Статті

СПРАВА НА 6 МІЛЬЯРДІВ

Ні, не можна хвалити наших народних обранців. Не встигли ми відзначити здоровий глузд членів Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВРУ, які відхилили ініціативу народного депутата Миколи Катеринчука про підвищення до 7% ставки орендної плати за землю (див. «Агропрофі» №15-16 від 27.04. 2012), як голова того ж таки комітету Григорій Калетнік разом зі своїми колегами Валерієм Бевзенком та Романом Ткачем виступив у законопроекті №10500 з черговою сумнівною ініціативою.
Пропозиція на перший погляд корисна – депутати віднайшли, де взяти для бідних бюджетів сільрад 6 млрд грн. Правда, методи використали звичайні – пропонують підвищити розмір фіксованого сільськогосподарського податку у сім разів, внісши відповідні зміни до статті 304 Податкового кодексу.
Саме цей законопроект став каменем спотикання на засіданні Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин 5 червня 2012 року. Нагадаємо, що нещодавно сума у 6 млрд вже фігурувала у законопроекті Григорія Калетніка, який пропонував запровадити окремий одновідсотковий збір на потреби сільради (див. «Агропрофі» №12 (181) від 30.03.2012). Його ініціатива, як кажуть, «не пішла», бо запроваджувати новий податок, та ще й посередині фінансового року, заборонено тим же Податковим кодексом. Втім, гроші сільрадам все ж потрібні, особливо напередодні виборів. От і вирішили: не запроваджувати новий податок, а збільшити існуючий, правда не для всіх, а лише для тих, хто обробляє 100 і більше га – головне, щоб 6 млрд набралося.
За даними авторів законопроекту, наразі платниками фіксованого сільськогосподарського податку, які мають сільгоспугіддя загальною площею більше 100 га, загалом використовується біля 25 млн земель сільськогосподарського призначення. Середня нормативно-грошова оцінка одного гектара ріллі по Україні з 1 січня 2012 року становить 24 тис. грн. Тому у разі прийняття законопроекту надходження до сільських, селищних, міських бюджетів від сплати такого податку, зростуть майже на 6 млрд грн. Логіка депутатів проста: множимо 25 млн га на 276 грн/га, отримуємо 6,9 млрд.
Воно б, може, так і сталось, та от тільки у минулому 2011 році, коли гектар ріллі в середньому коштував 11,8 тис грн. (за ставки податку у 0,15% це 17,7 грн/га), за словами директора департаменту фінансово-кредитної політики Міністерства аграрної політики та продовольства Баграта Ахеджанова, суб'єктами підприємництва в аграрному бізнесі сплачено фіксованого податку на суму 121 млн грн. Розділіть 121 млн на 25 млн гектарів обробітку – це буде 4,8 грн/га на рік, хоча мало бути 17,7 грн/га. Проста арифметика показує, що суму 121 млн сплатили не з 25 млн га, а лише з 668 тис. га. Виходить, що або фіксований сільськогосподарський податок у нас платить лише 2,5% аграріїв, або ставка податку суттєво відрізняється від зазначеної у ст. 304 Податкового кодексу України.
Наступна «нестиковка». Автори законопроекту вочевидь прагнули, щоб збільшення податкового пресу торкнулося лише «латифундистів» – тих сільгоспвиробників, у котрих в обробітку знаходиться 100 і більше га. Насправді, закон спрямований проти… фермерів. Як відомо, їх в Україні близько 40 тисяч і середній розмір їх угідь, за даними Держземагентства, складає 230 га.
Як відомо, диявол ховається у деталях. Прості розрахунки зводять усі благі наміри депутатів нанівець. Валовий прибуток від вирощування пшениці з урожайністю 40 ц/га за існуючої ціни на зерно складає 6 тис. грн/га – ніби й непогана сума, от тільки чистий прибуток, за словами депутатів і чиновників міністерства, що були присутні на засіданні, складає близько 500 грн. Орендна плата за землю (а практично всі сільгоспвиробники, навіть фермери землю орендують) складає мінімум 3%, подекуди і більше. Додайте сюди пропоновану ставку сільгоспподатку 1,15%. Воно ніби й небагато – що здавалося б ті 4, навіть 5%. От лише якщо їх перевести у грошовий вираз, стає зрозумілим уся суть справи. Чотири відсотки від нормативно-грошової оцінки складають 960 грн! Тобто майже вдвічі більше чистого прибутку. Сам лише збільшений сільгоспподаток виллється для селян у 276 грн – більше половини прибутку. Ну і хто захоче займатися сільським господарством за таких умов?
Ще добре, що частина орендарів сплачує не грошима, а натурою. Втім, це не надовго. Хоча на цьому засіданні комітету законопроект народного депутата Євгена Сігала «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо плати за оренду земельних ділянок)» реєстр. №10202 відклали, розгляд його не забариться. А цей законопроект якраз і передбачає, щоб орендна плата сплачувалася виключно грошима. Цей же законопроект пропонує внести зміни й до Кримінального кодексу, щоб умисне ухилення від сплати орендної плати за землю, (а вона мусить бути лише у грошовій формі), вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, – карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Вразило слабке знання суті справи – автори законопроекту №10500 так і не змогли правильно назвати середню нормативно-грошову вартість землі до підвищення, та й після підвищення суми у них різнилися. Тому скільки не рахували, так і не вирахували, який же податок платили селяни до підвищення нормативно-грошової оцінки землі, а який – після. Коли з цифрами в руках їх колеги показали, у яку «копієчку» виллється для аграріїв їх благі наміри, Григорій Калетнік спантеличено заявив, що у такому вигляді законопроект дійсно ухвалювати не можна. Втім Валерій Бевзенко все ж наполягав – щоб збільшення податку набрало чинності з 1 січня 2013 року, закон потрібно ухвалити до 1 липня.
Розуміючи, у яку халепу напередодні виборів можна устряти з такою «ініціативою», голова аграрного комітету заявив, що він відкличе свій підпис під законопроектом, якщо депутати все ж ухвалять рекомендувати його до прийняття Верховною Радою. Потім нарешті було знайдено компромісне рішення – його підказав висновок Головного науково-експертного управління ВР. Розуміючи усю сумнівність депутатської ініціативи, фахівці управління радили спершу направити законопроект для погодження уряду. На тому й порішили. Поки що невідомо, що скаже уряд, проте Міністерство аграрної політики та продовольства, у особі заступника міністра Олександра Сеня виступило категорично проти підвищення ставки фіксованого сільгоспподатку.
Згодом, правда, з'ясувалося, що хоч мова і йде про сільськогосподарський податок, аграрний комітет не є головним під час розгляду законопроекту №10500, бо зміна податків за профілем відноситься до іншого комітету Верховної Ради – з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики і саме він визначатиме, чи рекомендувати депутатам ухвалювати його, чи відхилить ще на своєму засіданні, а аграрний комітет у цьому випадку має всього лише дорадчий голос.
Так і хочеться сказати депутатам: «Панове, вивчайте матеріальну частину!». Щоб не в ході засідання виявлялося, що збільшення податку на якийсь 1 відсоток насправді забирає 55 відсотків чистого прибутку.
Наступним законопроектом, розглянутим на засіданні комітету, став урядовий проект закону «Про внесення змін до Земельного і Водного кодексів України щодо земель водного фонду», опрацьований народними депутатами до другого читання. У першому читанні Верховна Рада ухвалила цей законопроект ще 1 листопада 2011 року. Він спрямований на удосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у зв'язку з установленням меж прибережних захисних смуг. Під час опрацювання законопроекту до другого читання від депутатів надійшло 33 поправки, з них враховано 4, частково враховано 3, решта 26 – відхилено. Ніяких дискусій з приводу цього законопроекту не виникло і депутати одностайно вирішили рекомендувати Верховній Раді ухвалити його в другому читанні і в цілому.
Останнім розглянули підготовлений до другого читання законопроект №10456, внесений народними депутатами Г.Калетніком, В.Бортом, С.Терещуком,  І.Сідельником та А.Пшонкою «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (щодо регулювання закупівельних цін на молоко).
Верховна Рада ухвалила його у першому читанні 22 травня 2012 року, тому не дивно, що до другого читання депутати встигли подати всього 7 пропозицій. Вочевидь вони були слушними, бо 6 були враховані і лише 1 – відхилена. Члени комітету вирішили рекомендувати Верховній Раді ухвалити цей законопроект у другому читанні і в цілому.
Мінагрополітики погодилося з такою думкою, хоча заступник міністра Олександр Сень і зробив кілька застережень. Перше застереження стосувалося можливості запровадження мінімальної ціни на молоко, якщо воно стане об'єктом державного цільового регулювання, адже такі ціни застосовуються під час закупівлі Аграрним фондом. Що й казати – ні молоко, ні молочні продукти закуповувати для подальшої товарної інтервенції неможливо – термін придатності занадто малий. Друге застереження стосувалося термінів розрахунків за здане на переробку молоко. Оскільки закон про внутрішню торгівлю досі не ухвалений, переробники стають заручниками, бо вони є проміжною ланкою між постачальниками сировини і роздрібною торгівлею. У випадку, коли торгівельні мережі будуть затримувати розрахунки, молокозаводи вимушені будуть десь віднаходити кошти, щоб розрахуватися з постачальниками молока. Логічніше було б пов'язати торгівлю і переробку у розрахунках, проте законопроект 10456 цього не робить, вимагаючи розрахунку зі здавачами молока впродовж тижня.
Ці застереження не вплинули на депутатів. Григорій Калетнік зазначив, що запровадження мінімальних цін на молоко не передбачено його законопроектом, а є лише можливим наслідком включення молока до об'єктів цінового регулювання. Стосовно проблем молокопереробних заводів, на захист яких став Олександр Сень, голова аграрного комітету відповів як у анекдоті: «Проблеми індіанців шерифа не хвилюють». Він зазначив, що молокопереробні підприємства є цілком самостійними під час укладання договорів і повинні самі слідкувати за розрахунками з роздрібними торгівельними мережами. Відтак відносини молокопереробників з торгівлею не мають впливати на розрахунки з постачальниками сировини. На його думку, селяни, котрі здають молоко, не повинні кредитувати переробку, як це відбувається зараз, коли молокозаводи обіцяють з ними розрахуватися після початку реалізації сиру в Росії тощо.
Незважаючи на вкрай негативну оцінку експертів, 7 червня Верховна Рада ухвалила цей закон у другому читанні та в цілому. Сподіваємося, що Президент України врахує думку фахівців і застосує щодо цього закону своє право вето.
Як ми вже писали, члени Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та продовольства зверталися до уряду з проханням призупинити дію постанови №1185 від 31.10.2011 року «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів». Уряд ніяк не відреагував на звернення і вочевидь нова оцінка землі стала сумною реальністю. Лише через це розмір фіксованого сільгоспподатку зріс з 17,7 грн/га до 36 грн/га.
Запровадження таких ініціатив як подарунок «під ялинку» – головне встигнути до Нового року, а там якось буде. Тому наразі невідомо, як потрібно діяти сільгоспвиробникам з огляду на таке суттєве підвищення виплат (а всі вони вираховуються від вартості землі). Як тепер бути з орендною платою? З 1 січня нормативно-грошова оцінка землі зросла у 1,756 раза і складає близько 24 тис. грн/га. Відповідно і орендна плата при ставці у 3% з 354 грн/га зросла до 720 грн/га.
Добре, якщо у договорі оренди вказана фіксована сума, а якщо лише відсоток? Це значить, що орендна плата тепер автоматично підвищилася до 720 грн/га? І чи потрібно переукладати договори оренди через зміну ціни землі? Якщо ні, то чому орендодавці, які уклали договори раніше отримуватимуть менше за тих, хто через закінчення терміну договору буде переукладати його на нових умовах? Ніяких нормативних документів з цього приводу уряд не передбачив, ніяких роз'яснень не надав, а з часу набуття чинності постановою №1185 від 31.10.2011 р. про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів вже минуло 5 місяців.
Складається враження, що уряд нехтує думкою народних депутатів, бо так само як і прохання призупинити підвищення нормативно-грошової оцінки землі залишилося без відповіді прохання аграрного комітету до першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Миколи Безуглого надати «Порядки використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу». Оскільки прохання не подіяло, комітет своїм рішенням ухвалив офіційний запит до міністра аграрної політики щодо направлення в аграрний комітет цих документів.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"