В УКРАЇНІ МОЖНА РОБИТИ ПРИВАБЛИВИЙ АГРАРНИЙ БІЗНЕС

Що представляє собою АПК України сьогодні і які його перспективи. Чи може Україна нагодувати світ? Як підвищити конкурентоспроможність українського аграрного сектору? І чи справді в Україні бізнес і влада є партнерами. Такі основні питання протягом трьох днів на цьому тижні обговорювали в Києві представники потужного іноземного і вітчизняного бізнесу та української влади.
Так, 16-18 березня 2010 року відбувся Другий щорічний міжнародний форум «Агробізнес в Україні», організатором якого є Інститут Адама Сміта (Adam Smith CONFERENCES) з Великобританії за підтримки ВГО «Українська Аграрна Конфедерація», Американської торгівельної палати в Україні (АСС), Асоціації «Укроліяпром», НАЦУ «Укрцукор», а також за участі Міністерства аграрної політики України. 
Якщо торік учасники цього заходу під впливом фінансово-економічної кризи більше говорили про проблеми вітчизняного аграрного сектору, то цьогоріч вони намагалися переконати одне одного і усю світову спільноту у тому, що в Україні можна і слід робити хороший бізнес в сільськогосподарській галузі.
Кількість представників серйозного бізнесу цього року була суттєво більшою. На форум прибули 150 учасників з 10 країн світу, зокрема США, Росії, Австрії, Казахстану. Вочевидь, далися взнаки непогані економічні показники українського агропромислового комплексу на тлі загальносвітової фінансової кризи та спричиненого нею глобального спаду економіки.
Форум було розпочато одноденним майстер-класом «Виклик лідерства. Управління змінами, або як досягти успіху у нових економічних умовах». Визнаний у світі експерт з питань управління і організаційних змін Шохам Адізес (США) розповідав про сучасні концепції створення стійких компаній, які швидко розвиваються, а також наголошував на помилках, яких слід уникати, щоб обігнати конкурентів. Йшлося про природу і приборкання конфліктів, організаційну трансформацію підприємств, стилі управління і безгосподарність, функції менеджменту – як він безпосередньо працює. Стисло кажучи, на прикладах конкретних іноземних компаній розглядалися секрети їхнього успіху.
* * *
Вітчизняні ж інвестори і представники влади та профільних організацій ділилися своїми здобутками протягом другого і третього дня. Українські бізнесмени на прикладі власних компаній ділилися досвідом щодо втілення багатомільйонних інвестиційних проектів в різних галузях агропромислового виробництва, ділилися досягненнями і намагалися уберегти присутніх від можливих помилок, з якими промовцям довелося боротися в ході реалізації цих проектів. Цікавим виявився досвід генерального директора і засновника «Астарта холдинг» Віктора Іванчика, генерального директора «Ландком Інтернешнл» Віталія Скоцика, директора з розвитку «Дакор Агро Холдинг» Михайла Корилкевича. Було що розповісти і представникам міжнародного бізнесу, зокрема почули про роботу «Крафт Фудз», «Нестле» та інших.
* * *
Через перше засідання нового Кабміну, яке відбувалось того ж дня, міністр аграрної політики Микола Присяжнюк не зміг бути присутнім на заході, тому державне відомство 17 березня представляв заступник міністра Сергій Мельник.
Він запевнив, що нова влада визначила аграрний сектор як пріоритетний, і робитиме усе для того, щоб вітчизняний АПК був інвестиційно привабливим і працював ритмічно.
З наведених промовцем даних випливає, що нині вітчизняний АПК формує 17-18% ВВП держави; це 9-10% зведеного бюджету України. «У товарній структурі експорту останніми роками частка сільгосппродукції суттєво зросла: в Україні виробляється майже 1,8% світових обсягів зерна, понад 20% насіння соняшнику і соняшникової олії, близько 6% цукрових буряків. Ми отримали 46 млн тонн зерна, які дозволяють визначити експортний потенціал в межах 20-21 млн тонн. Вирощені понад 6 млн тонн соняшнику дають змогу говорити, що Україна і надалі займатиме перше місце у світі з експорту соняшникової олії».
За словами С.Мельника, наразі через специфічні погодно-кліматичні умови, які востаннє спостерігалися 1980 року – затяжна весна, значна кількість опадів, снігу, – ми на жаль, вдвічі відстаємо по посіву і підживленню від термінів минулого року.
«У нас за програмою «Зерно України» й у програмi соцiально-економiчного розвитку закладено показник виробництва у поточному році 48 млн тонн зерна. Ця цифра прогнозна, якої ми хотiли б досягти, – сказав він. – Для цього створено певні умови. Під урожай 2010 року посіяно майже на 200 тис. га більше, ніж торік. Також ми на 100% забезпеченi кондиційним насiнням, і у разі необхідності це дасть можливість збалансувати посіви, щоб мати не менше 15,6 млн га зернових культур і отримати визначені 48 млн тонн зерна».
Щодо фінансового забезпечення країни, то тільки від експорту продукції АПК у 2009 році до держбюджету надійшло $ 4,6 млрд. За оцінками ФАО, Україна буде суттєво впливати на продовольчий баланс у світі через свій потужний аграрний потенціал. Відтак, переконаний посадовець, у найближчі роки це буде дуже перспективний бізнес. Тому Мінагрополітики сьогодні розглядається питання удосконалення структури і системи управління агропромисловим комплексом, щоб максимально ефективно використовувати бюджетні кошти для державних цільових програм. «Ми ставимо завдання, щоб 1 гривня бюджетних коштів могла залучити додатково, як мінімум, 1-2 грн інвестиційних коштів». Він наголосив, що ставку зроблено на інноваційний розвиток агропромислового виробництва сільгосппідприємств. Водночас для підтримки виробництва плодово-овочевої продукції, яка в основному виробляється в приватному секторі, необхідно формування оптових ринків сільськогосподарської продукції.
Також слід повернутися до виконання програми розвитку села до 2015 року, яка була прийнята ще 2007 року урядом Януковича. Учора, наголосив заступник міністра, в МінАП відбулося розширене засідання за участю агровиробників щодо формування бюджету-2010. На ньому в черговий раз було підтримано рішення про необхідність фінансування двох основних напрямків: у тваринництві – це молочне скотарство, відтворення репродуктивного стада, у рослинництві – бурякоцукрова галузь.
«Ці дві галузі значною мірою є фундаментом агропромислового комплексу, адже це робочі місця, соціальний розвиток села, рільництво і родючість грунтів, сільгоспмашинобудування, комбікормова, переробна і легка промисловість, фармація, розвиток науки і селекції у рослинництві і тваринництві тощо. Так, наприклад, утримання 1 млн голів ВРХ забезпечує 33 тисячі робочих місць, якщо ж додати суміжні галузі для забезпечення соціальної сфери села, то кількість зайнятих сягне кількох мільйонів», – наголосив Сергій Мельник.
Мінагрополітики буде і надалі підтримувати тісні стосунки з профільними об'єднаннями і громадськими організаціями, вітчизняними і іноземними, щоб зробити аграрний сектор максимально привабливим не лише з точки зору інвестиції, запевнив заступник міністра.
* * *
Президент Української Аграрної Конфедерації Леонід Козаченко запропонував присутнім розглянути ситуацію в українському АПК з точки зору забезпечення національної та глобальної світової продовольчої безпеки. Адже, за його словами, Україна є потужною експортно зорієнтованою аграрною державою.
«Ми з вами є свідками початку глобальної продовольчої кризи, – сказав пан Козаченко. – За висновками ФАО, до 2050 року населення планети має перевищити 9,1 млрд чоловік. До 2030 року понад 2,5 млрд людства страждатиме від голоду. Останнім часом щорічно від голоду страждає понад мільярд людей, при цьому щодня помирає понад 20 тисяч. І ця жахлива статистика в майбутньому зростатиме».
Через глобальне потепління, за словами промовця, у світі щороку зникає понад 1 млн га ріллі, що також погіршує ситуацію. Тому для виживання людству впродовж найближчих трьох десятиліть слід збільшити виробництво продовольства мінімум на 70%!

Знов таки, за пропозицією цієї визнаної світової організації, накресленою восени минулого року в Римі, для подолання глобальної продовольчої кризи впродовж найближчих 30 років слід вдатися до наступних заходів. Збільшити на 120 млн га площі сільськогосподарських угідь. За підрахунками фазівців, 50 млн га за цей час буде вилучено з обробітку в результаті глобального потепління, тобто фактичне збільшення становитиме 70 млн га. Також вкрай важливо збільшити виробництво зерна на 1 мільярд тонн, тобто з 1,5 млрд тонн довести його кількість до 2,5 млрд тонн. Виробництво м'яса потребуватиме додаткових 200 млн тонн, хоч буде надзвичайно важко перейти від 270 млн тонн до необхідних 450 млн тонн. Людство має збільшити виробництво молока на 300 млн тонн, тобто з 550 млн тонн – до 850 млн. тонн.
Відтак, для виконання таких амбітних завдань необхідно інвестувати в світове сільське господарство понад $ 8,4 трлн. З наведених паном Козаченком цифр випливає, що з 2004 по 2009 роки щорічно було інвестовано близько $140 млрд. Потрібно інвестувати щорічно понад $ 220 млрд, тобто на $ 60 млрд кожного року збільшувати «вкидання» коштів в цю галузь.
За оцінками ФАО, вів далі керівник УАК, лише декілька країн світу можуть прискорено збільшити виробництво продуктів харчування, серед них Україна та Росія. «Причому наша країна здатна мінімум втричі збільшити виробництво валової продукції сільського господарства. Я спілкувався з більшістю учасників цього поважного форуму, і таку думку підтверджує більше третини моїх співрозмовників, – сказав він. – Ми маємо величезний потенціал для виробництва конкурентоспроможної продукції, який сьогодні, на жаль, використовуємо лише на третину. Такий стан справ обумовлений тим, що при розробці державних програм розвитку галузі ми виходили з норм споживання продуктів харчування на душу населення. А не з економічного розрахунку оптимального використання потенційних можливостей, наприклад, грунтів, на яких вирощується сільгосппродукція. Тому ми маємо використати такі можливості, і тоді для збільшення ріллі у світі не треба буде порушувати екобаланс – рубати джунглів».
Щодо молока, то за рахунок технологій, впевнений пан Козаченко, ми можемо спокійно виробляти близько 30 млн тонн молока проти сьогоднішніх 11,6 млн тонн.
«Завдяки грунтам та природнокліматичним умовам, – переконував присутніх Леонід Козаченко, – мінімум удвічі ми можемо збільшити урожайність сільгоспкультур. Щодо забезпеченості сільгосптехнікою і устаткуванням, то у розрахунку на 1 га ріллі ми маємо її у 9 разів менше, ніж країни Євросоюзу та США. Також слід зауважити, що наявна техніка вже амортизована на 80%».

З наведеної промовцями інформації цілком логічно постає питання: які ж нам потрібні мінімальні ресурси? Скільки необхідно інвестувати, щоб досягти принаймні європейського рівня виробництва агропродукції? Для прикладу, на молочнотоварному комплексі на утримання 1 дійної високопродуктивної корови потрібно $ 10-12 тис, на свинокомплексі, відповідно, – $ 5 тисяч доларів на свиню. Точних цифр не наведе ніхто, але суми потрібні величезні, контактував пан Козаченко.
Основним недоліком з боку державної політики було те, що представники влади розглядали бізнесмена як антипода, а не людину, яку треба всіляко підтримувати, – наголосив промовець. Водночас він висловив впевненість, що наразі ситуація має змінитися на краще. За умов штучного невтручання з боку нової влади у розвиток ринкових відносин, за 10 років через залучення інвестицій вітчизняний АПК може вийти на валове виробництво $ 60 млрд продукції на рік: 100 млн тонн зерна, 5,5 млн тонн м'яса, 35 млн тонн молока, 10 млн тонн умовних одиниць біопалива тощо.
«Україна має усі шанси стати світовою житницею, і ми маємо докласти усіх зусиль, щоб виконати ці амбітні плани» – резюмував модератор сесії, президент УАК Леонід Козаченко.
* * *
На форумі пролунало іще багато змістовних виступів і неординарних думок, розповісти про які в межах однієї публікації просто неможливо. Тому найцікавіші тези інших доповідачів цьогорічного форуму «Агробізнес України» ми продовжимо у наступному номері «АГРОПРОФІ».