Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

НАВЧАННЯ МАЄ ВИПЕРЕДЖАТИ РОЗВИТОК...
Хочете, щоби ваші діти втілили прадавню батьківську мрію жити краще, щоби стали щасливими та...
ПРАВО НА БЕЗВІЗ,АБО РОЗЛУЧЕННЯ З РАДЯНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ
Ніколи не думав, що скажу це, але я люблю бюрократію. Тільки бюрократію не українську, а...
«НІБУЛОН» ІНВЕСТУЄ ПОНАД 5,5 МЛРД ГРН В ІНФРАСТРУКТУРУ УКРАЇНИ
Лідер аграрного ринку сільгосппідприємство «НІБУЛОН» має намір у найближчі кілька років вкласти...
РЕГУЛЯРНІ ПАСАЖИРСЬКІ РЕЙСИ ВОДНИМ ТРАНСПОРТОМ ВІДКРИТО!
13-14 травня компанія «НІБУЛОН» запустила регулярні пасажирські перевезення за маршрутами...
ВІДРОДЖЕННЯ СУДНОБУДУВАННЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МИКОЛАЄВА!
Коли в серпні 2009-го сільгосппідприємство «НІБУЛОН» спускало на воду перші чотири несамохідні...

Наші партнери:

БРАЗИЛЬСЬКІ ФОРВАРДИ НА УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІ

І знову – «за Бразилію». Останнім часом український аграрний бомонд поглинув якийсь бразильський карнавал. Принаймні, таке складається враження: усі причетні до регулювання ринку зерна в Україні наперебій посилаються на досвід цієї далекої яскравої країни.
Так, 20 квітня у Києві відбувся «круглий стіл» на тему «Кредитування сільськогосподарських виробників під заставу майбутнього урожаю: досвід Бразилії та перспективи запровадження в Україні». Тема актуальна, тим більше, що наразі влада намагається примусити трейдерів фінансувати агровиробництво.

Розпочав захід президент Української зернової асоціації Володимир Клименко. Він пояснив присутнім такий інтерес до Бразилії з боку українських аграріїв. Нещодавно українська делегація побувала в цій країні з тим, щоб вивчити досвід країни у аграрній галузі. За словами доповідача, як з'ясувалося, навіть ЄБРР рекомендує втілювати бразильський досвід у країнах пострадянського простору.

Що ж то за досвід?
Про певні аспекти бразильської системи господарювання ми вже писали в попередніх числах «Агропрофі» (див. №13, 14). Одним з аспектів цієї системи є аграрні розписки.
Зокрема, за словами доповідача, система аграрних розписок у Бразилії допомогла країні вийти на лідируючі позиції у аграрному секторі.
Почалося все це 1994 року, коли 80% фінансування аграрного сектору брала на себе держава. Але щороку дорожчали основні ресурси, тож це вимагало від держави все більшого вкладання коштів. Насамкінець дійшло до того, що коштів вимагалося все більше, а врожайність і продуктивність взагалі стояла на тому ж рівні.
Керівництво країни було змушене вдатися до певних заходів, які б дозволили зняти навантаження на державний бюджет з тим, щоб новостворена система фінансувала аграрний сектор. Таку систему винайшли – нею стала система аграрних розписок. Аграрій є емітентом цих паперів. Так, скажімо, фермеру потрібні кошти. Тож він оформляє аграрну розписку – своєрідне зобов'язання, згідно з якою він має віддати певну частину свого врожаю за отримані ним кошти. Будь-яка юридична чи фізична особа може купити цю розписку.
Наразі в Бразилії фермери отримують кошти з трьох джерел: 30% – власні кошти, 30% – кошти в кредит від банків, інше – від новоствореної системи.
«Аграрні розписки емітуються мільйонами штук. Фактично всі, хто купив ці аграрні розписки, – є інвестори. Саме тому вдається щороку залучати до агросектору країни близько 20 млрд доларів», – зазначив пан Клименко.
Аграрні розписки випускаються двох видів: товарні і фінансові. Тобто інвестор може отримати свої кошти назад або товаром, або грошима.
Дещо уточнив попередню доповідь експерт аграрного ринку Олександр Митченок.
За його словами, аграрні розписки, або CPR, передбачають отримання сільгоспвиробником матеріальних ресурсів або засобів виробництва і поставку ним у майбутньому сільгосппродукції. У документі зазначаються чіткі критерії якості продукції, дата і місце поставки продукції.
Важливим пунктом аграрної розписки є те, що її емітент не може трактувати на свою користь непередбачувані або непереборні обставини. Тобто, якщо агровиробник підписався під цим документом, то навіть якщо його врожай пошкоджено природними умовами, він усе одно має виконати свої зобов'язання – вони будуть реструктуризовані, пролонговані тощо. (Цікаво, у разі запровадження в Україні таких розписок, чи будуть дії влади вважатися непереборними обставинами? – прим.ред.).
Зазначені документи у Бразилії є дійсно цінними паперами і торгуються на біржі.
Від початку були запроваджені саме товарні аграрні розписки, проте згодом з'явилися і фінансові. До цього призвело зокрема те, що постачальнику засобів виробництва, наприклад, міндобрив, не завжди було зручно мати справу з агропродукцією. Тож з 2004 року з'явилися фінансові аграрні розписки, за якими агровиробник зобов'язується повернути кошти в певний проміжок часу. Такі розписки передбачають або поточну ціну продукції, або ціну на продукцію за датою розрахунку за розпискою.
Для поширення операцій з аграрними розписками в Бразилії запровадили кілька стимулюючих факторів. Зокрема, операції з цінними паперами звільнили від податку на фінансові операції, а у випадку придбання фізичною особою – від податку на прибуток фізичної особи.
Основними покупцями CPR сьогодні в Бразилії виступають постачальники засобів виробництва, експортери сільськогосподарської продукції, переробні підприємства, банки і інвестиційні фонди.
Знову наголосивши на недостатності фінансування аграрного сектора, доповідач зазначив,  що головними ініціаторами запровадження такої системи повинні виступати виробники і оператори аграрного ринку.
За інформацією директора Інституту розвитку аграрних ринків й консультанта ЄБРР Віктора Андрієвського, яку він озвучив наприкінці березня, при МінАПП на початку квітня вже мала бути сформована робоча група з впровадженням цього інструменту в Україні.
Керівник представництва БАСФ в Україні Катерина Агафошина розповіла про досвід і нюанси роботи компанії з цим інструментом. Одним з цікавих моментів є те, що форма розписки в Бразилії майже довільна. Закон прописує лише обов'язкові реквізити, щодо іншого «то це може бути документ як на одній, так і на п'яти сторінках».
Також цікавий момент контролю фермера щодо наявності і якості його врожаю. Додатковим контролем впродовж вирощування займається сама компанія. «Компанія відправляє команду технологів тричі протягом вирощування врожаю. До нових клієнтів можемо приїжджати і частіше, а до старих і надійних партнерів можемо взагалі не приїжджати», – наголосила доповідачка.
* * *
ДопитливІ журналісти, намагаючить оволодіти «темою», звернулись до учасників круглого столу ще із низкою запитань.

- Хто і які гарантії надає щодо виконання зобов'язань за аграрною розпискою?
Володимир Клименко: – Зрозуміло, що коли ціна йде вгору, бажання у фермера виконувати свої зобов'язання зникає. Коли ж, навпаки – вниз, то бажання зникає у трейдера. Справа в тому, що все їхнє просте законодавство – лише кілька законів, що розроблені під цю систему – дійшло до того, що в кожної зі сторін немає жодного бажання порушити свої зобов'язання.
Законодавство настільки жорстке і настільки жорсткі покарання, що за ці роки вони дисциплінували всіх учасників ринку.
Загалом систему в цілому можна назвати швейцарським годинником, де кожний гвинтик працює на своєму місці, – настільки злагоджено вона працює.
Якщо трапляється «непорозуміння», то перше, що рекомендується – домовитися, друге – повернути гроші, третє, якщо попереднє не спрацювало – вступає в дію виконавча система.
До речі, правочин проходить за місцем перебування обвинувачуваного. Тож, як правило, місцеві судді намагаються захистити фермера. Але, не дивлячись на це, всі розуміють, що потрібно повертати гроші. Культура взаємовідносин склалася настільки, що якщо людина по аграрним розпискам не розрахується, то вона розуміє, що з нею ніхто більше справ не матиме. Це стосується і фермера, і трейдера.
Олександр Митченок: – Державний банк Бразилії, який по-суті був ініціатором запровадження системи CPR, у багатьох випадках виступав фінансовим поручителем виконання зобов'язань сільгоспвиробниками. Тобто він давав постачальнику фінансів або засобів виробництва фінансові гарантії того, що сільгоспвиробник виконає свої зобов'язання.

- Тобто, у нас може все впиратися у відсутність ділової культури. І як її можна втілити на рівні держави?
Володимир Клименко: – Я так думаю, що Україні доведеться пройти цим шляхом. Тому що в державному бюджеті немає коштів. Сьогодні, щоб нормально займатися зерновиробництвом, потрібно вкладати 100 млрд грн в весняну, осінню посівні. Вкладається ж лише 50-60 млрд грн, звідси маємо відповідні результати. Тож, сподіваюся, держава колись дійде до цього.

***

Як бачимо, інструмент, по-суті, дуже простий і прозорий. А от наша держава поки що – ні...

Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: