ПЕРЕДВИБОРЧА ДЕГУСТАЦІЯ

Бачили очі що купували – їжте, хоч повилазьте. У такий влучний афоризм український народ вклав усе своє ставлення до спроб купити «кота в мішку» – тобто до необачності у виборі. Виборі у широкому сенсі слова, хоча наразі він набуває вельми конкретного значення – виборів до Верховної Ради, що відбудуться 28 жовтня 2012 року. «Агропрофі» вже аналізувала кандидатів до парламенту за фаховою ознакою – як аграріїв. Проте не обов'язково бути фахівцем у якійсь царині, щоб ухвалювати хороші закони, а от бути порядною людиною – обов'язково.
Ці вибори експериментальні не лише тому, що відбуваються за новим виборчим законом – врешті-решт у нас під кожні вибори пишуть новий закон. Експериментальні вони і не тому, що відбуватимуться, на відміну від двох попередніх, за змішаною системою – це всього лише повернення до призабутого досвіду 1998-го року. Більш експериментальним їх робить спроба залучити до безпосередньої дії громадськість – оті самі зачатки громадянського суспільства, що роблять демократію незворотною, а диктатуру – неможливою.
Найбільш показовим у цьому сенсі є громадський рух «ЧЕСНО», який задався благородною метою – до виборів, а не після, як це зазвичай буває, дізнатися і розповсюдити всю правду про кандидатів у народні депутати. Результатами своїх пошуків поділилися учасники руху: директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар та координатор кампанії «ЧЕСНО» Світлана Заліщук.
Користуючись даними соціологів, громадські активісти відібрали 6 партій, що мають шанси на проходження партійними списками до Верховної Ради. Чотири з них – Партія регіонів, Об'єднана опозиція, «УДАР» та Комуністична партія – точно потрапляють у парламент, «Україна – вперед» та ВО «Свобода» – мають достатньо шансів на це.
Рух «ЧЕСНО» дослідив загалом 430 кандидатів з прохідних частин партійних списків і виявив, що 242 з них порушили принаймні один з 4-х критеріїв, що їх висуває цей громадський рух до політиків. Це вже другий етап «перевірки на чесність» українського політпростору. Під час першого етапу досліджували чесність діючих народних обранців. Третє із запланованих досліджень буде стосуватися кандидатів у народні депутати, що йдуть до Верховної Ради за мажоритарними округами.
Хто перевіряв? До дослідження залучили 73-х аналітиків, котрих консультували 10-ть юристів. Їм допомагали «групи підтримки» з 26-ти регіонів держави, котрі перевіряли інформацію на місцях. На добровільних засадах свою допомогу надали активісти близько 150-ти громадських організацій.
Джерелом інформації про кандидатів у депутати стали друковані та електронні ЗМІ та інтернет-простір. Причому явна «чорнуха» до уваги не бралася, так само не враховувалася інформація з сумнівних сайтів, котрі зазвичай використовуються для «зливу» негативної і не підтвердженої інформації.
Які ж критерії чесності? Перший – відсутність фактів порушень прав та свобод людини; другий – непричетність до корупційних дій; третій – прозорість задекларованих доходів та майна і їх відповідність способу життя; четвертий – незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців. Оцінка кандидатів за критеріями «ЧЕСНО» не має на меті відповісти на запитання «за кого голосувати», а лише спонукати виборця зробити більш усвідомлений, раціональний вибір.
Причому результати дослідження не мають стверджувального характеру: якщо кандидат порушив критерій непричетності до корупції – це не означає, що він напевно корупціонер, просто в інформаційному просторі є відомості про його участь у сумнівних справах. Адже громадська ініціатива «ЧЕСНО» – не суд і не має права оголошувати когось винним.
Втім, якщо інформації про порушення кандидатом критеріїв не виявлено, це зовсім не означає, що він «білий і пухнастий». Часто провину неможливо підтвердити, бо інформаційний простір перед виборами ретельно «зачищають»: зникають сторінки не лише з інтернет-сайтів, але й з підшивок газет у бібліотеках.
Чому обрали саме такі критерії? За даними тих таки соціологів, 99% українців в жодному випадку не проголосують за кандидата, котрий вчинив дії, що призвели до смерті чи каліцтва людини; 97% – не голосуватимуть за кандидата, що захоплював чужу власність шляхом рейдерства; 96% – не хочуть голосувати за кандидатів, причетних до розкрадання Держбюджетних коштів, така ж кількість опитаних не голосуватимуть за кандидатів, що використовували службове становище для власного збагачення.
Звісно, що правду про майбутніх народних обранців збирали в першу чергу для виборців – щоб «бачили очі, що купували», проте ніякого секрету із результатів не робилося. Більше того – в першу чергу, ще за три дні до оприлюднення результати дослідження були надані партійним штабам відповідних політичних сил. Була надія, що винні або дадуть вичерпні пояснення, або (ну це навряд) будуть виключені з партійних списків, аби не компрометувати лави партії.
Правду кажучи, не всі політичні сили вирішили зважати на громадську ініціативу.
Партія регіонів, «Україна – Вперед» та комуністи результати дослідження зігнорували. Об'єднана опозиція, «УДАР» та ВО «Свобода» дослухалися до «гласу народу» – вони не лише надали коментарі, що дозволили спростувати звинувачення проти значної частини їх кандидатів, але й зголосилися прокоментувати свою позицію перед широким журналістським загалом. Така позиція дозволила врахувати 9 із 16 апеляцій ВО «Свобода», 16 з 27 – УДАРу. Щодо опозиції, то одну з їх апеляцій враховано частково і одну – відхилено.
Які ж «гріхи» властиві кандидатам і, вельми вірогідно, – майбутнім народним депутатам та хто є можливим «рекордсменом з нечесності» за даними дослідження?
Серед партійних лідерів на першому місці – Наталія Королевська, котра порушила чотири з чотирьох критеріїв. За інформацією руху «ЧЕСНО», Королевська причетна до замовлення «джинси» (прихована реклама – сленг.) про неї та її політичну силу в різноманітних ЗМІ; її вихід із фракції БЮТу є невідповідністю критерію «незмінність політичної позиції». Також громадський рух виявив факти причетності Наталії Королевської до корупційних дій та невідповідність задекларованих доходів способу життя. Подібний аналіз можна знайти на кожного перевіреного кандидата на офіційній веб-сторінці руху. Так, два з чотирьох критеріїв порушили лідери виборчих списків своїх політсил Микола Азаров та Петро Симоненко, один з чотирьох – Олег Тягнибок. Не знайшли компромату лише на Арсенія Яценюка та Віталія Кличка.
Їхні однопартійці теж не відстають: у Партії регіонів три з чотирьох критеріїв порушили 11 кандидатів з прохідної частини списку, у Об'єднаній опозиції – таких шестеро, у комуністів – двоє. Найбільше порушників у списку Партії регіонів: зі 120 проаналізованих – 106 недоброчесних. У Об'єднаній опозиції – 89 порушників зі 120, у Компартії – 24 недобросовісних з 70 перевірених, в «УДАРі» – 20 з 70 перевірених, в «Україні – Вперед» 12 з 25 та у ВО «Свобода» – 9 з 25.
Найбільш показовими порушеннями є корупційні дії: 73 кандидати від Партії регіонів та 48 – з Об'єднаної опозиції виявилися з корупційним «душком». Також полюбляють майбутні парламентарії посягати на життя і здоров'я людей та перешкоджати професійній діяльності журналістів.
Згідно з дослідженням, Партія регіонів посідає також перше місце за кількістю порушників критерію «корупція» – 60,8%, «непрозорість витрат і доходів» – 78,3%, «не голосують особисто» – 73,3%, та «прогулюють парламент» – 33,3%, «Україна – Вперед» – за кількістю депутатів, що змінили свою політичну позицію – 12%.
Майже поголовною проблемою стала невідповідність офіційної декларації про доходи кандидата та його способу життя. Найчастіше вони приховують свої реальні прибутки та реєструють майно на родичів. Коли під час першого етапу дослідження громадські активісти надіслали діючим народним депутатам запит про їх декларації про доходи, це прохання проігнорували 380 депутатів, хоча згідно із законом «Про доступ до публічної інформації», їх декларація не може приховуватися.
Представники політичних сил, котрі були присутніми під час, так би мовити, оголошення переможців антирейтингу, в основному, погоджувалися з тим, що у владі потрібні зміни. Представник «УДАРу» Ростислав Павленко зазначив, що за результатами дослідження руху «ЧЕСНО», його партія «відфільтрувала» частину кандидатів у своїх списках, а кожен з порушників написав пояснення. «Однією з помилок попередньої влади, коли був в Україні попередній шанс змінитися, було якраз нехтування взаємодією з громадянським суспільством, і ми намагаємося цей недолік виправити. Нинішнє дослідження ми сприймаємо як певний прообраз можливих наступних дій у плані очищення влади, люстрації і дії антикорупційного агентства чи бюро. Якщо на виборах буде все гаразд і буде демократична більшість, то владу доведеться чистити, і для цього потрібні будуть певні механізми», – сказав він.
Що не сподобалося політикам, то це те, що до порушників політиків зараховують однаково, попри різні масштаби злочинів: до списку корупціонерів потрапив і народний депутат, котрий на 3 тис. грн перебрав ліміт безкоштовних авіаперельотів (а значить, заліз до кишені Держбюджету) і той, хто вкрав вітчизняну енергетику. Як зазначив представник Об'єднаної опозиції Олег Медвєдєв, за критеріями руху «ЧЕСНО» і закореніла повія, котра займається цим усе життя, і дівчина, що согрішила всього один раз – однаково недоброчесні.
Так само несправедливим вважає представник ВО «Свобода» Олександр Аронець те, що рух «ЧЕСНО» використовує принцип Сталіна про презумпцію вини: «Звинувачують нас, а ми – кожна партія, кожен рух – повинні виправдовуватися». Наприклад, ще у 2004 році лідер «Свободи» Олег Тягнибок у своїй промові в історичному контексті не зовсім коректно висловився на адресу деяких націй. Деякі політичні сили використали ці факти для звинувачень Тягнибока у розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Після кількарічної судової тяганини усі звинувачення з нього були повністю зняті, проте тогочасні публікації стали підставою для сьогоднішнього зарахування його до лав порушників прав та свобод людини, зазначають свободівці.
* * *
Не хотілося б, щоби після оприлюднення цього дослідження у виборців склалося враження, що усі політики однакові. Навпаки, потрібно їх ретельно вивчати, порівнювати і обирати найкращих. Добре, що громадська ініціатива «ЧЕСНО» вивела таке обговорення з інтернет-мережі на широкий загал. Якщо політичні сили, що висувають своїх кандидатів, будуть більш ретельно досліджувати чесноти своїх кандидатів, якість української політики стане абсолютно іншою. А з часом, коли подібна ретельність у відборі кандидатів у владу стане звичною для суспільства, після виборів не треба буде чухати потилицю: «і хто голосував за цих негідників?». Тому що нечесні, що прийшли до влади, зроблять усе, щоб нечесність продовжувала бути звичним явищем української політики.
Існуюче виборче законодавство ніяких перепон на шляху нечесності не ставить. Більше того, у законі навіть не передбачено відповідальності за подачу кандидатами неправдивих відомостей у їх деклараціях про доходи. Тобто писати можна що заманеться – ні перевіряти, ні тим більше карати за брехню ніхто не буде. Але якщо брехня лежить на початку шляху, що ж буде в його кінці?
Всю неприємну правду про кожного кандидата з прохідної частини списку політичних сил можна тепер дізнатися на сайті громадської ініціативи www.chesno.org. Правда, скільки разів я не намагався це зробити – так нічого і не вийшло – сайт недоступний. Мабуть не всім до вподоби, щоб їх темні справи набули широкого розголосу. Крім того, у мене особисто існує серйозний сумнів, що рядовий виборець передумає голосувати за улюблену політичну силу, навіть якщо напевно дізнається, що у її списках – відвертий мерзотник. Інша справа – мажоритарні округи, де голосують не за партію, а за людину. Почекаємо, поки рух ЧЕСНО чесно розкаже і про них?