Поштова адреса: 01135.  Київ-135, а/с 79. 
  Контактний телефон:  +38(044)227-93-55
  E-mail: info@agroprofi.com.ua 
             Передплатний індекс: 98990


Книги:

Топ переглядів за місяць:

ДЕНЬ ВИРОБНИКІВ БОБОВИХ, АБО СВЯТО ЕКОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА У ТЕПЛИКУ
Цьогоріч уже традиційний День поля у фермерському господарстві Олексія Дона в Теплику на...
«НІБУЛОН» ДОЛУЧИВСЯ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ МЕРЕЖІ ДОБРОЧЕСНОСТІ
Відповідна Декларація про створення Всеукраїнської мережі доброчесності була підписана...
СПЕКА НАС НЕ СПИНИТЬ, АБО ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КЛІМАТЕ МІЙ
Дивне цього року літо: то холод, то спека. Та і вчені вперто твердять — клімат планети невпинно...
ШВЕЙЦАРСЬКЕ СЕРЦЕ В ДАРУНОК УКРАЇНІ
Герой України Олексій Вадатурський визнаний достойним послідовником легендарного швейцарця ...
СМУГАСТИЙ РЕЙС
Перше за багато років вантажене сучасне несамохідне судно з кавунами дісталося до столичної...

Наші партнери:

РАДНИКИ В АНТИДЕМПІНГОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ

Законодавство України, як і законодавство багатьох інших держав, передбачає проведення трьох видів торговельних розслідувань проти імпорту товарів іноземного виробництва: антидемпінгові, спеціальні та антисубсидійні. За їхніми результатами можуть бути застосовані, відповідно, антидемпінгові, спеціальні або компенсаційні заходи. Антидемпінгові й компенсаційні заходи застосовуються у вигляді мита, а спеціальні заходи – у вигляді мита або квот.
В УкраЇнІ торговельні розслідування проводяться Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі (далі – Комісія), Міністерством економіки України (далі – Міністерство) і Державною митною службою. Найбільш застосовними в Україні й за кордоном є саме антидемпінгові заходи. 

Квазісудова адміністративна процедура? 
АнтидемпІнгове розслідування ініціюється національним виробником товару щодо демпінгового імпорту аналогічного товару іноземного виробництва, який заподіює шкоду національному виробникові. Для застосування антидемпінгових заходів необхідно довести наявність факту демпінгу й одночасно – факт шкоди, заподіяної національному товаровиробникові.
Для визначення факту демпінгу Міністерство підраховує демпінгову маржу – різницю між нормальною вартістю товару (як правило, ціна товару в країні походження) і експортною ціною. 
Для встановлення факту шкоди досліджуються як обсяги демпінгового імпорту та вплив демпінгового імпорту на ціни аналогічних товарів на внутрішньому ринку, так і подальший вплив такого імпорту на вітчизняних виробників аналогічних товарів. Для визначення впливу демпінгового імпорту вивчається стан відповідної галузі національного виробництва, що включає оцінку всіх дотичних до справи економічних факторів і показників. Факт шкоди може встановлюватися також у формі загрози заподіяння шкоди. 
Учасниками антидемпінгового розслідування є національний товаровиробник (або виробники) – заявник, іноземні товаровиробники та експортери, які по суті є відповідачами у справі. Учасниками справи можуть також бути асоціації виробників, як національних, так і іноземних. Дуже часто в розслідування вступають компетентні органі країни іноземного виробника, наприклад, посольство такої держави в Україні, безпосередньо уряд іноземної держави або уповноважений орган такої держави (скажімо, орган, відповідальний за заходи торговельного захисту). 

Дипломати та економісти 
АнтидемпІнговий процес – це «сплав» права, економіки та дипломатії. Насамперед, зупинімося на роботі дипломатів та економістів у процесі розслідування. 
Застосування антидемпінгових заходів і навіть сам факт початку антидемпінгового розслідування проти товарів з іншої держави одразу впливає на двосторонні торговельні відносини між цими державами. Переговори – це в більшості випадків найкращий спосіб розв'язати будь-який спір, і антидемпінгове розслідування не є винятком. Варто акцентувати увагу на тому, що такий діалог між дипломатами є одним із засобів захисту, передбачених законодавством. Як згадувалося вище, компетентні органи країни, проти виробників якої було ініційовано розслідування, можуть вступати у справу як учасники розслідування. Таким чином, вони можуть користуватися всіма привілеями, передбаченими таким статусом, наприклад брати участь у публічних слуханнях, консультаціях з протилежною стороною або з компетентними органами в Україні.
При читанні Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (Закон) або Угоди по застосуванню Статті VI ГАТТ 1994 року (так звана Антидемпінгова угода в рамках СОТ) перше, що впадає в око, – це достатність економічної термінології. Чого тільки вартий показник «прибутки реалізації продукції» у статті 10 Закону, який вивчається для визначення факту шкоди. Якщо ви попросите економіста пояснити значення цього терміну, він спробує, щонайменше, перефразувати його в «прибутки від реалізації продукції». При практичному застосуванні цієї норми Закону, порівнюючи її з аналогічним положенням Антидемпінгової угоди, доходимо висновку, що на відрізку «...фактичного і потенційного зниження обсягів продажу, прибутків виробництва продукції, частки на ринку, продуктивності...» пропущена кома між словами «прибутків» і «виробництва продукції». Так, в Антидемпінговій угоді передбачено аналогічну норму, і мовою оригіналу цей перелік звучить так: «...actual and potential decline in sales, profits, output, market share, productivity...». 
Це лише підтверджує значимість економічної складової антидемпінгового розслідування, правильного тлумачення термінів і підтверджує необхідність професійної допомоги економістів сторонам розслідування. Допомога економістів очевидна як при підрахунку демпінгової маржі, так і при визначенні факту шкоди. І тут важливо залучити як фахівців підприємства, котрі щодня працюють з товаром, що є об'єктом розслідування, так і фахівців у міжнародних економічних відносинах і міжнародній торгівлі.

Правова допомога 
АнтидемпІнговий процес, на нашу думку, є квазісудовою адміністративною процедурою, для якої характерний принцип змагальності. Фактично в розслідуванні беруть участь позивач (заявник) і відповідачі (іноземні виробники та експортери). Для ефективного захисту інтересів у процесі антидемпінгового розслідування підприємству необхідна побудова стратегії захисту, розробка юридичної аргументації позиції, знання особливостей розслідування, передбачених національним та міжнародним законодавством, і особливостей їх застосування на практиці з найбільшою вигодою для учасника розслідування. Тому зацікавлені сторони розслідування, зокрема, виробники та їх асоціації, залучають до розслідування юристів. Юридичні консультанти виступають сполучною ланкою між економістами, дипломатами, виробником, асоціаціями й безпосередньо юристами.
У більшості випадків саме юристи ведуть кореспонденцію, виступають на слуханнях і беруть участь у консультаціях від імені виробника. Для антидемпінгового розслідування характерна подача значної кількості великих за обсягом документів, які найчастіше неможливо підготувати без кваліфікованої допомоги юристів. Особливістю підготовки документів у процесі антидемпінгового розслідування є й той факт, що багато документів готуються у двох версіях: конфіденційній та неконфіденційній. Це пояснюється тим, що для проведення належного розслідування запитується конфіденційна інформація підприємства, яка надається тільки Міністерству, а для інших сторін розслідування готується неконфіденційне резюме. Резюме має бути досить докладним для легкого розуміння суті інформації, наданої конфіденційно, з поясненнями підстав конфіденційності інформації. Після вступу України в СОТ Міністерство особливо уважно ставиться до правильного оформлення неконфіденційного резюме. 
Починається антидемпінгова процедура шляхом подання скарги національного товаровиробника, вимоги до змісту якої чітко передбачені Законом, і за результатами розгляду якої приймається рішення: починати розслідування чи ні. У першій половині розслідування національні та іноземні товаровиробники отримують від Міністерства запитальник – основний документ у процедурі розслідування, в якому Міністерство, з метою одержання доказів, ставить компаніям-учасницям детальні питання, що стосуються такого: підприємства, товару, даних про продажі, собівартості товару, виробництва, фінансового стану компанії тощо. 
Як правило, у процесі вивчення відповідей на запитальник Міністерство направляє сторонам додаткові запити стосовно інформації, що міститься у відповідях. Якщо юрист представляє іноземного виробника, робота над запитальником ускладнюється необхідністю перекладу більших обсягів інформації у стислий термін, оскільки інформація надається Міністерству лише українською мовою або з відповідним перекладом українською.
Окремо варто згадати документи, що подаються за результатами проведення слухань і консультацій. Згідно з Законом, інформація, надана на слуханнях або консультаціях в усній формі, має бути подана до Міністерства в письмовій формі, в іншому випадку така інформація не враховується під час розслідування. На практиці в інформацію, що подається за результатами слухань, також включаються відповіді на запитання, поставлені протилежною стороною під час слухань, часто з більш розгорнутою аргументацією. Сторони розслідування також можуть прокоментувати інформацію один одного, подану в письмовій формі за результатами слухань.
Крім названих вище ключових документів, у процесі розслідування юристи учасників розгляду подають різного роду коментарі. Наприклад, коментарі про початок розслідування звичайно подаються протягом перших двох місяців розслідування, а коментар щодо проекту звіту Міністерства про результати розслідування – наприкінці. Також протягом одного року розслідування (відповідно до ч.10 ст.13 Закону строк проведення розслідування не повинен перевищувати одного року, у виняткових випадках може бути продовжений до 18 місяців) виникає необхідність підготовки запитів і відповідей процесуального характеру. Поряд із документами, характерними саме для антидемпінгового розслідування й передбаченими відповідним законодавством, юристам не варто забувати про такі документи, як адвокатський запит і клопотання про проведення експертизи, що можуть бути використані як інструменти одержання доказів на користь свого довірителя. 
Юридична допомога може знадобитися й після закінчення антидемпінгового розслідування, наприклад у разі оскарження рішення Комісії в адміністративному суді. Однак судовий розгляд може тривати значно довше самого розслідування. На нашу думку, такі дії судових органів є порушенням ст.13 Антидемпінгової угоди, яка передбачає, що кожен член СОТ, чиє національне законодавство містить положення про антидемпінгові заходи, зобов'язаний забезпечити відповідні судові, арбітражні або адміністративні процедури для швидкого перегляду рішень за результатами антидемпінгового розслідування. 
Наш досвід участі в антидемпінгових розслідуваннях показує, що без допомоги юристів учасники розслідування демонструють повну безпорадність, що може обернутися негативними наслідками. На практиці по допомогу юристів більше звертаються іноземні виробники, експортери, а також їхні асоціації, аніж, на жаль, національні товаровиробники, що позначається на ефективності проведення розслідування.

Антидемпінгові розслідування у сфері АПК
Пшениця. У вересні 2002 року в США Комісія з торгівлі пшеницею Північної Дакоти (the North Dakota Wheat Commission), Комісія з торгівлі твердими сортами пшениці (the Durum Growers Trade Action Committee) та Асоціація виробників твердих сортів пшениці США (the U.S. Durum Growers Association) звернулися до Комерційного департаменту та Комісії з міжнародної торгівлі зі скаргою щодо реалізації пшениці (дуруму та склоподібної червоноземної озимої пшениці) з Канади за заниженими цінами, чим і була зумовлена шкода національному товаровиробникові. За результатами антидемпінгового розслідування було встановлено факт демпінгу, що завдає значної шкоди національному товаровиробнику. Це зумовило накладення мита, проте лише щодо імпорту склоподібної червоноземної озимої пшениці, з травня 2003 року по жовтень 2005 року. Попереднє антидемпінгове мито становило 6,12%, а остаточне – 8,87%. Проте в жовтні 2003 року компетентні органи США переглянули розмір остаточного мита, зменшивши його на 0,01%.
Вартий уваги той факт, що одночасно зазначені Заявники звернулися з заявою про порушення антисубсидиційного розслідування, за результатами якого також було застосовано заходи торговельного захисту: накладено компенсаційне мито у розмірі 5,29% на імпорт склоподібної червоноземної озимої пшениці.
Томати. 28 березня 2001 року в США виробники тепличних томатів звернулися з заявою про порушення антидемпінгового розслідування у зв'язку з тим, що тепличні томати експортувалися з Канади до США за суттєво заниженою ціною, чим і було завдано значної шкоди національним товаровиробникам. Окрім того, обсяги демпінгового імпорту зросли на 121% з 1999 року по 2000 рік, що стало основною причиною банкрутства виробників томатів у США в 2000 році. 
У жовтні 2001 року були застосовані попередні заходи, а за результатами проведеного розслідування – остаточне антидемпінгове мито у розмірі від 1,53 до 18,1% (залежно від виробника).
У відповідь у вересні 2001 року Альянс торгівців томатами Канади (the Canadian Tomato Trade Alliance), як асоціація виробників тепличних томатів, звернувся з заявою до свого уряду з приводу порушення антидемпінгового розслідування щодо імпорту тепличних томатів з США. Зазначене є яскравим проявом дії у відповідь, у зв'язку з чим міжнародна спільнота назвала відносини між США та Канадою томатною війною. За добу до усних слухань заявники відкликали скаргу, що і стало підставою для закриття Канадою антидемпінгового розслідування щодо томатів походженням із США. 
Мед. У 2000 році в США Асоціація виробників меду (the American Honey Producers Association) звернулася до Комерційного департаменту з заявою про порушення антидемпінгового розслідування щодо імпорту меду з Аргентини, яка посідає друге місце за обсягами експорту меду, та Китаю, що є найбільшим експортером зазначеного продукту. США є найбільшим споживачем меду у світі та посідає другу позицію з виробництва меду у світовому обсязі. 
4 жовтня 2001 року було встановлено попереднє мито у розмірі від 49,93 до 60,67% щодо меду походженням з Аргентини та від 36,98 до 183,8% щодо меду походженням з Китаю. Остаточні ж заходи було застосовано у вигляді мита в розмірі від 32,6 до 60,7% для виробників з Аргентини та від 25,9 до 183,8% для виробників з Китаю.
Перед тим у 1994 році Американська асоціація бджолярів (the American Beekeeping Federation) та Американська асоціація виробників меду (the American Honey Producers Association) вже зверталася з подібною заявою щодо імпорту меду з Китаю. Попередня демпінгова маржа була визначена на рівні від 128 до 157%. З метою врегулювання зазначених відносин у 1995 році строком на 5 років було укладено Угоду між США та Китаєм, відповідно до якої продаж меду здійснювався за встановленою в угоді ціною. Вважаємо, що завершення дії Угоди у 2000 році й стало основною підставою для порушення нового антидемпінгового розслідування. 
Водночас, заявники також звернулися із заявою про порушення антисубсидиційного розслідування щодо імпорту меду походженням з Аргентини, за результатами якого було накладено компенсаційне мито. 
Бавовняне масло для виготовлення маргарину. Щодо розслідувань, оприлюднених нещодавно, то 5 липня 2010 року Центр міжнародної торгівлі продуктами сільського господарства (CITA) від імені національних товаровиробників молочної продукції Індії звернувся зі скаргою про припинення демпінгового імпорту бавовняного масла з Нової Зеландії. Зараз розслідування перебуває на початковій стадії і протягом 40 днів з моменту оголошення про порушення розслідування зацікавлені сторони вправі надавати письмові коментарі щодо обставин та фактів, які мають відношення до справи. 
Солодкий перець. Компетентний орган державної влади Канади за заявою Об'єднання овочівників міста Онтаріо (Ontario Greenhouse Vegetable Growers) ухвалив попереднє рішення щодо наявності факту демпінгу солодкого перцю з Данії. 
Підставою для порушення розслідування стало зростання імпорту солодкого перцю на 30% з 2008 року по 2009 рік, чим і було завдано значної шкоди національному товаровиробникові, та зменшення ціни до $2,74 у 2009 році з $3,14 у 2008 році за кг продукту.
22 червня 2010 року Трибунал з міжнародної торгівлі Канади (the Canadian International Trade Tribunal) розпочав антидемпінгове розслідування, що триватиме 120 днів. 

Приклад спеціального розслідування у АПК
Сухе молоко. У квітні 2001 року Міністерство економіки та міжнародної торгівлі Єгипту (the Egyption Ministry of Economy and Foreign Trade) вирішило питання щодо застосовування заходів торговельного захисту стосовно імпорту сухого молока з метою захисту галузі національного виробництва. Єгипет імпортував зазначений товар з таких країн, як США, Франція, Данія, Австрія, Німеччина, Голландія, Бельгія, Іспанія тощо.
У серпні 2000 року національні виробники звернулися до Міністерства із заявою про порушення спеціального розслідування щодо імпорту сухого молока. За результатами попереднього розгляду встановлено факт різкого зростання імпорту сухого молока (на 89%) у період з 1999-го по 2000 рік, чим і було завдано серйозної шкоди, та прийнято рішення про застосування заходів у вигляді накладення попереднього мита у розмірі 45%, яке застосовувалося з вересня 2000-го протягом 200 днів.
12 квітня 2001 року за результатами розслідування уряд прийняв рішення про застосування остаточних заходів терміном на 3 роки щодо всіх країн-експортерів. Мито встановлювалося в обсязі 15%, 7% та 3% для кожного року відповідно.

Коментарі:
АНТИДЕМПІНГ ТА СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО: ПРОТЕКЦІОНІЗМ ПІД ІНШОЮ НАЗВОЮ
Рейчел МЕТТЬЮС, юрист МЮФ «БАЙТЕН БУРКХАРДТ»:
– Лібералізація сільського господарства є ключовим чинником торгових переговорів СОТ сьогодення. Проте, незважаючи на переговори щодо зниження та скасування субсидій і квот на сільськогосподарське виробництво, багато країн усе частіше вдаються до антидемпінгових заходів, створюючи нові перешкоди на шляху до лібералізації. Згідно зі статистикою СОТ, у період між 1995 і 2003 роками було зафіксовано 85 випадків антидемпінгових процедур, ініційованих в сільськогосподарському секторі; 45 з них походять із Північної Америки. Нещодавно Європейський Союз наклав антидемпінгове мито на імпорт мандаринів, полуниці та солодкої кукурудзи. Правомірність такого дещо сумнівного в ефективності використання антидемпінгового інструменту є темою політичних дискусій.
З практичної точки зору, застосування антидемпінгових правил щодо сільськогосподарської продукції також не уникло критики. Сільськогосподарське виробництво давно адаптувалося до унікального характеру його торгових операцій, а антидемпінговий інструмент – ще ні. Продукція сільського господарства є товаром сезонним і таким, що швидко псується, на врожайність впливає погода, а консервовані продукти виробляються з надлишком. Ці фактори мають високу змінність і, звичайно, вони впливають на ціноутворення.
Для антидемпінгового розслідування це означає, що встановлення факту демпінгу має враховувати сезонні коливання, несприятливі сезонні умови та схильність до зіпсуття. Там, де статус ринкової економіки не застосовується або не був наданий, через ці чинники неможливо визначити країну, що була б достатньо схожою для її використання як країни-аналога. Антидемпінговий інструмент є дещо негнучким у цьому сенсі. Механізм оцінки шкоди та її зв'язку з імпортом за чинним законодавством також не можуть адекватно передбачити вплив лібералізації агропромислового ринку.
Коментарі на перегляд антидемпінгових заходів та тимчасове їх призупинення ще раз ілюструють непридатність їх застосування до сільськогосподарських товарів. Нестача, спричинена поганими врожаями, призводить до труднощів у задоволенні попиту і це лише посилюється антидемпінговими заходами. Навіть якби в інтересах споживача було б призупинити антидемпінгове мито протягом сезону, тривалість процедур з призупинення чи перегляду санкцій роблять таке призупинення неможливим. 
Досвід показав, що вжиття спеціальних заходів щодо імпорту, а не антидемпінгових санкцій, здебільшого краще захищає місцеве сільськогосподарське виробництво, забезпечуючи можливість швидшого відновлення після різкого зростання імпорту за демпінговими цінами. Квотоподібний характер спеціальних заходів уможливлює їх добре функціонування, навіть у сезони низької врожайності. Проте, незважаючи на таку слушність, спеціальні заходи не так часто застосовують і вони часто-густо вразливі до політичної ситуації.
Більше того, спеціальні заходи щодо імпорту сільськогосподарської продукції є, можливо, навіть контр-поступовішими для ключових багатосторонніх цілей світової торгівлі, ніж антидемпінгові заходи.

ОГЛЯД ЄВРОПЕЙСЬКОГО АНТИДЕМПІНГОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Сергій Бенедисюк, юрист PricewaterhouseCoopers в Україні:

– Європейський ринок традиційно є омріяною метою для збуту своїх товарів, у тому числі й сільгосппродукції, для багатьох українських виробників. Високі вимоги до якості сільгосппродукції, що постачається, не впливають на привабливість цього ринку у зв'язку з високими купівельними цінами та зростаючою купівельною спроможністю. 
Разом з тим, не варто забувати, що країни Євросоюзу, як і більшість розвинених країн світу, з особливою дбайливістю ставляться до національних агровиробників. Також варто пам'ятати, що ЄС (знову ж таки, як і більшість країн з розвинутою економікою), усе частіше застосовує антидемпінгові заходи для захисту національного товаровиробника. 
Варто наголосити, що обсяг антидемпінгових розслідувань і випадки застосування відповідних заходів до сільгосппродукції відносно невеликий, щонайменше порівняно з такими «класичними» у цьому аспекті об'єктами, як металопродукція та текстильні товари. Також імпорт української аграрної продукції в Євросоюз у історичній ретроспективі в зоні ризику не перебуває. 
Разом з тим, не варто недооцінювати ризик потенційного застосування таких заходів. Невисокий рівень антидемпінгових розслідувань щодо сільгосппродукції деякою мірою пов'язується з високими національними тарифами на її імпорт, які, однак, мають тенденцію до зниження. Більше того, останнім часом у Євросоюзі існує тенденція до підвищення кількості антидемпінгових розслідувань в агросекторі. Також важливим фактором є посилення захисту національного виробника в умовах кризи, і, як наслідок, поширене застосування антидемпінгових механізмів захисту, які в деяких випадках набувають протекціоністського характеру. 
Правову базу Європейського Союзу щодо боротьби з демпінгом можна умовно поділити на кілька основних розділів. 
Загальні підстави для єдиної економічної політики, у тому числі щодо захисту торгівлі Єврозони від демпінгу, сформовані ще в Римському договорі про створення Європейського економічного співтовариства. Також основні положення щодо демпінгу та боротьби з ним зафіксовано в базових документах СОТ з цього питання. 
Так, статтею VI Генеральної угоди СОТ з тарифів і торгівлі встановлено основні принципи захисту від демпінгу. Положення зазначеної статті розвинуто в Угоді про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яку на даний момент вважають основним «антидемпінговим» документом СОТ. У цьому документі визначено основні поняття, пов'язані з демпінгом (зокрема, поняття демпінгу, національної промисловості, шкоди, яку заподіє демпінг національному товаровиробнику і т.п.). Крім цього, у цій Угоді було зазначено основні принципи проведення антидемпінгових розслідувань, застосування тимчасових заходів щодо захисту від демпінгу на період проведення розслідування, а також стягнення антидемпінгових мит. 
Антидемпінгове законодавство ЄС гармонізовано із зазначеними Угодами СОТ та відповідає принципам і основним правилам, сформованим у них, деталізуючи такі правила та встановлюючи процедури їхнього застосування. На сьогодні основним актом Євросоюзу, спрямованим на боротьбу з демпінгом, є Постанова Ради ЄС «Про захист від демпінгового імпорту з держав, які не є членами Європейського Співтовариства». Ця Постанова детально регламентує механізм визначення нормальної (тобто не демпінгової) ціни товарів, експортованих у європейські країни, з урахуванням оцінки різних елементів ціни, механізм визначення істотності шкоди, яку спричинив демпінговий імпорт виробникам країн ЄС, процедуру розгляду справи про демпінг, починаючи з ініціювання антидемпінгового розслідування та закінчуючи застосуванням антидемпінгових заходів, а також визначає засоби, спрямовані на боротьбу з обходженням таких антидемпінгових заходів.
Пов'язані з демпінгом питання також регулюються митним законодавством Європейського союзу (передусім Митним кодексом ЄС), оскільки сфера митного регулювання включає низку аспектів, які так чи так стосуються питань демпінгу, таких як визначення країни походження товарів, митної зони тощо. 
Також хотілося б звернути увагу на деякі аспекти практики застосування антидемпінгового законодавства ЄС. Нині таке законодавство вважається одним з найдосконаліших і є відправною точкою для розробки власного антидемпінгового законодавства багатьма країнами, що розвиваються, включаючи Україну. 
Однак антидемпінгове законодавство Євросоюзу, як і практика його застосування, аж ніяк не спрямовані на захист інтересів імпортерів. Зокрема, щодо цього хотілося б виділити наступні аспекти правил Євросоюзу: 
– Занадто широке застосування положень про конфіденційність не завжди дає можливість підприємствам-імпортерам ознайомитися із заявами про порушення антидемпінгових розслідувань; 
– Недостатня прозорість самого розслідування; 
– Стислі терміни, протягом яких можна надати заперечення обвинуваченням в демпінгу; 
– Можливість введення неадекватних тимчасових заходів захисту від демпінгу; 
– Велика кількість нечітких оціночних понять у законодавстві дає підґрунтя для певного волюнтаризму в ухваленні рішення щодо наявності або відсутності демпінгу.
Відповідно, у більшості випадків розслідування закінчуються застосуванням антидемпінгових заходів. 
Тому хотілося б ще раз нагадати, що в умовах економічної кризи та зростаючої конкуренції залучається дедалі більше механізмів для захисту національного виробника на державному рівні. Антидемпінгові заходи є досить ефективним легітимним засобом для боротьби з імпортом з країн, що розвиваються, продукція яких є відносно дешевою, і вітчизняним агровиробникам не варто ігнорувати ризик застосування таких заходів.

УГОДИ СОТ ТА ПРАКТИКА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В АНТИДЕМПІНГОВИХ РОЗСЛІДУВАННЯХ В УКРАЇНІ
Наталія МИКОЛЬСЬКА, старший юрист, Анжела МАХІНОВА, юрист ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»:

– Вступаючи до СОТ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» Україна приєдналася до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі та згідно зі ст. 12 цієї угоди – до багатосторонніх торговельних угод, у тому числі ГАТТ 1994 та Угоди про застосування статті VI ГАТТ 1994, що регулюють порядок проведення антидемпінгових розслідувань.
А отже, відповідно до Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України» угоди СОТ стали частиною національного законодавства і повинні застосовуватися, у тому числі під час проведення антидемпінгових розслідувань, у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо ж зазначені угоди передбачають інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила таких угод.
Окремо слід наголосити, що до уваги слід брати не лише угоди СОТ, а й їх тлумачення, здійснюване групами з вирішення спорів та Апеляційним органом. Зрозуміло, що практично не можливо врегулювати детально всі істотні аспекти проведення антидемпінгових розслідувань безпосередньо в ГАТТ 1994 та Угоді про застосування статті VI ГАТТ 1994. А тому цілком закономірно, що існуючі «прогалини» (наприклад, детальні правила коригування нормальної вартості й експортної ціни; їх порівняння для розрахунку демпінгової маржі, у тому числі застосування практики обнуління («zeroing»), виключення продажів, що здійснюються за ціною нижче собівартості; принципів та доказів доведення наявності шкоди; аналізу інших факторів, що, окрім демпінгового імпорту, заподіюють шкоду тощо) заповнюються шляхом тлумачення угод СОТ системою вирішення спорів у межах СОТ, що прямо передбачено Домовленістю про правила та процедури, що регулюють вирішення спорів. 
Такий підхід неодноразово прямо підтверджувався Апеляційним органом, наприклад, у справах Японія – Алкогольні напої ІІ, США – Креветки. Більш того, зазначений підхід безпосередньо підтверджується практикою країн-членів СОТ. Так, прийняті звіти груп з вирішення спорів та Апеляційного органу часто цитуються сторонами на підтримку своїх правових аргументів у процесі вирішення спорів, на них посилаються у подальших спорах групи з вирішення спорів та Апеляційний орган. Окрім цього, при прийнятті чи зміні національного законодавства, що стосується питань міжнародної торгівлі, члени СОТ, як правило, беруть до уваги правове тлумачення угод СОТ, що міститься у прийнятих звітах груп з вирішення спорів та Апеляційного органу.
Саме врахування практики СОТ, що міститься у звітах груп з вирішення спорів та Апеляційного органу, дає змогу забезпечити дотримання двох основних принципів системи міжнародної торгівлі, що діє в межах СОТ, а саме: стабільності та передбачуваності регулювання міжнародної торгівлі, а також прозорість самої процедури.
З огляду на зазначене вище, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі та Міністерство економіки України, відповідальні за проведення антидемпінгових розслідувань, зобов'язані враховувати не лише національне законодавство, а й відповідні угоди СОТ: ГАТТ 1994 та Угоду про застосування статті VI ГАТТ 1994, а також практику їх застосування, що міститься в звітах груп з вирішення спорів та Апеляційного органу. 
Разом з тим, як показує наша практика участі у розслідуваннях після вступу до СОТ, якщо положення угод СОТ враховуються Міністерством економіки України та Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, то практиці їх тлумачення наразі вказані органи не приділяють достатньої уваги або взагалі вона ігнорується. Тому для ефективного захисту своїх прав зацікавленим сторонам, які беруть участь у розслідуваннях, слід обґрунтовувати свою позицію шляхом посилання на відповідні звіти груп з вирішення спорів і Апеляційного органу та вимагати від Міністерства економіки України та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі їх урахування.

ДЕРЖАВНІ СУБСИДІЇ В АПК УКРАЇНИ В УМОВАХ СОТ
Віктор ДОВГАНЬ, керівний партнер МЮФ «ДІ Енд Ді Лоєрс»:

– Система угод СОТ закладає багатосторонні правила міжнародної торгівлі, згідно з якими країни-члени СОТ можуть здійснювати торговельні відносини між собою за умов чесної конкуренції. Регулювання політики державного субсидування в межах СОТ здійснюється через те, що субсидії створюють для їх реципієнтів необґрунтовані конкурентні переваги та спотворюють конкуренцію. Норми та правила СОТ у системі міжнародної торгівлі зобов'язують країни зменшувати обсяги субсидування для обмеження недобросовісної конкуренції на міжнародних ринках.  
У міжнародній торгівлі субсидування розглядається як форма втручання держави в діяльність підприємств та ринку, яка використовується з метою підтримки окремих видів економічної діяльності.
Разом з тим, існує багато прикладів, коли надання субсидій є суспільно виправданим, оскільки воно сприяє зростанню національного добробуту.
Спеціальні норми щодо надання субсидій для аграрного сектору в межах СОТ регулюються Угодою про сільське господарство. Загалом вимоги СОТ щодо субсидування сільського господарства обмежують використання різних видів субсидій менш суворо порівняно з нормами субсидування інших секторів. Однак члени СОТ обговорюють питання наближення умов надання субсидій в аграрному секторі та промисловості.
Заходи щодо державної підтримки сільського господарства в межах СОТ умовно поділені на три групи, або розкладені по різнокольорових скриньках: «зеленій», «блакитній» і «жовтій».
До «зеленої» скриньки належать заходи, не спрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, отже, не порушують принципів справедливої конкуренції. Держава має право фінансувати заходи «зеленої скриньки» в будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету. Є два основних критерії, яким мають відповідати ці заходи:
– підтримка повинна надаватися через урядові бюджетні програми, а не за кошти споживачів;
– наслідком підтримки не повинно бути надання цінової підтримки виробникам.
Державні витрати в межах «зеленої скриньки» можуть здійснюватись у таких напрямах:
– наукові дослідження, підготовка та підвищення кваліфікаційних кадрів, інформаційно-консультаційне обслуговування;
– ветеринарні та фітосанітарні заходи, контроль безпеки продуктів харчування;
– сприяння збуту сільгосппродукції, у тому числі збирання, обробка та поширення ринкової інформації;
– удосконалення інфраструктури за винятком операційних витрат на її утримання;
– утримання стратегічних продовольчих запасів, внутрішня продовольча допомога;
– забезпечення гарантованого доходу сільгоспвиробникам, удосконалення землекористування тощо;
– підтримка доходів виробників, не пов'язана з видом і обсягом виробництва;
– сприяння структурній перебудові сільгоспвиробництва;
– охорона навколишнього середовища;
– програми регіонального розвитку.
Немає також заперечень проти бюджетного фінансування заходів «блакитної скриньки», оскільки вони спрямовані на обмеження перевиробництва. 
До «жовтої скриньки» належать заходи внутрішньої підтримки, що справляють викривлюючий вплив на торгівлю і виробництво:
– дотації на продукцію тваринництва та рослинництва;
– дотації на племінне тваринництво;
– дотації на елітне насінництво;
– дотації на комбікорми;
– компенсація частини витрат на міндобрива та ЗЗР;
– компенсація частини витрат на енергоресурси;
– цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільгосппродукцію;
– надання виробнику товарів і послуг за цінами, нижчими за ринкові;
– закупівля у виробника товарів за цінами, що перевищують ринкові;
– пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів;
– пільги на транспортування сільгосппродукції;
– витрати лізингового фонду та деякі інші.
Стосовно заходів «жовтої скриньки» держави беруть зобов'язання зі скорочення бюджетного фінансування. Під час визначення умов вступу до Світової організації торгівлі розраховується показник сукупного виміру підтримки (СВП) як щорічна сума всіх видів державної підтримки, на котрі поширюються зобов'язання зі скорочення. Протягом шестирічного перехідного періоду СВП необхідно скоротити на 20% (Довгань В.М. Право Світової організації торгівлі Вступ України до СОТ / В.М. Довгань. – К.: КНТ, 2009. – 448 с.).
Узгодження з країнами – членами Робочої групи дозволених обсягів державної підтримки сільського господарства заходами «жовтої скриньки» були найбільш проблемним питанням переговорів щодо вступу України до СОТ. 
Проте Україна досягла домовленості із СОТ щодо відсутності зобов'язання зі скорочення внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов'язання не перевищувати домовлений річний сукупний вимір підтримки. Щорічний СВП, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати для України 3 млрд 43 млн грн. При цьому можливості надання підтримки не обмежуються цим показником. Додатково Україна може щороку витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства та до 5% від річної вартості по кожному окремому продукту. 
Як і всі країни – члени СОТ, Україна не має обмежень на «зелені» програми внутрішньої підтримки сільського господарства, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство. Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може бути збільшено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, – на видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими (http:// www.me.gov.ua/ control/uk/publish/article?art_id= 139215&cat_id= 38231).
Україна також зберегла право застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників шляхом акумуляції.
Таким чином, Україна має можливість ефективно субсидувати сільське господарство в межах бюджетних програм, спрямованих, зокрема, на розвиток тваринництва, рослинництва, здешевлення вартості кредитів, формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом. Домовлений рівень державної підтримки сільського господарства надає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в сучасних умовах.

АНАЛОГІЧНІ ТОВАРИ І ТРЕЙДЕРИ В АНТИДЕМПІНГОВИХ РОЗСЛІДУВАННЯХ
Олег МАЛЬСЬКИЙ, партнер МЮГ «AstapovLawyers»:

– Надзвичайно важливим аспектом антидемпінгового розслідування, як і будь-якого іншого торговельного розслідування, є аналогічність товару. При імпорті в Україну товару необхідно до кінця зрозуміти, чи є цей товар аналогічним іншому товару чи ні, адже від цього залежить, чи конкурують вони між собою взагалі. 
Наприклад, в одній із справ, в яких ми беремо участь, виникає питання, чи конкурують частини курятини, наприклад, ніжки та грудинки, з цілою куркою. Адже деякі споживачі полюбляють так зване біле куряче м'ясо, тобто грудинку, інші надають перевагу ніжкам, або їх частинам (так зване сіре куряче м'ясо), а хтось споживає цілу курку. Основні питання полягають у тому, чи один споживач у цих товарів чи ні, чи є на цьому ринку конкуренція, і чи ці товари є аналогічними.
На жаль, на сьогодні більшість українських виробників, які подають відповідні заяви в Міністерство економіки, так само, як і саме Мінекономіки, частково не оцінюють інтерпретацію цього поняття через практику СОТ, яка була розроблена через участь у спорах багатьох сторін протягом досить тривалого періоду часу. 
Українські органи і суди використовують власне право СОТ, угоди, тексти угод, але не заглядають на крок далі. Адже коли заявник подає прохання розпочати антидемпінгове розслідування, як правило, він зазначає імпортні коди, коди УКТ ЗЕД, які часто не відображають повністю усіх характеристик товару. Тому в ці коди можуть потрапити певні товари, які не повинні застосовуватися в цьому розслідуванні або абсолютно не конкурують з аналогічними національними товарами. 
Іншим важливим нюансом антидемпінгових розслідувань в агросекторі є використання трейдерів, які фактично не є виробниками товару, а займаються лише його закупівлею, доставкою, розмитненням та розповсюдженням. На багатьох ринках виробники займаються лише виробництвом і не займаються торгівлею. При такій кон'юнктурі ринку будь-які аспекти цінової політики трейдера при продажу товару в Україну залишаються на ньому. Тобто виробник може фактично не знати, за яку ціну його товар був проданий на території України. Це має надзвичайно велике значення, оскільки при встановленні демпінгової маржі фактично відбувається порівняння між ціною на внутрішньому ринку виробника з експортною ціною. Якщо виробник не знає встановлену трейдером ціну при ввезенні товару в Україну, можливі дуже суттєві відмінності в розрахунках антидемпінгової маржі. 
У такому разі рекомендацією є залучення по можливості власне трейдерів та отримання від них відповідної інформації у процесі антидемпінгового розслідування. Оскільки без їх участі результат такого розслідування може бути абсолютно непропорційним до вини чи участі, або ціноутворення самим виробником.

NB! Юридичні фірми, які консультують підприємства АПК:

 Image
 Image
 Image
 Image
 Image
 Image
 Image

 Image


+38 044 331-04-85
+38 044 272-06-85 

 Image
 
Стати Агропрофі просто! Лише за кілька кліків!

Події:

Ціни на зернові: