Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ДЕНЬ ВИРОБНИКІВ БОБОВИХ, АБО СВЯТО ЕКОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА У ТЕПЛИКУ
Цьогоріч уже традиційний День поля у фермерському господарстві Олексія Дона в Теплику на...
«НІБУЛОН» ДОЛУЧИВСЯ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ДОБРОЧЕСНОСТІ
Відповідна Декларація про створення Всеукраїнської мережі доброчесності була підписана...
СПЕКА НАС НЕ СПИНИТЬ, АБО ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КЛІМАТЕ МІЙ
Дивне цього року літо: то холод, то спека. Та і вчені вперто твердять — клімат планети невпинно...
ШВЕЙЦАРСЬКЕ СЕРЦЕ В ДАРУНОК УКРАЇНІ
Герой України Олексій Вадатурський визнаний достойним послідовником легендарного швейцарця ...
СМУГАСТИЙ РЕЙС
Перше за багато років вантажене сучасне несамохідне судно з кавунами дісталося до столичної...

Наші партнери:

НА 500 КОРІВ ВИСТАЧИТЬ 2 БИКІВ, АБО ЗА ГЕНЕТИКУ СЛІД ПЛАТИТИ

Якби у потужних сільгосппідприємствах України стабільно утримувалося 1,6 млн корів і вироблялося в середньому 6 тис. кг молока на корову – це дало би повне забезпечення населення держави молоком і молочною продукцією. Такі розрахунки наводить НААН в особі віце-президента Михайла Бащенка. Реально ж маємо на 01.08.2014, за даними Держстату, 547,1 тис. голів, середньорічний надій від яких становить 4840 кг. Для прикладу, 2012 року середній надій на одну корову в Німеччині склав 8237 кг, у США – 9842 кг, а в Ізраїлі – 11706 кг.

В основу питання продуктивності корів покладено генетику, за яку, як відомо, слід платити. Сьогодні навіть прихильники собак і котів уважають за краще утримувати породистих тварин. Що ж говорити про промислове скотарство. Адже без систематичної роботи з відбору та оновлення стада і водночас без припливу нової крові ми матимемо безпородних «дворняжок».

Однією з головних умов підвищення продуктивності молочної худоби є якісне вдосконалення існуючих порід і наявність налагодженої вітчизняної системи селекції у тваринництві. Про це днями йшла мова на круглому столі в приміщенні Національної спілки журналістів України, в якому взяли участь фахівці Національної академії аграрних наук України, представники Мінагрополітики, керівники племінних господарств та громадських організацій, журналісти. 

На жаль, часто-густо долю галузі вирішують не фахівці-професіонали і навіть не вчені, а політики. Ось яскравий приклад.


Наслідки повальної 

голштинізації 

Відомо, що голштинська порода має високий генетичний потенціал продуктивності, спеціалізований молочний тип і вважається найбільш пристосованою до машинного доїння. Тому у 1970-х роках для вдосконалення вітчизняних порід до Дніпропетровської та Київської областей (а також до Московської і Ленінградської областей Росії) завезли голштинів із Північної Америки та Європи. Згідно до ідеї апарату КПРС почалася широкомасштабна голштинізація. Так, кожної радянської п'ятирічки тваринницькі науково-дослідні установи планували створення не менше 2-3 ліній. Їхня реєстрація була і науковим, і селекційним досягненнями. У результаті – у будь-якій породі налічувалося 10-20 і більше ліній. Глобальна голштинізація породила колоніальну систему розведення ВРХ із перманентним використанням генофонду голштинської породи. 


Із минулого 

в майбутнє

В УкраЇнІ серед затверджених основних молочних спеціалізованих порід ВРХ – українська червоно-ряба, українська чорно-ряба, український симентал, українська червона порода, говорить віце-президент НААН Михайло Бащенко. За його словами, ці породи, які розводяться в різних регіонах, скрізь осіменяються спермою бугаїв-плідників голштинської породи. «Бо у нас наразі система вирощування бугаїв-плідників практично провалена: немає системи завезення поголів'я і спермопродукції, системи породного районування, вирощування плідників, створення маточного поголів'я. Відтак ми по факту створюємо монопороду в тих регіонах, де немає умов для її утримання, годівлі і відтворення», – наголошує науковець.

Про те, що в селекційній роботі СРСР, і Україна в тому числі, сильно програвали країнам західного світу, до якої ми зараховували і Канаду, говорив Юрій Карасик – Герой України, двічі міністр сільського господарства України, який багато років присвятив питанням генетики ВРХ. Він із захватом розповідав, як уперше побачив молочних корів у Канаді, які заввишки були більше людського зросту і давали вдвічі більше молока проти радянських «рекордисток». 

Однак, наголосив він, хоч би як там було, а за радянських часів забезпечувалося функціонування вітчизняної системи селекції, завдяки якій за державної фінансової підтримки здійснювалися програми селекції й інтенсивного використання плідників-поліпшувачів. 

Нині вітчизняну систему селекції у тваринництві практично втрачено, не діє Закон України «Про племінну справу у тваринництві», зокрема в частині функціонування Загальнодержавної програми селекції у тваринництві та контролю за веденням племінної справи в країні.

Якщо говорити простіше, то теперішня система селекції у тваринництві щодо збору інформації, випробування та методології оцінки племінної цінності тварин, ведення обліку продуктивності тварин, механізмів управління і підтримки з боку держави – не відповідає міжнародним стандартам і практично комплексно не діє.

Відтак вітчизняні племінні ресурси стали неконкурентоспроможними порівняно із зарубіжними. Це спричинило збільшення їхнього імпорту і практично повну втрату впливу вітчизняних племінних підприємств на окремі галузі тваринництва (промислове м'ясне та яєчне птахівництво, свинарство, спортивне конярство). 

Щоправда, з боку вітчизняних племзаводів, яких згідно із останньою атестацією суб'єктів племінної справи в скотарстві налічується 270 (а також 360 племрепродукторів), повсякчас триває робота з покращення генетики молочного поголів'я. Однак ця робота недостатня без участі держави, в один голос заявляли присутні на круглому столі керівники підприємств племінної галузі. Без запровадження системи управління селекційним процесом, стверджували вони, імпорт генетичних ресурсів здійснюється безсистемно і безконтрольно, часто-густо на розсуд власників сільгосппідприємств. Це призводить до руйнації вітчизняного племінного тваринництва, повної залежності країни від імпорту племінних ресурсів. І зрештою – до реальної загрози національній безпеці щодо виробництва продукції тваринництва.

 

У нас є проблеми, 

та їх можна виправити

Для забезпечення національних потреб у вітчизняних племінних ресурсах науковці НААН спільно з фахівцями Мінагрополітики України розробили нову структуру управління селекційним процесом в галузі тваринництва та проект спільного наказу Мінагрополітики України та НААН «Про реорганізацію племінної служби в Україні».

Наступним кроком запровадження вітчизняної системи селекції у тваринництві, зауважили учасники круглого столу, має бути розробка проекту Закону України «Про зміни до Закону України «Про племінну справу у тваринництві», проекту «Програми селекції у тваринництві на період до 2025 року» та нової бюджетної цільової програми «Збереження, генетичне вдосконалення і відтворення вітчизняних породних ресурсів на підприємствах агропромислового комплексу України» з чітким визначенням національних пріоритетів і бюджетної підтримки основних складових племінної справи, розмежуванням функцій державних органів управління, громадських і професійних організацій та наукових установ.

У результаті ми зможемо врегулювати організаційні засади племінної справи, підвищити ефективність використання бюджетних коштів на селекцію у тваринництві, врахувати регіональні потреби і суттєво прискорити поліпшення генетичних і продуктивних якостей вітчизняного поголів'я сільськогосподарських тварин та уникнути загрози продовольчій безпеці.

Чи готовий бізнес вкладати кошти 

в селекцію?

Насамперед слід нагадати, що нині переважна більшість молочного поголів'я утримується в господарствах населення. На 1 серпня, повідомляє Держстатслужба, в селянських подвір'ях утримується 77,7% корів (1910,8 тис. голів). І робота з відтворення племінного поголів'я тут практично не ведеться. За інформацією Миколи Бащенка, лише 20% корів приватного сектору запліднюється штучним осіменінням, до решти 80% застосовується натуральне парування. Хоча селяни кажуть, що ці цифри штучного запліднення щонайменше вдвічі перевищені.

Зрозуміло, що у держави на цю програму коштів немає. Тож на себе покращення стада приватних господарств наразі беруть виробники молока (реалізують племінний молодняк населенню) і переробники (забезпечують спермопродукцією). Відтак запровадження вітчизняної системи селекції у тваринництві дозволить суттєво збільшити відсоток штучного осіменіння корів населення і за рахунок цього поширити територією генетичний матеріал високопродуктивних тварин.

Свого часу, зауважив віце-президент Асоціації виробників молока Любомир Дикун, Ізраїль створив свою систему завдяки інституту «Сіон», у Голландії було розроблено унікальну селекційно-генетичну програму, якими нині користується увесь світ. Ми також здатні незабаром створити свою. Щоправда, у держави на це найближчим часом не буде грошей, тож ми маємо зробити це своїми силами – виробників молока, науковців тощо. Звичайно, відкинути увесь світовий прогрес, присутність іноземної спермопродукції на даному етапі ми не можемо. Тож не варто вдаватися до радикалізму і говорити, що ми закриємо ринок іноземної сперми. 

Зараз найскладніший період, адже на сході країни йде повномасштабна війна, з полів забирається техніка, за останній рік ми цілком втратили ринки Росії, а відтак і ціну на молоко. Такої катастрофічної ситуації в молочному скотарстві не було ніколи. Для виправлення ситуації Мінагрополітики організувало торгові місії – щомісяця групи з фахівців, у тому числі молочної галузі, їздять світом у пошуках нових ринків збуту.

«Чи готові ми наразі інвестувати у національний селекційний центр? – запитує промовець. – Зараз це зробити важко. Якщо в майбутньому буде вибудувана система управління селекційним процесом і буде збудовано хоча б один селекційний центр, ми надамо йому підтримку. Ми включимося в процес інвестування тоді, коли побачимо, що ця система працює. До речі, це не політичне питання: селекція – це не питання виборів. Селекція не має залежати від того, яка партія при владі тощо. Наразі ж наше спільне завдання виробити цю систему управління. Це питання не одного року. Однак від його спільного комплексного рішення залежить майбутнє наше і майбутнє наших дітей, адже життя тварини і людини починається з ковтка повітря і ковтка молока».

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: