Статті

ПРО БОБОВІ, ВУГЛЕЦЕВИЙ СЛІД І КИТАЙ

У світі триває процес переосмислення продовольчих систем. Так, ЄС вбачає майбутнє у максимально органічному виробництві, США націлені на максимальну ефективність продовольчих систем, Китай і Північна Африка говорять про задоволення попиту в харчуванні населення, а бідніші країни — про необхідність нагодувати людей через розвиток власного фермерства тощо.

У всьому світі фахівці опікуються проблемою харчування дітей, зокрема у навчальних закладах, для формування здорової нації. Тому наступне десятиліття кожен вид продукції матиме свій, так званий, урядовий маркетинг — популяризацію продукції з огляду на її вплив на продовольчу безпеку, на здоров'я наступних поколінь і на довкілля. З огляду на це бобові є найбільш перспективними культурами, які задовольняють згаданим критеріям — вироблена з них продукція має високу поживність і біологічну цінність, вона позитивно впливає на здоров'я людей, є джерелом рослинного білка і може частково замінити білок тваринного походження, а також позитивно впливає на довкілля і на ґрунти. Тож теза, що бобові є майбутнім планети, — цілком справедлива.

Наприкінці жовтня ц. р. в Україні відбулась VI Міжнародна конференція «Бобові — майбутнє планети», організатором якої традиційно виступила ГС «Співтовариство виробників і споживачів бобових України». Найбільш змістовним і далекоглядним, на нашу думку, був виступ заступника міністра економіки — торгового представника України Тараса Качки, тези якого ми пропонуємо.

«Зараз всі країни займаються продовольством. Але в різний спосіб. І такого різноголосся між державами, яке звучало на Саміті продовольчих систем у вересні 2021 року (проходив онлайн), давно не було, — говорить Т. Качка. — Це означає, що на нас чекає бурхлива дискусія щодо майбутнього продовольства». І додає, як би багато ми не говорили про штучне м'ясо, поки що це лише прожекти, і на наступні 10-15 років ключовими товарами залишаться традиційні продукти харчування.

«Однак українським виробникам, — наголосив він, — слід вкладатись не лише в оптимізацію виробництва і нарощування обсягів виготовленої продукції, а й в якість зерна. Та, найголовніше — у легітимізацію свого продукту, промотувати його роль у продовольчих системах сьогодення і майбутнього».

Боротьба зі змінами клімату і «карбон футпрінт»

У СВІТІ немає жодної країни, яка б не відчувала серйозних наслідків зміни клімату. Обсяги викидів парникових газів продовжують зростати: на сьогодні вони вищі на 50% порівняно з 1990 роком, наголошують в Організації об'єднаних націй. І хоча не всі країни продукують значну кількість викидів парникових газів, тим не менш всі мешканці планети непропорційно потерпають від наслідків кліматичних змін.

Тому людство має якнайшвидше мобілізувати зусилля з метою скорочення викидів парникових газів, порятунку здоров'я людей і довкілля. Але що ж являють собою ці викиди парникових газів, про які всі говорять і мало хто на цьому розуміється?

Сукупність викидів усіх парникових газів, які утворились прямо та опосередковано внаслідок діяльності окремої людини, організації, міста, країни тощо називають «вуглецевий слід» (англ. Carbon footprint).

Для спрощення розрахунків кількість викидів усіх парникових газів (водяна пара, закис азоту, метан) перераховують у еквівалент СО2, тобто розраховують, яка кількість СО2 (у тоннах) дає такий самий парниковий ефект, як задана кількість іншого парникового газу.

Вуглецевий слід складається з прямих та опосередкованих викидів. Прямі викиди — це кількість СО2 або інших парникових газів, що викидається в атмосферу з території певного підприємства, країни, домогосподарства тощо, переважно при спалюванні викопних видів палива (нафтопродукти, газ, вугілля). Також сюди входять показники спожитого тепла та електроенергії, які вироблені за межами підприємства чи домогосподарства.

Для окремої людини прямі викиди вираховуються, виходячи з кількості її поїздок на тому чи іншому виді транспорту (скільки при цьому палива споживається), скільки газу або вугілля необхідно витратити (на ТЕЦ або безпосередньо у квартирі) для обігріву житла, скільки використовується електроенергії для роботи електроприладів.

Опосередковані викиди — це кількість СО2 або інших парникових газів, які потрапляють атмосферу у процесі виробництва та транспортування продукції, яку використовує певна людина, підприємство, країна.

Водночас величина викидів парникових газів може бути підрахована лише приблизно, більш-менш точна статистика може бути зібрана лише при підрахунку кількості спаленого викопного палива у галузях промисловості, ЖКГ, транспорту тощо. Кількість викидів при антропогенних лісових пожежах, розкладанні побутових відходів не може бути визначена точно або взагалі не може бути підрахована...

Тяжіння до ЄС чи США

До ЄвропейськоЇ зеленої ініціативи, або Європейського зеленого курсу (англ. European Green Deal) слід ставитись як до аксіоми, зазначає заступник міністра економіки — торговий представник України Тарас Качка.

«Нарешті ми усвідомили, — говорить він, — що являє собою Україна з точи зору кліматичної політики в різних галузях і в цілому. Базовим є те, що через негативну історію нищення економіки — промисловості і аграрного сектору в 1990-х, ми вийшли на суттєве скорочення викидів парникових газів. Наразі порівняно з 1990 роком маємо скорочення викидів на рівні дещо більше 60%, а до 2030 року маємо на меті скоротити до 65%. ЄС за наступне десятилітті планує досягти скорочення лише до 55% в порівнянні з 1990 роком».

І додає, що це не означає, що ми можемо спочивати на лаврах. Однак з точки зору ефективності сільського господарства у використанні добрив і ЗЗР ми не досягнули європейського рівня, тому в сільському господарстві ми начебто поки можемо не опікуватись скороченням.

В ЄС є пропозиції «залити» фермерів коштами, щоб вони переходили на органічне сільське господарство, водночас противники цієї теорії говорять про негативні наслідки відмови від інтенсивного сільського господарства, яка спричинить низку складних проблем, у тому числі загрозу продовольчій безпеці країн-учасниць.

Найближчими роками Україна балансуватиме між виробництвом максимально здорової продукції та ефективністю сільського господарства. Все це в інтересах ринку.

Для вітчизняного сільського господарства основні викиди — це тваринництво. Україна щойно приєдналась до Метанової ініціативи (скорочення викидів метану)*. Це не означатиме необхідність скорочення поголів'я ВРХ, а йдеться про запровадження сучасних технологій утримання, переробка метану на біогаз (біометан).

У рослинництві зменшення викидів парникових газів напряму залежить від кількості розораних земель. Ми маємо припинити екстенсивний розвиток рільництва, бо вже не лишилось що розорювати, і поступово виводити деградовані землі з обробітку та переводити їх в ліси. Адже заліснення буде головним елементом компенсації викидів парникових газів для промисловості. Буде також велику ставку зроблено на ощадне безвідвальне землеробство.

Це дозволить Україні, з одного боку, залишатись великим агровиробником і гарантом продовольчої безпеки у світі, і, з іншого боку, скоротити викиди парникових газів за рахунок оптимізації та ефективності виробництва через впровадження енерго— і природоощадних технологій у виробництві загалом і в сільському господарстві зокрема.

Дуже значимим внеском нашої країни у збереження довкілля і скорочення викидів СО2 в атмосферу буде збільшення обсягів перевезень вантажів річкою — це стане головним трендом України! Якщо ми приберемо вантажівки з автошляхів, вирішимо цілу низку екологічних і економічних проблем. Йдеться про створення і розвиток річкової логістики, в тому числі зернової!

ГМО — невидима сутність? Чи ми її побачимо?

Де-юре у нас немає ГМ-сільгосппродукції. Ні на рівні закону, ні в регуляторних актах. Це така собі невидима сутність, яка «десь» і «чомусь» стримує нашу торгівлю тією самою соєю. Головне питання: наскільки наше суспільство доросло до свідомої дискусії щодо питань ГМО? Не спекулятивної дискусії: мовляв, існує Європейський союз, де в політичному тренді є несприйтяння ГМО як такого. Насправді рік від року виникає дедалі більше різних дозволів на національних рівнях, які уможливлюють використання ГМ-культур. Нині політики на високому рівні дискутують, спираючись на прадавні жахіття кінця 1990-х. Відтоді світова і українська наука зробила великий крок вперед, технології змінились. Тому нам слід усвідомити, що на ринку є два тренди — ефективність/неефективність сільськогосподарського виробництва (і відтак байдуже, то ГМ чи неГМ-рослина; така позиція США) та прагнення до чистих ринків (які не визнають ГМ-продукцію і більше зорієнтовані на органічну продукцію, це притаманне ЄС). 

Уряд подав до Верховної Ради законопроєкт про обіг ГМО, про їхню реєстрацію (проєкт Закону про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки, реєстр. №5839 від 05.08. 2021 — прим. ред.). За словами Тараса Качки, документ є рамковим і не дає відповіді по суті, він достатньо ліберальний. Це зроблене свідомо, бо нам потрібна широка виважена і така, що спирається на науково доведені факти, дискусія в суспільстві щодо довгострокового тренду відносно ГМО. Така дискусія буде найбільш ефективною на платформі профільного аграрного комітету ВРУ. «Це дасть змогу Україні визначитись і щодо довгострокової стратегії розвитку ринку, і продовольчої безпеки, і продовольчих систем, і комерції, аж до рівня контролю. Тому що очевидно, що ми навряд зможемо бути суто ГМО-вільною країною. А з огляду на розвиток органічного виробництва це вимагає дуже великої довіри до регуляторних речей і до ставлення один до одного (бо сусідні господарства мають різні стратегії розвитку). Однак ті, хто є свідомим прибічником виробництва ГМ-продукції, також потребують легальності своєї діяльності. Адже, перебуваючи в тіні «несвідомості», вони вироблятимуть і продаватимуть за безцінь свою продукцію. А це провокуватимуть їхню ще більшу радикальність — байдужість до стану довкілля й інтересів сусідніх господарств. Ми не маємо допустити такого стану».

Потенціал експорту бобових до Піднебесної

Митна служба Китаю дозволяє ввезення соєвих бобів з території України, що підвищує інтерес тамтешніх покупців до цієї культури з України. Про це розповів комерційний директор Jiusan Food Co., Ltd Максим Миненко, який працює безпосередньо в Китаї.

За його інформацією, питання обсягів закупівель з боку китайської сторони — це питання якості, насамперед на вміст ГМО. Щодо України, на тлі жорсткого контролю з боку уряду, у нас із цим проблем поки немає. Для вітчизняних аграріїв наразі такі умови є сприятливими, з огляду на наявне експортне мито на сою в РФ.

Поточного року обсяг власного виробництва сої в Китаї очікується на рівні 15,61 млн тонн, що на 2,23 млн тонн менше проти минулого року.

Важливо, що в Китаї вирощується лише не ГМ-соя. Імпорт такої сої очікується на рівні 1,5-2 млн тонн. Основними постачальниками чистих соєвих бобів до Китаю виступають — Україна, РФ, Бенін, Танзанія, Ефіопія, Канада.

Відповідно до прогнозів Мінсільгоспу США, поточного сезону Піднебесна має імпортувати всього 101 млн тонн соєвих бобів, або на 2 млн тонн більше, ніж торік.

Загальний обсяг попиту має становити 117,7 млн тонн, або на 5 млн тонн більше, ніж роком раніше.

Поставки соєвих бобів із України рік від року зростають, якщо 2018 року це було лише 4 тис. тонн, то за 9 місяців 2021 року цей обсяг перевищив 60 тис. тонн. За прогнозами аналітиків, поточного року наша країна перевищить минулорічний показник експорту, який становив 65 тис. тонн.

Період з вересня по лютий наступного року є періодом активного попиту з боку споживачів. Цьому сприяє чимала кількість свят, яка припадає на цей період у Китаї, а також погодні умови — падіння атмосферних температур провокує посилений попит на продукти з великим вмістом білка — соєве молоко, соєві м'ясо і сир, а також уже популярної в цій країні соєвої олії.

Цьогоріч на ціни впливатимуть обмеження по Covid-19: країна намагається стримати розвиток хвороби і відтак суттєво обмежує внутрішню логістику.

Для аналітики ціни на чисті соєві боби слід виходити з близько $780/т (CIF China north port).

Одним зі стримуючих факторів зростання ціни є низька ціна на свинину, за останні півроку вона впала вдвічі. Дехто в уряді говорить про необхідність скорочення поголів'я, яке досягло рівня до спалаху в країні Африканської чуми свиней кілька років тому. Скорочення поголів'я спричинить зменшення споживання соєвого шроту.

Китай бачить в українських бобах заміну імпорту культури з РФ, її Далекого Сходу. Середньостатистично ця цифра — 800 тис. тонн щороку. Через введене поточного року РФ експортне мито ці показники будуть суттєво нижчими.

Горох, насамперед сушений горох. Річний обсяги виробництва гороху в Китаї — близько 1,5 млн тонн.

Загальний річний обсяг споживання гороху становить близько 3,5 млн тонн, тож ця культура є імпортоорієнтована.

Імпорт 2020 року становив понад 2,9 млн тонн, на 500 тис. тонн більше, ніж роком раніше. Від початку року за 8 місяців країна імпортувала лише 1,5 млн тонн, або на 53% менше показників на цю дату. Це пов'язано зі зростанням ціни на горох і відтак заміною цієї бобової культури іншими продуктами. Горох використовують для виробництва снеків, крохмалю, останніми роками горохом підміняють соєвий шрот і кукурудзу в рецептурі кормів для тварин.

Основним постачальником гороху до Китаю є Канада із часткою ринку понад 97%, а також Австралія та США.

Щодо України, то китайська сторона поки не ухвалила рішення щодо приєднання нашої країни до експортерів гороху.

Квасоля. Обсяг власного китайського виробництва сушеної квасолі (є також зелена, стручкова, яка споживається у свіжому вигляді, однак ці обсяги не обліковуються) становить близько 350 тис. тонн. Ця культура навпаки є експортоорієнтованою, і 2020 року Китаю реалізував на зовнішньому ринку понад 160 тис. тонн квасолі. І це виявилось втричі менше проти рекордного 2016 року, коли було експортовано 430 тис. тонн.

Внутрішнє споживання становить близько 200 тис. тонн — для потреб харчової промисловості і незначна частка для годівлі худоби.

Нут у Китаї не є популярною культурою (більш притаманний він для сусіднього Пакистану). Нут у Піднебесні виробляється у малій кількості і переважно постачається на експорт. 2020-го було експортовано 120 тис. тонн (для порівняння, 2017 було продано за кордон 290 тис. тонн нуту).

Є висока ймовірність популяризації нуту в країні найближчими роками через зацікавленість населення в здоровому харчуванні і збільшенні споживання рослинних білків, на які багатий нут. 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"