Статті

«УЧИСЯ ТАК, НАЧЕБТО ТИ ЖИВЕШ ВІЧНО!»

Луганський національний аграрний університет з його навчально-науково-виробничим аграрним комплексом – унікальний за своєю сутністю освітній заклад Донбасу. У нього щаслива доля і неймовірно багаті традиції, бо заснували його і продовжують плекати донині небайдужі люди – несамовито закохані в свою землю і результати праці на ній. 11 листопада виш відзначив своє 90-річчя.
Своїм корінням створення вишу сягає далекого1826 року, коли було засновано Луганську казенну зразкову сільськогосподарську ферму, яку невдовзі, 1841 року, перетворено на учбову для Херсонської, Катеринославскої, Таврійської губерній, Земель війська Донського і Кавказу. Таких учбових ферм, що мали на меті «приготовление из молодых крестьян… опытных хозяев», було лише 6 в усій Росії. Вона мала на меті поширювати серед населення передові приклади агротехніки.
Зручне місце під будівництво сільгоспучилища як наукового закладу Донбасу на базі зразкової ферми було визначено 1911 року – поруч з дослідним полем, поблизу міста і залізниці. Однак офіційною датою створення вишу вважається 1921 рік, коли восени Донецький губернський відділ народної освіти УРСР прийняв рішення про відкриття на базі сільгоспшколи Технікуму рільництва імені К.А.Тімірязєва. У рік утворення області (1938) інститут перетворився на справжній агрономічний центр Донбасу: тут навчалося понад 500 студентів і працювало 42 викладачі. В основу його роботи було покладено вічний принцип невід'ємності теоретичного і практичного навчання. Інститут виконував роль комбінату, до якого увійшли інститут, робітфак, Донецька обласна станція овочівництва і учбово-дослідне господарство. Отримав заклад і відповідну назву – «Всенавін» (Всеукраїнський навчально-виробничій інститут).
Постановою КМУ №80 від 27.11.98 року на базі сільгоспінституту був створений Луганський державний аграрний університет. А вже 2002 року, враховуючи «загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності ЛДАУ та його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки», Указом Президента України № 178/2002 вишу надано статус Національного.
Наразі цей іменитий багатопрофільний навчальний заклад IV рівня акредитації готує агрономів, економістів, інженерів-механіків, зооінженерів, будівельників, ветеринарних лікарів, інженерів-технологів зі зберігання м'яса й м'ясопродуктів, інженерів-технологів зі зберігання, консервування й переробки молока й молокопродуктів. На сімох факультетах навчаються понад 20 тисяч студентів із 13 країн світу, які також проходять практику в Англії, Данії, Швеції, Німеччині, США. У всі часи тут незмінним залишається принцип античного світогляду: «Учися так, начебто ти живеш вічно!»
І увесь цей славний життєвий шлях ЛНАУ був би неможливий без творчого горіння чудових людей: від Гесса де Кальве, Л.Стайфера, І.Фалькнера, В.Родакова, Л.Голубєва, В.Скаржинського до їхніх нинішніх послідовників – ректора ЛНАУ Валентини Ткаченко і її колег, серед яких 85 докторів і професорів, 298 кандидатів наук, доцентів, 28 член-кореспондентів, академіків галузевих академій України.
Проте, нарівні з навчанням, найважливіше завдання колективу ЛНАУ – це формування багатогранної особистості молодої людини, її самореалізація, розкриття всіх її талантів. Саме це було і залишається запорукою високої кваліфікації випускників університету, які за теперішніх ринкових умов знаходять гідне місце в усіх галузях економіки країни, стають політиками і бізнесменами. І на все життя залишаються дітьми рідної Альма-матер з гордою назвою Луганський національний аграрний університет.
* * *
Подвійне свято – 90-річчя заснування ЛНАУ і 185-річчя створення казенної зразкової сільськогосподарської ферми – зібрало 11 листопада 2011 року студентів, викладацький колектив і випускників різних років, почесних гостей. Здавалося, що святковий настрій панував над усім Луганськом. Урочисто прикрашені будівлі і обійстя університету нагадували великий вулик під час найактивнішого збирання меду – сила-силенна усміхнених людей, музика, теплі обійми. І, зрозуміло, потому усіх зібрав разом святковий концерт з офіційними привітаннями, промовами почесних гостей, врученням подарунків, спогадами, виступами творчих колективів.
Користуючись нагодою, колектив редакції газети «Агропрофі» ще раз вітає усю численну гвардію Луганського національного аграрного університету з ювілеєм!
* * *
Напередодні ж святкування ми побували у цьому шанованому виші, зокрема на його навчально-науково-виробничому аграрному комплексі «Колос». Тому наш теперішній репортаж присвячений його будням, без яких не було б свята.
«На навчальному комплексі проходять практику студенти усіх рівнів, усіх факультетів і спеціальностей, – розпочав розповідь дорогою проректор ЛНАУ Павло Сурнін. – Виходячи з усіх спеціальностей, за якими готує фахівців наш навчальний заклад, на комплексі організований замкнений цикл, починаючи з виробництва, від засіву землі і догляду та збирання врожаю, і закінчуючи реалізацією продукції. Те саме стосується інших галузей АПК. Тобто всі теоретичні знання наші студенти закріплюють на власному досвіді: агрономи займаються питаннями рослинництва, економісти опрацьовують документацію, механіки забезпечують безперебійну роботу сільгоспмашин і механізмів, зоотехніки доглядають за тваринами, а ветеринари їх лікують, будівельники опікуються зведенням і ремонтом приміщень тощо.
Предметом особливої гордості вишу є тваринницька ферма, особливо її молочний напрямок. Тому, незважаючи на свій щільний графік, показати і розповісти про неї ректор Валентина Ткаченко вирішила сама, адже, зрештою, «відповідати за скоєне» завжди мусить керівник.

Image
Валентина ТКАЧЕНКО

Практично все життя Валентина Григорівна присвятила ЛНАУ – по закінченні Ленінградського державного університету 1974 року вона прийшла сюди викладачем і з асистента кафедри економічної теорії та маркетингу доросла до професора, доктора економічних наук, член-кореспондента Національної академії аграрних наук України, академіка Академії економічних наук України та Академії гуманітарних наук Росії, академіка Міжнародної академії науки і практики організації виробництва, отримала звання заслужений працівник народної освіти України. Посаду ректора Луганського національного аграрного університету обіймає з 1996 року.
«Зазвичай в учбових господарствах, – говорить ректор, – нові ферми перебудовуються зі старих корівників. Спочатку в нас така сама ідея була. Але потім ми вирішили збудувати новий сучасний молочний комплекс, щоб і людям, і тваринам було тут зручно і комфортно. Адже головне не в тому, щоб доїти корів. Головне – показати увесь технологічний цикл виробництва молока, як це робиться в усьому цивілізованому світі і усе активніше впроваджується в Україні».
Нове приміщення зводилося за індивідуальним проектом, аналогів якого в Україні поки немає. Він практично готовий, але для введення його в експлуатацію не вистачає 1,7 млн грн, і за рахунок власних обігових коштів вишу це зробити не вдасться. Тому освітяни дуже сподіваються на допомогу держави. Бо ці інвестиції вкладатимуться в сьогодення і в майбутнє, і повернуться тій самій державі сторицею.
На комплексі намагалися максимально врахувати і застосувати усе найкраще і найдоцільніше: від комп'ютерного обладнання і оснащення до розташування і облаштування приміщень: бойлерна, сучасна лабораторія, ветаптека, кімната огляду тварин зі станками для штучного осіменіння та операційною, душові й переодягальні та кімнати відпочинку для персоналу, навчальні аудиторії.
Максимально використали в проекті природне освітлення і природну вентиляцію. Для доярок, які лише удвох обслуговуватимуть впродовж 2,5 годин 500 корів, в доїльному залі зробили утеплену підлогу, щоб взимку в гумових чоботах у них не мерзли ноги. Сам зал на 24 корови оснащено обладнанням німецької компанії «Вестфалія Сьордж». Потраплятимуть тварини до комплексу через закритий перехід, викладений соломою, щоб максимально позбавитися бруду. І настільки ще багато впроваджено тут функціональних «хитрощів», що залишається лише дивуватися, з якою любов'ю усе це створене.
«Ми утримуємо адаптовану до нашої зони українську степову породу корів, – веде далі Валентина Григорівна, – і виробляємо молоко жирністю 4,2-4,3%. Це багатьох дивує, адже жирність молока в середньому по породі невисока – 3,78%. Продуктивність в середньому 3500 кг молока на корову, при потенційних 3800, бо ми не використовуємо ніяких біодобавок і стимуляторів – у нас виключно екологічно чисте молоко. Ми дбаємо і про людей, які споживають це молоко, і про корів, яки дають це природне молоко. Щоб це був насправді живий продукт, наші корови повинні приймати сонячні і повітряні ванни, щипати травку, мати здорову нервову систему, а не бути перегонним апаратом на 10 тисяч молока на рік і жити півтора року. Тому ми готуємо наших студентів до того, що вони працюватимуть над виробництвом екологічно чистого поживного молока, яке позитивно впливає на здоров'я людини. Бо це найважливіша складова нашого життя.
Ми маємо власні молоковози, реалізуємо населенню молоко, яке завдяки високій якості і помірній ціні користується неабияким попитом.
Наш учбовий заклад не готує юристів і журналістів, фахівців решти популярних професій. Він суто аграрний. А це одна із самих складних і відповідальних галузей. Бо ані юрист, ані журналіст, ані артист не зможе працювати, якщо він не поїсть. АПК – це стратегічна галузь, бо знищити країну можна голодом. Дякувати Богу, ми нарешті починаємо це розуміти.
Тому ми намагаємося залучати до лав нашого студентства найкращу молодь, щороку проводимо дні відкритих дверей. Починаючи з січня я їжджу, у першу чергу, по всіх сільських і районних школах. Ми знаємо стан шкіл і кількість їхніх випускників 11-х і 9-х класів, адже до нашої структури входить 7 технікумів – 3 луганських і 4 донецьких. З концертами наших творчих колективів, шість з яких носять звання народний, ми також подорожуємо теренами Донбасу. У такий спосіб ми намагаємося довести, що наш навчальний заклад готує не лише висококваліфікованого фахівця аграрного сектору, а, в першу чергу, людину. Людину, якій згодом буде довірений колектив. Людину, яка могла б грамотно формувати і керувати цим колективом, розуміти підлеглого. Тож ми прагнемо, щоб наші студенти гармонійно розвивалися і духовно, і фізично, і несли цю культуру на широкий загал. Тому щороку, випускаючи наших студентів у доросле самостійне життя, я завжди кажу: «Я щиро бажаю вам, щоб на кожному робочому місці вас так само поважали і любили, як ми поважаємо і любимо вас!»

Image
Олена САРДАРОВА, Микола ГАРЬКАВЧЕНКО, Валентина ТКАЧЕНКО і Дар'я ГРУДІНІНА на території Навчально-науково-виробничого арарного комплексу Луганського національного аграрного університету (ЛНАУ) «Колос»

Дар'я Грудініна, головний зоотехнік навчально-науково-виробничого аграрного комплексу ЛНАУ «Колос»:
– Я дуже люблю тварин, тому 2003 року я цілеспрямовано поступила до ЛНАУ. Років в 14 я твердо вирішила, що буду або зоотехніком, або ветеринарним лікарем. Я городянка, і в нашій родині ніхто ніколи не працював в сільському господарстві. Я виросла в династії шахтарів, і батьки, як могли, відмовляли мене від такого вибору, казали що це не просто важка, а надто важка праця. Тому я подала документи ще і до медичного інституту і так само поступила туди. Але усе одно вирішила, що працюватиму з тваринами. Для моєї родини це було справжнім шоком. Це справді дуже відповідальний вибір, бо людина може сказати, що у неї болить, а тварина лише мовчки дивитиметься тобі у вічі.
Я дуже хотіла працювати в нашому учгоспі, тому із своїм дипломом ветеринарного лікаря два роки тому я пішла прямо до Валентини Григорівни, дуже нервувала, але була готова переконувати її, що я з цією роботою впораюся. Однак ніяких промов мені не знадобилося. Бо вона насправді найкращий педагог і психолог. І завжди, коли у когось з нас виникають проблеми, вона знаходить час, вислуховує і допомагає. Це додає натхнення і впевненості в роботі і в житті. Ми наочно бачимо результати нашої спільної роботи – а це неабияке задоволення. Тому і мої батьки тепер поважають мій вибір.

Олена Сардарова, студенка 5 курсу факультету ветеринарної медицини ЛНАУ:
– З дитинства мріяла проводити багато часу з тваринами, мріяла бути ветеринаром. Але мої батьки-городяни наполягли, і я змушена була поступити на економічний факультет. Півроку навчання мені вистачило, щоб зрозуміти, що економіка – це не моє. Наступного року я пішла за покликанням серця і вдало склала іспити до Луганського аграрного університету. І жодного разу ще такого не було, щоб я пошкодувала про свій вибір, що пішла вчитися на ветеринара.
Мені і решті студентів, я це кажу без перебільшення, дуже подобається вчитися і працювати в нашому учгоспі, бо лише однієї теорії замало – потрібна гідна практика. Тому ми насправді вдячні нашому ректору Валентині Григорівні Ткаченко і директору навчального комплексу Миколі Геннадійовичу Гарькавченку, усім викладачам вишу.
І школярам, і всім я хочу побажати, щоб вони завжди слухалися свого серця і крокували за своєю мрією. Я сподіваюся, що моя мрія здійсниться. І я працюватиму ветеринарним лікарем з великими тваринами в якомусь господарстві, можливо, і не самому потужному. Я дуже хочу спробувати свої сили, щоб моя робота приносила позитивний результат, від якого б усім була користь.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"