АНАЛІЗ ПРОЕКТУ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО НАСІННЯ І САДИВНИЙ МАТЕРІАЛ»

На сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України 23 листопада 2012 року був опублікований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» (далі – Проект). У пояснювальній записці до Проекту зазначається, що метою його розробки є удосконалення законодавства у сфері державного регулювання насінництва і розсадництва, а також гармонізація системи сертифікації насіння і садивного матеріалу з вимогами Світової Організації Торгівлі.

Передусім, слід зазначити, що цей законопроект передбачає значні зміни повноважень державних органів у сфері насінництва і розсадництва, зокрема, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної інспекції сільського господарства і Кабінету Міністрів України.

Міністерство аграрної політики та продовольства (далі – Міністерство) передало Кабінету Міністрів України повноваження організації і координації діяльності органів державного контролю у сфері насінництва і розсадництва, а також повноваження визначати порядок видачі дозволів для ввезення насіння і садивного матеріалу на територію України.

Слід зазначити, що раніше ввезення на територію України насіння і садивного матеріалу сортів рослин, не внесених в Реєстр сортів рослин України і/або в Реєстр сортів рослин Організації економічного співробітництва і розвитку, відбувалося на підставі спеціального рішення, що було передбачено п. 127 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, встановленого Законом України від 19.05.2011 № 3392 – VI. Зміни, передбачені проектом, обумовлюють таке ввезення на підставі дозволу, який видається Державною інспекцією сільського господарства (далі – Інспекція). В той же час, законопроект не передбачає внесення змін до Закону «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», що призводить до невизначеності правового регулювання.

Також Міністерство було позбавлене повноваження визначати базових розсадників (суб'єктів розсадництва, які мають право займатися отриманням і розмноженням садивного матеріалу багаторічних рослин категорій «початковий» і «базовий»). Ця функція була передана Інспекції.

У свою чергу, Міністерство дістало можливість затверджувати проектно-кошторисну документацію на створення і зрошування багаторічних насаджень плодових, ягідних, горіхоплодних, малопоширених культур, винограду і хмелю. Відповідно до проекту, до повноважень Міністерства також відноситиметься забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері лікарського розсадництва, що не передбачено чинною редакцією закону. На даний момент лікарське насінництво і розсадництво не регулюється жодним нормативно-правовим актом України, тому законодавче визначення органу, відповідального в цій сфері, є позитивною тенденцією.

Вказаним законопроектом значно змінюється правовий статус Інспекції. У пояснювальній записці до Проекту вказується, що надання одному і тому ж центральному органу виконавчої влади повноважень щодо виконання як інспекційних функцій, так і проведення сертифікації з питань, які інспектуються, є некоректним. Відповідно, проект передбачає, що право проведення експертизи і сертифікації якості насіння і садивного матеріалу переходить від Інспекції до так званих уповноважених установ, які створюються Інспекцією, а також інших установ. Проте усі їх рішення, відповідно до законопроекту, повинні затверджуватися рішеннями самої Інспекції. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ці установи все одно будуть підконтрольні і підзвітні Інспекції, а отже, мета, з якою вони створювалися, в даному випадку не досягається. На наш погляд, доцільнішим було б створення дійсно незалежних органів для проведення подібних експертиз і сертифікації.

Законопроектом також був скасований максимальний термін прийняття Інспекцією рішення щодо внесення або відмови у внесенні заявника до Реєстру виробників за результатами атестації. Таким чином Інспекція дістала можливість процесуального зловживання правом. У разі ухвалення цього законопроекту Інспекція зможе затримувати внесення до реєстру виробників на невизначений термін.

Слід зазначити, що відповідно до норм чинного закону відмова у внесенні до реєстру виробників спричиняє за собою заборону виробництва насіння і садивного матеріалу, що може істотно вплинути на ринок. Проте законопроект не обмежує коло виробників тільки суб'єктами насінництва й розсадництва. Він дозволяє виробництво і іншим особам за наявності у них сертифікату на таку продукцію.

Наступною зміною, яка може мати вплив на правовий стан суб'єктів насінництва і розсадництва, є створення інституту саморегульованих організацій – неприбуткових об'єднань суб'єктів насінництва і розсадництва, селекціонерів і учасників ринку насіння і садивного матеріалу, які створюються з метою представництва і захисту інтересів своїх учасників.

Слід зазначити, що до обов'язків суб'єктів насінництва і розсадництва в зв'язку з цим додалася вимога про здійснення професійної діяльності тільки за умови членства в цих організаціях. З цією метою законопроект закріплює можливість окремих об'єднань отримувати статус саморегульованих організацій за умови відповідності певним критеріям і виключно в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Торкнулися зміни і порядку проведення арбітражного визначення якості садивного матеріалу – відповідно до норм законопроекту воно дозволяється не лише в лабораторіях Інспекції, але і в інших акредитованих лабораторіях. Така зміна за умови ефективної реалізації може посприяти більш незалежній і справедливій оцінці якості продукції. Проте механізм акредитації лабораторій в проекті закону не розкритий. Відсутні і будь-які норми відсилання на акти інших органів влади. Таким чином, реалізація цієї норми, виходячи тільки з тексту законопроекту, є сумнівною.

На закінчення можна зробити висновок, що ухвалення вказаного законопроекту не сприятиме рішенню проблем і досягненню цілей, з якими він створювався, оскільки зміни, які в нім містяться, переважно приведуть лише до перерозподілу повноважень органів державної влади. Механізми реалізації пропонованих норм в проекті не вказуються, що, безперечно, приведе до неузгодженості дій державного апарату, а інші зміни є незначними і не впливають на правове регулювання галузі.