СЕЛЯНСЬКЕ ПЕКЛО В ЗОНІ ВІЙНИ

Інформацію про реалії в агросекторі і настрої мешканців сільської місцевості в зоні проведення активних бойових дій на Луганщині ми отримали з достовірного джерела. Однак з огляду на те, що кожен керівник підприємства, який надає відкритої підтримки українським військам, або викрадається терористами і зникає у невідомому напрямку, або просто фізично знищується, або знищують майно його підприємства, ми не називаємо його. До того ж в Луганській області наше видання має чи не найбільшу регіональну читацьку аудиторію.

Отже, за словами директора сільгосппідприємства одного з прикордонних із Росією районів, по суті місцеві мешканці в зоні проведення АТО виявилися ізольованими від усього світу. Сільське населення переконалося, що його захист залежить від нього самого. Доставки пального давно немає, як і запчастин до будь-якої техніки тощо. Скрізь стоять війська: і гвардійці, і так звані ополченці, тож відразу важко зрозуміти, хто є хто. Тривають активні бойові дії.

Абсолютно незрозумілими, стверджує свідок, є проведення обстрілів. Наприклад, у понеділок було обстріляно і повністю знищено зернотік у селищі Бірюкове, на схід від околиці якого проходить українсько-російський державний кордон і міститься застава «Бірюкове» Луганського прикордонного загону.

Днями під Антрацитом розбомбили хімсклад, снаряди падали поблизу заправної станції.

Знову-таки, у понеділок у Астаховому з гранатомету хтось влучив у вантажівку із зерном: кузов і водія розірвало і розкидало в радіусі 20 метрів.

Неподалік селища у фермерському господарстві на розтяжці в пшеничному полі підірвався комбайн, дякувати Богові, комбайнер дивом урятувався.

У Благівці під Луганськом два трактори підірвалися на міні і розлетілися на шматки. У деяких господарствах знищено цех з переробки соняшнику, хлібопекарню тощо. Кількість полів, де просто згорів урожай, ніхто не обліковує. Такі жахливі випадки вже нікого з місцевих не дивують, вони стали звичною страшною статистикою. Збитки аграріїв обраховуються мільйонами гривень.

Зерно у сільгосппідприємств, прилеглих до зони АТОM, ніхто не купує і купувати не збирається, посилаючись на бойові дії. Трейдерів зрозуміти можна. Але що робити місцевим мешканцям? Підприємства продовжують нести збитки і при цьому зобов'язані сплачувати податки й неустойки, повертати кредити в повному обсязі, адже не підпадають під форс-мажорні обставини через невведення надзвичайного стану.

Попри весь цей жах наближається до завершення збирання ранніх зернових. Люди працюють на полях за власним сумлінням. «Хочу наголосити, – наполягає джерело, – що ми нікого не примушуємо і навіть не просимо, бо дорожче людського життя немає нічого. Кожен визначається сам. Однак наші співвітчизники розуміють, що крім них самих ніхто не допоможе, тому працюють дуже відповідально і швидко, навіть відповідальніше, ніж в мирний час».

Власне, зерно в господарстві нашого співрозмовника більшістю зібрали. На цих полях і полях сусідів стоять танки, безліч вогнепальних воронок, розставлено міни, розтяжки, скрізь розкидано снаряди. Їх, до речі, можна зустріти і в ящиках будь-де. Обстріли не припиняються. Однак на часі постала необхідність допомогти сусіднім господарствам, що неподалік Зеленопілля, де 11 липня через бомбардування з російських установок «Град» загинуло близько 30 наших бійців і більше сотні поранено. Комбайнери і водії вантажівок за власним бажанням відправилися на допомогу. Бережи їх Господь!

Іще одне. Влади взагалі немає: хто на лікарняному, хто у відпустці, хто взагалі втік. Ніякі питання не вирішуються. Щоправда, зарплату чиновники з бюджету справно отримують.

Й зрештою наш співрозмовник не витримує: «скажіть, що конкретно зробило наше профільне міністерство, щоб допомогти аграріям в зоні проведення АТО? Розробило якусь програму підтримки: фінансової, компенсаційної, моральної? Будь-якої! Дуже шляхетно закликати про надання матеріальної допомоги військовим і постраждалим городянам, так це потрібно. А потім звітувати про це. Однак люди на місцях завжди допомагали, допомагають і допомагатимуть нашим воякам, бо прикордонними є саме сільські території і поля сільгосппідприємств. Вони нищаться першою чергою, а відновлюються останньою»…

Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння нашого співрозмовника, став проект Кабміну прибрати податкові пільги для селян з 1 січня 2015 року. Якщо держава таке зробить, то наступної весни годі чекати посівної навіть у разі припинення вогню, вважає він.