Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

НАВЧАННЯ МАЄ ВИПЕРЕДЖАТИ РОЗВИТОК...
Хочете, щоби ваші діти втілили прадавню батьківську мрію жити краще, щоби стали щасливими та...
ПРАВО НА БЕЗВІЗ,АБО РОЗЛУЧЕННЯ З РАДЯНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ
Ніколи не думав, що скажу це, але я люблю бюрократію. Тільки бюрократію не українську, а...
«НІБУЛОН» ІНВЕСТУЄ ПОНАД 5,5 МЛРД ГРН В ІНФРАСТРУКТУРУ УКРАЇНИ
Лідер аграрного ринку сільгосппідприємство «НІБУЛОН» має намір у найближчі кілька років вкласти...
РЕГУЛЯРНІ ПАСАЖИРСЬКІ РЕЙСИ ВОДНИМ ТРАНСПОРТОМ ВІДКРИТО!
13-14 травня компанія «НІБУЛОН» запустила регулярні пасажирські перевезення за маршрутами...
ВІДРОДЖЕННЯ СУДНОБУДУВАННЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МИКОЛАЄВА!
Коли в серпні 2009-го сільгосппідприємство «НІБУЛОН» спускало на воду перші чотири несамохідні...

Наші партнери:

Чергове розГРАБЛяння земельного питання

Голова аграрного комітету Верховної Ради не перестає дивувати сільгоспвиробників плодючістю своїх законодавчих ініціатив. Не встигли вони отямитися, «наковтавшись валідолу», після пропозиції запровадити податок для сільрад, котрий у 10 разів більший, ніж податок на землю (див. «Агропрофі» №12 від 30 березня 2012 року, а також коментар О.Поліводського на стор.4 – прим. ред.), як 27 березня він виступив з черговою вкрай дискусійною ініціативою.
Відчуваючи хиткість положень про обмеження максимальної площі оренди, викладених у законопроекті про ринок земель, Григорій Калетнік разом зі своїм співавтором – Степаном Глусем вирішив підстрахуватися і запровадити норму про граничні площі оренди у вже чинному Законі України «Про оренду землі». Народні обранці пропонують внести до нього зміни і викласти частину першу статті 5 Розділу І у наступній редакції:
«Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, зареєстровані в порядку, встановленому законом, яким на підставі договору оренди належить право оренди земельної ділянки». Що це за реєстрація і у відповідності до якого закону вона буде здійснюватися, а головне – у яку суму обійдеться орендарю – невідомо. (Якщо ж мається на увазі реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, то там реєструються лише фізичні особи-підприємці. Тож виходить, що за цим законом пересічні громадяни-фізичні особи не можуть орендувати земельні ділянки? – прим. ред.)
Проте, це тільки початок. Головне ноу-хау пропонується далі: розділ І доповнити статтею 9-1 наступного змісту:
«Стаття 9-1. Обмеження щодо граничних площ оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, яка може перебувати в оренді однієї особи з урахуванням осіб, пов'язаних з нею відносинами контролю, не може перевищувати 10% площі сільськогосподарських угідь на території одного району та зареєстрованої за місцем розташування земельної ділянки.
Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренді однієї особи на території України не може перевищувати 50 тисяч гектарів».

Щоб орендар, бува, не забув відмовитися від «зайвих» гектарів, розділ VIII «Прикінцеві положення» законотворці пропонують доповнити пунктом 3 наступного змісту:
«Особи, які орендують земельні ділянки, загальна площа яких перевищує встановлені ст. 9-1 цього Закону граничні площі оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, повинні до 1 січня 2013 року привести загальну граничну площу орендованої землі у відповідність з нормами цього Закону». 
І оце чудо законотворчості у разі його схвалення набуде чинності з дня його опублікування.
Що тут можна сказати… Якщо такі зміни запровадять, Україну чекають важкі часи: чесні орендарі покинуть визнані надлишковими землі і вони просто не будуть оброблятися – озимину вже не посіє ніхто. Так само ніхто не платитиме орендну плату власникам земельних паїв, котрі раніше орендувалися. Відтепер податки на цю землю вони муситимуть платити самі. А хто не зможе – ласкаво просимо до статті 212 Кримінального кодексу, яка передбачає драконівські штрафи за несплату земельних податків («Агропрофі» також писала про це у №12 від 30.03.2012). Як після цього орендар буде дивитись людям у вічі, як пояснюватиме, що десь у Києві хтось придумав, що їх паї тепер орендувати він не має права і вони заростуть бур'яном? І як бути з розробленими вже проектами землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь?
Про те, що подібні ініціативи створюють родючий ґрунт для корупції і всякого роду зловживань годі й казати – адже будь-який чиновник зможе мички микати з сільгоспвиробника, площа орендованих земель котрого хоч на гектар більша, ніж вигадана у Києві норма. 
В Україні 490 районів. Середня площа району – 120 тис. га, в такому разі сільськогосподарські угіддя займають 86 тис. га (72%). Таким чином одне господарство може орендувати в середньому не більше 8,6 тис. га в одному районі. 
Обґрунтовуючи свій законопроект народні депутати зауважують, що наше аграрне виробництво традиційно спрямоване на середні та малі форми господарювання, а великі сільськогосподарські підприємства є чимось чужорідним на наших ґрунтах. Вони, мовляв, звичайні паразити – не сплачують податків до місцевих бюджетів, не опікуються соціальною сферою села, тощо. Ці страшилки перекочовують з одного законопроекту в інший і не мають під собою нічого, крім бажання «розкуркулити» успішного і заможного. Втім, ми це вже проходили у 1928-му, коли була винищена еліта українського селянства, котра завдяки працелюбству і підприємливості змогла розвинути аграрне виробництво і годувати не лише себе, але й країну. 
Як відомо, експерименти з розкуркулення 1928-го закінчилися голодом 1933-го. Чим закінчаться нові спроби 2012-го? Штучні обмеження розмірів сільськогосподарських угідь, котрі нині перебувають у ефективному обробітку призведуть до роздрібнення виробництва, а відтак і до втрати його ефективності. Звісно, Україна за будь-яких умов зможе забезпечити себе хлібом: навіть дрібним фермерам під силу виростити 25 млн тонн зернових, необхідних для внутрішнього споживання. Правда якість зерна буде невисокою, та це вже деталі… А от про розширення виробництва до 80 млн тонн і лідерство на світових ринках зерна доведеться забути надовго, якщо не назавжди. 
Дивно – Президент і очільник уряду розробляють у цьому напрямку програму «Зерно України», а зусилля їхнього однопартійця Калетніка можуть призвести до того, що ця програма не буде реалізованою. 
Незрозуміло, чому саме голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України із наполегливістю, вартою кращого застосування, бореться з успішними аграрними підприємствами? Невже існує «соціальне» замовлення (або «політичне», що теж вірогідно – прим. ред.) знову знищити самодостатніх товаровиробників і робити ставку на фермерів? Можна скільки завгодно кивати на європейський досвід та традиційні форми українського сільськогосподарського виробництва, проте тільки крупні підприємства не лише не потребують дотацій від держави, але й самі дотують соціальну сферу низькими цінами на продукцію сільського господарства. Звичайно, за допомогою державної «міці» їх можна знищити. Проте чи готова держава у такому разі платити ціну такого знищення – голодні бунти, колапс високоефективного сільськогосподарського виробництва, відсутність будь-яких інвестиційних перспектив галузі?
На наш погляд, намагання «поставити на місце» успішні, а від того «знахабнілі» (читай – незалежні) потужні агропідприємства має за мету підняти рейтинг влади в очах небагатого сільського електорату, по-перше; а по-друге, владі значно легше диктувати умови фермерам та утримувати їхню лояльність за мізерну державну підтримку, без якої фермерам у сучасних реаліях просто не вижити (що наочно демонструє приклад тієї ж Європи).

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: