Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

КАДАСТРОВІ МАХІНАЦІЇ. ІНОДІ НЕ ЗАХИЩАЄ НАВІТЬ ДЕРЖАВНИЙ АКТ
Коли починаєш розслідувати шахрайські схеми щодо оборудок із землею, просто дивом дивуєшся,...
АГРО-2017: З АКЦЕНТОМ НА ТЕХНІЦІ
XXIХ Міжнародна, і третя в умовах війни на Сході України, агропромислова виставка «АГРО-2017»...
МІЦНЕ КОРІННЯ ХОРТИЦЬКОГО ТЕРМІНАЛУ
Міцним корінням із тисяч паль, подібно до знаменитих столітніх козацьких дубів, вростає в...
ВИСОКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯРОГО ТРИТИКАЛЕ
Тритикале завдяки низці агрономічних переваг і високим товарним якостям може стати не просто...
РІЧКОВІ АВТОБАНИ, ЯКІ ГОТОВІ СЛУЖИТИ УКРАЇНЦЯМ
Ми горді з того, що стародавній Дніпро, третя в Європі за величиною річка, ототожнюється з...

Наші партнери:

ШАНУВАЛЬНИКИ СОНЯЧНОЇ КВІТКИ

s1Подальший стабільний розвиток вітчизняного агропромислового комплексу неможливий без двох речей – по-перше, без стабільної і послідовної податкової політики держави і, по-друге, без залучення у галузь потужних іноземних інвестицій. Вітчизняні агровиробники (навіть великі) кардинально інвестиційну порожнечу закрити не зможуть – не той масштаб. А от для притоку імпортних грошей стабільність і послідовність державної податкової і аграрної політики є ключовим моментом.

Ботанічні війни

Нехай вас не вводять в оману зелені луки чи гаї, широкі лани, що колосяться чимось там їстівним. Насправді уся оця ідилія – поле боротьби, причому не на життя, а на смерть. Рослини – вони як люди, одвічно конкурують за ресурси: сонце, воду, поживні речовини гумусу і у цій боротьбі не гребують ніякими засобами.

З того часу, як людство усвідомлено перейшло від стадії мисливсько-збиральної до осілого способу життя і почало вирощування їжі, ми також втягнулися у цей одвічний ботанічний конфлікт, послідовно підтримуючи одну із сторін. Ті рослини, кому пощастило і на кого впало голодне око нашого далекого пращура, невпізнавано змінилися – їхня продуктивність і навіть поживні якості значно зросли. Правда, в жертву користі була принесена стійкість у ботанічній війні. Культурним рослинам тепер важче тягатися зі своїми природними ворогами, та й самі вони до природного поширення не здатні. До того ж рослини, котрі вирощує людина з певною метою (для отримання продуктів харчування, кормів для сільськогосподарських тварин, лікарської чи іншої сировини тощо), або давно відірвані від рідного ґрунту, або взагалі не мають природного ареалу і вирощуються незалежно від місця походження.

Проте люди «своїх» у біді не кидають – допомагають, чим можуть. Спершу з конкурентами боролися фізично – просто прополюючи грядку, нині ж чудеса науки дозволяють власноруч з шкідниками не воювати. Гербіциди придушать бур’ян, фунгіциди – борються з грибками, пестициди – знищують шкідливих комах. От тільки ці «ліки» мають згубні наслідки для довкілля, тож сучасна технологія воліє змінювати саму культурну рослину так, щоб вона була несприйнятливою до ворожих підступів і вимагала мінімального хімічного втручання.

Мексиканський символ України

За час існування людства нами окультурено понад 2,5 тисячі видів вищих рослин, або всього 10% від їх загальної кількості, а решта 90% - записані нами у бур’яни та шкідники. Майже усі культурні рослини вирощуються з сивої давнини (кілька тисячоліть), і лише деякі – кілька століть. Дикі предки більшості культурних рослин збереглися і до сьогодні, хоча, приміром, дика кукурудза нині вже не зустрічається у природі і ми знаємо про неї лише від археологів.

До таких відносно молодих культур, котрі людина почала вирощувати всього кілька сотень років, належить і соняшник - квітка сонця, котра хоч і походить з мексиканських рівнин (де і досі вздовж доріг можна побачити зарості його диких предків), давно і міцно укоренилася на наших теренах, що аж стала поряд з калиною одним з символів України.

Власне соняшник став відомим європейцям з 1510 року, коли конкістадори привезли його до Іспанії. Втім, тоді його вважали декоративною, максимум – лікарською квіткою (і це справедливо, адже соняшник належить до родини айстрових). Саме в такому амплуа соняшник на початку XVIII століття потрапив до Росії. Втім, існує версія, що в Україну він потрапив раніше - через південний кордон.

Життя соняшника як сільськогосподарської культури почалося 1830 року, хоча патент на виробництво соняшникової олії видали в Англії ще 1716 року. Десь у середині XIX століття соняшник, уже як сільськогосподарська культура, повернувся на батьківщину - до Америки. Втім, до початку XX століття розвиток соняшникових сортів мав спорадичний характер, зокрема, невідомий селянин з Олексіївської слободи вивів панцирну популяцію соняшнику з насінням, що не пошкоджувалося соняшниковою міллю. А наукова селекція соняшнику започаткована 1912 року Василем Пустовойтом. Головний напрямок роботи селекціонерів – боротьба зі шкідниками, відтак 1925 року почалася робота над сортами, стійкими до вовчка.

Та все це були дитячі пустощі, адже тогочасний соняшник мав доволі низький вміст олії – не більше 27%. Справжній прорив стався у середині 1950-х років, коли в СРСР вивели сорти з олійністю до 55%. Чим більша була олійність, тим пильніша увага приділялася соняшнику і тоді ж почали застосовувати міжвидову гібридизацію для отримання гібридів з комплексною стійкістю до ряду хвороб (вовчок, іржа, пероноспороз, тощо). 1975 року стався черговий прорив – селекціонери створили високоолеїнові сорти соняшнику, котрі за вмістом цієї цінної кислоти не поступалися еталонній оливковій олії, а подекуди і перевершували її.

За що ми його любимо

У світі існують десятки видів соняшнику, проте наразі в сільському господарстві використовують всього два: власне соняшник, та його двоюрідний брат – топінамбур. І якщо у соняшника людину цікавлять так би мовити «вершки» (для отримання олії), то у топінамбура – навпаки, «корінці» (як цінний корм для худоби та сировина для отримання цукру, спирту і навіть інсуліну).

А взагалі способів використання соняшнику – безліч. Насіння соняшнику подовжує життя – клітковина насіння стимулює травлення, виводить токсичні речовини, підвищує засвоюваність корисних речовин, зміцнює імунітет. Воно належить до рідкісного класу продуктів, які так само корисні, як і смачні. Через відсутність в їх складі холестериролу та вміст холестерину (фітостериролу) вони дійсно корисні для роботи серця.

До того ж насіння соняшнику дуже поживне – одне зернятко містить від 18 до 22 відсотків протеїнів, високу концентрацію вітамінів Е та В. Крім того, вони багаті на клітковину і такі мінерали, як цинк, кальцій, залізо, а також магній та селен. У ньому міститься стільки ж кальцію, як в сметані та йогурті. А селен каталізує апоптоз (запрограмовану втрату клітин) - саморуйнуючий механізм тіла, які запобігають росту ракових клітин і ушкоджених клітин і допомагає у відновленні ДНК. Селен не присутній в великих кількостях у звичайних продуктах харчування, і засвоювання селену організмом зазвичай дуже низьке. Вживання насіння соняшника збагачує організм селеном.

Фітостероли в насінні соняшника роблять імунну систему більш захищеною від токсинів і зменшують ризик захворювання на рак, а також регулюють рівень холестерину в крові, тим самим скорочуючи шанси серцевого нападу.

Соняшникові поля — це рай для бджіл, бо соняшник є однією з найкращих медоносних рослин. З одного гектара соняшників бджоли здатні зібрати до 50 кілограмів меду. Ну і нарешті - з соняшникових стебел також можна виготовляти папір, адже вони містять від 43 до 48 відсотків целюлози. Залишки йдуть на силос для худоби або на добриво. От така от дивовижна айстра-переросток.

Охорона здоров’я рослин

Достеменно невідомо, чи хворіє дикий мексиканський соняшник якимись хворобами та чи потерпає він від якихось особливих шкідників. Чесно кажучи – воно й байдуже, інша справа, коли мова йде про промислове виробництво сільськогосподарських культур, де хвороби і шкідники – це втрата урожайності, а значить і прибутку.

Роль соняшникової індустрії в Україні годі й переоцінити. Ми справедливо посідаємо перше місце з експорту олії у світі, продаючи на експорт 80% усього виробленого продукту до 109 країн світу. За обсягами експорту у грошовому вираженні олія посідає третє місце після металу та зерна $12,9, $6,5 та $3,8 млрд відповідно), що дає можливість олійникам входити до десятки провідних експортних галузей держави. Таким чином загроза олійній галузі – пряма загроза економіці України.

Головними проблемами соняшнику в Україні є вовчок соняшниковий, хвороби та бур’яни. І з огляду на площі вирощування (2014 року – 4 833 тис. га (2 127 тис. посівних одиниць), цього року очікується до 4 300 - 4 700 тис. га) - це проблеми національного масштабу. Особливо гостро відчувається ця біда у так званому «олійному поясі» України – ряді Південних областей, котрі традиційно вирощують соняшник на великих площах впродовж довгих років.

І тут нам на допомогу приходить піонер. Ні, не хлопчина з червоним галстуком на шиї, а один з флагманів сучасної агроіндустрії. DuPont Pioneer - підрозділ компанії Дюпон та світовий лідер в розробці і наданні сучасної генетики рослин фермерам в усьому світі, головний офіс якої знаходиться в місті Де-Мойн, штат Айова, США. Компанія розробляє, виробляє та реалізовує широкий спектр високоякісного насіння та мікробіологічних продуктів, надає послуги клієнтам в майже 100 країнах світу. В Україні «Дюпон Піонер» продає гібридне насіння кукурудзи, соняшнику та олійного ріпаку, а також інокулянти для силосування.

Піонер – значить перший

Історія компанії DuPont Pioneer в Україні почалася далекого 1959 року, коли Микита Хрущов відвідав американський штат Айова. Він повернувся до СРСР із чітким баченням подальшого розвитку сільського господарства. Крім того, він привіз із собою гібриди кукурудзи торгової марки Піонер, які придбав у Росуелла Гарста, ексклюзивного дистриб'ютора продукції Pioneer і прогресивного на той час фермера. Завдяки цій історичній події у 1970-х роках Радянський Союз почав купувати у компанії Pioneer інбредні лінії кукурудзи, які використовувалися в селекційних програмах радянських науково-дослідних інститутів рослинництва.

З початком перебудови 1986 року компанія Pioneer офіційно розпочала свою діяльність в СРСР із закладки польових дослідів в Україні та Росії, а 1998-го – відкрила своє представництво у Києві та почала роботу з випробування нових гібридів кукурудзи та соняшнику. 2009 року компанія Pioneer оголосила про організацію науково-дослідницького центру поблизу столиці, а наступного року офіційно відкрила науково-дослідницький центр в с. Любарці для проведення випробувань і виведення спеціально адаптованих до агроекологічних умов України гібридів кукурудзи, соняшнику, озимого та ярого ріпаку.

Інвестиції були стратегічним рішенням, спрямованим на значне розширення селекційної програми в Україні, і 2011 року Pioneer приступила до будівництва нового логістичного комплексу у с. Стасі Диканьського району Полтавської області. Перший етап реалізації проекту передбачав будівництво складських та офісних приміщень, майстерень, комунікацій і під'їзної дороги, а другий – готового до експлуатації заводу з виробництва насіння кукурудзи та соняшнику. Інвестиції у виконання першого етапу проекту склали біля $10 млн. Наступного року Pioneer оголосила про намір інвестувати понад $40 млн у будівництво в с. Стасі заводу з виробництва насіння.

2013 року відбулося офіційне відкриття заводу, а 2014-го завершилося будівництво другої лінії виробництва кукурудзи, що розширило виробничий комплекс в с. Стасі. Інвестиції склали 11 мільйонів доларів США. Потужність заводу нині складає 500 000 посівних одиниць гібридного насіння кукурудзи та соняшнику. У травні 2015 року DuPont Pioneer заявила про плани побудови на заводі третьої сушилки на 250 тис. посівних одиниць гібридного насіння кукурудзи. У цьогорічних планах компанії – інвестувати близько $1,5 млн на оновлення парку сільгосптехніки для роботи у полі. Наразі гібридами Піонеру засіяний кожен п’ятий гектар соняшнику у Східній Європі та кожен шостий гектар – в Україні.

Наразі «соняшникові піонери» пропонують українським аграріям кілька нових гібридів, що має виняткову стійкість до 7 рас вовчку соняшникового, включаючи найагресивнішу расу G, які отримали розповсюдження на більшості території соняшникового поясу України. Завдяки високому рівню толерантності та стійкості до хвороб і паразитів ці гібриди значно зменшують ризики, які виникають при вирощуванні соняшнику. Саме вирощування таких гібридів допомагає забезпечити виробникам максимальний рівень безпеки, що стало можливим завдяки впровадженню методів сучасної генетики та селекції.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: