Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЗМІНА ФІЛОСОФІЇ РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА
Унікальний кормоцентр (або фід-центр) — виробничий комплекс для виготовлення збалансованих...
ЗЕРНО ЛУГАНЩИНИ СТАЛО НА РЕЙКИ
Перше луганське зерно залізницею від початку військових дій на Донбасі 2014 року було...
УНІКАЛЬНЕ ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНЕ СУДНО «МИКОЛАЇВЕЦЬ» ЗІЙШЛО НА ВОДУ
Унікальне самохідне надпотужне днопоглиблювальне судно з символічною назвою «Миколаївець»...
БЛОКЧЕЙН У КАДАСТРІ, ЯК ВАРЕНИК У СМЕТАНІ
Недовіра до надійності електронних систем Держгеокадастру є одним із застережень, котрі...
БЕЗ ХЛІБА ПЕРЕМОГИ НЕ БУВАЄ. ВАЖКИЙ ПРИКОРДОННИЙ УЖИНОК
Луганщина завершує жнива-2017. Комбайни звично для цієї пори пливуть полями, навколо них жваво...

Наші партнери:

ВІДРЕМОНТОВАНА РАДА

Із початком нового навчального року у школах, стартував і новий політичний сезон на печерських пагорбах. Відкрилася нова, сьома сесія Верховної Ради восьмого скликання, і депутатів гостинно прихистила щойно відремонтована будівля Верховної Ради. Ремонт 1-2 поверхів будівлі на Грушевського обійшовся нам із вами у 1,4 млн грн. Тепер слід буфет полагодити на понад 1 млн грн. Керівники апарату парламенту вважають цю суму нормальною, якщо врахувати, що проектна документація обійшлася в 15 тис. грн.

Здається, «пиляльників бюджету» не зупиняє і Prozorro. От скільки по-вашому коштує перенести історичну реліквію — український прапор, котрий внесли до сесійної зали 24 серпня 1991 року — з одного поверху на інший? Ніскільки? А у ВРУ на це витратили 1,3 млн грн, назвавши операцію «капітальний ремонт і реставрація». По суті, прапор перемістили у кулуарах Ради з одного місця в інше, лише замінили дерев'яний постамент на мармуровий.

І це ще не фінал. Бюджетні гроші течуть, як вода: на 50 тис. грн вже закуплено розписні дерев'яні тарелі, а скоро в Раді з'явиться бронзова статуетка «Лев і козак» за 15 тис. грн, а також набір статуеток козаків для подарунків за 50 тисяч. Парламент вже закупив паперу на мільйон, а ще гостро потребує картриджів, ручок, візитниць, фломастерів тощо — на всі ці справи готові витратити 347 тис. грн.

А щоб громадянам таке марнотратство не видавалося зайвим, депутати вже на погоджувальній раді розпочали звичний вже парад нечуваної щедрості: фракція БПП закликала уряд підвищити мінімальну зарплату до 4 тисяч гривень. Що не кажи, а уряд і депутати про народ не забувають — раніше Прем'єр, правда, завбачливо не вказуючи термінів, анонсував зростання середньої зарплати до 10 тис. грн.

Чомусь дитсадки та школи ремонтують та обладнують не за бюджетний, а за батьківський кошт. Чи не час перенести цю практику і на депутатський загал, тим більше, що заможних людей там вистачає — дай їм волю — вони і нову будівлю парламенту можуть профінансувати.

Воно, звісно, рахувати гроші в чужих кишенях ніби й неетично, проте насправді кишеня ця не чужа, а наша з вами. Якщо депутати — слуги народу, то ми виходить, їхні господарі. Чи, краще сказати, роботодавці: саме ми обрали їх до парламенту і з наших податків вони отримують зарплати, причому немаленькі. Однак чи так уже це багато в масштабі всієї країни? Можна порахувати, скільки коштує пересічному українцю, що офіційно працевлаштований і сплачує податки, утримання парламенту. Як не дивно, річна цифра виявилася вельми скромною — кожен українець витрачає на утримання парламенту 72 грн на рік, включаючи зарплати депутатів, помічників, апарату, підвідомчих підприємств, забезпечення роботи й утримання всього майна парламенту.

Дорогий наш парламент

Так, зарплатний фонд 4388 працівників ВРУ (423 депутати, 1692 їх помічники, 1055 співробітників апарату та 1218 працівників підвідомчих підприємств) цьогоріч складає 548,4 млн грн (із яких 416,4 млн — їхні зарплати, 75,5 млн на стимулюючі доплати та надбавки, 29,2 млн — на матеріальну допомогу, 27,3 млн — на премії, ще 2,2 млн — на відрядження по Україні).

Окрім зарплати, пересічні громадяни виплачують народному обранцеві роботу помічників-консультантів, оренду житла, проїзд у межах країни, телефонний зв'язок, відрядження помічників, приміщення для прийому виборців у виборчих округах, канцтовари й оренду приміщень для зібрань.

Загальна площа адмінбудівель Верховної Ради — понад 75 тис. м2, на утримання яких держава 2017-го витратить 110,7 млн грн, а на оплату комунальних послуг піде 39,3 млн грн. Цієї суми вистачило б для оплати всіх комунальних послуг та енергоносіїв освітніх та медичних установ Сквирського району Київщини впродовж двох років.

Для утримання 171 авто, що на балансі Ради, необхідно буде ще 50 млн грн.

Так що законотворча діяльність коштує нам грубі гроші: один законопроект у середньому обходиться в 423,6 тис. грн (станом на 1 серпня у ВРУ зареєстровано 1476 законопроектів, з них ухвалено лише 305). Чого так мало? Бо ККД Верховної Ради дуже залежить від виконання депутатами своїх прямих конституційних обов'язків — тобто голосування. Часто-густо для ухвалення рішення банально не вистачає голосів через фізичний брак депутатів у сесійній залі. Інколи на виручку приходять майстри «гри на фортепіано», або простіше кажучи «кнопкодави», котрі голосують і за себе, і за кількох сусідів.

Проблему персонального голосування так само як і низької явки могла б вирішити чарівна кнопка, котра вже давно інстальована у прилад для голосування нардепів. Технологія проста і використовується навіть у смартфонах, коли для розблокування пристрою він сканує відбиток пальця. Така система встановлена у ВРУ і дозволяє чітко ідентифікує голосуючого. Проте вже тривалий термін її не підключають. Чому не ухвалюється рішення? Бо «кнопкодавство» буває і корисним — коли для ухвалення урядових законопроектів чи ініціатив депутатів більшості банально не вистачає голосів. Більшість у нас давно грає «на тоненького» через брак «багнетів» — тож варто комусь прогуляти засідання і голосів уже не збереш.

Шикують за бюджетний кошт

Та не лише депутати та їх присні полюбляють шикувати за бюджетні гроші. Якщо хто забув, то відповідно до норм Закону «Про політичні партії в Україні» у нас передбачене державне фінансування політичних партій (добре що хоч лише парламентських, а не всіх 352-х). Ідея загалом правильна — адже той, хто фінансує партію, диктує її політику, тож аби ця політика була принаймні не антидержавна, фінансувати партії повинна держава.

А що у держави інших коштів, ніж наші податки, немає, то й фінансуються партії з бюджету. У другому кварталі 2017 року «Народний Фронт» отримав з бюджету 28,4 млн грн, БПП «Солідарність» — 28 млн, «Самопоміч» — 25,1 млн, «Опоблок» — 12,1 млн, Радикальна партія Ляшка — 9,5 млн, «Батьківщина» — 7,2 млн грн.

Куди йдуть наші гроші? Партії, котрі самі себе переконали у невідворотності дочасних виборів, масово скуповують рекламу. Радикальна партія Олега Ляшка 45% усіх коштів витратила на ТБ-рекламу, «Самопоміч» 26% витратила на друк та розповсюдження партійної газети, ще 1 млн пішов на рекламу по ТБ та радіо. «Опозиційний блок» спрямував на політичну рекламу третину всіх коштів. Натомість «БПП», «Народний фронт» та «Батьківщина» дострокових виборів не чекають і вкладають гроші в розбудову партійної мережі — оренду приміщень та заробітну плату.

Так що ті понад 200 млн грн, виділених за півроку з держбюджету на діяльність політичних партій, йдуть здебільшого на рекламу. І кожного разу, коли якась вгодована пика з екрану обіцятиме вам світле майбутнє в обмін на голос на виборах, пам'ятайте — все це ви вже оплатили своїми податками. І будете оплачувати і надалі — міністерство фінансів має намір передбачити в проекті державного бюджету на 2018 рік на фінансування статутної діяльності політичних партій понад 513,6 млн грн.

Під знаком реформ

Одним із ключових пріоритетів сьомої сесії мало стати продовження роботи над освітньою, медичною, пенсійною та судовою реформами. На необхідності ухвалення відповідних законів постійно наголошують урядовці, і серед депутатів від коаліції є розуміння, наскільки ці реформи важливі для України. Щодо земельної реформи, навколо якої точиться найбільше суперечок, складно спрогнозувати. Уряд відклав її, але законопроект не знято з порядку денного.

Також готується до подання законопроект про реінтеграцію Донбасу, підготовлений і погоджений РНБО. Пріоритетним є довгоочікуваний законопроект про скасування депутатської недоторканності. Крім цього, є низка важливих євроінтеграційних законопроектів, в тому числі й законопроект про бухгалтерський облік, ухвалення якого спростить життя бухгалтерам, та законопроект про електронні довірчі послуги, що дозволить громадянам отримувати від органів влади адміністративні послуги через електронні засоби комунікацій. Ну а з 15 вересня стартує такий милий депутатському серцю бюджетний процес.

Цієї осені потрібно нарешті «закрити» і важливі кадрові питання: призначення нових голів Нацбанку та Фонду держмайна, обрання омбудсмена, зміна складу ЦВК та Рахункової палати. Також Рада має призначити двох своїх представників для вибору членів НКРЕ (Національної комісії держрегулювання енергетики та комунальних послуг). І, нарешті, Рада повинна визначитися з кандидатом на посаду аудитора НАБУ.

Не стоїть осторонь і Аграрний комітет: на розгляд Ради передано 34 законопроекти, які комітет рекомендує прийняти. Найбільш важливі з них спрямовані на виконання Україною зобов'язань перед ЄС, вирішення питань малих форм господарювання шляхом врегулювання відносин у сфері виробництва органічної продукції, а також врегулювання земельних відносин, які стосуються усіх суб'єктів аграрного ринку.

Запровадження тематичних днів для розгляду законодавчих ініціатив по блоках є доволі результативним. Принаймні впродовж шостої сесії парламенту вдалося ухвалити низку документів у аграрній сфері. Аби продовжити вдалий досвід, профільний комітет запропонував включити до розкладу пленарних засідань ВРУ для розгляду 21 вересня низки аграрних законопроектів.

Зокрема, №5448 — метою якого є удосконалення засад правового регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції; №2845 та альтернативного до нього № 2845-1 — які спрямовані на гармонізацію українського законодавства до законодавства ЄС у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів. Унормуванню земельних питань присвячені законопроекти № 6049 та № 6049-1 — котрі стосуються оптимізації використання масивів земель сільгосппризначення. Ну і № 6673 — євроінтеграційний законопроект, метою якого є вдосконалення діючих фітосанітарних процедур та створення умов для ефективної роботи Держпродспоживслужби.

Освіта по-новому

Не втраЧаюЧи реформаторський запал, депутати вже в перший день роботи взялися за освітню реформу і сходу, 255-ма голосами, ухвалили Закон України «Про освіту» (реєстр.№ 3491-д), яким, зокрема, запроваджується 12-річна середня освіта. Втім, не всім такі зміни до вподоби: у повному складі не голосували фракція «Опоблок» та група «Відродження».

Що ж вони ухвалили? Перше, що впадає в око — запровадження 12-річної освіти. Відтепер повна загальна середня освіта в Україні включатиме: початкова освіта — 4 роки; базова середня освіта — 5 років; профільна середня освіта — 3 роки. Заробітна плата вчителя найнижчої кваліфікаційної категорії складатиме щонайменше три прожиткових мінімуми, а посадовий оклад педагога кожної наступної кваліфікаційної категорії буде більший щонайменше на 10%. Але гроші на це знайдуться не одразу — хоча норма починає діяти вже з 2018 року, повністю забезпечити грошима вчителів планують до 2023 року.

Правда, гроші вчителям платитимуть не задурно: закон передбачає систему добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів. Це буде перевірка педагогів на володіння предметом, уміння спілкуватися з дітьми та використання сучасних методик компетентнісного навчання (навчання через діяльність, формування критичного мислення, організація роботи в групах, проектна робота тощо). Новий закон суттєво розширив права директора школи. Відтепер він, а не відповідне управління освіти, буде приймати на роботу вчителя. Ну і звільняти з посади буде теж директор.

Кожен навчальний заклад муситиме оприлюднювати інформацію про надходження всіх коштів, а також їхнє призначення. Це сприятиме тому, що батьки бачитимуть, скільки та на що витрачає кошти держава, а також зможуть контролювати використання своїх благодійних внесків. Зі свого боку держава гарантує забезпечення підручниками (у тому числі електронними) всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників.

Чи не найбільша дискусія в процесі ухвалення закону розгорілася довкола формулювання ст. 7, де йшлося про мову освітнього процесу. Врешті патріоти перемогли і закон однозначно проголошує, що мовою освіти є державна мова. При цьому особам, які належать до національних меншин, гарантується право на навчання у комунальних установах для здобуття дошкільної та загальної середньої освіти поряд з державною мовою, мовою відповідної нацменшини. Це право реалізується через окремі класи (групи) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною. Також передбачено, що у закладах освіти, відповідно до освітньої програми, можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами — державною, англійською та іншими офіційними мовами ЄС.

Рейдерству — бій?

Першого робочого дня сесії аграрний комітет провів широке засідання на тему рейдерства в аграрному секторі за участю міністра юстиції Павла Петренка, першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Максима Мартинюка, уповноважених представників міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Генеральної прокуратури, Держгеокадастру, профільних аграрних асоціацій, фермерських господарств, науковців.

Депутати констатували, що рейдерське захоплення агропідприємств набуло загрозливого для економіки країни характеру і слід терміново якось вирішувати цю проблему. Адже жертвами рейдерів в основному стають фермерські господарства від 1000 до 3000 га землі. Такі господарства привабливі для захоплення, бо вони є беззахисними перед махінаціями рейдерів, на відміну від великих агрохолдингів, які мають значний ресурс для захисту.

Цього року рейдерські захоплення вийшли на новий рівень: якщо раніше це коїлося за допомогою та під прикриттям озброєних угрупувань, то сьогодні рейдери не лише займаються фальсифікацією договорів оренди та крадіжками врожаю, а й почали захоплювати цілі підприємства, переоформлюючи їх на себе у порушення чинного законодавства.

В ході засідання звучали виступи і пропозиції як представників органів державної влади, так і суб'єктів господарювання аграрного сектору економіки, які на собі відчули махінації рейдерів, думки представників профільних асоціацій, які стоять на сторожі захисту прав аграрних підприємств. Проте далі констатації та глибокого занепокоєння депутати не пішли.

Головна теза — саме правоохоронні органи повинні стати на захист законних майнових прав громадян, а депутати їм пособлятимуть — на законодавчому рівні вирішуватимуть проблеми та колізії, які дозволяють недобросовісним особам спекулювати законодавством.

Обранці пішли звичним шляхом — вирішили створити робочу групу з розробки проекту Закону щодо захисту майнових прав власників і користувачів земельних ділянок, запобігання протиправному поглинанню і захопленню підприємств в аграрному секторі економіки. До складу групи ввійдуть члени аграрного комітету, представники Мінагрополітики, Мін'юсту, МВС, Держгеокадастру та галузевих асоціацій, фахівців у сфері регулювання земельних відносин.

Повстання машин, або «бляха» — не муха

У середу пленарного засідання не було — депутати зосередилися на роботі в комітетах. Мабуть не знаючи про це, власники автомобілів з іноземною реєстрацією, котрі тимчасово використовуються в Україні (так звані «бляхи») разом зі своїми «стальними конями» вийшли під парламент на масовий протест — вимагали, аби депутати знизили мито на ввезення автомобілів, що були у користуванні. В результаті автомобільний рух в урядовому кварталі було заблоковано, через що від заторів потерпали водії в центрі міста.

Проблему потрібно було вирішувати вже давно, адже за даними ДФС, понад 63,9 тис. транспортних засобів комерційного та особистого користування з іноземною реєстрацією, ввезених впродовж 2015-2017 років в режимі транзиту та тимчасового ввезення, перебувають в Україні з порушенням терміну. Але це лише ті, котрих зловили, бо торік в Україну завезено 712,6 тис. таких авто, а за сім місяців нинішнього — ще 492,5 тис. Народ масово користується «нелегальними» автомобілями, виросла ціла індустрія посередників, що підберуть і привезуть авто, не розмитнюючи його. Хтось на потоці «залізних нелегалів» заробляє непогані гроші, а хтось їздить на пристойній машині за цілком притомні кошти.

Така ситуація не влаштовує ні автомобілістів, ні державу. Водії «блях» ремствують, бо за ці витівки їх штрафують (за порушення термінів транзиту та термінів тимчасового ввезення митницями лише цього року було накладено штрафів на суму понад 206,5 млн грн). Держава також не в захваті — адже неотримане мито та несплачені податки роблять діру в доходах держбюджету. Чого хотіли протестувальники? Притомної вартості розмитнення вживаних автомобілів: не більше ніж $500 за авто (як це коштує у наших сусідів із Білорусі чи Молдови) та дозволу їх перепродувати всередині країни.

Високе мито в Україні на імпорт авто — це факт. І пояснюється різниця у розмірі мита в нас та сусідів тим, що у нас є власне виробництво легкових авто та автобусів. За умови низького мита, авто та буси іноземного виробництва (хоч і вживані) з легкістю виграють конкуренцію у продукції АвтоЗАЗу та корпорації «Богдан». Адже хіба можна всерйоз порівнювати комфорт і потужність нових «Сенса» чи «Ланоса» з BMV чи AUDI (хай і десятилітньої давності).

Здавалося б — треба йти назустріч людям і знижувати чи навіть скасовувати мито — нехай собі купують авто та їздять. Та от заковика — якщо знизити мито, то відразу потрібно знайти механізм компенсації недоотриманих для бюджету коштів. Або економити — зменшити фінансування шкіл чи лікарень. Це перше, а друге — треба віднайти кошти на працевлаштування всіх тих українських робітників (не лише автовиробників, але й суміжників), котрі втратять роботу через програш конкурентної боротьби.

Насправді, ситуація тут гранично проста. Порядок, за яким ввезено ці автомобілі в країну, призначений, по-перше, для іноземців і, по-друге ,— для тимчасового перебування автомобілів. У разі, коли ці дві умови не виконуються, ми маємо справу з ввезенням в країну дорогих предметів імпорту всупереч митних правил з метою ухилення від сплати податків і зборів.

Я цілком підтримував би цих людей, якби вони приїхали під стіни ВРУ та КМУ на авто з українськими номерами та вимагали зменшення чи скасування мита для куплених і ввезених ними іноземних авто у майбутньому. Це було би чесно. А поки ця вся ситуація нагадує звичайний шантаж: ми порушили закон, але нас багато, тому давайте домовлятися, а то будемо перекривати рух.

Протести «бляховодів» під Радою продовжилися і в четвер, тим більше що цього дня зі своїм посланням до парламенту мав виступати Президент, тож і глава уряду мав бути присутній. Щоб знизити напруженість, протестувальникам пообіцяли внести зміни до законодавства, аби вже ввезені в Україну авто можна було легалізувати за 1-1,4 тис. євро. Разом із тим депутати збираються за кілька місяців ухвалити закони, котрі зовсім заборонять завезення нерозмитнених авто.

Послання Президента

ЩорІЧне послання Президента до Верховної Ради часто вважається точкою відліку нового політичного сезону, адже глава держави, зазвичай, окреслює головні пріоритети подальших дій, які, на його погляд, потрібно реалізовувати в країні. Цьогоріч від Президента очікували відповідей на безліч питань — від чіткого визначення подальшого європейського курсу України та шляхів вирішення конфлікту на Донбасі до прискорення впровадження реформ всередині країни та боротьби з корупцією.

І відповіді прозвучали. Можливо, це не всім до вподоби, але Україна продовжить євроатлантичну інтеграцію і, якщо буде потрібно, Президент готовий ініціювати референдум із цих питань. Залишатися осторонь європейських безпекових структур нам не дозволить Росія. Бо попри тимчасове затишшя на фронті, загроза повномасштабної агресії з боку північного сусіда нікуди не поділася.

Президент вкотре застеріг «гарячі голови» від бажання вирішити конфлікт на Донбасі силовим шляхом. Не варто забувати, що насправді нам протистоїть не купка люмпенізованих покидьків зі зброєю, а друга за могутністю армія світу, котра до того ж уп'ятеро переважає нашу чисельністю. Наразі є лише один спосіб подолати ворога — збільшувати міжнародний тиск, запроваджувати економічні санкції. Врешті це призведе до того, що ворог відступить сам.

Та основна робота повинна зосереджуватися всередині країни. Для відсічі ворогу ми повинні не лише плекати армію, але й підтримувати політичну стабільність. Тому ніяких розмов про дострокові парламентські чи президентські вибори не може бути. Проте, щоби наступні вибори були легітимними, вже сьогодні потрібно оновити склад Центрвиборчкому, тому Президент чекає від парламенту пропозицій по кандидатурах на ці посади.

Варто нарешті завершити багаторічну епопею зі скасуванням депутатської недоторканності. Якщо депутати побоюються, що їхнє рішення може їм зашкодити — Президент запропонував ухвалити відповідний закон з тим, щоб він набув чинності з 2019 року для депутатів уже дев'ятого скликання. Що стосується боротьби з корупцією, то цей тренд — надовго, і відступати ніхто не буде. Президент застеріг, що недоторканих у нашій країні не буде, і корупціонерам сподіватися на політичний «дах» не варто: у разі обґрунтованих претензій з боку правоохоронних органів він особисто не стане адвокатом навіть людей зі свого найближчого оточення.

Навряд ця заява викликала захоплення у загалу — відомо ж бо, що Генпрокурор влітку часу не гаяв, і зо два десятки нових подань на зняття депутатської недоторканності вже чекають свого часу. Чим не стимул активніше голосувати за реформи?

Попри те, що основну частину промислового потенціалу України, який був розташований на Донбасі, окуповано, національна економіка зростає вже впродовж шести кварталів. Зростання поки що невелике — 1,8%, а за 2014-2015 роки втрата ВВП склала аж 18%. Відтак для прискорення економічного відродження вкрай необхідно завершити розпочаті реформи, адже їх незавершеність не лише консервує економічну відсталість, але й загрожує самому існуванню української держави. І часу на це небагато — лише рік, бо 2019-го розпочнуться вибори, а з ними і парад популізму.

Президент похвалив Раду за підтримку реформи освіти і висловив надію, що аналогічно парламент проголосує медичну, пенсійну та судову реформи. Стосовно найболючішої — земельної реформи, глава держави запропонував для початку ухвалили такі закони, які знімуть фобії, що існують на цю тему в суспільстві і серед народних депутатів. Він зазначив, що нині громадську думку щодо земельної реформи сформовано під впливом популістів, і хоча відкритий земельний ринок — це один із способів швидко залучити в Україну великі інвестиції, парламент повинен сам визначити дату старту цієї реформи.

Загалом можна вважати, що старт сесії видався продуктивним. Якщо депутати ухвалюватимуть щотижня по реформі, вже до нового року з ключовими завданнями нинішнього скликання буде покінчено.

 

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: