П'ЯТАЧКИ В ЗАКОНІ, АБО ЧИ Є СЕРЕД ЗАКОНОТВОРЦІВ МУСУЛЬМАНИ

Існує легенда, яка пояснює неймовірну пошану свині в українців: подейкують, що за часів монголо-татарської навали ординці забирали в упокорених слов'ян усю живність крім свиней, котрі за їхніми мусульманськими уявленнями були тваринами нечистими і в їжу не годилися. Так, завдячуючи свиням, українці й вижили в ті страшні часи. За вісімсот років, що промайнули від часів ординських набігів, свиня стала невід'ємною частиною українського побуту, кухні і навіть національного характеру. Та знайшлися сили, котрі вирішили підірвати національну самосвідомість і розірвати міцний багатовіковий зв'язок українця і свині.

Мова про розроблений Кабінетом Міністрів України законопроекті №2404 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин», котрий пропонує поширити дію Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» на всіх сільськогосподарських тварин – велику рогату худобу, коней, свиней, овець, кіз, які утримуються на території України у господарствах всіх форм власності. Оскільки поголів'я кіз чи овець, не кажучи вже про коней, незрівнянно менше, ніж свиней – значить головний удар буде нанесено саме по них.

Достеменно невідомо, чи є серед розробників урядового законопроекту мусульмани, але те, що цей документ має на меті знищити українських свиней – точно. Мабуть урядовців непокоїть, що минулого року в Україні вдалося наростити поголів'я свиней, і вже на початок 2013 року в усіх категоріях господарств цих тварин налічувалося 7,52 млн голів, що на 142,6 тисячі більше порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Оскільки основний ріст спостерігався у сільгосппідприємствах, то в цьому році держава вирішила у такий дивний спосіб «стимулювати» нарощування поголів'я свиней в господарствах населення.

Свині не винні

Адже у випадку, коли ініціатива урядовців набуде законної сили, справжня українська свинина зникне зі споживчого кошика. Чому? Бо обов'язкова реєстрація усього рохкаючого поголів'я, яку пропонують урядовці, – чистої води диверсія. І спрямована вона саме проти тварин, котрі утримуються у господарствах населення, а це 52,8% свиней України. Досі п'ятачки спокійно жили і без ідентифікації, проте воля закінчилася. Хочеш продати порося – купуй для нього паспорта. А для злісних противників поголовної паспортизації крім економічних важелів – заборону на реалізацію худоби – передбачено і штрафні санкції, для чого до Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується додати ст. 107-2, відповідно до якої відмова від ідентифікації карається штрафом у розмірі від 3 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тобто від 51 до 85 грн), а за повторне протягом року порушення – від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів (тобто від 85 до 170 грн). Якщо ж порушення скоїла посадова особа – штраф збільшується вдвічі.

Добре, припустимо, що дядьки стануть вирощувати кабанчиків лише для власного вжитку, бо реалізувати «безпаспортних» свиней буде неможливо. Але ж законопроект забороняє навіть це: із закону «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» пропонується вилучити положення, відповідно до якого його дія не поширюється на фізичних осіб, які займаються розведенням тварин та їх утриманням для власного споживання! Тобто або ідентифікуй поросятко, або купуй свинину в магазині. Виникає питання: у Кабміні розраховують, що вітчизняні свинокомплекси спроможні миттєво вдвічі збільшити поголів'я, аби залатати цю «м'ясну діру»? Адже зараз той селянин, котрий вирощує свиней на продаж, сам також м'ясо в магазині не купує.

Нехай очільник уряду пройде м'ясним рядом на будь-якому містечковому базарі та спитає покупців: яку свинину вони хочуть купити – рожеву, з салом, чи бліду, мов курятина. Ніхто особисто не має нічого проти промислового свинарства, проте більшості громадян також не дуже подобається смак свинини промислових м'ясних порід, хай краще це м'ясо йде на переробку до м'ясокомбінату.

У нинішньому складі Кабміну вже ніби й немає урядовців, котрі опікувалися б промисловим свинарством, то хто ж підкинув їм таку свинську ідею? Чи закортіло злупити з селян штраф за «безпаспортних» свиней? Дійсно, гроші немалі – якщо з кожної з 3,8 млн голів, що утримуються в господарствах населення, вдасться «здерти» хоча б по 100 гривень, бюджет приросте майже на 380 млн грн. Чи може просто вирішили «допомогти» якійсь хорошій людині заробити на паспортизації худоби? Здається, саме для цього законопроект і створювався, бо крім усілякого роду кар і заборон він скромненько пропонує виключити ідентифікацію та реєстрацію сільськогосподарських тварин з переліку послуг, на які Кабінет Міністрів встановлює режим цінового регулювання вартості. І чому бажання когось заробити обов'язково пов'язане з переполохом?

Знаючи темпи роботи нашої чиновницької піраміди, я не здивуюся, коли свинка вже давно стала насолодою гурманів, а паспорт на неї ще не готовий – адже навіть для людини паспорт роблять більше місяця. Втім, здається, урядовцям це не так і важливо – головне, щоб селяни справно платили за видачу свинських паспортів, причому платили зі своєї кишені – адже за державний кошт паспорти видаватимуться лише коровам.

Ідентифікація всіх сільськогосподарських тварин на території держави дійсно дасть можливість забезпечити більш ефективний та дієвий засіб виявлення, локалізації, контролю хвороб тварин та створити систему постійного контролю за станом їх здоров'я та ветеринарно-санітарним станом господарств. Самим же селянам користі від обліку свиней ніякого – ну не дотацію на голову ж їм виплачуватимуть! А от для податківців така база – золоте дно: тепер вже не відкрутишся. За часів Хрущова такого типу суцільний облік призвів до масового вирубування садів. Чи зникне свиняче поголів'я в селянській господі – залежить тепер від депутатів.

Все таки блокування роботи Верховної Ради шкодить країні. Ні, не лише тому, що не ухвалюються потрібні закони, а ще й тому, що депутати, позбавлені можливості плідно працювати в сесійній залі, знічев'я кинулися писати законопроекти. І краще б дехто з них цього не робив. Наприклад, написав депутат Вадим Колесніченко законопроект про боротьбу з договірними матчами у футболі – діло, звісно, потрібне. Він взагалі на дрібниці не розмінюється – то про мову законопроект, то про заборону пропаганди гомосексуалізму, то ось про «гру мільйонів». Дивує лише, що аграрний комітет має надати до цього, безумовно потрібного законопроекту, свої пропозиції. Цікаво, які – про висоту газону на футбольному полі, чи про сорти трави для нього, а може – про сівозміну на полі?!

Продовження у друкованій версії видання 

І знов про орендну плату

І про молочні ріки

І, нарешті, – про хліб

Нема закону – нема банку