, значно збільшить експортний потенціал України, зробить виробництво льону і рижію економічно привабливим, дозволить нашій країні знову позиціонувати себе як потужного виробника такої вкрай важливої і корисної сільськогосподарської культури як льон.

Фото автора

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"