СИТУАЦІЯ НА РИНКУ ЗЕРНА В УКРАЇНІ СКЛАДНІША, НІЖ ТРАГЕДІЯ НА «ФУКУСІМІ»

Генеральний директор одного з найбільших інвесторів і виробників сільгосппродукції – компанії «НІБУЛОН», Герой України Олексій Вадатурський прокоментував ситуацію на українському зерновому ринку, перспективи форвардних закупівель, експортні мита та введення ринку землі.

- За даними Міжнародної ради по зерну (IGC), світове виробництво зерна у 2010/11 році впало на 4% до 1726 млн тонн, що на 2 млн тонн нижче від колишнього прогнозу... Чи є це перспективою для українського зерна на світовому ринку?
– Я б не вважав, що це є перспективою, оскільки Україна, як правило, коли можна вдало реалізувати зерно на світовому ринку, забороняє експорт. Змушений констатувати, що українські фермери перебувають в умовах віртуальної економіки і не мають можливості одержувати доход від того, що на світовому ринку висока ціна. На жаль, світове співтовариство вже давно викреслило Україну з реєстру надійних постачальників зерна, і світовий баланс працює без України.

- Наскільки реально повернутися на світовий ринок, і за яких умов?   
– Тепер Україна на світовому зерновому ринку не торгує. У світовій системі торгівлі потрібно, як правило, реалізовувати зерно за 2-3 місяці до періоду поставки. Заздалегідь оголошують тендери в тій чи іншій країні. Як правило, від 40 до 60% закупівель зерна проводять за тендерами. Решта – вільний ринок. Сьогодні склалася ситуація, коли з України не дозволяють вивозити кукурудзу та пшеницю і думають, що в цьому разі диктуватимуть умови світовому ринку. Такого не буде.
На сьогодні, мушу сказати, Україна вже не займає ні друге, ні третє, ні четверте місце на світовому зерновому ринку, як це було ще останніх кілька років. Сьогодні Україна посідає п'яте-шосте місця у світі з експорту сільгосппродукції. Ми втратили позиції.
Повернення на ринки споживання, як правило, завдає збитків країні, яка хоче вийти на ці ринки. Компанія-одержувач обов'язково в ціну вкладе і ризик непостачання зерна з України.

- Після прийняття Верховною Радою закону про розподіл квот на експорт на аукціоні, чи буде «НІБУЛОН» брати участь у їх одержанні?
– Хочу підкреслити, що найстрашніше сьогодні – це те, що ми – як учасники ринку і як сільгоспвиробники – не тільки не знаємо, що буде (відбуватися на ринку зерна – ред.) у новому маркетинговому році, більше того, ми не знаємо, які рішення буде прийнято найближчими днями. Це страшно не для західного світу, не для західних трейдерів, не для західних економік. Це страшно для українців, для економіки країни.
Щодо участі в аукціонах з розподілу квот, то в нас інших варіантів немає. Так, будемо брати участь. Наступне, що мене хвилює – це механізм проведення аукціонів. Його відкритість, доступність, прозорість.

- Інший механізм, яким пропонується врегулювати ринок зерна – це експортне мито. Цей варіант більш прийнятний?
– Найбільш прозорий. Це зрозуміло. Україна навчилася працювати в режимі експорту насіння соняшнику. Але, як багато механізмів, впроваджуваних в аграрному секторі, він несправедливий. Мито, яке оголошуватимуть при експорті українського зерна, автоматично буде відноситися на рахунок сільгоспвиробника. Хоча мені більше імпонує позиція Адміністрації Президента проти введення квотування, аукціонних продажів і т.д. Тому що це корупція у квадраті. І досвід попереднього розподілу квот саме наочний приклад цього.

- Чи згодні Ви працювати за умов існування експортного мита?
– Це можливо лише в нашій країні: наприкінці маркетингового року – коли стали наявними значні надлишки зерна і коли вже сплачені колосальні гроші за його зберігання – ввести експортні мита, щоб спробувати поставити на коліна потужні компанії, змусивши їх сплатити це мито. Це все одно, що серед футбольного матчу декілька разів змінити правила гри.
Я категорично проти того, щоб до кінця маркетингового року, тобто до 1 липня 2011-го, існували будь-які обмеження на експорт зернових. Кукурудза, зокрема, втрачає у якості, псується; її залишки становлять понад 2,5 млн тонн. Невдовзі буде новий урожай пшениці, надлишки якої також становлять близько 2,5 млн тонн. Ячмінь, якого накопичилося в портах у компаній-експортерів близько 500 тис. тонн, незатребуваний на внутрішньому ринку.
З урахуванням святкових днів Україна в змозі реально відвантажити на експорт до 1 липня поточного року не більше 3 млн тонн зерна. А надлишки становлять близько 5,5-6,0 млн тонн. Слід також врахувати, що на ринок буде викинуте тіньове зерно, а це, як правило, наприкінці сезону трапляється щороку, а в південних регіонах у червні почнеться збирання ячменю. Це збіжжя тиснутиме на ринок.
До того ж елеватори не встигнуть підготуватися до приймання зерна нового урожаю. Сьогодні наша компанія отримує безліч листів з елеваторів з вимогою забрати звідти наше зерно до 1 травня. У разі невиконання – елеватори будуть змушені розпорядитися цим зерном на свій розсуд, хоч це й протирічить не лише умовам договору, а й здоровому глузду.
Сьогодні (27 квітня – ред.) на нараді у віце-прем'єр-міністра Сергія Тігіпка я про це казав.
Є ще один вихід. Наразі точно відомо, які компанії позбавлені квот на пшеницю і ячмінь у січні 2011 року і яку кількість зерна вони мають. Слід задовольнити ці заявки, забезпечити вивезення цього зерна за межі України.

- Чи є економічно обґрунтованими ставки експортного мита на пшеницю і меслин – 9%, але не менше 17 євро/т; ячмінь – 14%, але не менше 23 євро/т та кукурудзу – 12%, але не менше 20 євро/т, закладені в урядовий законопроект № 8321, який прийнято Верховною Радою 21 квітня у першому читанні?
– Ні. В кінцевому випадку усі ці витрати покладатимуться на плечі сільгоспвиробників.
Я вважаю, що до 31 червня запроваджувати мито не слід. З 1 ж липня аграрний сектор повною мірою відчує, що таке експортне мито на зернові. Причому не повинно бути ніякої дискримінації щодо компаній-експортерів: ані державних, ані приватних. Усі мають бути в рівних умовах.

- Тобто існує загроза, що зараз швиденько буде ухвалено якийсь документ, який позбавить державні підприємства необхідності сплачувати експортне мито, залишивши його лише для приватників?
– Запросто. Днями на «НІБУЛОНі» побували фахівці японської компанії «Міцуі» – багатопрофільної торгово-інвестиційної корпорації, яка працює в сільському господарстві, машинобудуванні, хімічній промисловості, енергетиці тощо (див. фото праворуч – ред.). Вона активно працює на ринках країн колишнього СРСР. На їхнє переконання, ситуація, яка складалася на ринку зерна в Україні, набагато складніша, ніж трагедія через землетрус на їхній Фукусімі.

- Заступник міністра аграрної політики та продовольства Ігор Якубович нещодавно сказав, що, можливо, Ваша компанія не отримала квоти на експорт через Вашу принципову позицію, мовляв, самі відмовилися…
– Для мене це іще одна з версій з боку урядовців, чому ми не отримали квоти.
Ми справді проти квот. Проти дискримінації. Проти корупції. Проти нечесних правил гри. Ми – за відкритий бізнес і за підвищення іміджу України на зовнішньому ринку, а не за дії, які його псують. Але ми, як законослухняна компанія, одними серед перших подали усі необхідні документи для отримання квот. Наші фахівці від самого початку впродовж усього визначеного терміну перебували в холі Мінагропродполітики і Інспекції з якості сільгосппродукції. Ми бачили, як відповідальні чиновники проскакували через задні двері, залишаючи трейдерів чекати до дев'ятої години вечора на хоча б якусь новину щодо подальшої долі їхньої заявки. Тож багатьом фахівцям ринку зерна ця ніч перед Різдвом надовго запам'ятається.
Щодо моєї принциповості – так. Але виникає питання, чому я змушений звертатися до суду проти нашого рідного міністерства і інспекції з якості? Щоб відродити істину, звернути увагу Президента України Віктора Януковича і Прем'єр-міністра Миколи Азарова на протиправні дії цих державних структур. Переконаний, що ці протиправні дії творяться за їхньою спиною і аж ніяк не віддзеркалюють державні програми із забезпечення продовольчої безпеки в Україні.

- Прокоментуйте, будь ласка, заяву Міністерства агрополітики та продовольства щодо гарантування вільного експорту зерна, виробництво якого проінвестовано трейдерами.
– Давайте проаналізуємо всі заяви, які роблять усі чиновники, і, зокрема, міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк за цей маркетинговий рік. Ми побачимо, що це добрі, солодкі слова для суспільства з метою дати надію людям. Ці заяви вводять в оману аграрний сектор у цілому. Це неприпустимо. Які можуть бути сьогодні гарантії міністра? Жодних гарантій висловлювання міністра не несуть.
Тому що не міністр приймає рішення бути квотам чи не бути, бути чи не бути митам. Є для цього зовсім інші органи. На мій погляд, що це поза компетенцією міністра сьогодні робити такі заяви, тим більше ті, які не витримуються протягом року.
Щодо інвестування трейдерів в аграрний сектор я зазначу, що сьогодні ці компанії мають значні витрати зі зберігання наявних обсягів зерна, виконують кредитні зобов'язання перед банківськими установами, наповнюють фонди заробітної плати.
Друге, на чому тут потрібно наголосити. Сьогодні підприємства заповнені зерном, урожай новий приймати ми не зможемо. А виходить, кого я буду фінансувати в таких умовах, якщо на мої елеватори я не зможу прийняти зерно нового врожаю? Крім того, я ставлю запитання: за якою ціною фінансувати аграрний сектор України? Хто скаже, яка ціна на зерно буде в липні місяці? Чи буде мито в липні чи ні? Мені потрібно фінансувати аграрний сектор з урахуванням мита, чи з урахуванням вільного ринку, чи з урахуванням інших умов? Може, про це знає тільки «Хліб Інвестбуд» як компанія, яка найбільш наближена до уряду?

- Державний гравець на ринку. На сьогодні форвардні механізми з закупівлі зерна з боку держави не працюють. 27 квітня ц.р. Прем'єр-міністр Микола Азаров на розширеному засіданні Кабміну наголосив, «що досі (Аграрним фондом – прим.ред.) укладені договори на поставку лише 440,6 тис. тонн зерна майбутнього врожаю – це просто безвідповідальність». Чи це, на Вашу думку, тимчасове явище? І чи зможе держава взагалі колись працювати трейдером?
– Ми, як і решта сільгоспвиробників, отримуємо листи від державних адміністрацій з вимогами до такого-то числа укласти договір на постачання зерна нового врожаю через ТОВ «Хліб Інвестбуд». Ми і решта виробників уважно вивчили умови цих договорів і дійшли висновку, що через їх укладання можна залишитися і без грошей, і без зерна. Головна причина – відсутність в цих документах ринкових механізмів з визначення ціни за вироблене зерно, визначення його якості і гарантій виконання з боку «Хліб Інвестбуду» умов договору.
Сьогодні, не оплачуючи стовідсотково вартість зерна, вимагати фіксовано низьку ціну на збіжжя неможливо. За аналітичними даними фахівців зернового ринку, запропоновані «Хліб Інвестбудом» і Аграрним фондом ціни нижчі за собівартість продукції майбутнього врожаю. Адже вартість паливно-мастильних матеріалів, добрив, матеріально-технічне забезпечення і рівень заробітної плати суттєво збільшилися, зросли логістичні витрати. Тому сьогодні собівартість виробництва зерна зросла мінімум на 25-30 відсотків. Тож запропонована державними покупцями ціна навіть для крупних холдингів збиткова, що вже й казати про середні і малі підприємства, про фермерів.
Сьогодні державі слід думати не про те, як дешевше придбати зерно, бо це не по-державному – змушувати виробника банкрутіти, щоб який чиновник на тій різниці в ціні нажився. Для збереження справедливості і можливості малозабезпеченим верствам населення купувати продукти харчування за низькими цінами має бути адресна дотація. А сільгоспвиробник має отримувати справедливу ціну за вирощену продукцію. Це стимулюватиме виробництво. І селянин обійдеться без подачок від держави.

- Скільки становить середня врожайність зернових на філіях «НІБУЛОНУ» на момент входження до складу компанії? І через 5-6 років після цього?
– Нам не випадало брати доглянуті землі. Зазвичай нам діставалися поля, які по кілька років не обробляли. Ми 1-2 роки приводили їх до ладу, виводили бур'яни, збагачували мікроелементами і тільки потім розпочинали вирощування зернових та олійних культур.
Якщо по Україні середня врожайність 27 ц/га, то в нас 43,5 ц/га. Таким чином, якщо досягти нашої врожайністі у середньому по Україні, то ви одержите 80 млн тонн валового збору зерна. Але для цього потрібно день і ніч орати всьому колективу. А сьогодні дуже багато хто ставиться до землі як до клондайку, ніби її потрібно лише одержати і вона сама по собі буде давати врожай.
Для того, щоб вивести землю на нормальний рівень родючості, потрібно, якщо брати з технікою, близько 2 тис. доларів на 1 га для того, щоб можна було витримувати нормальні технології.

- За допомогою яких механізмів «НІБУЛОН» купує зерно в сільгоспвиробників?
– Маю вам сказати, що за 20 років роботи компанії мені доводилося навесні повністю 100% забезпечувати компанії-партнери  добривами, ПММ, ЗЗР, посівним матеріалом.
У різні періоди розвитку компанії та України ми зрозуміли, що в умовах відсутності будь-яких гарантій від держави, будь-яких гарантій від сільгоспвиробників у вигляді застави майна і т.д. – це шлях у нікуди.
Минулого року, коли ми вводили в експлуатацію елеватори, у нашої компанії була ідея, яку ми запропонували втілити в життя разом з іншими сільгоспвиробниками: вони здаватимуть нам зерно на зберігання і ми разом організовуватимемо заставні закупівлі, й кінцеву ціну за вирощене зерно вони зможуть отримати впродовж року залежно від стану світового ринку зерна, прив'язуючи ціну до Чиказької біржі.
Однак через введення квотування і подальшу невизначеність на українському ринку зерна фактично пропав маркетинговий рік, і ми не спромоглися реалізувати цю ідею.
Водночас на власному прикладі ми продемонстрували, як можна вплинути на стабілізацію цін на хлібобулочні вироби в Миколаївській та Полтавській областях, забезпечивши їх дешевим високоякісним зерном.

- Які ризики несе компанія, укладаючи форвардні контракти?
– У нас найстрашніший ризик – це політичний ризик від некваліфікованого ухвалення чиновниками рішень, які ставлять на коліна весь аграрний сектор.
Цього року, на жаль, з огляду на колосальні запаси зерна, ми не тільки припинили закупівлю, але через цю ситуацію ми не можемо фінансувати майбутній урожай. Тому що це загрожує колосальними збитками для компанії, якщо ми ще далі будемо накопичувати ресурси.

- Чи має компанія намір розвивати нові види бізнесу, скажімо, молочне тваринництво, овочівництво?
– Ми завжди готові диверсифікувати свій бізнес, у нас є такі плани. Зокрема, ми маємо намір поглибити переробку зерна. Крім того, судноплавство та вдосконалення логістики – це та сама диверсифікованість. Стосовно тваринництва я скажу так: краще, щоб у кожному селищі були невеликі комплекси, які дають людям робочі місця, а не будувати монстри, які становлять екологічну небезпеку. Таким чином, не порушується традиція українського м'яса, українських овочів.
І другий момент. Будуючи сьогодні потужний комплекс, потрібно мати колосальні гарантії в сировинній базі, що, у свою чергу, повністю залежить від запровадження ринку землі.

- Якщо буде знято мораторій на продаж сільгоспземлі з 2012 року, як Ви прогнозуєте розвиток подій на ринку?
– Я в такому випадку готовий прийняти будь-які закони щодо цього і братиму участь у діалозі з людьми, щоб чесно викупити земельні паї. Але сьогодні при такому елементарно антиринковому підході на ринку зерна, я з жахом думаю: а як же втілюватиметься в життя зняття мораторію на продаж землі? Це буде чергове стихійне лихо для аграрного сектору України. Галузь може відкинути на десятиліття назад за валовим збором зернових та олійних культур.
Я далекий від думки, що після зняття мораторію відбудеться зростання виробництва. Сьогодні в цьому питанні дуже багато є плутанини. Сьогодні потрібно провести референдум, як правильно це зробити, виробити правила, підвести законодавчу базу, і я тоді підтримаю Президента в прагненні зняття мораторію на продаж землі.
Я навіть більше скажу: необдумані дії в цьому плані можуть призвести до того, що зерно буде імпортуватися. В останні десятиліття такі приклади були.