Статті

ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО: ЗЕМЛЯ І ЛЮДИ

Українські виробники органічної продукції нарешті дочекалися. 21 квітня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про органічне виробництво», яким на законодавчому рівні визначено, що ж таке органічна продукція і з чим її вирощують. Наразі документ очікує на підпис Президента, і, у разі підписання, набуде чинності з 1 січня 2012 року. Закон, серед іншого, визначає принципи та методи органічного виробництва. Зокрема, заборонене використання хімічно-синтезованих речовин, виключене застосування генетично модифікованих організмів, продуктів їх переробки або продуктів, вироблених з ГМО та їх похідних.

Не дивлячись на відсутність до цього моменту законодавчого визначення, органічним виробництвом  в Україні все ж таки займаються. Розвитком органічного руху в Україні опікуються: Федерація органічного руху України, Міжнародна Громадська Асоціація учасників біовиробництва «БІОЛан Україна», Клуб органічного землеробства, Спілка учасників органічного агровиробництва «Натурпродукт» та багато інших організацій.
У 2007 році було створено перший український акредитований сертифікаційний орган «Органік стандарт», який проводить сертифікацію органічного виробництва в Україні.
Одним із зубрів українського органічного виробництва є Герой України, засновник приватного сільгосппідприємства «Агроекологія» Семен Антонець. Вже понад 30 років, як він відмовився від застосування отрутохімікатів і оранки, і понад 15 років не використовує міндобрива. Тим не менше, посушливого 2007 року, коли середня врожайність зернових і зернобобових культур по Україні становила 21,8 ц/га, Антонець спромігся отримати середню врожайність зернових у господарстві на рівні 47 ц/га. Озима пшениця дала 62 ц/га, ячмінь – 33 ц/га, а зазвичай на рівні 48 ц/га.
З 1999 року господарство у співпраці з компанією «Украгрофін» та німецькими партнерами розпочало процес сертифікації за європейськими органічними стандартами. Вже у 2001 році до ЄС була експортована перша сертифікована органічна продукція з Полтавщини.
Говорячи про органічне виробництво, слід сказати, що всі, хто його сповідують, називають цей рух скоріше філософією, оскільки охоплює цей рух не тільки процес виробництва, а й усе життя.
У філософії органічного виробництва особисто я для себе виділив два аспекти: земля і люди. Вірніше, їхнє здоров'я.

Землеробство – це значить робити землю

Image
Семен Антонець і Віктор Самородов розповідають про перспективи створення університету на базі «Агроекології»

ОскІльки цього разу відвідини «Агроекології» відбулися у вигляді прес-туру у рамках інформаційної кампанії спільного проекту Держземагентства та Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру», то основна увага була приділена земельному питанню. Зокрема, журналісти з'ясовували, яким чином органічне землеробство впливає на поліпшення стану ґрунтів.
На сьогодні, стверджують вчені, славетні українські чорноземи перетворилися на міф. Частка сільськогосподарських угідь України становить 0,8% площі сільськогосподарських земель світу. Земельний фонд України становить 60,4 млн га. З них 42,4 мільйона (або 70,3%) займають сільськогосподарські угіддя. В цілому в нашій державі розораність земель досягає 81%, а у Вінницькій, Тернопільській, Кіровоградській областях – понад 90%. Для порівняння: у США цей показник становить 19,8%, у Франції – 32,1%, у Великобританії – 29,6%, Німеччині 32,8%, у Польщі – 44,2%, Китаї – 9,6%, Росії – 7,8%, Канаді – 4,6%, Австралії – 6,1%.
При такій великій розораності земель сільськогосподарського призначення, маємо дуже небезпечний процес деградації орних земель – тобто зниження чи втрати їх продуктивності і структури. За оцінками українських учених, понад 40% сільгоспземель вже піддані деградації. Найбільш розповсюдженими її видами є втрата rрунтами гумусу та поживних елементів, переущільнення, ерозія. Наслідком всіх цих процесів стає втрата родючості української ріллі.
За умови мінімальних штрафів за скорочення родючості ґрунтів таке споживацьке ставлення до землі і надалі процвітатиме.
То яким же чином цим процесам може завадити органічне землеробство? За висловом Семена Свиридоновича Антонця, «землеробство – означає робити землю». Тобто відповідь полягає у одному з принципів органічного землеробства – принципі екологічності. У авторів цей принцип розписаний доволі змістовно, проте суть його можна передати одним з основних лікарських принципів: не зашкодь. Людина, вторгаючись у світ природи, постійно його змінює. Проте, змінюючи один чинник для досягнення максимальної вигоди для себе, ми змінюємо і інші взаємопов'язані чинники. Так, наприклад, внесення мінеральних добрив порушує річний ритм змінення кислотності ґрунту і кількість поживних речовин, що доступні рослинам. А розчини мінеральних солей пригнічують ґрунтові мікроорганізми. Чи, наприклад, вносимо засоби захисту рослин, щоб знищити шкідника, а під дію цього препарату попадають і корисні комахи, які, як раз і борються з отими шкідниками.
Все це робиться заради врожаю. Але, борючись за врожай, боремося і з власними ґрунтами і з біотою, що їх населяє.

Image
Антоніна Антонець, заступник директора приватного сільгосппідприємства

Глибока оранка призводить до того, що різко посилюється доступ кисню в глибокі шари ґрунту і гумус починає посилено мінералізуватися. Ґрунт поповнюється великою кількістю мінеральних елементів, що прискорює розвиток рослин і збільшує врожайність. Проте з часом відбувається  збіднення ґрунту внаслідок скорочення кількості гумусу через його підвищену мінералізацію. Зменшення вмісту у ґрунті гумусу призводить до його ущільнення і все в цілому до зменшення врожайності.
На поліпшення якості ґрунтів в органічному землеробстві спрямований цілий комплекс заходів. На зміну глибокій оранці приходить щонайменший обробіток ґрунту безвідвальним способом, за якого верхній шар гумусу не перегортається і зберігається волога в ґрунті.
Замість хімічних добрив в «Агроекології» використовуються сидерати – багаторічні трави й культури, багаті на азот, калій і фосфор (люцерна, еспарцет, гречка й інші). У певній фазі розвитку висіяні трави й культури впереміш із бур'янами скошуються й заробляються у ґрунт. Ще одним видом природних добрив – гноєм – господарство забезпечують тварини. В господарстві утримують 5-тисячне поголів'я ВРХ, з яких 1800 голів дійного стада. При годівлі тварин, до речі, використовують також лише чисті корми без домішок. Тут виробляють 30 тонн органічного молока на добу. Проте, за словами пана Антонця, потрапляючи на завод, воно все одно іде в «спільний котел», перемішується з молоком від інших господарств.
Як кажуть практики, органічне землеробство складніше за традиційне, оскільки тут потрібно враховувати, що потрібно не тільки людині, а й природі. Одним з таким факторів є сівозміни. При правильному їх дотриманні це не тільки вплив на відновлення родючості ґрунтів, а й контроль за бур'янами і шкідниками. Тобто з бур'янами борються не хімікати, а сама земля, а зі шкідниками – інші комахи, тобто, сама природа.
Наслідком органічного підходу стає відновлення ґрунтів.  
«Коли В.Докучаєв (вітчизняний вчений-ґрунтознавець, 1846-1903 рр. – прим. ред.) робив аналіз ґрунтів в нашій зоні, гумус становив 10-12%. Зараз в середньому по господарству землі мають 5,1% гумусу. А так по області показник у межах 2-2,6%, але є і ще гірші», – каже Семен Антонець.

Ми – те, що ми їмо

Ще один принцип філософії органічного виробництва – принцип здоров'я. Тут, здається все зрозуміло. Чим природніша продукція, тим краще. Це відмова від використання генетично модифікованих організмів, які становлять небезпеку для здоров'я людини. Навіть, якщо шкода від ГМО для здоров'я людини ще не доведена, вірним залишається прислів'я «ми – те, що ми їмо». Виходить, що опосередковано ми вживаємо у їжу міндобрива і засоби захисту рослин.
Втім, є ще один спосіб, у який органічне виробництво впливає на якість життя людей.
У ньому, на відміну від інтенсивного сільського господарства потрібно більше людей. А що таке робочі місця в сільській місцевості казати не потрібно. В господарстві Антонця працює близько 500 чоловік. При цьому оброблювана площа складає 6,5 тис. га, поголів'я у тваринництві ми вже згадували. За словами Семена Свиридоновича, за умови використання інтенсивних технологій можна було б обійтися 200 працівниками.  

Ціна питання
Органічна продукція в Україні нині позиціонується як «харчі для багатих». До речі, саме цьому із законопроекту «Про органічне виробництво» було вилучено розділ щодо фінансування заходів для переходу на органічне виробництво, тобто підтримка держави у цьому питанні була виключена.
Ціна на органічні продукти в торговельних мережах набагато вища, що вже казати про спеціальні магазини, де продають органічну продукцію. Якщо у світі органічна їжа дорожча від звичайної на 20-30%, то у нас націнка досягає 100%.
Втім, при вирощуванні органічної продукції ми виключаємо такі дорогі складники собівартості, як ЗЗР і міндобрива. Тобто, собівартість вирощування має бути меншою, або, з урахуванням додаткових витрат на зарплатню і сертифікацію, дорівнювати собівартості «звичайної» сільгосппродукції.
Чому ж тоді органічні продукти значно дорожчі, ми поцікавилися у Івана Гаврана, провідного інспектора сертифікую чого органу «Органік стандарт»:
– Затратна частина при вирощуванні органічної продукції дійсно менша. Але по валу з одиниці площі така продукція дає менше. Проте деякі культури дають на органічному виробництві навпаки більшу продуктивність. У кінцевій ціні слід враховувати ще й недостатню кількість органічного продукту на ринку і довгі ланцюжки посередників.

А ось яка відповідь на це ж запитання Євгена Милованова, голови правління Федерації органічного руху України:
– Ми говоримо зараз про українські магазини. В першу чергу ці продукти потрібно перевезти до переробного підприємства. Переробити, розфасувати, перевезти далі… На перший погляд, цей ланцюжок нічим не відрізняється від ланцюжка для звичайної продукції. Однак, кількість магазинів органічної продукції невелика, обсяги продукції також невеликий, логістика зростає в рази.
Сюди входять і затрати на рекламу, і на сертифікацію. Зростання ціни відбувається на стадії транспортування і реалізації. Щоправда, не можна виключати і бажання виробника заробити на певною мірою унікальному продукті. Найкоротший шлях боротьби з високими цінами – збільшення обсягів виробництва, збільшення кількості магазинів, обсягів реалізації і попиту.

Щодо ціни сертифікації, то ціна на цю щорічну процедуру, без якої продукція не може називатися справді органічною, за словами Івана Гаврана, вона починається від 2000 тис. грн. Максимальна ціна залежить від господарства, від його насиченості. Ціна на сертифікацію залежить від діяльності господарства. Вирощувати зерно і овочі – це зовсім різні ризики і, відповідно, різні ціни. Вартість робіт по сертифікації визначає регулюється сертифікуючим органом, оскільки він є приватною компанією.  

Чи будуть послідовники?
Чи обов'язково мати багато землі, щоб займатися органічним виробництвом? Майже усі іноземні гості дивуються розмаху площ Антонця. Для Європи господарство з органічним виробництвом – це 200-300 гектарів оброблюваної землі. Та що там, навіть на своєму городі можна займатися органічним землеробством.
Анатолій Бейгул завідувач тваринницької ферми «Агроекології» так і робить. Його сім'я використовує органічну систему землеробства у себе вдома:
– Вдома ми вирощуємо городину тільки з використанням одного добрива – гною. Жодної хімії. Від шкідників захищаємося старовинним методом – обробляємо сироваткою.
Пан Бейгул, до речі, став, як і сама «Агроекологія», одним з героїв документальної стрічки французької режисерки Колін Серро «Локальні підходи до глобальної шкоди».
У фільмі на прикладі багатьох господарств показано, до чого може призвести неправильне поводження із землею. Показаний і інший шлях – органічне землеробство, подвижників якого режисера шукала по всьому світу.
Досвід органічного землеробства треба активно пропагувати і поширювати, впевнений Семен Антонець.
«Якщо вже Верховна Рада прийняла закон, то потрібно, щоб ця наука поширювалася в інститутах, університетах», – вважає він.
Такий університет може бути створено. «Ми піднімаємо в академіїї питання створення на базі «Агроекології» разом із Семеном Свиридоновичем університету органічного землеробства, який би готував спеціалістів усіх напрямків для України. Бо це наше майбутнє, нашої землі і здоров'я нації», – зазначає доцент кафедри екології та ботаніки Полтавської державної аграрної академії Віктор Сaмoрoдoв.  
«Агроекологія» не потерпає від недостатності уваги. Нею цікавиться не тільки преса, а й українські і закордонні виробники, влада. Вже багато тисяч людей приїздили сюди за досвідом. 29 квітня господарство відвідав і міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк. Він підтвердив плани щодо створення освітнього центру на базі господарства. «Вже всі розуміють, що органічне харчування важливе для життя та здоров'я. Тому ми прийняли разом із Національною академією аграрних наук рішення про створення на базі господарства «Агроекологія» наукового закладу, котрий на прикладі розвитку м'ясного і молочного скотарства буде пропагувати органічне харчування», – заявив він. Також урядовець додав, що його відомство буде додатково вивчати питання щодо системної допомоги та стимулювання виробництва органічної продукції
Що ж, хочеться вірити!

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"