ПОКРОВСЬКІ ОБРІЇ

Віталій Головко (праворуч) і його згуртована команда

Україна все більше набирає ваги на світовому ринку зерна, навіть незважаючи на мінливу політику держави. Щодо тваринництва, то складається враження, що галузь тримається виключно на ентузіазмі окремих господарників. Яскравий приклад такої відданості справі – Віталій Головко і робота очолюваного ним ТОВ «Агрофірма Обрій» на Дніпропетровщині, про яких сьогодні наша розповідь.
Покровський – район південно-східний, на межі з Запорізькою областю. Можна сказати – самий обрій, де життя цікавіше, де завжди втілюються мрії. Мабуть, виходячи з таких міркувань 10 років тому агропідприємство ім.Дзержинського у селі Коломийці отримало назву «Обрій».
Загалом Віталій Миколайович Головко керує вже 16 років. Йому і усій його згуртованій команді треба віддати належне, але тут не було трагічних історій про те, як довелося відроджувати з попелу господарство. Навпаки – постійне зростання виробничих показників і нарощування земельних площ свідчать про дбайливе і господарське ставлення. Рільництвом займаються на 8 тисячах гектарів, втім головний напрям все ж племінне тваринництво.
Господарство має статус племзаводу з відтворення свиней великої білої породи англійської, датської і французької селекції. Наукову підтримку забезпечує полтавський Інститут свинарства ім. О.В.Квасницького. 13-тисячне поголів'я утримується у реконструйованих приміщеннях. «Європейські технології, а ми їх збирали і продовжуємо збирати по усіх-усюдах, – розповідає господар, – дали нам змогу наростити поголів'я і підвищити економічні показники». Ферми максимально механізовані, тут встановлено вентиляцію і мікроклімат. Облік племінних тварин комп'ютеризовано. До речі, до створення програми «Акцент – племінний облік у свинарстві», якою користуються племгосподарства по всій Україні, були причетні і спеціалісти «Обрію».
В основному займаються чистопородним розведенням, втім, частину поголів'я гібридизують, щоб отримувати товарну свинину.

Експозиція «Обрію» на виставці «Агро-2009» у Києві

Щодо галузі скотарства, то «Обрій» є племзаводом з відтворення червоної степової породи корів і племрепродуктором української чорно-рябої молочної породи.
Загалом поголів'я ВРХ становить 1250 голів. З них 500 корів червоної степової, і 100 голів української чорно-рябої молочної. Минулого року середній надій на корову становив 4,8 т по червоній степовій і 6,6 т по чорно-рябій молочній. Є тут і свої рекордистки – 9-тисячниці.
Так само приміщення для утримання ВРХ технічно забезпечені – на фермах встановлені молокопроводи, танки-охолоджувачі. Молоко здають на запорізьке ВО «Моліс», що займається виробництвом сирів.
Племінна продукція «Обрію» добре відома по всій Україні і за її межами. Так особливо теплі стосунки склалися у компанії з Узбекистаном, куди, наприклад, минулого року постачалася основна маса племінного молодняку ВРХ.
Товарне м'ясо – і свинина, і яловичина – іде не тільки на продаж: на підприємстві діє ковбасний цех потужністю одна тонна продукції на добу. Випускають тут близько 50 сортів варених, напівкопчених, делікатесних м'ясопродуктів, що продаються під торговою маркою «Обрій». Уся без виключення продукція натуральна – без будь-яких домішок, що, звісно, впливає на її ціну. Проте ціна виправдовується високою якістю і довірою споживачів. Траплялися навіть випадки, коли ТМ «Обрій» певні спритники намагалися підробити. Поки що реалізація м'ясних виробів здійснюється через магазини (продукцію «Обрію» добре знають вже в 4 районах) і через виїзну торгівлю. В перспективі – створення мережі власних магазинів.
У найближчих же планах – відпрацювання технологій у тваринництві і рослинництві, щоб вийти на максимальну віддачу від них. До речі, щодо технологій, то тут не тільки переймають, а й вдосконалюють іноземні технології. Наприклад, як розповів Олександр Лисюк – директор племзаводу з вирощування свиней великої білої породи, тут впровадили за його розробки українській «Біофікс». «За прикладом європейської системи утримання свиноматок «Біофікс», яка потребує великих фінансових затрат, ми розробили свою, яка разів в 10 дешевша за європейську, а за результатами дорівнює їй».
Рослинництво спрямоване на розвиток тваринництва: вирощують озиму пшеницю, озимий ячмінь, кукурудзу на силос, багаторічні трави. Обробіток грунту переважно мінімальний.
«Ми маємо можливість продавати продовольче зерно, – веде далі Віталій Головко, – але воно нікому не потрібно в нашій державі. Ніж продавати його за цінами, що склалися, хай краще піде на корм тваринам. Хоч з економічної і суто людської точки зору це неправильно».
Зараз потреби тварин у кормах повністю забезпечує власний комбікормовий завод. Також планується будівництво нового комбікормового заводу з потужністю 45 тонн на добу.
Минулий рік, кризовий для більшості господарств, в «Обрії» не вважають особливо важким. «2009 був непоганим роком, – продовжує розповідь господар. – Були й важчі. Хоча й була державна підтримка, дотації. Але коли душить контрабанда, і ми не можемо конкурувати з іноземною продукцією, стає особливо скрутно. Хоча і продукцією це так зване м'ясо назвати не можна – самий непотріб. Наш кінцевий результат високоякісне, справжнє м'ясо і молоко. А коли на них немає ціни, ми можемо тільки розводити руками».
Щодо соціального забезпечення, то позиція пана Головка однозначна: людям потрібно забезпечити комфортні умови роботи і проживання, відповідне проведення дозвілля. У селі працює ресторан, магазини, фірма виділяє кошти на ремонт школи, дитсадка, будинку культури, підтримує у належному стані дороги.
«Я ось чого не розумію, – обурюється Віталій Миколайович, – два господарства (друге: СТОВ «Дружба» – прим. ред.), які обробляють у районі лише 10% землі, забезпечують місцевий бюджет на 40-47% щорічно. То чого ж не виділяються кошти на соціальну сферу села? Тільки наше підприємство орендує землю в 4 селах. Ні, звичайно щось виділяють – але краплину в морі. Сусідній район, наприклад, отримав 28 млн грн на «соціалку», а ми – один мільйон».
Тут потрібно зробити невеличкий відступ. Взагалі, хоча ми й приїхали до «Обрію» за оглядовим матеріалом по господарству, розмова з генеральним директором вийшла більше схожою на розмову з політиком. Віталій Головко не стільки говорив про саме господарство (бізнес – є бізнес, що тут говорити), скільки про проблеми сільського господарства і села в Україні. Підіймалися питання і соціальної сфери, і податкової, і державних закупівель тощо. Майже кожне запитання по господарству зачіпало політику. «Це тому, що в країні немає потужного аграрного лобі. Немає кому відстоювати на державному рівні наші інтереси», – пояснював господар. Наразі Віталій Миколайович бачить можливість сформувати таку силу через Аграрну партію України, до якої зважено приєднався минулого року.
Але повернімося до господарства. Дещо здивував обріївський підхід до кадрового питання. Наприклад, екскурсію по господарству проводили два директори: один – вже згаданий Олександр Лисюк, другий – Сергій Северин – директор племзаводу ВРХ.
«Багато хто дивується, – пояснює Віталій Миколайович, – що у мене багато директорів. А я просто дав самостійно працювати керівнику кожного напряму. І надав їм директорські повноваження – аж до прийому працівників на роботу. Кожний директор повністю відповідає за свій напрям. За мною ж залишаються управлінські функції. Таким чином люди набувають більшої самостійності і відповідальності».
Що ж до пільг працівникам і пайовикам, як це зазвичай буває в господарствах по Україні, то тут дотримуються думки, що потрібно просто забезпечити людям гідну зарплату і платню за оренду. Тоді й пільги не потрібні. Працює в «Обрії» 350 чоловік, землю орендують у 1,5 тис. пайовиків. Середня заробітна плата по господарству становить 1,5 тис. грн. Втім, цей показник не може бути основним, адже тут все залежить від обсягу робіт: чим більше зробив, тим більше отримуєш. За статистикою, 2008 року зарплата у доярок доходила до 5 тис. грн, водії на рік заробляли 40 тис. грн. Тож, судячи з цифр, працювати в «Обрії» вміють.
Як, до речі, і святкувати: у грудні компанія відзначала 10-річний ювілей. Усім пайовикам вручили продуктові набори і додатково пенсіонери отримали фінансову допомогу. Не залишилися без грошових премій і передовики виробництва. Окремі ж підрозділи отримали службові автомобілі у користування.
Наостанок наш співрозмовник поділився своїми мріями: «Моє головне бажання – зробити сільське господарство таким, як у Європі і в усьому цивілізованому світі. Щоб люди із задоволенням йшли на роботу і були з неї забезпечені всім необхідним». Мабуть, саме за такий державницький підхід Віталій Головко став одним з трьох номінантів на звання лауреата Загальнонаціональної програми «Людина року-2009» у номінації «Аграрій року».