Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ВІТЧИЗНЯНИЙ УРОЖАЙ-2017: БИТВА НА ДВА ФРОНТИ. І НЕ ТІЛЬКИ
Повний текст у друкованій версії Станом на 5 квітня 2017 року Україна експортувала 34,13 млн...
ОЖИНА — НЕ ПРОСТО НІШЕВА ЯГОДА
Повний текст у друкованій версії Продовжуємо публікацію матеріалів другої національної...
СУДНОБУДІВНИКИ ПРОТИ АНТИУКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ «ПРО ВНУТРІШНІЙ ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ»
3 березня у стінах Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова відбулося...
АЧС — ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВЛАСНИКА СВИНЕЙ
З 2012 року Україною, на жаль, упевнено поширюється небезпечна для країни африканська чума...
РІК РОБОТИ ЧИННОГО УРЯДУ
Що не кажіть, любимо ми всякого роду ювілеї та річниці, навіть невизначні. От для любителів...

Наші партнери:

ЯК ЗУПИНИТИ МЕДИЧНИЙ ГЕНОЦИД, АБО БОЛЮЧІ ТОЧКИ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ

Медична реформа в Україні спричинила надзвичайний суспільний резонанс, викликавши протести як медиків, так і громадян. Реформування охорони здоров'я є питанням надзвичайної державної ваги, адже від того, якими будуть його наслідки, залежить національна безпека і майбутнє нашої нації. Сучасний стан охорони здоров'я є катастрофічним як з точки зору задоволення потреб пацієнтів у якісній і доступній допомозі, так і з точки зору соціального і матеріального статусу медичних працівників, умов їх професійної діяльності. Потреба в реформуванні галузі є більш ніж нагальною. Це зрозуміло всім. Однак нинішні авантюрні, хаотичні дії влади призводять до ще більшого погіршення ситуації. Може, причина в тому, що жоден український високопосадовець не лікується разом з пересічними громадянами? Для чиновництва є клініка у Феофанії, а для вищого керівництва – на вибір увесь світ: від Росії і Німеччини до Швейцарії та Ізраїлю. Розібратися з тим, що відбувається у царині охорони здоров'я, спробували фахівці галузі та народні депутати на парламентських слуханнях 5 червня 2013 року.

Слухали, слухали,

та чи дослухаються?

Уже зі вступного слова Голови Верховної Ради Володимира Рибака стало зрозуміло, як трактує влада медичну реформу в Україні: задумано добре, а от з виконавцями – не пощастило. Міністр охорони здоров'я України Раїса Богатирьова, на чию голову якраз і падають наразі усі «шишки», у своїй доповіді намагалася пояснити, що ж за реформу вона в Україні здійснює.

Почала пані Богатирьова відразу і конкретно – на реформу у 2013 році потрібно додатково 1 млрд грн. Потім упевнено заявила, що реформа в Україні просувається успішно, про що засвідчили експертні висновки зарубіжних фахівців. (От лише відгуки українських фахівців чомусь міністра не задовольняють. Може, тому, що більшість із них не в захваті від методів реформування охорони здоров'я?). Раїса Василівна вважає, що головним недоліком реформування є недостатнє інформування населення, бо, мовляв, люди не зрозуміли переваги нової медицини і тому чинять їй опір.

Втім, міністр визнала, що оплата праці медиків перебуває на передостанньому місці в державі, а от у пілотних регіонах – вже збільшена на 50%. Проте здається, що фінансові проблеми галузі вирішують за рахунок села – адже наразі фінансування сільської медицини, яке відбувалося через бюджети сільських та селищних рад, перенесено на районні бюджети. Зрозуміло, що ці кошти у першу чергу витрачаються на районну лікарню, а дільничні лікарні та ФАПи – «оптимізують» аж до закриття. Побоюючись наслідків цього, міністр з трибуни Верховної Ради застерігала місцеві органи влади від надмірної «оптимізації», оскільки неприйнятним  і неприпустимим є скорочення мережі закладів, коли ви не можете запропонувати якіснішу послугу в тому ж самому місці.

Так само і голова профільного комітету Верховної Ради Тетяна Бахтєєва робила головний акцент на успіхах у скороченні дитячої смертності, а про недоліки реформування згадала лише побіжно. Взагалі-то, доповідачі на слуханні були підібрані зі смаком – усі чиновники хвалили досягнення і якось скромно згадували про незначні недоліки. А от коли на трибуну масово пішли депутати від опозиції, то не залишили від медичної реформи каменя на камені.

Власне про реформу

Що ж то за реформа така, в ході якої як у пацієнтів, так і у лікарів більше запитань, ніж відповідей щодо поточних подій і своїх подальших перспектив? За логікою речей, метою будь-яких змін є вдосконалення існуючого порядку, суттєве покращення ситуації. Однак існують великі сумніви, що вказані цілі будуть реалізовані, оскільки реформування медичної галузі розпочалося раніше, ніж було чітко визначено – яку ж саме модель системи охорони здоров'я ми створюємо. Це не вказано у жодному нормативному документі. У світі відомо чотири моделі системи охорони здоров'я. До якої йдемо ми – невідомо, хоча від відповіді на це запитання залежить наш стратегічний курс та тактичні кроки. На даний момент у нас розпочали будувати балкони другого поверху, не заклавши попередньо підвалин і не затвердивши плану. Звісно, що такий будинок дуже скоро завалиться, чи, вірніше, взагалі не буде збудований.

Тому, насамперед, на державному рівні потрібно визначитись, чого ми хочемо – створити соціально справедливу систему охорони здоров'я для медиків і пацієнтів, що базуватиметься на об'єктивних економічних засадах і можливостях для максимальної самореалізації лікарів, чи продовжувати так звану «оптимізацію» нинішньої адміністративно-командної розподільчої системи соціального популізму, яка провокує тіньовий обіг ресурсів і призводить до деградації внутрішньосистемних відносин?

Це є першочерговим завданням. Адже відсутність комплексного системного бачення моделі, яка впроваджується, впевненості у її ефективності, породжує зайві витрати державних коштів, хаос і неприйняття у суспільстві. Крім того, паралельно з реформою постійно змінюється законодавча база, ухвалюються нові закони, постанови КМУ, накази МОЗ, в парламенті реєструються десятки законопроектів з медичної тематики. Тобто в нормативному полі відбуваються взаємовиключні хаотичні дії. І якщо це продовжуватиметься, ми будемо ще дуже довго блукати манівцями.

Тому що ми – пілоти

ТретІй рік проводиться апробація реформи у чотирьох регіонах країни. Практика наочно продемонструвала суттєві прорахунки і прогалини, які влада має визнати і виправити. Поки що позитив не помітний ані лікарям, ані пацієнтам, ані державному бюджету. Непокоїть, що запопадливі чиновники заради того, щоб вислужитися перед начальством, втілюють реформу і в непілотних регіонах, незважаючи на відсутність детального аналізу. А що ж дала реформа в пілотах?

Зрозуміло, що реформи такого масштабу ніколи й ніде не отримували одностайного схвалення. Це закономірно. Адже будь-які зміни у суспільній свідомості більш ризиковані за звичну, хай і мало ефективну стабільність. Однак, якщо реформування відбуватиметься планомірно, від загального до конкретного, з урахуванням усіх наших реалій, якщо буде запропонована чітка, зрозуміла, прозора, доступна кожному система охорони здоров'я, вигідна як медикам, так і громадянам, реформу сприймуть. Поки що, на жаль, навіть добрі наміри і позитивні ідеї часто нівелюються через постійний перегляд стратегій, необов'язковість у виконанні ухвалених рішень, ігнорування науково доведених або перевірених практикою методів перетворень, відставання нормативної бази, непослідовність та суперечливість дій.

Формування центрів первинної медико-санітарної допомоги і амбулаторій в пілотних регіонах відбувалось насамперед шляхом перепрофілювання існуючих дільничних лікарень, міських (селищних) поліклінік, міських (селищних) районних лікарень, ФАПів та інших медичних закладів. Поспіх у створенні мережі закладів первинної медицини, за браку їх оснащення та укомплектування сімейними лікарями, створив ситуацію, коли «старе» зламане, а «нове» ще не створене. Часто замість повноцінної підготовки сімейного лікаря місцеві органи для «виконання» спущеного згори плану просто змінюють вивіску на кабінеті дільничного лікаря на «лікар ЗПСМ» (загальної практики-сімейної медицини – прим. ред), що дискредитує саму ідею сімейної медицини як в очах населення, так і медичних працівників.

Болісною проблемою є нестача сімейних лікарів. Пілотним областям необхідно близько 8,5 тис. сімейних лікарів, але наразі у первинній ланці працює лише 18-20% – решту посад обіймають терапевти, педіатри, акушери-гінекологи, отоларингологи та інші спеціалісти первинної ланки, але навіть з ними центри і амбулаторії укомплектовані лише на 70-80%. В деяких підрозділах поки немає жодного сімейного лікаря.

Реформа первинної медичної допомоги проходить і у інших областях, однак без додаткового державного фінансування. Пілотні області хоча б отримали кошти з державного бюджету на придбання медичного автотранспорту та обладнання для центрів ПМСД (первинної медико-санітарної допомоги – прим. ред.), на виплату надбавок за обсяг і якість виконаної роботи медичним працівникам центрів ПМСД. В інших областях такі центри створюються без таких вливань з держбюджету, що, по суті, нівелює саму реформу.

Повний текст у друкованій версії

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: