Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ВИРОБНИЦТВО ХАРЧІВ ЯК МИСТЕЦТВО ТА ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ
Як зазначають організатори (ДП «Прем'єр Експо» (Україна) и ITEGroupPlc. (Великобританія)),...
ЮВІЛЕЙ ХЛІБОРОБА. ДМИТРУ МОТОРНОМУ — 90!
Дмитру Костянтиновичу Моторному — хліборобу і життєлюбу від Бога, справжній легенді...
ЗЕМЕЛЬНИЙ АВАНПОСТ
повний текст у друкованій версії видання Як убезпечитися від рейдерів, як переукласти договір...
«МИКОЛАЇВЕЦЬ» УСПІШНО ПРОЙШОВ ХОДОВІ ВИПРОБУВАННЯ
В акваторії річки Південний Буг минулого тижня було успішно проведено ходові випробування...

Наші партнери:

«ЦАРИЦЯ ПОЛІВ» ЗА РИНКОВИХ УМОВ

Ідея очільника СРСР Микити Хрущова «наздогнати і перегнати Америку!», яку він проголосив 1956 року, полягала у бажанні нагодувати країну і підняти низькоефективне сільське господарство. Йшлося про змагання у виробництві м'яса і молочних продуктів. У вересні 1959-го він побував в Айові (США) і побачив гібридну кукурудзу великої врожайності. Хрущов закликав скористатися «кукурудзяним» досвідом США, і відтоді в СРСР посівні площі під нею з 18 млн га  зросли 1962 року до 37 млн га, витісняючи традиційні зернові культури і кормові трави. Для цього в США і Канаді купувалися гібриди кукурудзи і успішно впроваджувалися на Північному Кавказі, в Україні і Молдавії, даючи урожаї на 50% більше, ніж традиційні радянські сорти. В результаті невдовзі в СРСР поліпшили кормозабезпечення тваринництва, істотно підвищивши його продуктивність в цих регіонах.

На якийсь час «цариця полів» захопила країну: кукурудзяні пластівці, палички, хліб і навіть кукурудзяна ковбаса. З'явилися фільми про кукурудзу, вірші і пісні.

У 1960-му у зв'язку зі збільшенням цін на імпортне насіння, було вирішено всюди вводити радянські сорти, поліпшені за північноамериканською технологією. Однак до 1964 року мінімум 60% кукурудзяних посівів, вироблених в 1960-1962 роках, загинули, а врожайність кукурудзяних полів, що «залишилися», була удвічі нижча, ніж в 1946-1955 роках.

Після приходу до влади Леоніда Брежнєва кукурудза була практично повністю витіснена з орних земель країни – навіть в тих районах, де її завжди успішно вирощували. В результаті на початку 1970-х років посіви кукурудзи скоротилися до мінімального в XX столітті рівня.

Сподіваємося, що наші співвітчизники отримали власний гіркий досвід, бо свій – найцінніший, і у майбутньому поряд з нарощуванням валового виробництва зерна, і кукурудзи зокрема, вони розвиватимуть галузь насінництва (див. «Творець науки, що перемагає час», «Агропрофі» № 10/2013).

На порозі посівної кампанії для безпосередніх виробників і прихильників кукурудзи 28 березня у Києві було проведено тематичну Конференцію «Ринок кукурудзи: стан і перспективи 2013». Її організатором виступила інформаційна компанія «ПроАгро» за спонсорської підтримки компанії «КВС-Україна».

Відкрив обговорення стану справ на вітчизняному ринку кукурудзи директор ІК «ПроАгро» Микола Верницький. За його словами, ідея Микити Хрущова покращити благополуччя країни за рахунок кукурудзи зрештою починає збуватися.

Так, у останні 5 років посівні площі під кукурудзою в Україні зросли на 88% і 2012-го становили 4,7 млн га; у порівнянні з 1990 роком ця цифра зросла у 3,8 разу.

Безумовно, наразі керівника сільгосппідприємства не змусиш сіяти за вказівкою, тому основним стимулом для нарощування посівних площ є висока прибутковість виробництва кукурудзи. Такий стан справ зумовлений високим попитом на світовому ринку, а отже – і цінами, які, своєю чергою, впливають на формування високих внутрішніх цін в Україні.

Якщо ж говорити про рентабельність, то, посилаючись на звіти Держстату, вона в останні декілька років не буває нижчою за 25%, а 2011 року навіть становила 39%. Для порівняння, за тими ж даними, рентабельність пшениці й ячменю складає на рівні 15-16%.

Другим незаперечним фактором, що спонукає вирощувати кукурудзу, є її більша врожайність. На думку експерта, ми можемо шляхом незначного розширення посівних площ суттєво збільшити валовий збір за рахунок дотримання технологій і, як результат, – підвищення її врожайності. Тут можна говорити про збільшення витрат на гектар посівів, однак слід зауважити, що за рахунок врожайності і якості ці витрати цілком виправдаються.

Третім переважним чинником є коротка сівозміна. Наразі, зауважив Микола Верницький, можна вивести з сівозміни традиційні з радянських часів низькорентабельні культури і замінити їх найбільш прибутковими, що за умов певної кліматичної зони можуть між собою чергуватися: кукурудза, соя, озима пшениця і, можливо, соняшник чи ріпак.

На користь короткої сівозміни виступає і вітчизняне законодавство, що, на думку промовця, досить лояльно ставиться до виробництва ГМО-культур. З одного боку, воно забороняє, з іншого, суворо не карає виробників ГМО культур, тож за наявною неофіційною статистикою принаймні 50% виробленої в Україні кукурудзи містить ГМО. Офіційної статистики з цього приводу, зрозуміло, немає.

На користь кукурудзи промовець також назвав високу стійкість до посухи.

Знову таки, серед здобутків галузі пан Микола назвав збільшення кількості вітчизняного насіння на полях України і навів дані іноземних компаній-експортерів насіння, згідно до яких останніми роками імпорт насіння кукурудзи впав на третину. Проте менше сіяти зернової у нас не стали, що говорить про високу якість вітчизняного насіння. Однак, зауважив промовець, оригінаторами цього насіння виступають поки що іноземні компанії. У тому числі іноземні компанії активно розвивають експорт насіння з України.

Заслуговує на увагу повернення до технології виробництва кукурудзи на зрошенні: незважаючи на більш високі витрати, порівняно з богарою така кукурудза дає більші і якісніші врожаї.

Майже не трапляється випадків переведення зернової кукурудзи, як це було у 1990-х – на рівні 10% посівів, на зелений корм. Тобто стабілізувалися площі посівів кукурудзи окремо на зерно й окремо – на силос.

Дуже цікавою, на думку директора інформаційної компанії, є наявна географія виробництва кукурудзи в Україні. У тих регіонах, які є основними виробниками зернової з 1990 року, посівні площі зросли: у Дніпропетровській – утричі, Кіровоградській – учетверо, Полтавській та Харківській – уп'ятеро, а в Чернігівській, увага, – у 13 разів! Наразі площі у цих 6 регіонах складають понад 50% усіх площ під кукурудзою в Україні. Й, якщо у Південному Лісостепу та в Степу галузь розвивається екстенсивними методами – зростають посівні площі, але урожайність не збільшується, то у центрі, західних і північних регіонах, де кукурудза майже не росла, завдячуючи новим гібридам урожайність стала високою і навіть вищою за традиційні регіони її виробництва.

Виходячи з наведених тенденцій, 2011 року Україна отримала рекордну врожайність кукурудзи – 6 ц/га. В цілому за останнє десятиліття урожайність збільшилася на 66%, а з 2000 року – у 2,1 разу. Серед факторів, що призвели до зростання врожайності, промовець назвав більш якісне насіння та ретельний його підбір, значно вищий рівень агротехніки з дотриманням оптимальних термінів посіву, а також більш тривалий вегетаційний період, що став можливим завдяки зміні клімату останніми роками.

На прикладі тих самих основних областей-виробників кукурудзи збільшення урожайності спостерігається на рівні 25%, у Чернігівській – удвічі. Головним чинником урожаю залишається необхідна кількість вологи.

Незважаючи на те, що Україна розглядається як зона ризикованого землеробства, останні 5 років ми маємо суттєве збільшення валового збору – майже в 3 рази. Важливо, що 6 областей забезпечують 55% виробництва кукурудзи: Полтавська – 12,2%, Черкаська – 9,5%, Чернігівська – 9,3%, Київська – 8,9%, Вінницька – 8,0% і Сумська – 7,4%. І вони ні в якому разі не є найбільшими по площі посівів кукурудзи, просто мають найбільшу врожайність, за рахунок якої і досягається більше виробництво.

Якщо говорити про баланс ринку кукурудзи, то рушійною силою, на думку експерта, тут є експортний попит. Саме він стимулює внутрішній попит і, відповідно, внутрішню пропозицію. Тобто ланцюжок наразі такий: експортери створюють попит, на нього відгукується вітчизняний виробник пропозицією, а вже потім підключається внутрішній попит.

Ситуація з внутрішнім попитом залишається неоднозначною.  

Детальніше у друкованій версії



Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: