НАВІЩО ЕКСПОРТЕРАМ ОЛІЇ ЗЕРНО?

Після оприлюднення постанови Кабінету Міністрів України №1001 від 23 вересня 2009 р. прокоментувати її нам погодився учасник слухань генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук.
За його словами, з моменту прийняття 10 років тому 10 вересня доленосного Закону («Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» – прим.ред.), який обмежив вивезення насіння соняшнику, українська олійно-жирова галузь почала розвиватися.
Сьогодні це єдина галузь, продукція якої – олія – є найдоступнішою для пересічного громадянина. Наразі українець споживає 18,2 кг олії на рік при медичній нормі у 13,4 кг.
За 10 років площі посіву соняшнику з 1,5 мільйонів гектарів збільшилися до 4,5 млн га, і це, зауважте, – без жодних дотацій з боку держави. Стимулювало це і збільшення потужностей переробки: з 2,5 млн тонн на рік до 8,5 млн тонн сьогодні. Отже, нині знайдено баланс інтересів між сільгоспвиробником і переробником.
На тлі розвалу цукрової галузі, знищення тваринництва олійно-жирова галузь демонструє стабільність: немає сезонного коливання цін, постійно працює 50 тисяч робітників.
На світовому ринку з 27 країн, які вирощують насіння соняшнику, є три найбільш впливові гравці – Україна, Аргентина і Росія. Тому ми маємо бути зацікавлені продавати саме олію як продукт, а не соняшник як сировину. Отже, олійно-жирова галузь інвестиційно приваблива. Нові ОЕЗи – це сучасні високотехнологічні виробництва світового рівня.
В умовах економічної кризи, говорить пан Капшук, галузь забезпечує внутрішній ринок, де має зростання виробництва на рівні 40% і зростання експорту близько 50%.
Тепер щодо ціни на насіння соняшнику. На будапештській біржі соняшник сьогодні коштує $267 т. За курсом долара 8,6 – маємо 2300 грн/т. Але купувати у сільгоспвиробника згори «пропонують» по 3000 грн/т, тобто $348 т. Наразі це нереальна ціна.
До того ж, на зменшення внутрішньої ціни впливає заборгованість перед експортерами олії по ПДВ на рівні 910 млн грн. Тому закупівельники «вираховують» це ПДВ з сільгоспвиробників, які недоотримують близько 130 грн за тонну насіння.
Замість віднаходження цих заборгованих коштів Кабінет міністрів України затверджує постанову №1001 від 23 вересня 2009 р. про внесення змін до постанови КМУ №86 від 4 лютого 2009 р. (Постанова №86 «Про затвердження Порядку придбання у 2009 році суб'єктами господарювання (експортерами зерна) зерна з державного інтервенційного фонду» – прим.ред.) Згідно з нею, схема відшкодування ПДВ зерном з державного продовольчого резерву Аграрного фонду, затверджена для експортерів зерна в лютому 2009 р., поширюється на експортерів пшеничного і житнього борошна, спирту і соняшникової олії. Також ПДВ тепер може відшкодовуватися не тільки зерном, але пшеничним і житнім борошном.
За умов відсутності коштів на компенсацію експортного ПДВ ідея заміни грошей сировиною (зерном або борошном) виглядає непоганою. Але ж для зернотейдерів.
Одразу виникає два питання.
Перше – чи є це зерно і борошно реально в наявності? Якщо додати до 910 млн олійно-жирових заборгованість по ПДВ перед зернотрейдерами на рівні 3 млрд грн., вийде майже 4 млрд грн… Про ціновий сегмент навіть не йдеться.
Навіщо стикати лобами зернотейдерів і олієпереробників, та ще й спиртовиків, заборгованість перед якими тут ніхто не озвучив?!
Друге питання – навіщо експортерам соняшникової олії зерно, пшеничне або житнє борошно?
За оперативними даними регіонів, зараз намолочено понад 3,5 млн тонн соняшнику. Триває осінній комплекс польових робіт, тому сільгоспвиробнику потрібні живі обігові кошти. Так само, як і переробникові, який по суті формує десятимісячний запас сировини. Такими діями вітчизняний олійно-жировий ринок штучно наштовхують на метод «придбай-продай», тобто на отримання швидких грошей.
Українська соняшникова олія експортується до 56 країн світу, і за умов теперішньої кризи дуже важливо не втратити ці ринки. Так само, як і зернотрейдерам, які також втрачають покупців через демпінг конкурентів. Олієпереробники ніколи на працювали з зерном і борошном ані на внутрішньому, ані на зовнішньому ринку.
Сьогодні ціна на внутрішньому ринку 2100-2400 грн/т залежно від регіону і умов вивозу.
Потужності нашої олійно-жирової промисловості здатні переробити насіння соняшнику на рівні 8,3 млн т на рік. За прогнозом, ми зберемо не більше 5,5-6 млн тонн соняшнику. Тому боротьба за сировину буде відчутною між переробними підприємствами. Особливо вона загостриться, коли трейдери закінчать експортувати насіння ріпаку, яке на внутрішньому ринку практично не переробляється, і переключаться на насіння соняшнику. Тож ціна зростатиме. Цьому сприятиме і дефіцит насіння та олії на зовнішньому ринку через неврожай в інших країнах-постачальниках, таких як Аргентина, Росія, Туреччина тощо.
Тому наше головне прохання до уряду, резюмував генеральний директор асоціації, не втручатися в ринок, щоб і держава, і бізнес могли виконувати покладені на них зобов'язання.