Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ЧИ ДОВГО ТРИВАТИМЕ СОЛОДКЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦУКРОВАРІВ?
Повний текст у друкованій версії Одна із найстаріших галузей країни — цукрова, хочеться вірити,...
«СІГМА» ПРАЦЮЄ З МАРШАЛЬСЬКИМ ОПТИМІЗМОМ
Найкращим підтвердженням тому, що вітчизняна галузь свинарства продовжує стало працювати в...
НІШЕВІ КУЛЬТУРИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ БАТАТУ
Повний текст у друкованій версії Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів із Другої...
ЛЮДМИЛА АДАМЧУК: «РОЗВИТОК МОЖЛИВИЙ ЛИШЕ ЗА БАЖАННЯ ЖИТИ КРАЩЕ»
Висвітленню питання корпоративної соціальної відповідальності в агропромисловому комплексі наше...
ЖИМОЛОСТЬ — НАЙПЕРША ЛІТНЯ ЯГОДА
Повний текст у друкованій версії Продовжуємо публікацію матеріалів другої національної...

Наші партнери:

«ЩОБ НАС ПОВАЖАВ УВЕСЬ СВІТ, МИ МУСИМО СПОЧАТКУ НАВЧИТИСЯ ПОВАЖАТИ САМІ СЕБЕ»

ImageТакими словами розпочав нашу розмову по закінченні засідання постійної комісії Київської обласної ради з питань агропромислового розвитку Іван Петрович Шилов, депутат облради 5-го і 6-го скликань, голова правління – директор КП «Білоцерківхлібопродукт». На порядок денний були винесені питання забезпечення Київської області продовольчим зерном на 2011-2012 роки та про затвердження Київської обласної Програми «Зерно Київщини на 2012-2015 роки».
– Хочу, насамперед, нагадати, що продовольча безпека – це питання суто державне, адже вона гарантує захищеність життєвих інтересів людини. Це такий рівень харчового забезпечення, який гарантує соціально-економічну і політичну стабільність у суспільстві, забезпечує розвиток кожної людини і нації в цілому. Саме її рівень є визначальним в економічному розвитку держави. Отже, питання забезпечення продовольчої безпеки – стратегічне для кожної країни. І Україна – не виключення. Однак вирішувати його однобоко згори без урахування реалій на селі просто неможливо. Тож, повторюю, ми мусимо поважати себе самі і користуватися повагою світової спільноти, а для того – приймати відповідні цивілізовані закони та їх дотримуватися!
Система продовольчої безпеки повинна базуватися на національному АПК. На сьогоднішній день він здатний постійно забезпечувати населення високоякісними продуктами харчування і при цьому адекватно реагувати на кон'юнктуру продовольчого ринку; враховувати фізичну і економічну доступність необхідної кількості і асортименту продовольства для різних категорій населення і їх платоспроможність.
Київщина завжди була і залишається прикладом забезпечення продовольчої безпеки впродовж усього часу незалежності України. В нашій області завжди були самі нижчі ціни на хліб, на крупи і борошно й інші продукти харчування. У останні два роки ми отримали інтенсивний розвиток і в галузі тваринництва – мова йде про великі молочнотоварні ферми і комплекси з відгодівлі ВРХ, свино– і птахокомплекси. В області маємо досить розгалужену мережу переробних підприємств; зокрема це стосується крупів: усе, що сьогодні місто і область споживають, виробляється на Київщині. Це сталося завдяки тому, що прийшов інвестор під конкретні програми розвитку області.
Для АПК Київської області вже не є проблемою виробити якісну, наголошую, продукцію. Проблемою є те, куди її подіти. Наприклад, наше підприємство побудувало чудовий комбікормовий завод – це високотехнологічне повністю автоматизоване виробництво з голландським устаткуванням, який здатний виробляти цілу лінійку комбікормів для ВРХ, свиней, птиці, риби. Маємо власні ферми, і вони є базовими для проведення практичних іспитів щодо застосування тих чи інших технологій утримання тварин. Завдяки впровадженню інтенсивних технологій ми маємо у свинарстві європейські показники – отримуємо за 180 днів від народження товарне порося вагою 105-110 кг; несучість курей – на рівні 80-88%; надої на корову – 18-20 кг молока на добу. Однак на заваді стає диспаритет цін – протягом останнього року суттєво піднялись ціни на енергоносії, що зробило галузь тваринництва низькорентабельною.
Останнім часом, мушу констатувати, змінилася кон'юнктура ринку: на практиці минулого року пшениця поступилася кукурудзі і сої. Високу рентабельність маємо на гречці: вважаю, що гречану крупу краще за українців у світі ніхто не виробляє. Крім нашого підприємства гречку в області переробляє Сквирський КХП. У нас є перевірені часом технології, фахівці, досвід і традиції. Є свій вдячний споживач. Водночас прикро, що сьогодні ми закладаємо (це питання розглядалося 1 лютого на означеному засіданні постійної комісії облради з питань АПК – прим. ред.) в області лише 20 тис. га під посів зернобобових культур, таких як горох і гречка. Вважаю, що площі слід збільшити до 30-40 тисяч га, тим більше, що ці культури є хорошими попередниками для пшениці.
Отже, для формування продовольчої безпеки слід зважати на три фактори: спроможність або потужність господарств, допомога держави і організація контролю та ринків збуту. Як я вже казав, виростити або виготовити ту чи іншу продукцію АПК для наших господарств вже не є проблемою. Якщо говорити про державу і її роль, то вона не зовсім вірна: введення обмеження рентабельності культур і декларування цін не регулюють і не стимулюють, а навпаки – стримують розвиток переробних підприємств. Ринок повинен визначати ціну: іде перенасичення ринку – ціна спадає, якщо виникає дефіцит – у виробника продукції з'являється стимул працювати. При штучному стримуванні такого стимулу немає. І третє питання – створення ринків. Якщо сьогодні реалізатор не має 10-15% доходу, він працювати не буде. Нас же сьогодні «садять» на 7% рентабельності, у які ми мусимо вкласти усе, що нам необхідно. Однак ми не впливаємо, скажімо, на енергетику: кошти, які ми торік планували використати на розвиток виробництва, ми були змушені віддати енергетикам.
Якщо ми говоримо про продовольчу безпеку, то при насиченні внутрішнього ринку піврічним стратегічним запасом продукції, ми повинні мати можливість працювати на експорт – продавати надлишки. Наприклад, наше підприємство в серпні мало вже надлишкові запаси гречки, але ми її не експортували і втратили понад мільйон доларів. А разом з ними і закордонні ринки. В нас практично однакова експортна група товарів сільгосппродукції з росіянами і китайцями. Увесь світ змагається за зовнішні ринки. Їх дуже важко завойовувати й водночас напрочуд легко втрачати: коли з ринку пішли ми – на наше місце одразу прийшли інші. Тому для забезпечення продовольчої безпеки потрібне взаєморозуміння виробників, переробників і держави.
ImageУ Київській області немає жодних підстав для підвищення цін на основні продовольчі товари. Сільгоспвиробники вкотре добре спрацювали. Завдяки наміченим державним і обласним програмам розвитку АПК і залученню інвестицій, в області успішно функціонує потужний оптовий ринок сільгосппродукції, відкрито сучасні овочесховища, збудовано і будуються сучасні елеватори. Є наявний бізнес-проект з будівництва у Васильківському районі сучасного потужного хлібозаводу на 250 тонн на добу, щоб виникла здорова конкуренція для роботи «Київмлина» і «Київхліба», які сьогодні, по суті, є монополістами із забезпечення столиці і області хлібом. Його введення в експлуатацію буде вигідним і для сільгоспвиробників, і для споживачів: люди купуватимуть той хліб, який буде кращої якості і по прийнятній ціні.
Також хочу наголосити, що з боку держави сьогодні недооцінювати значимість агропромислового комплексу у зміцненні економіки країни просто неможливо. Адже саме він в кризові 2008-2009 роки завдяки наполегливій праці селян і переробників забезпечив продовольчу безпеку держави і спрацював на експорт, заробивши значні надходження валюти до бюджету. Якщо нарешті запрацюють розроблені у останні роки цільові програми і селянин відчуватиме справжню підтримку держави, а не долатиме бюрократичні проволочки, – від цього виграє вся країна.
У останнє десятиліття питання загравання з землею дуже шкодять агровиробникові. Сьогодні воно особливо загострилося. Усі ми чудово розуміємо, що земля – це товар. Та для всього свій час. Ми зробили дуже велику помилку, розпаювавши землю. Заохотити селян до цієї власності можна було в інший спосіб, але при цьому зберегти сільськогосподарське виробництво. Небажання більшості власників працювати на цій землі, невизначеність в питаннях термінів і умов договорів оренди й можливість їхнього розірвання в односторонньому порядку з боку власників, а також бажання продати ці паї впродовж багатьох років гальмують розвиток АПК. Інвестор не може вкладати кошти, бо не впевнений, що сьогодні-завтра його позбавлять можливості працювати на цій землі. Слід розробити і законодавчо закріпити механізм унеможливлення розкрадання землі, запобігання зміні цільового призначення землі з сільськогосподарського на несільськогосподарське. На жаль, сьогодні закони створюють люди, які вже давно відійшли від села. Тому ми маємо продемонструвати політичну активність і на виборах до наступного парламенту проголосувати за справжніх фахівців-практиків АПК. Які власною шкірою відчувають нагальні проблеми села і справді хочуть їх вирішити.

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: