Статті

БАТЬКА СВОГО СИН. УКРАЇНА ВІД МАЛОГО ДО СТАРОГО ВІДЗНАЧИЛА 26-У РІЧНИЦЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Лише за справжніх родинних цінностей, батькової підтримки і сили, маминої ніжності і любові виростають гармонійні особистості, здатні реалізовувати себе і творити майбутнє. Сьогоднішні українські дітлахи, на жаль, вичерпно обізнані з поняттям «війна», багато з них на собі відчули її жахіття, руйнування і втрати. Разом із тим, вони набагато більше цінують мир, бо впевнені, що їхні батьки — надійні і сильні, зрештою врятують країну від російської агресії та побудуть мирну європейську державу.

Цьогорічне вшанування 26-ї річниці Незалежності України стало особливим. Багато новацій було внесено в проведення Параду військ на Хрещатику і виступ Президента України, але про це — для дорослих і трохи згодом. А от на дітлахів, як майбутнє вільної і незалежної країни, неперевершене враження справив вільний доступ до сучасної військової техніки і бойових командирів та бійців. Замість участі у військовому параді, впродовж передсвяткових і святкових днів 22-27 серпня 2017 року вперше було розгорнуто велику виставку кращих зразків вітчизняної бойової техніки та озброєння на Хрещатику (від Майдану Незалежності до Європейської площі). Виставку з символічною назвою «Міць нескорених» у День національного прапора 23 серпня урочисто відкрив Президент. Від кількості відвідувачів, переважно родин з дітьми, причому від зовсім маленьких, цими днями зранку до ночі ніде було голки встромити. Всі бойові машини були відкриті для огляду — хочеш, залізай на дах, покрути кулемет і перевір усі отвори; ніхто не забороняв посидіти за кермом цієї справжнісінької могутньої бойової машини, яка нюхнула пороху. Більше того, справжні бойові екіпажі — засмаглі вояки з бойовими нагородами — всіх цих близько 70 одиниць танків, БТР і БМП, самохідних артилерійських установок, важких і середніх гармат залюбки розповідали про свої машини, всіляко допомагали дітлахам досліджувати об'єкти цікавості та охоче з малечею фотографувалися. Біля кожної машини, бо назвати її виставковим зразком язик не повертається, стояла табличка з назвою і вичерпною інформацією про технічні характеристики: знайомтеся, будь ласка! Така відкритість з боку військових на дітлахів справляла незабутні враження, які запам'ятаються на все життя та стануть темою гордої розповіді дітям і онукам. Ця відкритість стала наочним підтвердженням могутності українських збройних сил.

2017-го завдяки календарю і перенесенню урядом робочого дня (п'ятниці 25-го на суботу 19 серпня) святковими видалися аж чотири дні — 24-27 серпня, впродовж яких кожен наш співвітчизник міг відзначити свято на свій розсуд, у тому числі відвідавши виставку «Міць нескорених» на Хрещатику. На жаль, вже третій рік поспіль свою Незалежність Україна відзначає в умовах нав'язаної війни на Сході. Тому усвідомлення Незалежності як політичної самостійності, відсутності підпорядкованості і залежності нації, народу і держави ми виборюємо зі зброєю в руках.

Тож проведення військового параду на честь Дня Незалежності України має для всіх нас неабиякий сенс — він для підняття патріотичного духу всіх українців, яким нарешті байдуже, що там говорять скептики і російська пропаганда. Як сказав в урочистій промові Президент України, верховний головнокомандувач Збройних сил України Петро Порошенко, собаки брешуть, вітер віє, а наш український караван — іде! 

Отже бездощовим та доволі прохолодним ранком 24 серпня 2017 року урочистості до 26 дня Відновлення Незалежності України розпочалися військовим парадом, який, будемо вірити, розпочав новий відлік культури українського війська і поважного ставлення світової спільноти до нашої країни в цілому. 

Військовий парад-2017 був наймасовішим за історію незалежної України, в якому взяли участь більше 4500 військових: вояки ЗСУ, Прикордонслужби, Нацгвардії та Нацполіції, зведена колона ветеранів АТО; близько 200 із них мають державні нагороди за фронтову звитягу. Вперше за всіх часів у параді зі штандартами у парадних одностроях пройшли військові 10 країн-союзників: Великої Британії, США, Канади, Грузії, Румунії, Молдови, Польщі, Естонії, Литви та Латвії (загалом 231 воєнний). 

На парад прибули міністри оборони: США — Джеймс Меттіс, Польщі — Антоній Мацеревич, Туреччини — Фікрі Ишик, Естонії — Юрі Луйк, Латвії — Раймондс Бергманіс, Литви — Раймундас Каробліс, Чорногорії — Предраг Бошкович, Грузії — Леван Ізорія, в. о. міністра оборони Молдови Георге Галбура, а також генеральний директор з політики безпеки міністерства оборони Великої Британії — Пітер Воткінс. Тож, без перебільшення, за урочистостями на Хрещатику 24 серпня слідкувала вся світова спільнота. 

Крім високоповажних військових у секторі почесних гостей спостерігали за дійством Президенти Леонід Кравчук (1991-1994), Леонід Кучма (1994-2005), Віктор Ющенко (2005-2010), глави церков — патріарх Філарет (УПЦ КП), якого персонально привітав Президент України при виголошенні промови, митрополит Онуфрій (УПЦ МП), верховний архієпископ УГКЦ Святослав та ін. 

Саме час зазначити, що після військового параду пройшла Хода нескорених. Хрещатиком від Бессарабської площі (від поваленого пам'ятника Леніну, що був символом СРСР) до Михайлівського собору (який став прихистком патріотів під час подій Революції гідності) пройшли родини загиблих Героїв Небесної сотні та російсько-української війни, родини полонених та безвісти зниклих воїнів, ветерани та учасники війни, медики, волонтери, капелани та всі свідомі громадяни. В руках людей були українські прапори, символіка добровольчих батальйонів та портрети тих, хто віддав життя за незалежність України. Учасники скандували патріотичні гасла та співали українських пісень, біля Михайлівського собору відбувся молебень. Ця багатотисячна хода стала вшануванням пам'яті загиблих героїв та відданням поваги всім, хто наразі боронить наше сьогодення. 

Розпочався ж військовий парад із вшанували пам'ять загиблих захисників України, хор виконав фрагмент пісні «Пливе кача» — жалобний гімн Майдану за Небесною сотнею (першій виконавиці цієї пісні на професійній сцені — співачці та фольклористці із Закарпаття Вірі Баганич цьогоріч до Дня Незалежності присвоєне почесне звання Заслужений артист України — прим. ред.).

 

Президент Петро Порошенко виступив із промовою. Він зазначив, що хоча 26-й рік незалежності не є ювілейним, але він для України став особливим через низку важливих подій. Зокрема, було успішно ратифіковано Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. «Щоб заблокувати цей процес, Москва доклала ще більших зусиль, ніж свого часу до зриву підписання самого договору», — сказав Президент. Першого вересня Угода набирає чинності і стає для України дорожньою картою реформ на шляху до членства в Європейському Союзі та НАТО. 

Цього року зруйновано візову завісу. Громадяни України отримали заслужене право вільно подорожувати до країн Євросоюзу. «Угода про асоціацію і безвіз — це те, що є переконливим свідоцтвом про наш остаточний — де-факто і де-юре — розрив з імперією. З тією, яку Рональд Рейган назвав «імперією зла», — підкреслив Петро Порошенко. 

За його словами, цього року відновлено зростання ВВП, і подальші  прогнози — позитивні, що створює можливості до поступового відновлення рівня життя українців. 

«Про те, що найгірше, найважче, найболісніше вже позаду, можна говорити доволі впевнено. З одним лише застереженням. Ми не знаємо, що в голові у «того, хто сидить за порєбріком» і посилає до нас тих, про яких сам каже «их там нет», — вважає Президент Порошенко. Водночас він упевнений, що попри всі труднощі, Україна буде успішною. 

Президент окремо відмітив новий формат цьогорічного параду і пояснив, із чим нововведення пов'язано: «Погляньте на цей Майдан. Не на трибуну, а на плац. Тут, перед вами — справжня еліта українського суспільства, наші захисники і гаранти Незалежності. Дозвольте повторити те, що я вчора тут на Майдані казав, відкриваючи виставку зброї та військової техніки. Це навмисно, до речі, так задумано, щоб вона не промайнула та поїхала, а стояла. Щоб її можна було уважно роздивитися у всій красі та у всій силі. Так от: найміцніше «залізо» в нашій армії — це те, з якого зроблені наші воїни. Це — 42 Героя України!».

Цьогоріч за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» військовослужбовцям ЗСУ Василю Тарасюку та Євгену Лоскоту (посмертно). Свою Зірку Героя лейтенант Тарасюк, дякувати Богу, отримав особисто; нагороду капітана Лоскота отримали мама Ксенія Данилівна і семирічний син Героя Тарас.

 

Слід зазначити, що напередодні Президент підписав Указ №234/2017 «Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань». Метою документу стало «відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України».

 

Президент наголосив, що нинішня українська армія — справді народна. Через шість хвиль мобілізації пройшло 200 тисяч осіб. І близько 100 тисяч — зараз добровольцями пішли служити за контрактом. 130 тисяч воїнів із бойовим досвідом зараховані до мобілізаційного резерву. «І у разі загострення ситуації — готові швидко повернутися до строю.

Це — армія, яку підтримує весь український народ. Це по-справжньому народна армія!», — сказав Петро Порошенко.

Присутні вшанували хвилиною мовчання українських воїнів і мирних громадян України, які загинули у війні, що її розв'язав російський агресор.

«Є три головних висновки з літопису Української національної революції минулого століття, які варто знати кожному, — вів далі Президент. — Ми маємо бути сильними і приділяти належну увагу своїй армії для того, щоб не годувати чужу. Сто років тому це зрозуміли надто пізно.

Ми маємо бути єдиними. Навіть найміцніші мури впадуть, якщо всередині фортеці панує внутрішній розбрат. Сто років тому саме він став причиною втрати державності. Але ще давні мудреці казали: «Мужність творить переможців, єдність творить непереможених».

Маємо шукати і триматися за союзників. Сто років тому залишилися сам-на-сам з Росією, а вижили тільки ті нові держави, які мали належну зовнішню підтримку».

Президент упевнений в українській армії, оскільки, за оцінкою європейських аналітичних центрів, вона в найкращій формі, ніж будь-коли.

Також Президент упевнений у союзниках. Зокрема, дуже знаковою стала участь у параді керівників оборонних відомств і військовослужбовців союзників.

Нарешті, Президент упевнений і в тому, що нам вистачить розуму і сил, щоби політичну боротьбу всередині країни утримувати в межах європейських стандартів цивілізованих стосунків влади та опозиції, щоби в політичному протистоянні ми самі себе не знищили.

«Що додає оптимізму? Російська агресія згуртувала нас в єдину політичну націю. Традиційні українські хутори, — де що не хата, то обов'язково з краю! — об'єдналися в єдину патріотичну родину, яка відстояла свій спільний дім.

Постало громадянське суспільство небайдужих, патріотично налаштованих людей, яке є ключовим моїм союзником в проведенні реформ.

Ми пізнали реальну ціну справжньої свободи! Наша Незалежність народом омріяна, на референдумі узаконена. І народом захищена від зазіхань з боку Росії!», — сказав Президент України.

Він завершив промову словами Його блаженства світлої пам'яті кардинала Любомира Гузара: «Якою буде наша рідна Україна, залежить від нас, від кожного з нас. Україна буде такою, якою ми її зробимо…. Усі ми, на служінні правди, добра і краси».

 

* * *

 

Навіть далеким від військової справи людям впав в око незвично привабливий вигляд наших бійців. Усе завдяки новому однострою, а не формі, як за радянських часів ми призвичаїлися називати військовий одяг.

Військовий однострій, запевняють фахівці, — це теж зброя! На жаль, попередньо не було широкого оприлюднення щодо цього історичного починання з відродження культури українського війська, тому поки інформації замало. Та ми скористалися даними зі сторінки у Фейсбук Віталія Гайдукевича, відомого журналіста та представника робочої групи розробників нового іміджу для української армії. Так, зазначає Гайдукевич, наприклад, поява нового церемоніального однострою для почесної варти, це не просто одяг часів Скоропадського. Це свідчення того, що «сучасне військо приймає спадковість від армій Перших Визвольних Змагань (упродовж 1917-1922 років це були спроби українців створити власну національну державу в умовах Першої світової війни — прим. ред.). Це дуже важливий знак, бо ми позбавляємося радянського штампу у сприйнятті нашої історії. Чи так просто з'явилися на Майдані півсотні мундирів Його Ясновельможності пана Гетьмана? Ні, не просто!»

Журналіст зазначає, що однострій було відшито в стислі терміни і видано у переддень параду. Всі зауваження і недоліки будуть швидко виправлені. Головне було — запустити процес, оминаючи бюрократичну тяганину, зробити створення культури української армії невідворотним.

Продовжуючи тему патріотизму і повернення до історії, слід зазначити нагородження підрозділів новими іменами, точніше — присвоєння почесних найменувань військовим частинам: Сіверська, Броди, імені короля Данила, Чорних Запорожців тощо. Вони не виникли нізвідки, це повернення до нашої, а не імперської, радянської, совкової історії. «Чи було це просто?, — пише В.Гайдукевич. — Ні. Була створена робоча група, котра розробила концепцію, провела аналіз досвіду Польщі, Литви, Молдови в подібних ребрендингових справах, склала перелік потенційних почесних імен. О, повірте, це було непросто. Це були години суперечок… Але ми це зробили. І треба зауважити, що робота йшла в тісній співпраці із Міноборони і Генштабом, командуванням Національної гвардії та прикордонниками. Звісно, було не просто роз'яснити на середньому та нижньому рівні, що відбувається і навіщо. Звідкіля взяти «просто», якщо 25 років армія не знала своєї історії? Та й зараз із цим кепсько. Але нічого. Чекайте. Це ще попереду».

Він, а також історик Василь Павлов зазначають, що розглядаються плани щодо присвоєння військовим підрозділам імен полковника УНР Євгена Коновальця, гетьмана Івана Виговського, що розбив московських воєвод під Конотопом, а також князя Костянтина Острозького, котрий розгромив московитів під Оршою. «У нас багата і славна воєнна історія, — зазначають фахівці. У нас достатньо сучасних бойових підрозділів, що гідні нагороди почесними іменами. Дочекайтеся. Попереду ще 14 жовтня, 6 грудня, 100-річчя українського флоту 29 квітня 2018 року, 23 травня — 100 років нашої морської піхоти, потім знову 24 серпня… У нас є час, щоб славетні імена знайшли свої підрозділи».

 

Чи треба говорити, що такі фундаментальні ідеологічні зміни, як новий однострій, як нові імена для бригад і полків, це рішення політичне? Так, це політична воля. Її проявив Президент, міністр оборони і начальник генерального штабу. Чому отримали результат? Бо на запитання звучали відповіді.

Щодо нової символіки: види й роди військ на цьогорічному параді пройшли з новими беретними знаками і (деякі) з новими кольорами беретів. Зокрема, Сили спецоперацій нарешті отримали вовкулаку на емблемі. «Десь у кращому світі сьогодні посміхалися Сірко, Богун, Кривоніс, вояки спеціальної сотні УПА — Сіроманці. Вони знають — їх дух тепер живить сучасних сіроманців. Тих, хто хоч звіром обернеться, хоч на льоту вловить, тихо прийде і тихо піде», — пише В.Гайдукевич. Артилеристи отримали червоний берет і свій знак, танкісти мали чудовий вигляд у чорних беретах із їхнім символом. Нацгвардія у нових беретах кольору синьої смуги національного прапору, яка наголошує, що вона саме НГУ, а ніяка не ВВ.

Що ще слід зробити, запитує журналіст. І відповідає: переписувати Статут, нарешті відмовлятися від пруського кроку і йти нормальним (як британці, литовці, американці). Нам потрібен новий церемоніал. Слід забути наче кошмарний сон звертання «товаришу» і «гав, гав, гав, незрозуміло що у відповідь». Варто мати не сурогатні абстрактні шаблі, а питомо українську холодну зброю. Треба завершити нагородження почесними іменами і навести лад у символіці підрозділів, щоби зник несмак і «калина-малина-йолка-бмп».

І наостанок відповідь скептикам на запитання: «Заради чого все це?» та «Що далі?»

«Відповідь, насправді, довга й її зрозуміють не всі, — зазначає Віталій Гайдукевич. — Але якщо розбити її на частини, то далі крім нових імен підрозділів, нова емблематика підрозділів, новий крок, нове звертання у війську, нові прапори, нова довколо-мілітарна естетика. Нові церемонії для хвилин радості, хвилин скорботи, хвилин честі і поваги. У нас поки, на жаль, немає такої культури. Але вона має з'явитися. Бо повага до свого війська — це не лише харчі, одяг в окоп, житло, нормальна зброя... Повага це і церемоніал. І це не просто слова. Це мета!»

Фото: МО, president.gov.ua, автора

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"