Статті

АГРОВИСТАВКИ В УКРАЇНІ: КРАЩЕ МЕНШЕ ТА КРАЩЕ

23-24 липня на базі модельного агрокультурного підприємства Корпорації «Агро-Союз» проходила Слов'янська виставка-демонстрація аграрних інновацій «День поля-2009». В перший день заходу одразу після демонстрації техніки у полі відбувся круглий стіл. Тема була досить актуальною, хоча останнім часом не часто піднімалася: «Аграрні виставки в Україні».

Метою круглого столу було розробити певні пропозиції та рекомендації щодо «оптимізації виставкового руху аграрної спрямованості», а саме: зменшити кількість заходів і одночасно підвищити їх масштабність та значущість. Модератором форуму виступив виконавчий директор АОЗТ «Агро-Союз» Костянтин Ковтун. Модератор намагався зібрати під одним дахом організаторів, учасників та експонентів українських виставок і з'ясувати їх вимоги та потреби; сформувати певні вимоги до організаторів виставок щодо вартості участі та прозорості її формування; проаналізувати ситуацію, що склалася з агровиставками в Україні.
Увесь захід складався фактично з двох частин. Спочатку дали змогу виступити слухачам круглого столу, які задали чимало питань, що, на їхню думку, варті уваги експертів і могли б поліпшити нинішню ситуацію з агровиставками. Потім на питання слухачів відповідали експерти, а також висловлювали свої прогнози та сподівання на найближчі роки. Спробуємо висвітлити найважливіші та найцікавіші моменти круглого столу.
Першим питанням, яке підняли присутні, було час та періодичність проведення виставок. Адже для експонентів найголовніше – це користь від участі у виставці, а якщо йде посівна чи жнива, то у людей немає не тільки грошей на придбання чогось нового, а й часу відвідати експозиції, тому необхідно обирати оптимальні дати, зважаючи на цю ситуацію. Крім того сама тривалість виставки в Україні становить в середньому три дні, у той час як в Європі цей термін вдвічі довший. Зрозуміло, що для потужних, великих компаній, які займають на виставці велику площу треба витратити чималі кошти на організацію та декорацію свого місця, завезти техніку, а отже їм вигідніше робити це все на 6-7 днів, аніж на 3.
Присутні також не розуміли, якими розрахунками керуються організатори, коли обирають дату з огляду на конкурентів. Найбільш цікава ситуація з «ІнтерАгро» та «KievAgriHort», які проводяться в один місяць із різницею лише в кілька днів. Тобто учасникам необхідно або обирати один захід, або жити кілька днів у Києві, або їхати додому і потім повертатися назад. Крім того в «Агро-Союзі» задля експерименту порівняли списки учасників цих двох заходів і виявили, що в обох брали участь лише 23 експоненти, а загалом їх було шестисот. То чому б не зробити одну велику виставку для всіх і в один строк? Просто кожна виставка – це чиясь ідея, хтось її придумав та реалізував. Це конкуренція, але зовсім невигідна для відвідувачів та експонентів. Та й навіщо проводити їх щороку? Немає нічого дивного, що провідні великі європейські виставки проводяться раз на 2-3 роки. На думку світових експертів така періодичність пов'язана з інноваціями, які з'являються не частіше ніж раз на 2 роки. Зрозуміло, що ніхто не хоче бачити на виставці те саме, що й рік (або навіть кілька днів!) тому.
На тій самій «ІнтерАгро» люди мали змогу просто піднятися сходами над виставкою аби зрозуміти, що майже нічого нового вони на ній не побачать. Натомість, її великим плюсом відзначали тематичні семінари, де могли зібратися професіонали окремої галузі і обмінятися думками, послухати закордонних експертів та перейняти досвід. Це неабияк важливо, зважаючи на те, що великих тематичних виставок в Україні немає.
На сьогодні у світі існують зразки потужної, хорошої техніки, але в той же час досить складної, як у використанні, так і в технічному обслуговуванні. Крім того для ефективного виробництва сільгоспкультур необхідний цілий комплекс різноманітної техніки, яка повинна ідеально агрегатуватися. Але перевірити, як ця техніка працює в полі, підібрати ідеальний варіант для свого господарства неможливо лише побачивши агрегат на асфальті. Ідеальний вихід – Дні Поля. Якщо порівнювати провідні європейські виставки з українськими, то перші займають площу у 5 разів більшу. Навіть у Києві підібрати необхідного розміру земельну ділянку фактично неможливо або це буде дуже дорого коштувати, тому великі виставкові площі – також актуальне питання.

Свою точку зору на усі аспекти проведення виставок мав президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса. Він зауважив, що не можна порівнювати усі виставки аграрного напрямку. Є виставки-ярмарки, політичні виставки-форуми, тематичні виставки, і їх не потрібно плутати, тому що люди йдуть на різні заходи з різними цілями. Дуже важливу роль у престижності виставки відіграє підтримка Мінпромполітики та Мінагрополітики. Якщо б ці відомства заявили, що вони підтримують якісь 3-4 виставки в Україні, то усі зацікавлені люди йшли б туди, а непотрібні загальній аудиторії виставки припинили своє існування. Продовженням цього питання є проведення тематичних виставок. Взяти, наприклад, «ІнтерАгро» чи «АГРО» – там збираються міністри, фермери, дистриб'ютори техніки, продавці хімії і так далі. А що ж робити тим, хто займається рослинництвом, тваринництвом? Навряд їх зацікавить десяток стендів їхнього напрямку бізнесу на кількадесят тисячах квадратних метрів. Оскільки серйозних тематичних заходів на сьогодні в Україні немає, необхідно започатковувати їх. Як зауважив пан Ліссітса, ринок сам з часом обере оптимальну для себе виставку, а інші поступово «відпадуть».
Втім, якщо розглядати варіант об'єднання кількох великих виставок в одну, необхідно розуміти, які інструменти для цього ми маємо. На думку доповідача, таких інструментів два. Перший – МінАП виділяє одну виставку, яку буде підтримувати, тоді закордонні колеги та провідні компанії будуть відвідувати її, в той час як іншим подібним заходам буде практично неможливо вижити, та й не буде економічного зиску. Але це на сьогодні досить сумнівна перспектива. Другий – як робиться у більшості європейських країн – аграрне лобі, зокрема професійні організації. Якщо Німецький союз виробників сільгосптехніки вирішить йти на «Agritechnika», то 70% виробників сільгосптехніки туди й підуть. Якщо ж одна з численних українських асоціацій вирішить підтримувати певну виставку, це, на жаль, зовсім не означає, що хоч би 5% членів цієї асоціації представлять там свої стенди. Тому ці два інструменти, що реально могли б зменшити кількість виставок, у нас зовсім не використовується.

ТаЄмницю формування зависокої, на думку багатьох експонентів, ціни за участь в українських аграрних виставках розкрив генеральний директор компанії «Прем'єр Експо» Олександр Гончаров. Вартість одного квадратного метра на найбільших українських агровиставках 60-80 євро. Це порівняно менше із європейськими, але якщо починати порівнювати «ціну-якість» квадратних метрів, то ціна українських завищена. Але ж ніхто не звертає увагу на те, що за абонемент на 7 днів європейської виставки відвідувач повинен викласти приблизно 50-100 євро. Якщо помножити цю цифру на 500 тисяч відвідувачів «Зеленого тижня» у Берліні, наприклад, виходить досить кругленька сума, яка відходить організаторам. Українські ж організатори повинні окупати виставки лише за рахунок експонентів. Що ж стосується кількості відвідувачів, ніяким чином не можна порівнювати європейські та українські виставки, адже перші проводяться для всієї Європи, а останні все ж таки розраховані переважно на вітчизняних аграріїв.
Перед тим, як ви збираєтесь замовити стенд на виставковому майданчику, необхідно чітко усвідомити, яку віддачу ви очікуєте отримати. Дехто вважає, що виставка пройшла успішно, якщо він роздав 38 кг друкованих матеріалів, але ж це один з останніх показників ефективності заходу. Що дійсно важливо, так це піар власної компанії, доказ того, що вона існує і розвивається. Будь-яка ціль участі у виставці повинна «витікати» зі стратегії компанії.

До Мінагрополітики надійшло більше 70 листів із проханням підтримати ту чи іншу виставку у 2009 році. Це маса регіональних та специфічних виставок. Безумовно, допомогти усім міністерство не зможе, але буде підтримувати ті проекти, які дійсно потрібні, корисні і мають позитивний імідж, – зауважив начальник відділу виставок та інформації МінАП Віктор Шмаков.

– Нам від виставки потрібно багато, – розпочав свою коротку промову директор представництва «Ростсільмаш» в Україн Кирило Севрюков. – Щоб вона була якісно організована, проводилася у відповідний час, і щоб вартість спонсорського пакету – як ви знаєте, ми є генеральними спонсорами багатьох виставок – була адекватною. Ми спочатку хотіли спонсорувати 2 великі виставки, не дивлячись на кризовий рік. Але потім зрозуміли, що не хочемо приймати участь у жодній з них, адже через плутанину взагалі не зрозуміло, куди піде народ, коли він зможе прийти та чи прийде він взагалі? Цьогоріч була жахлива організація «Агро-2009», та ще й з'ясувалося, що ми заплатили за половину експонентів, які безкоштовно приймали участь у виставці. Тому на наступний рік ми дуже добре поміркуємо над тим, чи приймати участь у будь-якій виставці.

Підсумував круглий стіл своїми спостереженнями та думками директор департаменту розробки і реалізації агропроектів «Агро-Союзу» Едуард Романьков: «Хочеться, щоб була одна виставка. Хочеться, щоб вона впроваджувала інновації, відповідно строки та час проведення такої виставки повинні бути продумані та узгоджені. Хочеться, щоб тривала вона все ж таки не 3 дні, а тиждень. Хочеться, щоб виставка була насичена дискусійними форумами, круглими столами і семінарами. Хочеться, щоб було місце й для демо-показів техніки, адже просто вже втомився роздивлятися красиву, начищену до блиску техніку на асфальті, при цьому не маючи змоги побачити, на що вона реально здатна. І насамкінець хочеться прозорої калькуляції ціни для експонентів, щоб кожен міг побачити на що саме він витрачає кошти, приймаючи участь у виставці».

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"