Статті

ЧУДОВА П'ЯТІРКА

Не встигла Центральна виборча комісія дати офіційний старт виборчій кампанії, як країну струснула хвиля партійних з’їздів. Усі політичні сили, що відчувають за плечима підтримку виборців, одна поперед одної затверджували виборчі списки, щоб притьмом реєструвати своїх кандидатів у ЦВК. Це дещо схоже на вступну кампанію до вишів, коли абітурієнти у перші дні створюють шалений ажіотаж у приймальних комісіях, наївно вважаючи, що чим раніше здані документи, тим більша вірогідність вступу.
Першими свій з’їзд 30 липня провела об’єднана опозиція. Через позачергову сесію парламенту його довелося проводити рано вранці. Не мудрствуючи довго, делегатів зібрали просто у дворі виборчого штабу у Києві і під пекучим, хоч і вранішнім сонцем швиденько проголосували за список, толком навіть його не читаючи. Мабуть усіх задовольнив склад першої п’ятірки: Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Олександр Турчинов, Юрій Луценко. Більш ніж вірогідно, що в’язнів ЦВК не зареєструє, проте опозицію це не бентежить – Тимошенко і Луценко вже давно вигідніші у якості прапора.
Наступним з’їзд провела Партія Регіонів. Її перша п’ятірка теж не вразила – Микола Азаров, Таїсія Повалій, Сергій Тігіпко, Андрій Клюєв, Олександр Єфремов. Політтехнологи з Банкової таки не втерпіли і поставили до першої п’ятірки артистку, решта ж осіб цілком прогнозована. Те, що список партії влади очолив Прем’єр-міністр, – і добре, і погано. Добре, бо він уособлює зміни, що відбуваються у країні впродовж останніх двох років, тож має за них відповідати. Погано – бо таким чином майже увесь уряд до листопада буде опікуватися не країною, а виборами. Крім того, у нас з’являється вакансія прем’єра: навряд чи Миколу Яновича просто так «кинули на список».
Більш за все, що це найбільш гуманний спосіб відправити його у відставку. Бажаючих покерувати урядом у нас багато, а формальних підстав звільняти загалом успішного прем’єра – не було.
Традиційна опозиція, яка наразі є членом провладної коаліції, – комуністи – все провели чинно-благородно і артистів до першої п’ятірки не залучали. П’ятірка традиційна: Петро Симоненко, заступник голови фракції КПУ у парламенті Петро Цибенко, завідувачка кафедрою Дніпропетровської медичної академії Ірина Спіріна, народний депутат двох попередніх скликань Спірідон Кілінкаров та «головний комсомолець» країни Олександр Присяжнюк. Сюрприз захований глибше – номером сьомим у них йде головний митник країни і син голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВРУ Ігор Калєтнік. Чи не цим пояснюється широкомасштабна рекламна кампанія комуністів? Бо на її проведення потрібні «мерзенні» гроші, яких у ідейних противників капіталізму в такій кількості бути не може апріорі. Тож, останній, ймовірно, може стати одним із головних спонсорів КПУ на виборах.
У «Свободи» Олега Тягнибока, що йде окремим від «Батьківщини» виборчим списком, хоч і погодила з нею кандидатів на мажоритарних округах, без артиста теж не обійшлося. Другим номером, після самого Тягнибока йде відомий актор Богдан Бенюк, далі – заступник Тягнибока Андрій Мохник, журналіст Ігор Мірошниченко та професор-юрист Олександр Шевченко.
Така ж картина і у партії «УДАР» Віталія Кличка. Крім самого боксера до першої п’ятірки увійшли письменниця Марія Матіос, колишній глова СБУ Валентин Наливайченко, голова об’єднання підприємців малого і середнього бізнесу Оксана Продан та керівник київської міської організації партії Віталій Ковальчук.
Найбільший сюрприз українцям підготувала Наталія Королевська, яка крім актора Остапа Ступки примудрилася залучити до першої п’ятірки своєї партії самого Андрія Шевченка – візитну картку сучасної України! Якими калачами вдалося їй заманити раніше підкреслено аполітичну легенду українського футболу наразі невідомо, проте це точно не гроші. Не виключено, що в Україні формується такий собі тренд: колишні чемпіони йдуть у політику. З цього приводу можна згадати і Олега Блохіна, і Олександра Волкова, і Ельбруса Тедеєва, і Віталія Кличка. Решта «Королевської п’ятірки» – сама пані Наталія, ректор Київського лінгвістичного університету Роман Васько та дитячий кардіохірург Ілля Ємець.
Народна партія Литвина шансів подолати прохідний бар’єр, що нині складає 5% голосів, не має, тож і списків до ЦВК поки що не подавала. У самого Володимира Михайловича є надія обратися за мажоритарним округом на рідній Житомирщині, проте спікером йому вже точно не бути. Несподіванкою можна вважати потрапляння до прохідної частини списку Партії регіонів палум’яного захисника селян у Верховній Раді багатьох скликань Катерини Ващук. Вочевидь, такий успіх можна вважати платою за лояльне та синхронне голосування «народниці» з принципових для ПР питань.
Так само лише по мажоритарних округах балотуватимуться кандидати у депутати від партії «Єдиний центр». Якщо їх затія вдасться, то ми матимемо у Верховній Раді чотирьох Балог: крім самого міністра надзвичайних ситуацій у Закарпатті балотуються два його рідні брати і один двоюрідний.
Таким чином можемо констатувати, що усі політсили, незалежно від лозунгів, якими вони намагаються залучити виборця, діють вельми шаблонно. Ніяких нових облич у політиці, крім «запрошених зірок», не спостерігається.
Хоча в цьому є частка вини і наша з вами як виборців. Адже часто-густо ми радше голосуємо за сумнозвісних і скомпроментованих, проте відомих політиків, що засівають округи круп’яними культурами та дармовою горілкою, ніж за молодь. Ось партійні лідери і не поспішають виводити її на передній план електоральної битви.
За кого ж голосувати? Сумно, панове…

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"