ІЧНЯНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ СВІТ

Ічнянський завод сухого молока і масла, наче материнське молоко, останні двадцять років у буквальному сенсі живить Ічнянський район – випускає високоякісну молочну продукцію, відродив сільське господарство і торгівлю, соціально-культурну сферу, забезпечив понад тисячу робочих місць. Він, по суті, є однією з візитних карток Чернігівщини, адже постачає своєю маслопродукцію вітчизняним кондитерським гігантам, широко експортує сухе молоко й зернові культури, удосконалює технології, шукає нових форм господарювання.

Віктор КИЯНОВСЬКИЙ, голова правління ВАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла» (праворуч), та Ігор АНДРУСЕНКО, директор заводу

Сорок п'ять – золотий вік для людини, коли поєднуються досвід і зваженість, певна життєва мудрість і невгасима енергія рухатися вперед. Тож це стартова площадка для нових звершень. Саме стільки 1 серпня виповнюється Ічнянському заводу, з якого починалися сьогоднішні ВАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла» і загалом уся група компаній «Молочний світ».
Отже, в Ічні – молочній сировинній зоні – 1965 року було зведено типове переробне підприємство з проектною потужністю виробництва 2,5 т сухого молока, замінника сухого молока (ЗСМ) і масла за зміну. В Україні аналогічних підприємств було побудовано п'ять. Ічнянський завод завдяки поступовому процесу реконструкції і повного переоснащення, які тривають і по сьогодні, увосьмеро збільшив свої потужності. Усе це стало можливим завдяки роботі згуртованої команди фахівців підприємства на чолі з ініціатором і впроваджувачем усіх цих докорінних змін, головою правління ВАТ – Віктором Кияновським. У його трудовій книжці лише одне місце роботи – Ічнянський завод сухого молока і масла, і кілька записів щодо просування по службі. Віктор прийшов на підприємство бухгалтером у 1975 році по закінченні Полтавського технікуму м'ясо-молочної промисловості. Поступово рухаючись службовими сходинками, засвоював тонкощі кожної з них, і у свої неповні 27 років з посади головного бухгалтера виріс до директора заводу. 
Відтоді і розпочався постійний процес удосконалення наявних потужностей і можливостей підприємства паралельно з пошуком нових методів і форм господарювання. – Починаючи з 1980-го року ми інтенсивно займаємося реконструкцією, переобладнанням, – розповідає Віктор Павлович. – Дякувати Богу, у 1989 році ми встигли зробити газифікацію, причому протягли дві гілки газопроводу довжиною 2,5 км – побутову для населення і виробничу. Тепер на такі витрати ми б не спромоглися, а відтак маємо непогані результати ефективності роботи. 
Однак, за словами нашого співрозмовника, якщо на рубежі 1990-х модернізацію робили через надлишок молока, яким завод, можна сказати, просто захлинався. Завдяки модернізації у 1990 році завод переробив рекордну кількість молока – 52 тис. тонн. Вже після впровадження так званих «реформ на селі» стикнулися з іншими проблемами – колгоспи почали вирізати поголів'я ВРХ, через що попит на ЗСМ зник, натомість з'явився страшенний дефіцит молочної сировини. Відтак підприємству довелося шукати нових форм господарювання, боротися за постачальника і споживача. 
Бути керівником – велика відповідальність. А успішним керівником, коли довкола все змінюється, причому не в кращий бік, – і поготів. 

Заступник голови правління ВАТ з аграрних питань Микола ХАРЧЕНКО та головний зоотехнік ТОВ «Крупичпільське» Галина ОЛЕШКО

– Пасувати перед труднощами ми не звикли, – веде далі Віктор Павлович. Тому, ретельно усе обрахувавши, у 1991 році ми з трудовим колективом вирішили ризикнути: вийти з об'єднання «Чернігівмолпром» і взяти підприємство в оренду. Результати виявилися непоганими. Потім через рік, з прийняттям закону про приватизацію державних підприємств, ми створили відкрите акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока і масла», співвласниками якого стали усі працівники, пенсіонери та постачальники молочної сировини. 
За наявних умов довелося змінити спеціалізацію – перейти на виробництво сухого знежиреного і цільного молока. Сільгоспвиробників ми почали підтримувати паливно-мастильними матеріалами, кормами, кредитуванням. Ми були одними з перших в області, хто почав серйозно працювати над постачанням молока від приватного сектору. Ми створили мережу приймальних пунктів, обладнали їх холодильними установками, закупили молоковози. Сьогодні автопарк налічує близько 100 машин, з яких 70 молоковозів. Щоб заохотити селян, ми почали надавати їм безвідсоткову позику на два роки для придбання корів, і цю практику продовжуємо й досі. Також у селах створені пункти зі штучного осіменіння тварин. Увесь цей згаданий комплекс робіт дозволяє гарантувати якість молока. Наразі в нас працює близько 80 пунктів збору молока на підвідні Чернігівської і Сумської областей, з яких 30 укомплектовані холодильним обладнанням. 
Невеликий за потужністю Срібнянський молокозавод до групи компаній приєднали у 2004 році. Він наразі працює як підприємство первинної переробки – це приймання молока, охолодження і відвантаження. 
Крім того, ВАТ має такі приймальні комплекси, у одній половині яких розміщено приймальне відділення з лабораторією, а у другій – магазин. Здавач молока може одразу придбати необхідні продукти в рахунок зданого молока. На підприємстві також вирішили проблему забезпечення сільських мешканців товарами повсякденного вжитку, організувавши власну торговельну систему. Для реалізацій продукції, у першу чергу власного виробництва, було створено Торговий дім «Браво». Свою продукцію підприємство випускає під торговою маркою «Молочний світ», тож має й торговий дім з однойменною назвою.
– Ми знаємо, що сухе молоко користується неабияким попитом на зовнішньому ринку, – продовжує розповідь голова правління. – Завдяки усій попередньо проведеній роботі продукція підприємства стала не лише якісною, а й конкурентноздатною. Наше виробництво атестоване, впроваджена і діє система управління якості ISO 9001-2001 та системи управління безпечністю харчових продуктів HACCP та ДСТУ 4161 2003. Ми гордимося тим, що сьогодні нашим сухим знежиреним молоком і сухим цільним харчуються понад 30 країн світу, у тому числі Нідерланди, Данія, Польща, Болгарія, Росія, Казахстан, Японія, країни Близького Сходу, Азії і Африки. Однак в нас є іще торговий дім – це і «Зерно-Трейд», через які досить успішно експортуємо і зернову групу. Адже вже понад сім років у своєму складі ми маємо достойне агровиробництво. 
Історія «занурення в землю» проста і сьогодні здається навіть характерною. Однак невелика кількість переробних підприємств у важкі економічні часи наважувалася на такі кроки. Сільгосппідприємства продовжували занепадати, водночас виробляти молочну продукцію високої якості можливо лише з високоякісною сировини, яку здатні забезпечити лише молочнотоварні ферми. 
– Ми не були ініціаторами роботи на селі. Нас запрошували слабенькі господарства, які на той час доїли 1300-1500 літрів молока на корову і отримували врожаї на рівні 15-16 ц/га зернових, – констатує Віктор Павлович. – У 2003 році першим ми приєднали сільгосппідприємство «Надія», яке мало близько 2 тис. га ріллі і вже нанівець знищило тваринництво. 
Потому приєдналися інші господарства Ічнянського району – «Крупичпільське», «Берегиня», «Хлібороб» та «Ічнянське». Зараз у групи компаній в оренді перебуває близько 12,5 тис. га землі. За роботу агросектору відповідає заступник голови правління ВАТ Микола Харченко. Він охоче розповідав про кожне з підприємств, і по всьому відчувалося, що він неабияк вболіває за свою справу. Отже, сільгосппідприємства здійнялися на ноги. Успішно вирощують, в основному, зернову групу – це кукурудза, пшениця, ячмінь, а також ріпак і кормову групу. Урожайність зернових перевищує 40 ц/га, щодо кукурудзи, то на зерно на окремих полях збирають близько 100 центнерів з гектара. 
У виробництві застосовують сучасні агротехнології, висівають сільгоспкультури передових світових компаній. Сільгосппідприємства «Надія» та «Ічнянське» мають статус насіннєвих господарств. Основу парку сільгоспмашин становить іноземна техніка. 
Наразі загальне племінне поголів'я ВРХ української червоно-рябої породи налічує 3200 особин, з яких 1100 корів. Збалансоване харчування забезпечують власні комбікормові цехи і комбікормовий завод. Виробництво молока в цілому по господарствах становить 4500 літрів на корову, а, наприклад, у «Крупичпільському» – доять понад 5000 і поточного року планують вийти на показник 5600. Усе це, впевнений Микола Харченко, завдяки натхненій і копіткій роботі головного зоотехніка господарства Галини Олешко. 
Нині сировина в переробку на Ічнянський завод на 55% надходить від сільгосппідприємств, з яких понад 10% – молоко власного виробництва. У подальшому цей показник збільшуватимуть, адже зараз повним ходом йде робота по створенню власної сучасної молочнотоварної ферми.
– Сьогодні наш завод, – говорить директор підприємства Ігор Андрусенко, – основне виробниче підприємство групи компаній. Він здатен прийняти і переробити близько 220 тонн молока на добу, у тому числі близько 200 тонн для переробки на суху молочну продукцію. Власне вона, а це сухе цільне й сухе знежирене молоко (близько 25 т. на добу) та масло вершкове (8-10 т. на добу), є основою нашого виробництва. Також ми виготовляємо цілу лінійку смачної продукції з незбираного молока. 
Ічнянський завод постійно приймає участь у профільних виставках, конкурсах, рейтингах і отримує за свою продукцію цілком заслужені нагороди. Так, 2000 року отримали Диплом міжнародного відкритого рейтингу популярності і якості «Золота фортуна», виходили переможцями всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України» у 2006, 2008, 2009 роках. Завдяки гарантовано високій якості і прийнятній ціні продукція ВАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла» добре відома і в районі, і в області, і в Україні та за її межами.