ДЛЯ УКРАЇНИ ВКРАЙ ВАЖЛИВЕ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ЗБУТУ АГРОПРОДУКЦІЇ

Успішний керівник відомої компанії завжди користується увагою преси. Адже може розповісти не лише про компанію, а й про шляхи досягнення успіху. Пропонуємо вашій увазі найцікавіше із спілкування з журналістами генерального директора ТОВ «АМАКО-Україна» Віталія Скоцика, яке відбулось днями під час проведення семінару-демонстрації сільськогосподарської техніки на Миколаївщині.

Віталіє Євстафійовичу, Ви керівник багатопрофільної компанії. Які напрями бізнесу зараз актуальні, які приносять найбільші прибутки?
– Коли немає кредитування і фінансування, придбати високовартісну техніку чи обладнання дуже важко. Так само, як і кожний з нас, як споживач, хотів купити щось, але без кредиту не може. Тому автоматично, все що коштує серйозних грошей, впало в об'ємі реалізації. Люди дуже обережно до цього підходять. Наведу простий приклад, цього року за перший квартал було ввезено на 200 одиниць більше іноземних тракторів, ніж за відповідний період минулого року. Але якщо минулого року це на 95% були трактори західно-європейського і північно-американського виробництва, то цього року 90% – це трактори виробництва Китаю.
Найкращий приріст цього року дає департамент агропродукції, тобто торгівля сільгосппродукцією. З одного боку, даючи хорошу ціну, ми є привабливими для виробника, з іншого – з нашими зв'язками це дає нам змогу дуже швидко ці товарні запаси перетворювати у реальні гроші. І, що дуже важливо, гроші у валютному виразі, які для компанії потребуються у дуже великих обсягах.

Як ви ставитеся до питання впровадження ГМ сортів в Україні?
– Я ставлюся до цього тверезо і обдумано. Північна Америка давно працює з ГМО, в першу чергу це кукурудза, соя та ріпак, що автоматично дає можливість бути конкурентними на світових ринках. ЄС також пішов таким шляхом – на сьогодні вже 8 країн союзу теж вирощують ГМ продукти. Одна важлива річ – це власне законодавство. Ні для кого не секрет, що сьогодні в Україні досить багато ГМ сої. Тож не треба цього цуратися, потрібно тільки чітко виписати законодавство, з метою, щоб можна було чітко контролювати використання ГМ насіння і продукції, з нього виробленої. Ще один момент – на відміну від США, Україна має велику привілею по впровадженню ГМ продуктів. В США, коли тільки з'явилися ГМ продукти, особливо гібриди сої, компанії, які виробляють таке насіння, виставили досить високу ціну роялті, яку фермер повинен оплачувати. І частка цієї ціни роялті у собівартості продукції досить висока. В України є можливість прописати на рівні законодавства, яким це роялті має бути для компаній, які хочуть продавати ГМ насіння в Україну. Якщо ж піти по принципу «моя хата з краю», то таке насіння все одно буде в Україні, але воно не буде контрольоване.

Серед іншого АМАКО пропонує послуги з будівництва елеваторів, інфраструктури для зберігання зерна. Як цього року просувається цей напрям?
– Будуємо повним ходом. І, чесно кажучи, якщо б були готові краще з точки зору структури, могли б будувати значно більше. І, якщо повертатися до питання щодо найбільш цікавих напрямів бізнесу в сільському господарстві, то засоби захисту рослин в об'ємі практично не впали, насіння дещо просіло, дуже хороший бізнес – запчастини і технічне обслуговування. І два напрями, які пов'язані з зерном – власне торгівля і розбудова інфраструктури – дають досить хороші повернення на капіталовкладення

Яке зараз співвідношення на ринку сільгосптехніки – вітчизняної до імпортної?
– Минулого року техніки закордонного виробництва було ввезено на $2,2 млрд. Якщо цього року набереться на $200-250 млн – то це буде дуже добре. Фактично, ринок просів у 10 разів. Також знизився і ринок вітчизняної техніки. Зараз ще треба постаратися, щоб «примусити» виробника купити комбайн, наприклад, за 300 тисяч, а не за 2 мільйони. Все рівно буде шукати те, що буде дійсно збирати врожай, а не просто стояти серед поля. І я не маю на увазі окремо вітчизняну техніку. Виробництво техніки є дуже актуальною проблемою для України. І я сподіваюся, що люди, які мене чують, не мають думки про те, що я кажу, що в країні його не потрібно бути. Але розвиток цієї галузі – це також має бути продуманий і зважений крок. В першу чергу, необхідно запрошувати іноземних продвинутих виробників, які б використовували наші людські ресурси, платили б податки і поступово використовували б місцевих поставників. Наприклад, сьогодні покришки й диски виробляються в Україні на дуже хорошому рівні і цілком придатні для використання. Тобто, не треба робити великого протиріччя між іноземною і вітчизняною технікою. Як би там не було, але сьогодні майже 100% виробництва техніки в Україні – це приватний бізнес, а якщо виробник неконкурентний, йому потрібно шукати шляхи для виживання.

На що, на Ваш погляд, пресі зараз би варто було звернути увагу?
– У нас немає прогнозованого ринку збуту для сільгоспвиробника. Зокрема, зараз готується нова державна програма впровадження новітніх технологій у сільському господарстві. І мені дуже прикро, що в ній не знайшлося місця для розвитку біопалива. Ця галузь була б дуже важливою у формуванні внутрішнього ринку збуту сільгосппродукції. За умов його існування буде існувати і баланс між зовнішнім і внутрішнім ринками. Тоді зовнішній ринок не зможе сильно тиснути ціну реалізації продукції, що виробляється в країні. В радянські часи 60-65% зернових споживалися тваринництвом. Сьогодні, враховуючи стан тваринництва, такого споживання немає. Як один з варіантів для збільшення споживання і може розглядатися промислове виробництво біопалива.

Підготував Павло Мороз