Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЧИ ДОВГО ТРИВАТИМЕ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦУКРОВАРІВ?
Повний текст у друкованій версії Одна із найстаріших галузей країни — цукрова, хочеться вірити,...
«СІГМА» ПРАЦЮЄ З МАРШАЛЬСЬКИМ ОПТИМІЗМОМ
Найкращим підтвердженням тому, що вітчизняна галузь свинарства продовжує стало працювати в...
НІШЕВІ КУЛЬТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ БАТАТУ
Повний текст у друкованій версії Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів із Другої...
ЛЮДМИЛА АДАМЧУК: «РОЗВИТОК МОЖЛИВИЙ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯ ЖИТИ КРАЩЕ»
Висвітленню питання корпоративної соціальної відповідальності в агропромисловому комплексі наше...
ЖИМОЛОСТЬ — НАЙПЕРША ЛІТНЯ ЯГОДА
Повний текст у друкованій версії Продовжуємо публікацію матеріалів другої національної...

Наші партнери:

СЬОГОДЕННЯ ЗВИЧАЙНОГО СЕЛА З НАДЗВИЧАЙНИМИ ЛЮДЬМИ

Редакції газети «Агропрофі»

мешканців с.Привороття Хмельницької області

 

Шановна редакція!

Ми, мешканці села Привороття Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, давно є передплатниками вашого видання. Ми з прихильністю ставимося до всіх правдивих ЗМІ і завжди гостинно приймаємо у себе журналістів.

Так сталося, що молода журналістка з нового столичного журналу попросилася в наше господарство – філію «Кам'янець-Подільська» ТОВ СП «НІБУЛОН», – щоб подивитися на жнива ранніх зернових культур і на життя селян. Наше господарство і село є одними з кращих в районі, тож ми гостинно прийняли її і нічого не приховуючи все їй показали і розказали.

Проте позитивні враження від побаченого, вочевидь, не задовольнили керівництво видання. Воно невдовзі ще раз надіслало журналістку вже з фотографом, і втретє – цю саму журналістку з іншим фотографом – на завершення жнив і святкування обжинків.

Ми щоразу приймали їх гостинно, все показували, відповідали на всі їхні запитання. Ці люди ночували в хатах наших односельців, їли з їхнього столу. Аж коли вийшла стаття «Політ комбайнів над убитим селом», ми й гадки не мали, що можна так очорнити наше село і людей, які тут живуть і працюють, а також інвестора – компанію «НІБУЛОН».

Хто не може написати об'єктивно, той вдається до образ і спаплюження фактів, наклепів на людей. Весь чималий текст – це суцільний набір слів і якихось фантазій, які навіть недосвідченій людині важко вигадати. Якщо на заглавному фото зображено жниварку, яка збирає кукурудзу на силос, а в середині сфотографовано культиватор на фоні трактора – а підписано, що це комбайни, то це пляма на фаховості журналіста і колективу редакції, який цю статтю готував. Але коли йде відвертий наклеп і ображання конкретних людей з прізвищами, то це просто неповага і сором для людини, яка називає себе професійним журналістом – поборником правди і захисником інтересів простого люду. Вся стаття просто огидна. Бо не може на жнивах комбайнер посадити за кермо журналістку; на фермах немає горища – обжинки ми святкували на 2 поверсі тракторної бригади, відремонтованому і обладнаному під столову; легше перелічити будинки в селі, де немає всередині санвузлів і пральних машин, ніж говорити, що комусь все село заздрить, бо у нього є ці «блага цивілізації». А те, що в агрохолдингах селяни всю зарплату пропивають, і поки п'ють, то тижнями не з'являються на роботі – просто зачепила нас за живе. Кожен працівник нашого села і решти, де працює компанія «НІБУЛОН» та інші поважні компанії, дорожить своєю роботою, своїм гідним заробітком і умовами праці.

Ми живемо в красивому, облаштованому, цивілізованому селі Привороття, маємо належну роботу і дозвілля, разом святкуємо. Філія «Кам'янець-Подільська» обробляє землю в 15 селах нашого району, співпрацює з 7 сільськими радами – і така позитивна ситуація скрізь. У нас міцна громада, в селі є школа-одинадцятирічка, дитячий садочок, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт з кваліфікованим фельдшером, стоматологом і акушеркою. Є музей села, Вознесенська церква, навіть працює відроджений нашим інвестором цегельний завод! Розрахунки за оренду паїв від часу роботи «НІБУЛОНа» високі і завжди вчасні. 

Наше село живе. Всі свята ми широко відзначаємо: Новий рік і Різдво, 8 Березня, Великдень, День конституції і День незалежності, День працівників сільського господарства. З особливою шаною вітаємо трударів і ветеранів з травневими святами – 1 Травня і Днем Перемоги. На 1 Вересня першокласники обов'язково отримують подарунки до школи. У нас працює будинок культури, є ансамбль художньої самодіяльності, у якому займаються всі від маленьких дітей до літніх людей, і гурток народної творчості.

Приїжджайте і переконайтеся самі, що не великі гроші врятують село, як було написано в цій ганебній статті, а поважне ставлення до сільської громади вітчизняного інвестора. Компанія «НІБУЛОН» і її генеральний директор Олексій Опанасович Вадатурський для нас є взірцем саме такого ставлення.

Ми не хочемо впадати до конфлікту з цим виданням, але сподіваємося на об'єктивний матеріал професійних аграрних журналістів «Агропрофі».

 

 

Привороття – старовинне подільське село, яке торік відзначило своє 480-річчя. І порівняно невелике – тут мешкає 833 так само працьовитих і привітних жителі, як й у більшості українських сіл. Відтоді як восени 2006-го тут створено філію «Кам'янець-Подільська» ТОВ СП «НІБУЛОН», життя в Приворотті кардинально змінилося. «НІБУЛОН» – нетиповий інвестор. Виробництво зернових та олійних тут йде рука об руку з менш дохідними, але соціально-значимими виробництвами. Філія обробляє земельні наділи трьох тисяч пайовиків, розрахунок з якими здійснюється переважно у грошовій формі. Цього року їм до 31 грудня мають виплатити 6,5 млн грн орендної плати, хоча у 2011-му ця сума була 3,7 мільйони. Утім, хто бажає, може взяти зерном, причому по ціні, яка зараз є на ринку, а не завищеній, як це подекуди трапляється.

Інвестори бувають різні. Одні – вкладають гроші тільки у техніку та технології, добрива та засоби захисту рослин, отримують високі врожаї і такі ж високі статки. Для такого інвестора головне – п'ятірка прибуткових зернових-олійних, усе решта – баласт, від якого потрібно звільнятися. Інші – вкладають кошти ще й у людський капітал, підтримують і розвивають місцеве виробництво, створюють нові робочі місця, навіть якщо у структурі господарства ці виробництва не основні. Бо патріотичний інвестор розуміє: агробізнес – це надовго, і не зерновими єдиними досягається успіх, а без підтримки людей він неможливий. Тому у філії постійно працює 170 осіб, а в сезон чисельність працюючих доходить до трьохсот.

Серце будь-якого господарства – машино-транспортний парк, бо наразі без потужної сучасної техніки високих урожаїв не отримати. Техніка в компанії високопродуктивна надсучасна, лише зернозбиральних комбайнів CASE тут 4 одиниці. Мехзагін складається з 60 механізаторів та водіїв, які вдало керують будь-якою технікою: і комбайном, і трактором, і вантажівкою. Вся ця машинерія на ходу цілий рік, тож для підтримання її у належному стані в господарстві оснащено ремонтну майстерню на території машинно-тракторного парку. На другому поверсі будівлі обладнано затишну їдальню. Принцип «з лану – до столу» тут виконується буквально: від городньої бригади до їдальні якихось 100 метрів, тому свіжі овочі – завжди на столі. Втім, городниці – справжні майстри своєї справи: не лише вирощують увесь спектр «борщового набору» – завдяки теплиці з ранньої весни на столі селян свіжі овочі і зелень. Надлишок вирощеного вмілі руки працівниць їдальні консервують, аби й узимку механізаторам було чим поласувати. Поряд з городами два роки тому закладено молодий сад, котрий вже дав перші плоди. Вся ця смакота йде на стіл співробітникам.

Їдальня тракторної бригади забезпечує трударів під час жнив тричі на день гарячими стравами: наїдки доставляються просто в поле. Чаклують на кухні невеличка команда кухарів – Людмила Білюк, Людмила Хайнецька, Неля Зікрацька – на чолі з Тетяною Мороз. Вартість обідів тут суто символічна, а якість – на найвищому рівні, у чому автори переконалися особисто. Особливо смакують засолені за особливим рецептом огірки і помідори.

Неподалік, а тут усе розташоване напрочуд компактно, кар'єр та виробничі приміщення цегельного заводу. Він дістався «НІБУЛОНу» у спадок від колишнього колгоспу у складі цілісного майнового комплексу. Замість зруйнувати його, інвестор, чи не єдиний в Україні, реконструював підприємство і відновив його роботу. Нині цегельний завод «НІБУЛОНа» – єдиний у районі. Потужність підприємства – 4 млн цеглин на рік, на виробництві працює 70 осіб. Опікується заводом завідувач Василь Громик. Нині цегла йде на розбудову та ремонт приміщень господарства, а також реалізується населенню та організаціям за цілком демократичною ціною – 1100 грн за тис. штук. Відтак усі селянські будинки і обійстя якщо не цегельні, то обкладені цеглою, чим місцеві жителі дуже пишаються.

Головбух Приворотської сільради Тетяна БАТУРА, її голова Лариса ВУСАТА і голова Підпилип'янської сільради Іван СПАСЮКЗнову ж таки поряд – тваринницькі ферми. У господарстві працює свиноферма на 600 голів, утримуються 800 голів ВРХ і навіть 16 коней. Маленькі поросята та свиноматки живуть у закритому приміщенні, а відгодовані свині нагулюють сало на відкритому повітрі. Догодовані до 120 кілограмів, вони відправляться на реалізацію. Завідує фермою Олена Іванівна Смицька, яка, здається, навіть розуміє мову тварин.

Нині з 800 голів ВРХ чисельність корів сягає 165 особин. І хоча підприємство не має ніяких статусів в племінній сфері, кращі корівки цьогоріч були представлені на обласній виставці «Агро-Поділля-2013» у Хмельницькому. Коли ж філія лише організовувалася, від попередніх господарів залишалося виснажених 150 голів ВРХ та 129 свиней. Молоко наразі стало рентабельним, тож у планах філії збільшення молочного поголів'я і запровадження новітніх систем доїння. У результаті і продуктивність ферми зросте, і чисельність персоналу збережеться. Хоча й зараз молочна ферма не пасе задніх: 6 тис. літрів на фуражну корову на рік – дуже непоганий показник, особливо для компанії, котра на «молоці» не спеціалізується. «У спадок» на фермі доярок залишалося лише чотири, а тепер – вже десятеро. Всі працюють старанно, а серед кращих – Тетяна Бугера, Надія Семенкова, Галина Гладій, Людмила Пономарьова.

Подружжя – Сергій і Ольга ДУБИНИ – на рідному обійстіЯкщо ж продовжувати тваринницьку тему, то через наявність у господарстві коней, навіть зберегли таку рідкісну нині спеціальність – стельмах, бо гужовий транспорт треба комусь ремонтувати. Звісно, тваринництво дає прибуток, та не являється бізнес-спрямуванням компанії, хоча молока, приміром, щодня здають по 2,5 тонни. Утримання худоби, крім усього, повністю вирішило питання забезпечення ріллі органічними добривами, для його внесення спеціально придбали два гноєрозкидачі. Слід зауважити, що в компанії «НІБУЛОН» збереження родючості ґрунтів є пріоритетним питанням, навіть принциповим, незважаючи на те, на який термін укладено договори оренди з власниками земельних паїв.

Урок природи у 3-му класі веде вчителька Лідія МАНЕВИЧГоловним напрямом роботи підприємства все ж є рослинницька галузь. І вирощують сьогоденні високі урожаї люди-трударі. Відома в Приворотті сім'я Дубин є типовим прикладом сімейної династії: батько Микола Дубина – шоферував ще у тутешньому колгоспі «Прогрес», а перед пенсією встиг кілька років пропрацювати в «НІБУЛОНІ», мати Євгенія Іванівна фельдшерувала у сільському ФАПі. Обидва сини також починали у колгоспі. На жаль, старший Олег через хворобу передчасно пішов з життя більше десяти років тому. Молодший син Сергій Дубина – комбайнер, один з кращих працівників у «НІБУЛОНі». Закінчив середню школу, у навчально-виробничому комбінаті отримав фах механізатора. Ще школярем два сезони працював помічником комбайнера, потім сам сів за руль. Підвищував кваліфікацію, отримав перший клас, і наразі може управлятися з будь-якою технікою, що є у господарстві. За часів розвалу колгоспу роботи комбайнеру в селі не стало, тож довелося помотатися країною по заробітках.

Коли ж 2006-го в Привороття прийшов «НІБУЛОН», усе змінилося. Хто хотів працювати – отримав таку можливість і не лише в цьому селі – у філії працюють люди з навколишніх сіл, і навіть з Кам'янця-Подільського. Практично всі комбайнери та механізатори Привороття полишили непевний заробітчанський «бізнес», повернулися у село і знову сіли за кермо комбайнів і тракторів. Сергій Дубина був серед перших і залишається кращим: за підсумками жнив 2012 року його екіпаж намолотив рекордний у районі обсяг зернових і був премійований обласною владою сімейними путівками до санаторію. Дружина Ольга працює в городній бригаді. Роботою в «НІБУЛОНі» всі задоволені, бо зарплата виплачується вчасно, за шість років, відколи тут працює філія, затримок не було жодного разу. Люди чесно зізнаються, що сім-вісім років тому їм надходили й інші, більш цікаві фінансово, пропозиції. Проте громада обрала «НІБУЛОН». Генеральний директор компанії Олексій Опанасович Вадатурський дотримав даної людям обіцянки зберегти село, надати гідні робочі місця, забезпечити соціальну сферу, за що від людей йому велика вдячність. За роботу в компанії селяни тримаються, бо вона їх цілком влаштовує. А сусідніх селах, де хазяйнував інший інвестор, затія обернулася пшиком.

Приворотські лікарі: стоматолог Борис ЛЕВАНДОВСЬКИЙ і завідувач ФАПу Наталя БУГЕРА«Хочеш усе мати – треба тяжко працювати»,– каже Сергій. У них самих в обійсті корова і телиця, десятеро поросят, кролі та птиця. Тож уся сім'я встає вдосвіта. Щоб прогодувати таку «ораву» крім збіжжя, що його видають у «НІБУЛОНі» в оплату за пай, обробляють до 2 гектарів городів. Невідмовний помічник цьому – власний трактор МТЗ-80. Попри таку багаточисельну живність у заасфальтованому дворі чистота і порядок, ніякого мотлоху чи сміття, вже достигає виноград, а над будинком прямо у синє небо пливуть купола Свято-Вознесенської церкви.

Звісно, якщо так працювати, то і дім буде «повна чаша», і з побутовими зручностями буде все в порядку. Село Привороття нині у цьому сенсі від міста мало чим відрізняється – є централізоване водопостачання, у 2012 році розпочато роботи з газифікації: вже проведено газову магістраль і до Нового року у будинках сільчан горітиме газ. Зараз опалення або на твердому паливі, або як у родині Дубин – електричне.

Останнім часом суттєво зросло «поголів'я» стальних коней у селянських дворах. Якщо до організації філії «Кам'янець-Подільська» у селі було зо три легкових автомобілі, то зараз навпаки – може лише у двох-трьох працівників господарства автомобіля немає. Зростання купівельного попиту у селі миттю відчув дрібний бізнес – тут облаштувалися декілька магазинів з достойним асортиментом, і якщо раніше селяни хліб пекли самі або з оказією везли з райцентру, то тепер свіжий хліб у продажу щодня.

Офіс філії облаштувався на другому поверсі у будинку разом з сільською радою, бо господарство щиро переймається проблемами місцевої громади. В приміщенні зроблено капітальний ремонт, встановлено євровікна і двері, каналізацію, систему опалення, закуплено офісні меблі і техніку. На першому поверсі в холі розміщено дошку пошани. Фото кращих працівників – не ностальгія за радянськими часами, а показник ставлення до людей як до головного багатства, а не засобу виробництва.

Ранкову робочу нараду з керівниками підрозділів проводить директор філії «Кам'янець-Подільська» Сергій БОГАЧИК (в центрі)Як зазначає сільський голова Лариса Миколаївна Вусата, «НІБУЛОН» ніколи не робив і не робить різниці між виробничими потребами філії та сільської громади. Чи техніку якусь потрібно, чи іншу допомогу – відмови ніколи немає. «НІБУЛОН» навіть утримує пожежну команду, котра стоїть на варті не лише Привороття, але і навколишніх сіл. Філія обслуговує водонапірні башти місцевого водогону, і вода в селі безкоштовна. Відтак і блага цивілізації тут є практично в усіх – 80% будинків обладнані каналізацією, мають сучасну сантехніку тощо. До речі, дідусь Лариси Миколаївни – уславлений Сергій Авксентійович Щербань, який очолював місцевий колгосп «Прогрес» майже 40 років (1954-1992) і за свою трудову діяльність нагороджений орденом Леніна та двома орденами Трудового Червоного Прапора, він Заслужений працівник сільського господарства УРСР і Почесний громадянин Кам'янець-Подільського району. На жаль, два роки тому він пішов з життя.

Поки в селі є школа – у нього є майбутнє. Школа в Приворотті надзвичайна: вона заснована ще у 1895 році. Нове приміщення, хоч і збудоване у 1960-х, але досі затишне та ошатне. У рамках соціального партнерства з місцевою громадою «НІБУЛОН» замінив у будівлі вікна на більш сучасні металопластикові. Педагогічний колектив з 27 учителів віддає дітям не лише знання і досвід, а й душу. І хоча часи, коли в сільській школі навчалося до 500 дітей, на жаль, у минулому, кількість першокласників на рівні повноцінного класу. Та й у дитячому садку поряд – двадцять п'ять дітей. Половину учнів школи – 47 дітей – привозять шкільним автобусом з навколишніх сіл. Під час наших відвідин у школі стояла абсолютна тиша – у ошатних класах йшли уроки. «Наші класи всі обладнані наочними посібниками, малюнками, портретами видатних учених і письменників, – розповідає із задоволенням учитель молодших класів з великим стажем Ніла Саноцька. Вона також закінчила рідну школу і залишилася вірною їй і омріяній з дитинства професії першої вчительки. – Можливо, так в містах вже ніхто не робить, але ми прикрашаємо навчальні аудиторії роботами і учителів, і дітей. Наше село щире на таланти, чого ж їх приховувати!»

Учні 9 класу з викладачем української мови Галиною БОДНАРЧУК  і завучем Миколою БОРЗИШЕНИМ (четверта і п'ятий ліворуч)На сходах між першим і другим поверхами школи розмістилася чимала фотогалерея шкільних подій – тут і фото випускників різних років, і поїздки дітей різними куточками нашої країни, і участь у різних конкурсах та змаганнях, і, звісно, шкільні свята. За словами завуча Миколи Борзишена, однокласника Ніли Анатоліївни, укомплектована школа теж дуже добре: має два комп'ютерні класи, обладнані предметні кабінети, крім базової англійської діти вивчають ще й німецьку мову. То ж не дивно, що з 18 випускників цього року 12 поступили до вищих учбових закладів. Тобто сільська школа, принаймні така, як у Приворотті – не перепона для вступу до вишу: хто хоче вчитися має змогу отримати тут найкращі знання. Так і донька Сергія та Ольги Дубини – Яна на «відмінно» навчається у десятому класі, їздить до Кам'янця-Подільського на додаткові лекції з географії, та ще й у сусіднє село до дитячої школи мистецтв, де опановує гру на бандурі. Втім, до тих, хто не може туди їздити, але бажає навчатися, вчитель по класу фортепіано та вокалу приїздить і у Привороття.

Просто навпроти сільради у затишному палісаднику розмістився фельдшерсько-акушерський пункт. Крім завідуючої, акушерки та санітарки тут працює ще й лікар-стоматолог Борис Левандовський. До речі: і допоміг укомплектувати стоматологічний кабінет, і перші два роки оплачував його роботу саме «НІБУЛОН». «Головний букет хвороб, з якими селяни звертаються до нас, – говорить завідуюча ФАПу Наталія Бугера, – такі ж, як і скрізь: серцево-судинні, гіпертонія, травми, а у сезон – застуди та ГРВІ. Щодня за допомогою звертається 10-15 чоловік: у залежності від самопочуття, хворі або самі приходять до нас, або викликають додому телефоном». У складних випадках приїздить «швидка», яка і доправляє хворого до стаціонару у райцентрі. У ФАПі є набір безкоштовних ліків невідкладної допомоги, крім того діє аптечний пункт, тож немає необхідності їздити до Кам'янця-Подільського за ліками.

У Приворотті все розташовано компактно – в центрі села: школа і дитсадок, Будинок культури і Свято-Вознесенська церква, сільрада і ФАП. У будинку культури є чимала бібліотека, діють аматорські народні художні колективи, в яких беруть участь від старого і до малого. На всі свята проводяться концерти сімейного ансамблю Винниченків «Любов плюс». Тут навіть зберегли кіноустановку і влаштовують кіносеанси по вихідних. Жителі села напрочуд дружні і веселі люди, котрі уміють і люблять не лише працювати, але й відпочивати. І цьому є безліч доказів у музеї села.

Музей облаштували небайдужі мешканці села, які приросли тут корінням, Микола Борзишен та Олександр Білюк на другому поверсі дитячого садочка. Він зберігає пам'ять не лише про видатних односельців (а тут народилися і виросли академіки і професори, військові та церковні діячі), але й про так би мовити, рядових колгоспників. Тут увічнене все життя села та його мешканців – від археологічних знахідок перших поселень і побутових предметів середньовіччя до розвитку колгоспного руху і успіхів у його розбудові та художній самодіяльності. Так, місцеві археологи у кар'єрі цегельного заводу знайшли крем'яні знаряддя праці часів неоліту, що підтверджує давність людських поселень на цих землях. Окремий стенд присвячено трудовим династіям села – вчительським та колгоспним. У експозиції рукотворних виробів місцевих жителів – картини, вишивка, килими, окремо – роботи школярів. Як же приємно їм через роки навідатися до музею і побачити вишивку чи аплікацію, зроблену своїми, тоді ще невмілими руками. Як це добре, коли про тебе пам'ятають.

Жителі села взагалі чудово пам'ятають добро та із задоволенням розповідають про колишні часи села за колгоспного ладу, про тяжкі часи занепаду. Усі до єдиного солідарні: «НІБУЛОН» відродив не лише сільськогосподарське виробництво – створення філії відродило життя на селі, сюди почала повертатися молодь, зросла кількість молодих сімей, на вулицях чути дитячий сміх.

Українське село ніколи не стане пусткою, якщо у гонитві за високими урожаями та прибутками сільськогосподарські виробники не забудуть про тих, хто ці прибутки заробляє. Останнім часом у суспільстві формують переконання, що великотоварне сільськогосподарське виробництво несумісне зі збереженням традиційного сільського укладу, що лише фермери і дрібні господарства піклуються про соціальну сферу села, бо живуть і працюють пліч-о-пліч з селянами. Як бачимо, досвід «НІБУЛОНу» спростовує такі думки. Справа не в розмірах земельного банку і не тільки в ефективних агротехнологіях, котрі забезпечують урожайність і прибутковість. Справа ще й в людях та принципах роботи компаній, котрі ці технології застосовують.

Люди у філії «Кам'янець-Подільська» ці самі передові технології агровиробництва застосовують сповна. За словами директора філії Сергія Вікторовича Богачика, господарство на 7700 гектарах традиційно вирощує озимі пшеницю, ячмінь та ріпак, а також царицю полів – кукурудзу, соняшник та сою. Чимало ріллі відведено під кормові культури, бо у тваринництві використовують лише природні найбільш поживні корми. Спрацювавши всупереч дощовій погоді, тут вже заготовили 250 тонн сіна і 1200 тонн сінажу, триває заготівля силосу. Урожайність ранніх зернових випереджає середні по області показники: озимого ячменю – 30 ц/га, ріпаку – 31 ц/га; пшениці озимої зібрали по 46 ц/га, а на окремих полях і по 70 ц/га, тоді як середній показник по області складає 41,5 ц/га. Збирання ранніх зернових закінчено, але робота продовжується: незважаючи на затяжні тривалі дощі у філії вже повністю посіяно озимий ріпак та майже чверть від запланованого обсягу озимої пшениці.

Зібрати врожай – це половина справи. Головне – зберегти збіжжя. Коли понад п'ять років тому компанія почала зводити у Кам'янці-Подільському сучасний елеваторний комплекс на 66 тисяч тонн одночасного зберігання зернових і олійних культур, було багато скептиків. Мовляв, навіщо такий великий, якщо довкола і половини зерна не буде? Однак розрахунки виявилися правильними, час це довів.

Цього року, за словами заступника голови Хмельницької ОДА з питань АПК Володимира Галищука, область замахнулася на 3 мільйони тонн зернових. І чималий ужинок цього рекордного врожаю належатиме Кам'янець-Подільському районові.

Елеватор філії «Смотрич» побудовано одним із перших 2008 року в рамках патріотичного інвестиційного проекту компанії «НІБУЛОН». Беззмінний керівник філії Артем Пержинський, незважаючи на свій молодий вік, починав свою роботу тут з виділення земельної ділянки під будівництво елеваторного комплексу і пройшов разом з об'єктом всі етапи його зведення і монтажу.

Цьогорічні жнива ранніх зернових видалися напрочуд дощовими. Відтак у пік збирання сюди вишиковувалася черга з вантажівок. З боку перевізників лунали певні нарікання через очікування вивантаження зерна. «Найбільш напруженою була робота, коли масово збирали ріпак, – говорить директор філії. – Він мав підвищену вологість і потребував більш тривалого сушіння. Наразі на елеваторному комплексі працює дві сушарки загальною потужністю 2,6 тис. тонн на добу, проте саме життя змусило нас збільшити сушіння, тож до 1 жовтня ми запустимо в експлуатацію третю сушарку потужністю 2 тис. тонн на добу». Тож загальна потужність сушильних агрегатів складе 4,6 тис. тонн на добу, що майже вдвічі збільшить пропускну потужність елеватора. Особливо актуальним стане це питання з початком масового збору кукурудзи, сої і соняшнику.

Поточного маркетингового року елеватор просушив 56 тис. тонн ріпаку, пшениці та ячменю, з яких 35 тис. тонн уже відвантажили. Радує, що цього року пшениця якісна: практично вся – не нижче другого класу, а шостого не було жодного кілограма. Усього за маркетинговий рік на комплексі планують переробити 270 тис. тонн зернових.

Зараз через дощову негоду, і відтак – паузу у жнивах, тут відносне затишшя. Проте комплекс працює в звичному цілодобовому режимі і повністю готовий приймати середні і пізні зернові урожаю 2013 року.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: