ОСТРІВ КРИМ

Як відомо з курсу географії початкової школи, півострів — це частина суші, з трьох боків оточена морем. А якщо з четвертого боку — море розгніваних людей? Тоді півострів стає островом.

Ніхто не сподівався у березні 2014-го, що, проводячи в Криму псевдореферендум, Путін всерйоз планує його захоплювати. Адже півострів на 80% залежить від постачання з материкової України, і замістити цей ресурс неможливо жоднним чином. Залізниця — лише Україною, електроенергія — 80-90% з України, природний газ — 35%, навіть туристи — і ті на 70% були наші. А, скажімо, критичний для Криму ресурс — вода? Північнокримський канал, забезпечував нею півострів на 85%. Тепер він перекритий, а позаяк 70% цієї води йшло на потреби аграрного сектору, то про продовольче самозабезпечення Криму можна сміливо забувати. Нема води — нема й урожаю. Та мабуть віжка потрапила під хвіст плюгавому диктатору, й аншлюс був оперативно узаконений.

Україна визнати такий факт не могла, адже це зіграло би на руку агресорові, проте з реаліями боротися також снаги не вистачало. Спершу Верховна Рада визнала Крим окупованим — 27 квітня 2014 року набув чинності Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Він унормовував правовий статус півострова та його мешканців, проте ніяк не стосувався діяльності кримської економіки.

От троє депутатів-мудрагелів минулого скликання і знайшли вихід із цієї ситуації: а давайте оголосимо Крим вільною економічною зоною. Таким чином розрив економічних зв'язків у вигляді несплати податків до українського бюджету і запровадження обігу іншої валюти знайде законодавче виправдання. Сказано — зроблено: згідно з Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII, спеціальний режим економічної діяльності терміном на десять повних календарних років розпочав діяти 27 вересня 2014 року.

У межах ВЕЗ «Крим» було створено вільну митну зону, а зону митного контролю створили на адміністративному кордоні з Кримом. На півострові перестали стягуватися загальнодержавні податки та збори і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а будь-які доходи, одержані резидентами ВЕЗ «Крим» на цій території, тепер підлягають оподаткуванню як іноземні доходи. Згідно з законом, на території ВЕЗ «Крим» може застосовуватися мультивалютний режим, за яким в оплату приймається як гривня, так і валюти іноземних країн. Причому термін дії ВЕЗ може бути продовжено або скорочено окремими законом України. При цьому завершення режиму тимчасової окупації території Криму не є підставою для припинення дії ВЕЗ.

За рік в української влади стало снаги визнати, що не лише Крим «не наш»: Верховна Рада нарешті оголосила окупованими територіями ще й частину Донбасу. Та от біда — відмінити статус ВЕЗ чи то забули, чи не схотіли, а за рік вже налагодився такий собі «великий фуровий шлях» — непоганий бізнес на постачанні до Криму українських товарів (насамперед, продовольства). Річ у тому, що його постачальники наразі мають не лише законні підстави торгувати з Кримом, а і податкові преференції — звільнення від сплати ПДВ на товари, що постачаються до півострова.

Насправді продовольство йшло до Росії в обхід їхніх власних «антисанкцій», бо через транзит Кримом вважалося вже російським. Про це свідчать дані статистики — попри значне скорочення курортників, обсяг продовольства, що завозився з України до Криму, суттєво зріс: якщо за чотири місяці 2014 року українські компанії поставили на півострів 8,8 тис. тонн м'яса і м'ясних продуктів, то за аналогічний період 2015-го — понад 16 тис. тонн. Молока 2014-го — 23,5 тис. тонн, 2015-го — 28,2 тис. тонн.

Та терпець людей колись мав урватися, й от Меджліс кримськотатарського народу оголосив про проведення безстрокової акції з блокування вантажного транспорту, що прямує до Криму. Про акцію було попереджено заздалегідь, і 20 вересня три пропускні пункти, що ведуть на півострів, були заблоковані учасниками громадянської блокади Криму. Сама блокада — це, перш за все, не економічний, а політичний крок, нагадування світові, що Україна про Крим не забула і з анексією не змирилася.

За перший день акції на в'їзді до Криму було заблоковано 832 вантажівки. Це приблизно 17 тис. тонн вантажів. Погодьтеся, що двомільйонне населення півострова з'їсти такий обсяг (по 8 кілограмів на особу) не в змозі. Якщо брати у грошовому еквіваленті, то кожен кілограм вартує $1, бо везуть і цигарки, і алкоголь, і м'ясо, тобто щодня — $17 млн.

За даними Держстату, у першому півріччі 2015 року товарообіг із Кримом склав $400 млн, причому 97% обсягу ($390 млн) — якраз з України до Криму. За нашими підрахунками (по $17 млн щодня), за півроку сума мала скласти понад $3 млрд. Російська статистика взагалі декларує, що українських товарів до Криму поставлено всього на $11 млн, таким чином визнаючи, що левова частка товарів транзитом йшла до Краснодарського краю. Тож ВЕЗ «Крим» — це «чорна діра» на нашому кордоні, через яку безмитно йшло постачання до Росії на $3 млрд за півроку!

Офіційна позиція держави нейтральна: блокада — це акція громадських активістів кримськотатарського народу, а прикордонники та МВС лише отримали наказ забезпечувати правопорядок і запобігти провокаціям у ході її проведення. Так що «про людське око» влада сором'язливо усунулася від процесу, аби у випадку якихось претензій з боку росіян усю вину покласти на гіперактивних громадських активістів. Натомість депутати, котрі за рік не спромоглися відмінити закон про ВЕЗ «Крим», миттю кинулися «торгувати обличчями» — власними автомобілями перекривали дороги, охоче позували перед камерами і роздавали інтерв'ю та коментарі.

Скористалися ситуацією і Правий сектор, активісти з батальйонів «Херсон» і «Айдар», аби нагадати, що функція добровольчих батальйонів далеко не закінчилась на стримуванні збройної агресії Росії у перші місяці війни.

Відтак вони заслуговують на увагу і всебічну підтримку громадськості і держави як найбільш мобільна, патріотична, енергійна та дієва частина суспільства.

Однією з цілей «продовольчої блокади», яку ініціювали кримські татари на адміністративному кордоні з Кримом, є скасування закону про вільну економічну зону «Крим». Ініціатори блокади вважають, що українські компанії мають припинити торговельні відносини з Кримом, оскільки територія півострова була окупована Російською Федерацією. За словами організаторів акції, вони не пропускатимуть фури до Криму до того часу, поки Росія не виконає їхні вимоги: звільнення політв'язнів, припинення тиску на незалежні ЗМІ, безперешкодний в'їзд для міжнародних спостерігачів на територію півострова, припинення репресій щодо кримських татар.

Наслідки блокади

для Криму

Що дасть блокада? Якщо йдеться саме про продуктову блокаду, то запасів харчів нетривалого зберігання у Криму може вистачити максимум на місяць. Продукти тривалого зберігання — на 3-6 місяців, адже до окупації українські постачальники забезпечували 60-70% продуктів харчування. Попри гучні заяви росіян про повне «імпортозаміщення» нашого продовольства російським, тим більше, що з 1 січня 2015-го набрав чинності закон, котрий заборонив завезення українських продуктів харчування, без нашого продовольства кримчанам не прожити. Бо холодильник завжди виграє у двобої з телевізором — після заборони українського продовольчого імпорту полиці кримських супермаркетів миттєво стали напівпорожніми, тож кримські «очільники» неодноразово зверталися до Росспоживстандарту з проханням розширити перелік дозволених до ввезення українських товарів.

Таким чином, перші наслідки блокади варто очікувати впродовж наступного місяця — через дефіцит зростуть ціни на продукти, які є в Криму зараз, а в окупаційної російської влади не буде іншого виходу, як завозити їжу на півострів морським або повітряним шляхом. Однак із цим можуть виникнути серйозні проблеми, бо на території Криму діють міжнародні економічні санкції, тому іноземні перевізники можуть відмовитись від постачання харчів.

Економічні санкції щодо Криму є набагато суттєвіші, ніж санкції, що діють проти всієї Росії — якщо міжнародна компанія матиме торговельні операції з будь-ким на півострові, то вона одразу сама стає об'єктом санкцій. Через подорожчання логістики ціна продуктів на території Криму зросте як мінімум на 50%, а збільшувати зарплати і пенсії кримчанам, аби вони вільно купляли дорогі продукти (які ймовірно будуть постачатись літаками чи кораблями), російська влада не зможе.

Відтак чим довше триватиме економічна блокада, тим швидше можна очікувати бунту кримського населення. Блокування Криму має тривати, як мінімум, півроку, для більшої «гостроти відчуттів» до неї треба долучити енергетичну блокаду і блокування постачання питної води. Крим не є самодостатньою територією, бо повністю залежний від материкової України по всіх основних ресурсах. Насамперед блокада зачіпає інтереси великих рітейлових мереж, таких як АТБ, «Сільпо», «Ашан», «Фокстрот» та «Епіцентр» — саме для них ішли до Криму напаковані фури.

Представники російського міністерства закордонних справ заявили, що з приводу продовольчої блокади звертатимуться до міжнародних організацій. Дивна позиція для країни, котра імпортне продовольство демонстративно знищує просто на кордоні. Те, що це вельми дієвий інструмент, свідчить і перша реакція «проросійського лобі» в Україні. «Експерти та аналітики» в один голос почали плакатися, що, мовляв, лише з початку 2015 року ми «проекспортували» до Криму товарів (насамперед, продовольства) на $545 млн, а до кінця року можна очікувати і $1 млрд. То ж чи варто позбавляти вітчизняний бізнес можливості додаткового заробітку, а бюджет — додаткових надходжень. Так, це гроші агресора, якого ми, виходить, годуємо. Проте якщо агресор сам зміцнює наш тил, забезпечуючи додаткові робочі місця і валютні надходження — хто йому лікар? Потрібно цим користуватися і не блокувати дороги, а, приміром, запровадити додатковий податок на вивіз товарів до Криму, а надходження від нього спрямувати на потреби армії.

Якщо їх так вже непокоїть доля українських виробників, то чи не краще на трьох пунктах пропуску до Криму в Херсонській області зробити справжній кордон, де здійснюється справжній контроль і за вантажами, і за людьми. А в прикордонній зоні організувати продуктові «хаби» чи великі оптові ринки, щоби мешканці Криму купували українські товари в Україні і тут залишали свої кошти. Так ми і кримчанам (котрі мають українські паспорти) з голоду померти не дамо (Меджліс же не кримський голодомор хоче влаштувати), і селяни з прикримських районів Херсонщини матимуть куди збувати свою продукцію. А окупанти нехай їдять російське.

Наслідки блокади

для України

Перш за все мусимо зазначити, що на український АПК блокада Криму загалом не вплине, адже основне джерело виручки галузі — експорт зернових та олійних. Так що ті фермери, котрі спеціалізуються на зерні, блокаду швидше за все не відчують, оскільки південні області орієнтовані на порти й експорт, який здійснювався через материкову Україну.

Не дуже постраждають крупні тепличники, котрі пішли з кримського ринку ще минулого року. Так само поглине внутрішній ринок і продукцію вітчизняних овочівників: мало того, що ціна на борщовий набір (морква-капуста-картопля-буряк-цибуля) цього року зросла, так ще й виробництво скоротилося. Так що свій борщ з'їмо самі.

Не дуже відчують втрату тамтешнього ринку й українські цукровари. Хоча частка цукру в кримському експорті і була доволі високою, нинішнього сезон для галузі провальний, недовиробництво компенсується перехідними залишками, відтак увесь цукор розійдеться на внутрішньому ринку.

Набагато гірше буде виробникам яблук, особливо тим, хто розраховував на експорт. Традиційно українські яблука залюбки купували в Росії, проте у вересні 2014-го року вона заборонила їхній імпорт. Та тут якраз вдало знайшлася «шпаринка» у вигляді Криму, через який ми 2014/15 маркетингового року експортували близько 40 тис. тонн яблук. Наразі цей канал перекритий, відтак ціна яблук на внутрішньому ринку почне знижуватися, а прибутки садоводів — зменшуватися.

От для кого блокада стане серйозним випробуванням — то це для тваринників. Українську молочку і м'ясо активно везли до Криму (на $110 млн), адже ціни там суттєво вищі, ніж в Україні, що дозволяло утримувати такі ж високі закупівельні ціни на сировину. Тепер ті фермери, котрі орієнтувалися на Крим і розірвали контракти з великими молочними компаніями в Україні, можуть взагалі залишитися ні з чим.

На кримський ринок припадало і 20% нашого м'ясного експорту. Наразі зовнішня торгівля як ніколи слугує суттєвим ціновим важелем для підйому ціни на ринку м'яса та м'ясопродуктів. Бо скрутна економічна ситуація і, відповідно, низька платоспроможність населення сприяють зменшенню внутрішнього попиту й обвалює ціну. Тому деякі національні переробники майже повністю переключилися на зовнішні поставки, до яких належав і Крим. Тепер цей ринок закритий, і свинина та яловичина почнуть втрачати в ціні.

* * *

То потрІбна блокада Чи нІ? З точки зору шкурних інтересів окремих виробників — звісно, що ні. Проте 80% українців палко підтримують цю громадянську ініціативу, бо краще пізно, ніж ніколи. Ми з Кримом увесь час запізнювалися: спізнилися перекинути туди спецпідрозділ і звільнити від «зелених чоловічків» захоплений парламент Криму, котрий під дулами автоматів видав рішення про незаконний референдум. Спізнилися застосувати силу для розблокування власних військових частин та кораблів військово-морського флоту. Спізнилися запровадити повну економічну та енергетичну блокаду анексованого півострова. Хоча, якщо бути чесним — навесні 2014-го блокада могла спровокувати велику війну за «сухопутний коридор» до Криму, а відповісти нам було нічим. Наразі кількість українців, котрі мають реальний бойовий досвід, охолодить Кремль від різких рухів — тим більше, що вони «перемкнули» увагу свого населення на Сирію.

Ініціатива Меджлісу — перший реальний сигнал і для нашої влади, і для Кремля з їхніми кримськими маріонетками, і для світового співтовариства. Сигнал про те, що громадянське суспільство в Україні більше не хоче годувати армію окупанта. Цей сигнал особливо важливий напередодні ювілейної сесії Генеральної асамблеї ООН, на яку збирається незваним гостем припхатися Путін, аби виторгувати собі якісь поступки. Блокада показує, що ми нічого не забули і нічого не пробачили. Чи допоможе вона повернути Крим під українську юрисдикцію? Крим захоче повернутися в Україну, коли кримчани зрозуміють безперспективність життя без нашої води, електроенергії та продовольства. Звісно, запеклих «ватників» ніщо не переконає — вони, як і колаборанти всіх мастей, будуть тікати через Керченську протоку услід відступаючої російської армії. Так, це станеться ще не завтра, але наближати цей день потрібно вже сьогодні.