Статті

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ І ФАКТОРИ УСПІХУ ФЛАГМАНА СВИНАРСТВА

 

Image
Олександр ЯРОЩУК, Масару ЯМАДА і Віталій ШАКЕЛЬ на елеваторному комплексі Переяславського ЕКХП

І Японія, і японці страшенно далекі від нас, але є риса, котра нас об'єднує - любов до свинини. Так само, як і українці, японці і вирощують, і вживають у їжу свинину. Тому віце-президент Японської асоціації аграрних журналістів Масару Ямада, що нещодавно перебував в Україні*, виявив інтерес і до цієї галузі.
Наразі в Україні триває процес переформатування галузі. Промислове виробництво свинини дедалі більше тіснить виробництво домогосподарське. Ще сім років тому частка сільгосппідприємств в загальному обсязі виробництва свинини складала трохи більше третини, проте минулого року вона вже сягнула 44,4%, а цьогоріч може охопити і половину обсягів. А от переробка розраховує саме на промислове виробництво – в 2011-му сільгосппідприємства поставили на м'ясокомбінати 213 тис. тонн свинини, або 92,2% від загальних закупівель переробників.
Одним з флагманів промислового виробництва свинини в Україні є українсько-британське підприємство СП ТОВ «Нива Переяславщини», що разом із ПАТ «Переяславський ЕКХП» входить до Сільськогосподарської асоціації «Нива Переяславщини» – вертикально інтегрованої групи сільгосппідприємств. Очолює асоціацію її засновник, Герой України Олександр Мостіпан.
Ми вже неодноразово розповідали про це підприємство українцям на сторінках видання, проте подумали, що нашому японському гостю та читачам «Агропрофі» буде цікаво ознайомитися з сьогоднішніми досягненнями компанії та загалом свинарства в Україні.
Як розповів голова правління ПАТ «Переяславський ЕКХП» Олександр Ярощук, «Нива Переяславщини» розвивається за чотирма напрямками. Це вирощування зернових, виробництво комбікормів, власне, вирощування свиней і переробка м'яса, котра розпочалася 5 років тому. Спершу було введено в експлуатацію забійний цех, через рік до нього додався цех з обвалки і фасування м'яса. М'ясо пакується або у вакуумну упаковку або у модифіковане газове середовище. Ще через рік – у 2010 році – було побудовано цех готової продукції, після чого підприємство вийшло на ринок із власним брендом «П'ятачок». Сьогодні продукція під цією торговою маркою продається у 20 власних магазинах по всій Київській області, ще 5 магазинів отримують продукцію за контрактом. Націнка у власній мережі в регіонах на продукцію мінімальна – всього 10%, і лише в столиці, де орендувати торгівельні площі дуже дорого, націнка становить 17%. І це є ще одним напрямком розвитку – формування власної торгівельної мережі. Завданням цього напрямку є досягнення обсягів торгівлі, за яких половина виробленої тваринницької продукції продаватиметься у власних магазинах. Друга половина вирощеного продається у живому вигляді на інші переробні підприємства. Коли свинокомплекс був лише один, уся його продукція реалізувалася через власні переробні потужності. Наразі комплексів вже п'ять, і потужностей з переробки та реалізації не вистачає. До того ж продавати свиней на переробку вигідніше, ніж торгувати м'ясом через мережу супермаркетів, бо свинина у живій вазі коштує 21 грн за кілограм, а магазин бере її за ціною нижче 20 грн за кілограм.

Image
Віталій ШАКЕЛЬ і Масару ЯМАДА на свинокомплексі під Згурівкою

Тому вигідніше продавати свиней на м'ясокомбінати, тим більше, що переробники із задоволенням беруть продукцію у своїх давніх і стабільних партнерів. До того ж повернення коштів відбувається швидше, ніж із торгівельних мереж, відсутні будь-які повернення товару, та й процес продажу на м'ясокомбінат більш контрольований.
Пріоритетом компанії є розвиток власної торгової марки. Продукція бренду виробляється із м'яса вирощеного в компанії без додавання жодних сторонніх домішок за виключенням солі і спецій. Про соєвий білок чи курятину не може бути й мови – лише свинина.
На комбінаті працює 290 осіб – починаючи від переробки зернових і закінчуючи продавцями у фірмових магазинах, котрі знаходяться у радіусі 200 км від підприємства.
Наразі відбувається добудова елеватора компанії з тим, щоб довести його до обсягу 30 тис. тонн одноразового зберігання. Після введення його в експлуатацію загальний обсяг зернових, що його зможе зберігати «Нива Переяславщини» на своїх зерносховищах, складе 90 тис. тонн. У планах компанії – модернізація побудованого 40 років тому комбікормового заводу з виведенням його на потужність 120 тис. тонн гранульованих комбікормів на рік. Це дозволить повністю забезпечувати власними кормами 10 свинокомплексів компанії, які в перспективі будуть побудовані. Проектна потужність одного свинокомплексу – 30 тис. свиней, проте реально можна буде вирощувати 37 тис. голів і ще реалізувати 4 тис. поросят. І хоча з цима 30-ма тисячами на одному комплексі пораються лише 9 чоловік, компанія створює додаткові робочі місця в інших сферах своєї діяльності.

 

Розповідь Олександра Ярощука про виробничі досягнення «Ниви Переяславщини» надихнула японського гостя детально розпитати щирих господарів про окремі напрями розвитку компанії, їхній погляд на стан вітчизняного ринку та багато чого іншого. Пропонуємо і вам долучитись до цієї жвавої та фахової розмови.
Масару Ямада: – Метою мого візиту стало бажання розібратися з можливим запровадженням заборони на експорт пшениці з України. Наші тваринницькі ферми імпортують велику кількість кормів, оскільки ми самі не в змозі себе забезпечити, тому ми зацікавлені в українському зерні і цього року вже імпортували українську кукурудзу. Наші фермери з цікавістю стежать за тими подіями, котрі відбуваються на сільськогосподарських ринках світу взагалі і України зокрема. Звідси і перше питання – як ви оцінюєте можливість обмеження експорту зерна?
Олександр Ярощук: – Ми категорично проти будь-яких обмежень і ручного маніпулювання економікою, бо ситуація, що виникла два роки тому (а ми є експортером, хоч і не таким великим – експортуємо близько 60 тис. тонн) позначилася і на нашій компанії. Для нас зовнішні продажі вигідніші, ніж внутрішні – через ціну, оперативність управління обсягами зернових, що знаходяться на зберіганні. Тому ми за вільну торгівлю, ринок має визначати свої обсяги.
М.Я.: – Але коли справа доходить до обмежень, це викликає падіння цін на зерно, тому ви як тваринники маєте бути зацікавленими більш низьких цінах на корми?
О.Я.: – У нас ситуація унікальна – ми себе забезпечуємо зерновими самі, тому напрямок продажу зернових наша група компаній розглядає як отримання додаткового прибутку за рахунок експорту збіжжя. Ми не виробляємо всі зернові культури у достатній кількості, визначивши для себе пріоритетні культури, наприклад, кукурудзу. Нам вигідніше її вирощувати і продавати, а за виручені кошти купувати те, чого нам не вистачає. Вільний ринок призводить до нормальної конкуренції та відносин між тими, хто продає і купує. Втім, коментувати дії уряду я не берусь. Там зібрані компетентні люди, що мають опікуватися цими питаннями. Ми опікуємося власним бізнесом, колективами, що від нього залежать, бо наша країна не в змозі опікуватися усією соціальною сферою. Це не залишається поза увагою нашої компанії, і ми з власної ініціативи піклуємося про освітлення вулиць у населених пунктах, станом автошляхів, опаленням та утриманням сільських шкіл і багато чим іншим.
М.Я.: – Яка кількість персоналу компанії?
О.Я.: – Наразі працює близько тисячі осіб.
М.Я.: – Я не фахівець зі свинарства, але базові знання маю. Показники діяльності компанії виглядають дуже переконливо. Яким чином вам вдалося досягти таких чудових результатів?
До розмови підключається виконавчий директор з тваринництва ТОВ СП «Нива Переяславщини» Віталій Шакель.
Віталій Шакель: – У свинарстві є три кити: генетика, технології та менеджмент. Якщо їх усі зібрати разом – результати не забаряться. Наша компанія обрала правильну генетику й обладнання, ну і, звичайно, використала досвід менеджменту, котрий майже століття вирощує свиней і досяг у цьому неабияких успіхів.
М.Я.: – Це вітчизняні технології чи іноземні?
В.Ш.: – Це європейська технологія, вона, власне, єдина зараз і використовується у сучасному свинарстві. Генетика – датська.
М.Я.: – Чи можна сказати, що це одна з кращих свиноферм в Україні?
В.Ш.: – Дійсно, ми найкращі. Є компанії, що до цього прагнуть і надають недостовірну інформацію. Ми об'єктивно перші. У нас продуктивність свиноматки складає 33 поросяти на рік, а є майданчики, де цей показник – 35-36. За 182 дні ми вирощуємо з них 115-кілограмових свиней.
М.Я.: – А свою тваринницьку продукцію ви експортуєте?
В.Ш.: – Зараз ми не експортуємо, намагаємося реалізовувати на внутрішньому ринку. Він досі на 100% не заповнений, для задоволення внутрішнього попиту в Україні має вироблятися 24 млн голів свиней на рік, а їх сьогодні виробляється усього 8 мільйонів.
М.Я.: – Чи відчуваєте ви конкурентний тиск на внутрішньому ринку з боку імпорту?
В.Ш.: – Ситуацію з імпортом свинини можна назвати хвилеподібною, бо імпорт не постійний за обсягами, а здійснюється напливами. На внутрішньому ринку заважає працювати саме імпорт. Проте я впевнений, що навіть відчуваючи постійний тиск з боку імпорту, ми можемо вільно конкурувати з будь-якою країною-експортером.
М.Я.: – Ви можете конкурувати за ціною та витратами?
В.Ш.: – Можемо. І навіть без урахування переваг вертикальної інтеграції, якщо закладати вартість кормів за середньою ринковою ціною, ми можемо конкурувати з усіма світовими виробниками.
М.Я.: – Я часто відвідував свиноферми в інших країнах і знаю, що вони дуже стурбовані ризиком захворювань у свиней. Як ви з цим боретеся?
В.Ш.: – Прабатьки нашого виробництва – Данія, бо ми завозили датську генетику і значна кількість фахівців, що зараз працюють у компанії, там навчалися. Так от, у нас вимоги до санітарії навіть суворіші, ніж у Данії. Коли ми поїдемо на свинокомплекс ви зможете перевірити їх на собі.
* * *
Екскурсія на Згурівський свинокомплекс ТОВ СП «Нива Переяславщини» додала позитивних вражень і пану Масару, і автору цих рядків. Саме побувавши на виробничих потужностях, а не лише із цікавих розповідей молодих енергійних керівників, можна наочно переконатись, що компанія – справжній лідер вітчизняної свинарської галузі.
Наостанок зазначимо, що будь-кого до свинок не пустять – бо інфекцію доведеться лікувати антибіотиками, а це негативно позначиться на якості м`яса. Перед роботою персонал та й будь-хто із відвідувачів свинокомплексу повинен прийняти душ, перевдягнутися. Виключення тут не робиться ні для кого. (Була навіть курйозна ситуація, коли на свиноферму не пустили одного колишнього міністра, бо той не хотів митися, вважаючи, що для свинарника він і так достатньо чистий. – Прим. ред.).


* У попередньому числі «Агропрофі» ми розпочали серію репортажів про перебування закордонного журналіста на Київщині та його відвідини комплексу з приймання, зберігання та відвантаження зерна на річковий транспорт філії «Переяславська» ТОВ СП «НІБУЛОН» Переяслав-Хмельницького району та СТОВ «Відродження», середнього сільгосппідприємства Фастівського району. Сьогодні ми продовжуємо розповідь про знайомство пана Ямади з одним із лідерів вітчизняної галузі свинарства групою компаній «Нива Переяславщини» та з одним із провідних вищих навчальних закладів сільського господарства Білоцерківським НАУ.


© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"