СПРАВЖНІЙ СКАРБ ПОЛТАВЩИНИ – ДОКУЧАЄВСЬКІ ЧОРНОЗЕМИ

Автор: Тетяна Шелкопляс
Фундатор сучасного ґрунтознавства Василь Докучаєв наприкінці XIX століття назвав родючі землі Полтавщини «чорноземами», і назва ця стала інтернаціональною. Таким справжнім скарбом Бог щиро наділив Україну. А скарби в державі мають примножуватися. Тому коли декілька агроформувань Карлівського району вирішили об'єднатися в агропромислову компанію, назву їй придумали «Докучаєвські чорноземи».

Андрій Сокіл та Петр Жировницки

Такою задумкою і назвою компаньйони відверто задоволені, бо вона себе виправдовує на всі сто відсотків. Від моменту заснування у 2006 році вона постійно знаходиться у стадії інтенсивного розвитку та розширення. 
Нині до складу ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» входять ВАТ «Бурякорадгосп цукрокомбінату ім. Халтуріна», ТОВ ім. А.Л.Фисуна, ТОВ «Агропрогрес», ТОВ «МДМ», СГК «Ленінське», ЗАТ «Белухівка», ТОВ «Україна», ВАТ «Карлівський хлібозавод», ТОВ «Агрошляхбуд», «Карлівське інкубаторно-птахівниче підприємство», а також на правах асоційованих членів ТОВ «Воля-Лан» та ПСП «Орач». Вони мають об'єднане загальне управління і фінансово-розрахунковий центр й працюють як єдиний організм.

Олексій Кобченко

Загальна кількість землі в обробітку – 28 тисяч гектарів, а пайщиків – понад 5 тисяч. Постійно працює в компанії понад 800 фахівців, а не працівників, на чому усі від керівника до робітника особливо наголошують, із рівнем заробітної плати від 1800 гривень. Бо якщо є мотивація до роботи, то є з кого і за її результат спитати.
Методом спроб за мінімальної кількості помилок, бо саме такою є концепція розвитку, взятий курс на інтенсивне виробництво сільгосппродукції. Тому зараз напрацьовується оптимізація виробництва: удосконалюється культура землеробства, закуповується нова техніка та обладнання, докорінно реконструюються старі і зводяться сучасні тваринницькі комплекси та об'єкти зберігання й переробки продукції.
«Будь-який проект починаємо з обрахування його доцільності і формування команди фахівців. – Такими словами розпочали нашу зустріч керівники «Докучаєвських чорноземів»: голова ради засновників Андрій Сокіл та заступник Олексій Кобченко. – Ми не ділимо людей на колишніх і теперішніх, за партійними уподобаннями тощо. Ми просто збираємо кращих. Наша компанія ще зовсім молода, а оскільки за теперішніх фінансово-економічних умов розраховувати доводиться тільки на себе, намагаємося правильно розподілити сили».

Тваринництво і новітній свинокомплекс
Сьогодні дефіцит свинини в Україні становить близько 500 тис. тонн на рік. Ми маємо достатню кормову базу, щоб вигодувати власне поголів'я, а не купувати польське, бразильське і ще невідомо чиє. У першу чергу йдеться про продовольчу безпеку країни і здоров'я нації.
«Докучаєвські чорноземи» надзвичайно пишаються тим, що вони є вітчизняними товаровиробниками, і не шукають гроші у закордонних інвесторів, а навпаки купують їхні послуги. Тому коли визначилися з доцільністю розвивати інтенсивне свинарство, провели тендер і зупинилися на оптимальному партнері – чеській компанії «Брунтхаллер». Вона є постачальником комплексного обладнання для тваринницьких ферм, головним чином для галузі скотарства та свинарства. Створена як представництво відомої австрійської компанії, у 1992 році вона була придбана теперішнім власником і генеральним директором Петром Жировницки. Тепер, навпаки, чеська компанія має представництво в Австрії й інших країнах світу.
За словами пана Петра, який особисто приїхав для підписання контракту з «Докучаєвськими чорноземами», починаючи з 2007 року в Україні це його другий проект. Співпраці ж на Полтавщині компанія завдячує Аграрній палаті України, зокрема її віце-президенту і голові обласної палати Петру Ківшику.
«За умов теперішньої кризи є небагато господарств, які щось розвивають, будують. І не просто об'єкти, а сучасні підприємства, – продовжує розмову Андрій Сокіл. – Зараз працюємо власним коштом і дуже розраховуємо на обіцяне державою відшкодування відсоткових ставок по кредитах. Але поки що жодної копійки не отримали.
Поки утримуємо 1200 поголів'я за традиційною технологією. Проте в самому розпалі будівництво свинокомплексу на 8 тисяч особин, яке ми розпочали у минулому році. Ми без зупину повністю реконструюємо старі ферми, де крім стін нічого не залишається, оснащуємо за найсучаснішими технологіями і відразу вводимо приміщення в експлуатацію, закуповуємо племінне поголів'я свиноматок великої білої і ландраса. Для цього комплексу ми побудували комбікормовий завод, а також плануємо зведення власної бійні, щоб не торгувати «живою вагою». В перспективі через два роки ми можемо побудувати комплекс на 50 тисяч свиней, створити на ньому ідеальні умови утримання, які ще 20-25 років відповідатимуть світовим вимогам».
На новому свинокомплексі, за словами робітників, тваринник є оператором, а не чорноробочим. За традиційною технологією за 400 особинами доглядало 6-7 чоловік, які працювали не здіймаючи голови. А тепер 6-7 операторів опікуватимуться п'ятитисячним поголів'ям в умовах високотехнологічного утримання.
Гордістю агропромислової компанії є також птахівничий племрепродуктор другого порядку, що спеціалізується на виробництві гібридного молодняку. Маточне поголів'я качок – понад чотири тисячі голів Благоварського кросу, гусей – понад три тисячі Великої сірої української породи.
Утримують в господарстві також перепілок, розводять фазанів. А ще для внутрішніх потреб є нутрієва ферма: тут майже тисяча голів мешкає в унікальних дерев'яних приміщеннях, які було перевезено із Західної України під час тамтешнього «розкуркулювання» радянською владою справжніх місцевих трударів.

Від розрізнених полів – до масивів

Василь Ткачук

На культурі землеробства краще за всіх у компанії знається її виконавчий директор, успішний агроном і керівник господарства з понад тридцятирічним стажем Василь Ткачук.
«Сьогодні над аграрним сектором плакати не треба. Він усе активніше розвивається, заявляє про себе як бізнес, – переконаний пан Ткачук. – Якби у якості допомоги з боку можновладців йому не заважали розвиватися… Нам треба підтримувати вітчизняного виробника, виховувати справжнього виробничника. Подивіться, у потужних вітчизняних господарствах люди йдуть на роботу із задоволенням, я не як раніше, наче на каторгу. Майбутнє за великими господарствами. Коли господарства були дрібними і розрізненими, то всі на невеличких площах вирощували на свій розсуд певний набір культур. При цьому не завжди дотримувалися сівозміни. Та й про яку якість можна говорити, якщо техніка і технології були у кого старі, а у кого і зовсім застарілі. У підсумку – всі були в збитку.
Бог справді наділив нас чудовими чорноземами, які здатні давати високі врожаї. От тільки з опадами не пощастило – надто мало їх у нас. Але новітні технології агровиробництва, особливо мінімальні та No-till, дають змогу мінімізувати витрати і отримувати високі врожаї навіть в посушливих зонах. Наші поля не розкидані шматками по усіх усюдах, а розташовані компактно, загальною протяжністю 70 км. Це дозволяє уже другий рік поспіль переводити рільництво на масиви вирощування. Наступного року ми плануємо цей процес завершити. Так ми вирощуємо на 7,5 тис. га кукурудзу, понад 3,5 тис га відводимо під соняшник, близько 4 тис.га – під ячмінь.

Володимир Слєпцов

Для такого землекористування потрібна важка високопродуктивна техніка, якою ми поступово переоснащуємо тепер вже досить потужний парк сільгоспмашин. Тільки останнім часом ми придбали чотири «Кейси», 450 і 550, які замінили півсотні старих тракторів. У поточному році техніки придбали на 9 млн грн, зокрема 2 зернозбиральні комбайни «Джон Дір», три кукурудзяні жатки, глибокорозрихлювач «Санрайз» тощо.
Якщо говорити про обробіток ґрунту, то ми вже давно не оремо, застосовуємо мінімальну технологію. У поточному році ми вдалися до експерименту – посіяли 300 га кукурудзи по нульовій технології і вона непогано себе показала. Однак його не можна вважати стовідсотково «ноу-тіловським», бо для цього потрібна спеціальна сівалка, а ми застосували свою. Наступного року запланували придбати в «Агромирі» бразильську сівалку і під їхнім керівництвом засіяти 1100 га кукурудзи саме по нульовій технології.
Щодо врожайності, то рік на рік не приходиться. Наприклад, озима пшениця торік дала 6,7 т/га, а у поточному – лише 4,8 т/га, проте майже вся вона 3-4 класу. Ярий ячмінь, можна сказати, суттєво схибив – лише 2,7 т/га, тоді як торік було 4,8 т/га. Озимий ячмінь навпаки показав себе непогано – уродив по 4,4 т/га проти минулорічних 4,1 т/га. Тому площі під ним цієї осені ми збільшили. Кукурудза мала однакові показники – на рівні 7 т/га, соняшник так само – 3,5 т/га у цьому році та 3,1 – у минулому.
Під урожай наступного року озимих посіяли близько 6 тис. га, з яких 1,5 тисяч займає озимий ріпак. Погода цього разу над нами змилостивилася, і в зиму рослини увійшли у хорошому стані. Тепер вся надія на Бога і на наш людський розум».

Досить їздить
до чужих
Раніше зерно зберігали на восьми довколишніх зерносховищах, і тільки торік «розвезли» їм 15 млн грн за зберігання та послуги. Тому 2 роки тому вирішили збудувати свій зернокомплекс – високотехнологічний, сучасний. Сказано – зроблено: цього літа ввели в дію і сертифікували першу чергу власного елеватора на 60 тисяч тонн і зерносховище на 10 тисяч з загальною перспективою – 100 тисяч одночасного зберігання зерна. Обладнання встановили польської фірми «Арай»; ваги залізничні і автомобільні, пробовідбірник і трансформаторна підстанція – вітчизняного виробництва. Звели його на порожньому місці поруч з Карлівським цукровим заводом (який вже три роки не працює), проклали кілометр залізничної колії. Зробили належні асфальтні роботи і вийшло порівняно недорого, бо до складу компанії входить асфальтний завод. Будували елеватор виходячи з власних потреб, і за рахунок оптимізації усіх процесів вартість послуг на ньому вийшла нижчою від конкурентів на 15%. Тож господарі не виключають можливості співпраці з іншими зерновиробниками.
Потужності власного Карлівського хлібозаводу дозволяють годувати хлібобулочними виробами практично увесь район. Власним зерном завантажений млин, тому якість виробів постійно висока.
Через те, що суттєву частку у виробництві займає соняшник, а це щороку понад 15 тисяч тонн, найближчим часом у компанії планують розвернути його переробку: над проектом вже працюють, приглядаються до російського та українського обладнання.

Як можна
без ягід і яблук
Не можна людині обійтися без ягід та фруктів. Тому до закладання інтенсивного саду тут підійшли обгрунтованно з усіх точок зору. За садівничу справу в компанії відповідає заступник генерального директора з питань науки Володимир Слєпцов.
Під ягідно-садові насадження запланували 80 га землі, і напередодні нашого візиту висадили перші 10 гектарів яблуневих однорічок. Так що можна сказати, що ми стали першими гостями, які побачили це справжнє чудо – на чорному тлі обробленої землі гордо протистоять буревію стрункі яблуньки з всесвітньо відомими назвами Ренет Семеренко, Голден делішес, Джона голд, Флоріна, Айдаред, Чемпіоню. А також заклали два гектари чорної смородини.