Статті

РИНОК ЗЕРНА: ТРЕНД «ВЕДМЕЖИЙ», АЛЕ ВСЕ РЕШТА – ДОБРЕ…

Дещо з життя звірів

«Бики» та «ведмеді» – це широко вживаний у біржових колах сленг, який застосовується до спекулянтів на біржі, які очікують підвищення або зниження цін. «Бики» – вичікують момент підвищення цін на куплений товар для продажу (як бики, вони піднімають свого опонента на рогах вгору), а «ведмеді» – навпаки, очікують зниження цін для покупки (як ведмеді, придавлюють свого суперника лапами вниз).

Є на біржі і ще кілька понять, пов'язаних з «биками» і «ведмедями». Коли ціна йде в одному напрямку – вгору або вниз, нехай навіть і з коливаннями, цей рух називають трендом. Так от, коли тренд – униз, то його називають «ведмежим», або «ведмежим ринком». Цього часу більшість людей грають на пониженні, тобто є «ведмедями». «Бики» в цей момент сидять у холодку й чекають, коли «ведмеді» втратять сили і тренд стане «бичачим», тобто розгорнеться вгору. Тоді вже «бики» починають активно купувати. Відбувається неминучий розворот ринку. І так раз за разом.

Символ фондового ринку – боротьба бика з ведмедем. Тому у Франкфурті-на-Майні такий монумент стоїть на вході в будівлю фондової біржі. А в Нью-Йорку величезний бик з бронзи є символом Уолл-стріт – вулиці, де зароджувалася американська біржова торгівля. Початок 2012-2013 маркетингового року відзначався бичачим трендом – ціни стабільно зростали, а нинішній маркетинговий рік засвідчив впевнену перемогу ведмедя: ціни стабільно прагнуть донизу, ховаючи надії селян на достойну оплату своєї річної праці.

Тому-то не всі аграрії в захваті від життя у бурхливому морі вільного ринку – дехто волів би посадити бика з ведмедем до клітки, як у зоопарку. Може тоді ми й позбавимося коливань ринкової кон'юнктури, та от тільки жити в такому «зоопарку» не дуже комфортно. Чи вже забулися часи вказівок: коли, що і скільки сіяти та скуповування вирощеного за стабільною, наперед відомою ціною? От чомусь тільки замість достатку ми мали тоді суцільний дефіцит.

Змова трейдерів

чи гримаса ринку?

Проте як завжди, коли на ринку відбуваються якісь кардинальні зміни, знаходяться охочі пошукати тут змову. Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич вважає, що зниження ціни на зерно – це не об'єктивний тренд світового ринку, а результат змови зернотрейдерів, адже в Україні зерно подешевшало більше, ніж на світовому ринку. Щоб запобігти йому, фермери його асоціації склали звернення до уряду – негайно втрутитися в ситуацію і відрегулювати зерновий ринок в Україні.

За словами Миколи Миркевича, фермерська собівартість тонни зерна пшениці близько 1500 грн. Проте наразі фермери продають своє збіжжя нижче собівартості. От і роздумують вони: якщо продати собі у збиток пшеницю, то чи варто далі сіяти і працювати собі на шкоду? Сільгоспвиробники пропонують, перш за все, негайно активізувати роботу Аграрного фонду, який міг би стати стабілізатором на ринку зерна. Тільки пропозиція їх дещо дивна: встановити ціни не нижчі, ніж минулорічного маркетингового року. Якщо торік Аграрний фонд і Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) купували пшеницю 3 класу по 1860 грн/т, то нехай і цього року по такій ціні купують.

А голова Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СУСОКУ) Іван Томич вважає одним з факторів падіння цін на зерно заяви про рекордні прогнози збору цьогорічного урожаю. На його думку, цифри, що їх озвучують у міністерстві, занадто оптимістичні, і урожай навряд чи перевищить 45 млн тонн. «Сьогодні є цілком зрозуміло, що буде більший урожай пшениці від минулого року, але є нерівномірна ситуація по всіх регіонах України. У Херсоні, Криму, частинах Одеси і Миколаєва, Запоріжжі зібрали близько 10 ц/га зерна, а ярих зовсім не збирали. Собівартість виробництва зерна у таких господарствах становить 4-5 тис. грн/т. Їхня подальша діяльність без підтримки стає неможливою», – зазначив він. Виникає слушне запитання: а чи страхували фермери свої посіви, чи працюючи у зоні ризикованого землеробства вони нехтують цим механізмом? Пропозиція Івана Томича також дуже проста: він не наполягає на минулорічних цінах, але вважає, що уряд має встановити мінімальну ціну на збіжжя, нижче якої купувати його не можна. Хочеться запитати обох лідерів фермерського руху: а якщо ринкова кон'юнктура змінилася і світові ціни не відповідають їх забаганкам, хто буде компенсувати різницю між бажаним і дійсним?

Повний текст у друкованій версії...

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"