Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

КАДАСТРОВІ МАХІНАЦІЇ. ІНОДІ НЕ ЗАХИЩАЄ НАВІТЬ ДЕРЖАВНИЙ АКТ
Коли починаєш розслідувати шахрайські схеми щодо оборудок із землею, просто дивом дивуєшся,...
АГРО-2017: З АКЦЕНТОМ НА ТЕХНІЦІ
XXIХ Міжнародна, і третя в умовах війни на Сході України, агропромислова виставка «АГРО-2017»...
МІЦНЕ КОРІННЯ ХОРТИЦЬКОГО ТЕРМІНАЛУ
Міцним корінням із тисяч паль, подібно до знаменитих столітніх козацьких дубів, вростає в...
ВИСОКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯРОГО ТРИТИКАЛЕ
Тритикале завдяки низці агрономічних переваг і високим товарним якостям може стати не просто...
РІЧКОВІ АВТОБАНИ, ЯКІ ГОТОВІ СЛУЖИТИ УКРАЇНЦЯМ
Ми горді з того, що стародавній Дніпро, третя в Європі за величиною річка, ототожнюється з...

Наші партнери:

ПРОПАЛА ГРАМОТА ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ

Як відомо, мораторій на продаж земель сільгосппризначення в Україні продовжено. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» № 5494-VI, прийнятим Верховною Радою 20 листопада 2012 року, передбачено, що заборона на продаж триває до 2016 року. Якщо цитувати дослівно, то не допускається «до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року».

Аграрії, як кажуть, «видихнули» і пішли займатися своїми справами.

Проте, закон недовго і змінити – зсунути дату поближче, чи ще як. І от в Інтернеті з'являється Концепція законопроекту про обіг земель сільськогосподарського призначення (далі Концепція). Примітно, що з'являється вона не на сайті її офіційного розробника – Державного агентства земельних ресурсів України, а на сторінках інтернет-порталів громадських асоціацій.

Ще у Концепції є примітні слова: «У разі ухвалення закону в пакеті з суміжними законами (що, зокрема, включатимуть в себе зміни до податкового та бюджетного законодавства) до липня 2013 року, запровадження запропонованої моделі обігу сільгоспземель можливе з 1 січня 2014 року». Рано розслабилися, шановні панове аграрії!

Мабуть, саме це й спонукало Асоціацію фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) скликати чергову «земельну» прес-конференцію, про неї трохи нижче. Саму ж Концепцію (щоправда, без великої літературної преамбули, яка носить декларативний характер) пропонуємо Вашій увазі нижче.

 

Хто і що обговорює?

Концепція – вона і є концепція. Щось сире і нестабільне, як нинішня погода. Однак, її обговорюють. Але хто ж і що саме обговорює?

Наприклад, 26 березня відбулося обговорення Концепції Комісією з питань земельних відносин Громадської ради при МінАПП. Обговорили, знайшли низку недоречностей і суперечливих моментів (див. матеріал «І сам не гам, і другому не дам» та інші перли нової земельної концепції», «Агропрофі» №12 від 29 березня 2013 р.).

Невдовзі, 4 квітня, учасники прес-конференції висловили побоювання, що під плодом спільного обговорення влада, як це вже було, представить зовсім інший законопроект. І таке цілком може статися.

Зокрема, як стверджує голова Земельної спілки України Андрій Кошиль, він бачив уже не концепцію, а сам законопроект. Як каже президент АФЗУ Микола Миркевич, зі слів чиновника Мінагрополітики, кабінетами міністерства також гуляє саме законопроект, але «його не показують».

І, нарешті, голова Державного агентства земельних ресурсів України Сергій Тимченко 14 березня заявив, що законопроект про обіг сільськогосподарських земель, яким передбачено скасування мораторію, планується зареєструвати в парламенті до липня 2013 року.

Тобто поки громадські організації обговорюють одне, влада тишком-нишком просуває дещо інше.

У планах консультацій з громадськістю Держземагентства обговорення зазначеного законопроекту винесено на червень 2013 року. Серед заходів, зокрема, передбачено: електронні консультації; зустріч з громадськістю; засідання за круглим столом; конференція; громадські слухання; теледебати; радіодебати; Інтернет-конференція; засідання Громадської ради при Держземагентстві України. І все це планується опрацювати в тому ж червні і швиденько скинути законопроект до Верховної Ради – хай вона з ним копирсається. А може, депутати взагалі не будуть морочитися: там якраз десь близько їхні канікули, а урядові законопроекти приймаються «на ура!».

Цікаво те, що, як йдеться на початку Концепції, «її розроблено на заміну законопроектів про ринок земель, не сприйнятих суспільством та аграрною громадськістю». Як стверджують учасники прес-конференції, це той самий законопроект про ринок земель, тільки з викинутими пунктами і зміненим заголовком.

За законом Держземагентство не зобов'язане публікувати ані Концепцію, ані сам законопроект, що з неї (чи не з неї) вийде. Проте, якщо згадати довге обговорення законопроекту про ринок земель, складається враження, що саме обговорення і хочуть уникнути чиновники.

 

Прес-конференція

zem1Микола Миркевич у стислому вступному слові висловився у сенсі, що фермери проти продажу землі. Фермери, і це підтверджено рішеннями багатьох їхніх з'їздів, вважають, що у цьому питанні треба покладатися на думку народу і на такий інструмент, як референдум. Однак самі вони дотримуються думки, що земля повинна перебувати у державній власності і надаватися тим, хто хоче на ній працювати, в оренду. (Особисто я не уявляю, як може бути реалізовано відчуження належних громадянам паїв. З компенсацією чи ні, але це доволі непопулярний крок, який нагадує порушення конституційних прав. – Прим. авт.). Також він зауважив, що пакет «земельних» законів лише ускладнив життя аграрія, особливо дрібного.

Голова ради підприємців при КМУ, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зазначив, що питання завершення земельної реформи дуже важливе, від вирішення якого залежить надто багато. Але його потрібно розглядати лише в контексті загального стану реформування сільського господарства. Оскільки важко зробити ефективним один закон, нехай і важливий, якщо система, до якої він належить, непрацездатна.

За його словами, сьогодні найбільшою проблемою в АПК України є те, що фермер (сільгоспвиробник) субсидує кожного громадянина за рахунок дешевих харчів. Тобто аграрій не отримує ринкову ціну за свою продукцію. Так, держава щось субсидує. Але різниця між тим, що держава забрала і що дала, наприклад, 2011 року становила $5,3 млрд. У 2012 році ця цифра становила $3,4 млрд.

Якщо цю проблему не врегулювати, вважає він, то ухвалення закону про обіг сільськогосподарських земель лише усугубить існуючі негаразди.

На відміну від пана Миркевича Леонід Козаченко вважає, що в разі, якщо земля буде у державній власності, це створить величезне поле для зловживань. «Є побоювання, що в умовах України, в оренду землю в такому разі отримає 2-3 юридичні особи, за якими насправді може стояти одна фізична особа», – зазначив він. Гіпербола, звісно, але якась лячна.

Також він вважає, що ринок землі все ж має функціонувати. Проте до нинішньої Концепції він має низку зауважень. Зокрема, в ній прописано, що будь-яке рішення щодо продажу землі ухвалює людина, уповноважена державою. Тобто, чиновник (див. пп. 3 і 10 Концепції – прим. ред.). І це, на його думку, дуже небезпечно. Як би нам не приїлися слова про «європейський приклад», але він такий – створено спеціальні земельні комітети (умовна назва, в кожній країні вона своя), і кожний власник землі є членом цієї організації. І коли хтось продає свою землю, громадою збираються і вирішують, кому її продати. Тільки якщо протягом року рішення не прийнято, у це втручається держава. У нас же планують зробити навпаки – громадськість не матиме жодного стосунку до цього. Чиновник буде приймати рішення, чи держава викупить цю землю, а потім комусь здасть в оренду, чи він вирішить, кому саме продати цю землю. І навіть йому ж вирішувати, по якій ціні! «Бо, думаю, буде і офіційна, і неофіційна ціна», – зазначив пан Козаченко.

Крім того, Концепцією передбачено зміни до Податкового Кодексу (див. пункт 22 Концепції). Зокрема, збільшення мінімальної орендної плати, вилучення з ПК пільги зі сплати земельного податку для платників фіксованого сільськогосподарського податку, збільшення ставки податку за один гектар орних земель 0,1% до 1% від їх нормативної грошової оцінки. Такі заходи не мають жодного відношення до ринкової економіки, а заганяють суб'єкти господарювання в ситуацію, коли в структурі собівартості вирощування вартість оренди перевищує 50% по окремих культурах.

Роман Корінець, президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, щодо згаданої Концепції зазначив, що вона носить більш адміністративний характер, ніж економічний. Можливо тому, що законодавство робили не економісти, а землеміри, щоб забезпечити себе роботою.

За його словами, на ринок земель впливають не лише правові норми, які пов'язані з купівлею-продажем землі, але й з її використанням. Саме тому він зупинився на змінах до земельного законодавства, що набули чинності з цього року, які стосуються сівозмін.

Так, з 1 січня 2013 року, відповідно до Земельного Кодексу України, всі землі сільськогосподарського призначення більше 100 га повинні мати проект землеустрою, який би передбачав еколого-економічне обґрунтування сівозміни. Тобто проект того, що, за чим і в якому році буде висіватися на землі. Законодавство передбачає норму, коли при відхиленні від затверджених у проекті землеустрою сівозмін, виробник має заплатити штраф. Для громадян він становить 85-340 грн, для посадових осіб 255-510 грн.

Ще більші штрафи передбачені для тих, хто взагалі не має таких проектів – для громадян до 1,7 тис. грн, для посадових осіб до 8,5 тис. грн.

Наголосивши на тому, що сівозміни і їхнє регулювання, безумовно, потрібні для збереження родючості землі, Роман Корінець зауважив, що наразі існують значні перешкоди для отримання проекту землеустрою.

Зокрема, процес це виглядає так. Спочатку потрібна заява до уповноваженого органу про проведення землеустрою. Проте, як розглядаються в нашій країні заяви до державних органів, ви знаєте. Далі потрібен договір з розробником проекту. Потім погодження проекту з відповідною радою, з місцевою адміністрацією. Далі має бути експертиза землевпорядної документації. На черзі внесення відомостей до державного земельного кадастру про затвердження проекту. Ще потрібно до Державного фонду документації із землеустрою. Потім потрібні копії документів, що посвідчують права на земельну ділянку. Але ж скільки договорів ще не має актів на земельну ділянку – і їх отримати це теж ціла історія. Потім потрібні копії документів уповноважених органів про проведення землеустрою, копія агрохімічного паспорту, матеріали історії полів і актуальні матеріали польових і геодезичних вишукувань. Оце, здається, і все.

Якщо це велика фірма, вона може собі дозволити відрядити людину на подолання цих бюрократичних перешкод. А фермеру залишається кидати «битву за врожай» і займатися виключно боротьбою за землю.

Також для того, щоб виготовити проект землеустрою, потрібно мати документи, що підтверджують договір оренди.

А хто ж буде робити ці проекти землеустрою? Наприкінці минулого року було прийнято закон, відповідно до якого було зобов'язано всіх землевпорядників скласти іспити і отримати сертифікати про те, що вони можуть здійснювати подібні роботи. На сьогодні видано лише близько 200 таких сертифікатів.

Внаслідок цього на сьогодні проекти землеустрою мають лише близько 2% землекористувачів.

Наступне, що непокоїть доповідача, це ціна питання. Виготовлення проекту землеустрою за середньоринковою ціною становить 30 грн/га. Тепер помножимо це на кількість сільськогосподарських земель в Україні – 32 млн га. І ось цей майже 1 млрд грн потрібно витягти з сільськогосподарського обороту на папірці. А якщо врахувати збір довідок – це буде близько 2 млрд грн.

Може, потрібно пошукати інше рішення, цікавиться Роман Корінець?

Микола Миркевич додав, що, по правді, має бути так, щоб проект землеустрою і проект сівозмін розподілялися. Проект землеустрою має виготовляти власник землі. А проект сівозмін, за пропозицією АФЗУ і Аграрного союзу України (АСУ), мав би виготовляти сільгоспвиробник з тим, щоб передати його на контроль до сільгоспінспекції. «Парадоксально, як землеміри, не маючи у штаті агрономів, повинні виготовляти нам акти сівозміни і брати за це гроші», – обурюється він.

Точку зору першого заступника голови АСУ, голови Комісії з питань земельних відносин Громадської ради при МінАПП Василя Ярошовця ми вже виклали у минулому номері (див. «Агропрофі» №12 від 29 березня 2013 р.), тож не будемо повторюватись.

Натомість послухаємо землевпорядників. Зокрема Андрій Кошиль, голова Земельної спілки України (асоціації, що об'єднує низку землевпорядних організацій – прим. ред.), підкреслив, що асоціація також вважає закон про обіг земель сільгосппризначення вкрай важливим, але на цей момент сповненим недоречностей і вартим ретельного обговорення. Щоправда, на відміну від аграріїв він не побачив у Концепції пріоритетного права держави на купівлю землі. (Ще раз уважно проглянемо пп. 3 і 10 Концепції та здивуємося. Чи, може, річ у тому, що пан Кошиль мав на руках інший документ? – Прим. ред.).

Щодо проектів сівозмін він згадав прислів'я про те, що суворість закону компенсується можливістю його невиконання. Адже сьогодні оштрафувати сільгосппідприємство за відсутність проекту сівозміни практично неможливо. Оскільки існує колізія правових норм і Держсільгоспінспекція не може стягнути цей штраф. От тільки на початку року не пощастило кільком підприємствам. На його думку, законодавство у цій сфері потрібно розробити таким чином, щоб зацікавити землекористувача, а також визначити не конкретні сівозміни, а типи сівозмін, щоб виробник міг варіювати ними залежно від кон'юнктури ринку, погодних умов тощо.

Також А.Кошиль зазначив, що труднощі з реєстрацією договорів оренди мають місце лише у випадках з реєстрацією державних договорів оренди.

У будь-якому випадку, він вважає, що закони, а особливо такі доленосні, як от про обіг земель сільгосппризначення, мають проходити тривале серйозне обговорення за участі всіх причетних фахових організацій.

Павло Мороз

Учасники прес-конференції щодо обговорення нової земельної Концепції: Роман КОРІНЕЦЬ, Леонід КОЗАЧЕНКО, Микола МИРКЕВИЧ, Андрій КОШИЛЬ та Василь ЯРОШОВЕЦЬ

ІІІ. Основні положення проекту Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”*

Концепції закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”.

Повна версія тут: http://agroconf.org/content/zemelna-reforma-obig-zamist-rinku-koncepciya

1. Визначено коло покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Набувачами права власності на зазначені земельні ділянки за цивільно-правовими договорами можуть бути лише:

держава в особі відповідних органів виконавчої влади;

Державний земельний банк;

територіальні громади села, селища, міста в особі сільських, селищних, міських рад;

громадяни України, які не набули громадянства (підданства) іншої держави.

2. До громадян України – покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлюються вимоги.

Зокрема, покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (в межах встановлених лімітів) можуть бути громадяни України, що протягом певного строку проживають у місцевості, на території якої продається земельна ділянка (рада, район), мають бажання, переважно власним або сімейним трудом, вести на них самостійне товарне сільгоспвиробництво і нести при цьому встановлене законом фіскальне та соціальне навантаження, мають досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва.

Встановлення таких вимог дозволить уникнути концентрації земельної власності в руках осіб, що не займаються та не мають наміру займатися сільськогосподарською діяльністю, забезпечить доступ економічно активної частини сільського населення до земельного ресурсу, сприятиме розвитку дрібно– та середньотоварного фермерства.

Дозволи на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення видаватимуться Міністерством аграрної політики та продовольства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Переважне право на купівлю земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у власності громадян та юридичних осіб, за ціною, оголошеною для продажу, надається державі, територіальній громаді та Державному земельному банку.

Надання державі переважного права на придбання земель сільськогосподарського призначення сприятиме зміцненню продовольчої безпеки країни за рахунок загального збільшення кількості державних земель і більш широкої участі держави в орендних відносинах, територіальній громаді переважне право дасть можливість придбання земель у комунальну власність (наприклад, для організації громадських пасовищ, зелених зон, кладовищ тощо).

У разі, якщо протягом першого періоду експозиції суб'єкти переважного права не скористались таким правом, земельна ділянка може бути викуплена громадянином України, який має дозвіл на придбання земельних ділянок у даній місцевості, при цьому переважне право на придбання такої земельної ділянки протягом другого періоду експозиції надається її орендарю та власникам суміжних земельних ділянок.

4. Прозорість ринкових операцій із землею буде забезпечуватися за рахунок публічності інформації про угоди з сільськогосподарськими землями(шляхом застосування «біржового» механізму продажу).

При запропонованому механізмі продажу сільськогосподарських земель усі зареєстровані дані щодо попиту та пропозицій, продавців та покупців повинні відображатися на публічній карті єдиного Інтернет ресурсу (у так званій «накопичувальній базі»).

Продавець земельної ділянки декларує намір продати земельну ділянку.

Для реєстрації декларації продажу у «накопичувальній базі» продавець подає заяву (із зазначенням характеристик земельної ділянки, бажаної ціни її продажу), виписку із банківської установи про наявність поточного рахунку (для здійснення безготівкового розрахунку за операцію купівлі-продажу ділянки), квитанцію про сплату коштів за розміщення декларації.

Покупець земельної ділянки – громадянин України декларує намір купити у продавця земельну ділянку.

Для реєстрації декларації у «накопичувальній базі» покупець подає заяву, інформацію про персональні дані, дозвіл МінАПК на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виписку із банківської установи про наявність коштів на поточному рахунку (для здійснення безготівкового розрахунку за операцію купівлі-продажу ділянки), декларацію про походження коштів, квитанції про сплату гарантійного внеску та коштів за розміщення декларації.

5. Операції з купівлі-продажу земельних ділянок здійснюються у безготівковий спосіб, що, у поєднанні з дією публічного «біржового» механізму продажу сільськогосподарських земель, забезпечує інформаційну прозорість усіх ринкових операцій із сільськогосподарськими землями, виключає фіскальні втрати і тіньові схеми ухиляння від оподаткування, у значній мірі виключає випадки підробки документів, рейдерських схем захоплення земель і обману продавців, використання підставних осіб.

6.Встановлюється 10-річна заборона на зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населених пунктів, крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону. Забезпечується збереження цільового призначення сільськогосподарських земель та упереджується необґрунтована зміна цільового призначення та урбанізації сільськогосподарських земель.

7. Встановлюється особлива регресивна шкала державного мита при перепродажі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва протягом 10 років з дня укладення договору відчуження: від 100 відсотків нормативної грошової оцінки – при відчуженні протягом першого року з моменту придбання, до 10 відсотків – при відчуженні протягом десятого року з моменту придбання.

8. Обмежується 100 гектарами загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що може набуватись у приватну власності однією особою, крім набуття таких земельних ділянок у спадщину за законом, чим упереджується надмірна концентрація земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи, монополізація цих земель та забезпечується доступ економічно активних представників середнього класу на селі («фермерів») до землі як основного засобу виробництва.

В свою чергу, таке обмеження не стримуватиме агровиробництва, оскільки дозволятиме декільком фермерським родинам на кооперативних засадах вести великотоварне виробництво.

9. Запроваджуються правила антимонопольного захисту конкурентного середовища на ринку сільськогосподарської оренди, де базовою територіальною одиницею вважатиметься адміністративний район.

10. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності виставляються на продаж за ціною, оголошеною продавцем.

Для забезпечення продажу земельної ділянки за найвищою ціною встановлюється 3-х місячний передпродажний строк експозиції.

В перший місяць експозиції право на придбання земельної ділянки надається суб'єктам переважного права (державі, територіальній громаді та Державному земельному банку у зазначеній послідовності) за ціною, оголошеною продавцем.

У разі, якщо вказані суб'єкти не скористувалися переважним правом придбання земельної ділянки, строк експозиції продовжується ще на два місяці. У наступні місяці експозиції право на придбання земельної ділянки надається громадянам України, які мають таке право.

Після спливу зазначеного строку експозиції купити земельну ділянку сільгосппризначення може тільки громадянин України, який своєчасно задекларував намір придбати земельну ділянку, зареєстрований у «накопичувальній базі».

Продавець самостійно обирає найвигіднішу пропозицію (із числа запропонованих покупцями).

11. З метою уникнення подрібнення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під час їх успадкування великою кількістю спадкоємців чи зміни власника, встановлюється мінімальний розмір земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка не підлягає поділу, що становить 4 га (це дорівнює середньому розміру земельної частки (паю) по Україні).

12. До орендарів земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлюється вимога щодо забезпечення працевлаштування сільського населення (в залежності від площі орендованих земель, регіональних особливостей сільгоспвиробництва та системи розселення), що проживають на відповідній території (рада, район), та забезпечення їх робочими місцями та стабільним заробітком. Зазначене сприятиме забезпеченню зайнятості сільського населення, покращенню демографічного стану у сільській місцевості та відродженню українського села.

Мінімальні норми працевлаштування сільського населення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

13. Орендарям земельних ділянок – сільськогосподарським товаровиробникам на законодавчому рівні гарантується непорушність існуючих орендних відносин при запровадженні обігу земель сільськогосподарського призначення.

До нового власника земельної ділянки з часу набуття права власності на неї переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди.

14. Поступовий перехід земель від «неефективних власників» до держави та економічно активних представників середнього класу на селі («фермерів») за рахунок фінансової підтримки Державним земельним банком.

Економічно активній частині сільського населення, яка має бажання переважно власною або сімейною працею вести на землі самостійне товарне сільгоспвиробництво, має досвід роботи у сільському господарстві чи займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва, надається можливість придбати у власність сільськогосподарські землі (в межах граничного розміру) з довгостроковим розстроченням платежу та пільговим кредитуванням Державним земельним банком за ставкою, яка не перевищуватиме облікову ставку Національного банку України на п'ять відсотків.

Механізми діяльності Державного земельного банку регулюватимуться законодавством.

15. З метою включення в обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на які звертається стягнення у разі невиконання заставодавцем іпотечних зобов'язань, встановлюється строк, протягом якого зазначені ділянки мають бути продані на відкритих аукціонах, який становить 1 рік.

16. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва досягається за рахунок консолідації розрізнених ділянок в єдині зручні для обробітку інвестиційно-привабливі масиви.

Консолідація земель сільськогосподарського призначення на першому етапі запровадження обігу сільськогосподарських земель здійснюється шляхом: обміну земельними ділянками; об'єднання суміжних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за згодою власників; розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

В подальшому консолідація земель здійснюватиметься, в тому числі, за рахунок залучення активів Державного земельного банку.

Принципи, механізми та порядок консолідації земель регулюватимуться окремим законом.

17. Землі під польовими дорогами та лісосмугами, спроектованими для обслуговування земельних ділянок, які були виділені в єдиних сільськогосподарських масивах у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності, з набранням чинності цим Законом переходять у державну власність.

18. Землі під колишніми господарськими дворами (фермами, токами тощо), що належали до колективної власності, розташовані за межами населених пунктів, на яких відсутні будівлі і споруди та майнові права на них, переходять у власність держави.

У разі розташування на земельних ділянках господарських будівель та споруд, які знаходяться у власності фізичних чи юридичних осіб, продаж та надання в оренду зазначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення провадиться цим особам у відповідності з проектами землеустрою щодо відведення цих ділянок.

19. Відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення з багаторічними насадженнями здійснюється за умови попереднього відшкодування покупцем земельної ділянки власнику багаторічних насаджень їх вартості.

Перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані інженерна інфраструктура меліоративних систем та/або окремих її об'єктів, а також інженерна інфраструктура міжгосподарських меліоративних систем та/або окремих її об'єктів, які не належать власнику земельної ділянки, не тягне за собою перехід права власності на зазначені об'єкти.

20. З набранням чинності цим Законом у власність держави перейдуть розташовані за межами населених пунктів сільськогосподарські землі (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), визнані судом відумерлою спадщиною за заявою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за місцем розташування земельної ділянки (які на сьогодні не використовуються або ж використовуються без належних правових підстав).

21. Не витребувані (протягом 15 років з моменту видачі державного акта на право колективної власності) земельні частки (паї) та землі, які не можуть бути ефективно використані їх власниками, за рішенням суду (за заявою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за місцем розташування земельної ділянки) переходять у державну власність.

22. Сталий розвиток сільських громад та забезпечення ефективної державної регуляторної політики на ринку земель сільськогосподарського призначення досягаються за рахунок удосконалення платності сільськогосподарського землекористування, а саме надходжень від плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) шляхом внесення змін до діючого законодавства, а саме:

Зміни до Податкового кодексу України передбачають:

1) зміну ставки податку за один гектар орних земель з 0,1 відсотка до 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, причому ставка податку для сіножатей та пасовищ (0,1 відсотка) та для багаторічних насаджень (0,03 відсотка) залишена незмінною;

2) вилучення пільги зі сплати земельного податку для платників фіксованого сільськогосподарського податку;

3) зміну мінімальної ставки орендної плати за орні землі державної та комунальної власності з 0,1 відсотка до 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки;

4) запровадження прогресивної шкали плати за сільськогосподарські угіддя для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в залежності від часу, протягом якого вони не використовуються за цільовим призначенням. Зокрема, за сільськогосподарські угіддя, які більше ніж два календарних роки не використовуються за цільовим призначенням, податок справлятиметься із застосуванням коефіцієнта 1,5, який, у разі подальшого невикористання за цільовим призначенням, щороку збільшуватиметься на 20 відсотків.

Зміни до Цивільного кодексу України (зокрема, у статтю 409) законодавчо закріплюють норму, відповідно до якої розмір річної плати за користування земельною ділянкою не може бути меншим 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки, встановленої відповідно до законодавства. Причому, грошова форма плати за користування земельною ділянкою не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого законом.

З метою наповнення доходної частини Державного бюджету України від плати за землю вносяться зміни до Бюджетного кодексу України, які передбачають зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України 50 відсотків плати за користування земельними ділянками державної власності та власності Державного земельного банку.

На сьогодні, не залежно від форми власності на землю, плата за її користування 100 відсотково зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

23. Держава відіграватиме роль як адміністратора ринку сільськогосподарських земель, так і активного його учасника.

З метою недопущення «обвалу» цін на сільськогосподарські землі в перші роки після запровадження їх обігу (коли пропозиція на ринку буде значно перевищувати платоспроможний попит потенційних покупців), держава стабілізуватиме ситуацію шляхом проведення державної регуляторної політики.

24. З метою забезпечення сталого землекористування, раціонального та ефективного використання земель державної власності запроваджується мінімальний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що становить 7 років.

25. Держава здійснюватиме підтримку приватної ініціативи громадян в започаткуванні власної справи на землях державної та комунальної власності шляхом надання земельних ділянок в оренду на пільгових умовах на початковому етапі їх господарської діяльності.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: