Статті

ЗАКОНОПРОЄКТ №5600: ОЛІГАРХИ, НЕСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ПТИЦЯ І ВИШЕНЬКИ, АБО ДОДАТКОВІ ПОДАТКИ АГРОГОСПОДАРЯМ ВІД СЛУГ

Ще 2 червня до Верховної Ради України було подано законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який охрестили антиолігархічним і антиахметівським зокрема. 1 липня документ було ухвалено у першому читанні, а згодом і внесено до порядку денного шостої сесії дев'ятого скликання ВРУ.

Документ вийшов доволі протиречивим — на розгляд профільного Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики до другого читання було подано близько 10 тис. правок. Та й не дивно, попри свою антиолігархічну назву, він зачіпає дуже багато галузей, в тому числі й аграрну.

Документ суттєво міняє рівень оподаткування в сільському господарстві. Про ці зміни йшлося днями на круглому столі «Скільки податків сплачує аграрний бізнес в Україні: порівняння в розрізі секторів економіки та міжнародної практики», організованому асоціацією « Український клуб аграрного бізнесу» та ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада».

Міф про підтримку

На думку генерального директора УКАБ Романа Сластьона, існує стійкий міф про надмірні пільги в оподаткуванні сільського господарства, яким і послуговується влада у спробах збільшити податки для галузі. Як приклад він наводить позицію голови податкового комітету Данила Гетьманцева «Якщо ми порівняємо податкове навантаження на аграріїв-сировинників з промисловістю, то побачимо, що перші через надані їм пільги і спецрежими платять від 1% і менше оподаткування доходу (прибутку), а другі 2% і більше. Скажіть, ми цілеспрямовано розвиваємо сировинників, віддаючи створення доданої вартості за кордон?».

Натомість пільги, а це спецрежим ПДВ для аграріїв, акумуляція ПДВ для м'ясо- та молокопереробних підприємств, знижена ставка пенсійного внеску та інше, давно скасовані, а аграрний сектор стає дедалі більшим донором бюджету. «При цьому, коли скасовувався спецрежим оподаткування ПДВ 2016 року, який дозволяв ці кошти інвестувати в розвиток господарств, була домовленість, що натомість держпідтримка аграрного сектору буде збільшена і становитиме не менше 1% ВВП. Це зараз приблизно складає 8 млрд грн. Ми ж бачимо реальних 4,4 млрд грн у Держбюджеті на наступний рік», — зазначає Р. Сластьон. Серед інших дискримінаційних положень для галузі можна також назвати невідшкодування ПДВ кредиту при експорті зерна у 2013-2015 рр., «соєво-ріпакові правки» (невідшкодування ПДВ при експорті цієї продукції) упродовж 2018-2020 рр.

Що ж до того, хто скільки сплачує до бюджету, Р. Сластьон навів наступні показники: за 2019 рік відношення сплати податку на прибуток та єдиного податку до обсягу реалізованої продукції становило в цілому по всім галузям 1,4%. Для сільського господарства цей показник становив 1,2% (див. графік).

«Тобто сільське господарство сплатило дещо менше, майже на рівні середнього показника, але точно більше, ніж основні галузі, та сама переробна промисловість. Значно вищою є добувна промисловість, тому що левова частка — це нафта і газ. І звісно, що в цьому сегменті більша частка за державою. Але в сільському господарстві є ще ПДФО з оренди землі. За 2019 рік за оренду земельних паїв було сплачено 46 млрд грн, відповідно з них 9 млрд грн було сплачено як ПДФО. Будучи заручниками мораторію, аграрний сектор сплачує додатково ці кошти до бюджету», — пояснює експерт.

Більшість сільгоспвиробників надають благодійну допомогу місцевим громадам та їхнім жителям у рамках укладених упродовж багатьох років соціальних угод. Виплати коливаються в межах 100-250 грн на гектар щороку. Загальна сума, яку сплачують сільгоспвиробники на рік, добігає 1,5-2,5 млрд грн, але її при розрахунку чомусь ніде не враховують.

Крім того, законопроєктом запроваджується мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) з гектара сільськогосподарської землі. Метою введення такого податку було вирівнювання умов для тих, хто працює «в чорну» чи «в сіру», з сумлінними платниками податків у сільському господарстві. За словами Р. Сластьона, близько 8 млн га в Україні обробляється «в тіні», з яких не сплачується жодних податків. Початково пропонувалося встановити МПЗ на рівні 5% від нормативно-грошової оцінки землі, що мало становити 1400-1500 грн/га, при цьому враховувався єдиний соціальний внесок. «При такому обрахунку якраз і досягався ефект вирівнювання, а не підняття податків для сільгоспвиробників. У нинішній редакції ЄСВ виключений і ми маємо МПЗ 1653 грн на гектар. Але це середній показник, і тим, у кого НГО завищена, а при цьому врожаї не такі високі, як в середньому по Україні, їм доведеться доплачувати. Ми неодноразово наголошували на тому, що МПЗ має бути на рівні 4%», — пояснює позицію УКАБ промовець.

Рівень держпідтримки

Заступник голови ГС ВАР Михайло Соколов вважає, що сільське господарство не повинно нести таке саме фінансове навантаження, як інші галузі економіки.

Він порівняв сільське господарство України з агросекторами країн-торговельних конкурентів за показником PSE (producer support estimate — оцінка підтримки виробників). Цей показник враховує не лише державну підтримку, але й інші заходи, що впливають на діяльність агровиробників: підтримку цін на внутрішньому ринку, пільгове податкове навантаження чи, навпаки, штучне заниження цін на внутрішньому ринку чи підвищення цін на послуги, якими користується агровиробник (наприклад, логістика). Даний показник щорічно визначається Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

«Тобто даний показник дає змогу побачити інтегральну оцінку впливу всієї політики держави на агросектор. І, згідно з цим показником, є лише одна країна у світі, яка знаходиться нижче за Україну — це Аргентина. В інших країнах PSE значно вищий», — говорить М. Соколов.

Поки що, навіть за такого рівня підтримки, Україна нарощує сукупний дохід від реалізації аграрної продукції. І водночас  український агросектор перебуває у певному диспаритеті, порівняно зі своїми іноземними конкурентами щодо держпідтримки. «І якщо ми будемо проводити політику збільшення цього диспаритету, то можемо отримати результати значно гірші за ті, що зараз має Аргентина, які згодом виллються у спад обсягів виробництва», — сказав він.

За його підрахунками, якби український агросектор підтримувався на рівні європейського, то на його державну підтримку у бюджеті мало би закладатися щонайменше 405 млрд грн. Натомість у проєкті бюджету на наступний рік передбачено лише 4,5 млрд грн для підтримки сільгоспвиробників, що у 54 рази менше, ніж виділяється Євросоюзом. І це — без урахування дотацій, які попри підтримку ЄС, кожна європейська країна може виділяти на розвиток сільського господарства окремо.

«Подальші дискусії щодо дотаційності сільського господарства в Україні є контрпродуктивними. І якщо ми і далі рухатимемося тим шляхом, що і зараз, то український агросектор перетвориться з локомотива економіки якщо не на гальма, то на середнячка. А це навряд відповідає інтересам суспільства, держави і, звісно, самих аграріїв», — упевнений він.

Дві проблеми українських податків

Координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман розповів, що, згідно з дослідженнями платформи, існує дві найбільші проблеми української податкової системи. Перша — це високий рівень податкового навантаження на фонд оплати праці. Він пов'язаний із надмірним та не оптимальним перерозподілом ВВП через публічні фінанси. Друга проблема у невідповідності структури податків національним особливостям та цілям економічного розвитку. Зокрема, занадто велику роль для країни, де існує системна корупція, відіграють прямі податки та квазіподатки (оподаткування праці), коли водночас невагомими є податки на нерухомість та землю.

Щодо оподаткування аграрного сектору, експерти Економічної експертної платформи вважають, що єдиний податок четвертої групи є вдалою заміною податку на прибуток.

«Фактично він і є тим податком на виведений капітал, про який всі мріють багато років, суміщений з податком на землю. І він одночасно є вдалим прикладом заміни прямих податків податками, які прив'язані до нерухомого майна, і прикладом вдалого адміністрування, коли між бізнесом і перевіряючими органами не виникає суперечок щодо розміру податку до сплати. При цьому методика його розрахунку має бути модифікована, щоб враховувати особливості ведення сільського господарства у засушливих регіонах», — пояснює О. Гетман.

 Курка — не птиця

Принаймні не сільськогосподарська птиця. Так вирішили автори законопроєкту №5600, яким серед іншого пропонується віднести птахівників до платників податків на загальній системі оподаткування. У пояснювальній записці до законопроєкту жодним словом не обмовилися, чим саме птахівники заслужили таку немилість. За словами виконавчого директора асоціації «Союз птахівників України» Сергія Карпенка, такими новелами  порушуються загальні принципи підтримки сільського господарства і принципи податкового кодексу. «Дане рішення зачіпає всі без виключення підгалузі птахівництва, включаючи розведення перепелів, страусів, гусей, які сьогодні вже є екзотичними видами. У нас одиниці займаються промисловим виробництвом качок і гусей», — говорить він. 

Економічного підґрунтя для виведення птахівників з-під дії єдиного податку 4 групи в асоціації не бачать. За словами С. Карпенка, у галузі працює сьогодні більше 400 підприємств, які мають основний КВЕД «розведення свійської птиці», і для них виключення з єдиноподатників матиме фатальні наслідки.

«Так, можуть бути закиди, що птахівництво протягом багатьох років отримувало дотації. Так, але саме завдяки державній підтримці і завдяки приватним інвестиціям галузь змогла розвинутися, розширити виробництво, бути представленою на світових ринках як експортери м'яса і експортери яєць», — говорить він.

Водночас останні два роки птахівництво демонструє, за даними Держкомстату, негативні тенденції. Виробництво м'яса птиці і яєць 2019 і 2020 року було збитковим. Наслідки збитковості: за два роки закрилося більше 30 підприємств з виробництва яєць, 9 підприємств з виробництва м'яса птиці. Поголів'я птиці скоротилося на 11 млн голів, виробництво м'яса — на  40 тис. тонн, яєць — на 3 млрд шт. Вперше за 30 років незалежності Україна імпортує яйце з Білорусі.

«Зростаня цін на зерно зумовило зростання цін на продукцію птахівництва, а наші можливості по підвищенню цін на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже обмежені. Уже сьогодні ми розуміємо, що зниження цін на корми не буде з огляду на підвищення цін на електроенергію і газ. Чи є підстави у держави підвищувати оподаткування у таких умовах? Звісно, що ні — це лише поглибить кризу», — говорить він.

Сергій Карпенко вважає, що така законодавча норма, в першу чергу, призведе до збільшення частки тіньового виробництва і використання готівки при розрахунках. По-друге, це спричинить ускладнення адміністрування податків, оскільки частина птахофабрик має в обробітку земельні угіддя, то діяльність на них вони залишатимуть на єдиному податку, щоб хоч якась частина виробництва була прибутковою. Для цього птахофабрикам доведеться виділяти птахівництво в окрему юридичну особу, і порушувати наявну структуру виробництва.

При цьому, на думку Сергія Карпенка, навряд держава отримає те зростання податкових надходжень, на якє розраховує, від збиткового птахівництва. Водночас точно відбудеться зменшення податкових надходжень до бюджетів громад, де ці підприємства є бюджетоутворюючими. Також соціальна підтримка громад буде зменшена або зведена до нуля.

Додаткове податкове навантаження позбавляє виробників можливості інвестувати в оновлення виробництва, це при тому, що Україна зобов'язана з 2026 року перейти на європейські вимоги до утримання птиці. «Це означає, що 95% технологічного обладнання для виробництва яєць має бути замінене, у бройлерному виробництві — скорочення поголів'я приблизно на 30%. За нашими підрахунками, за 4 роки в галузь потрібно інвестувати $1 млрд, щоб вийти на сьогоднішні показники», — говорить він.

«Мені не відомі приклади у світі, коли би збільшення податків стимулювало розвиток бізнесу. На нашу думку, ця норма, в першу чергу, зашкодить малим та середнім виробникам, адже вони не такі ефективні у плані адміністрування податків. Великий бізнес це також зачепить, але він зможе трансформуватися і пом'якшити для себе наслідки цієї ситуації», — переконаний він.

Законопроєкт є дискримінаційним, адже створює інший підхід до окремих галузей. І якщо зараз під удар потрапила лише галузь птахівництва, яка повинна буде оподатковуватися інакше, то це ще не значить, що наступними не стануть виробники свинини чи яловичини.

Також Сергій Карпенко впевнений, що таке нововведення робить галузь птахівництва ще менш привабливою для інвестора. На сьогодні продаються близько десятка підприємств, бо їхні власники хочуть вийти з цього бізнесу. Але ці підприємства ніхто не купує, бо наразі це збитковий бізнес.

Правкові метаморфози

ВтІм, у якому саме вигляді дійде законопроєкт №5600 до другого читання, поки що достеменно невідомо. Адже він уже пройшов слухання у податковому комітеті ВРУ з купою правок, а остаточний текст, як водиться, дай Бог, щоб самі депутати перед голосуванням побачили. Що вже про нас, сірих, говорити. Однак, завдяки дописам у фейсбуці народної депутатки з комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Ніни Южаніної, яка нотувала розгляд законопроєкту в комітеті, певна інформація все ж є. Ось та, що стосується безпосередньо сільського господарства:

«— Проголосували за поправку, згідно з якою спрощена система оподаткування сільгоспвиробників діятиме доти, доки українське законодавство в частині державної підтримки не буде гармонізовано з законодавством Європейського Союзу.

— Водночас виробників птиці виключили зі спрощеної системи оподаткування.

Для них, за винятком виробників курятини, буде передбачено пільгу зі сплати податку на прибуток на 5 років.

Для 160 виробників птиці, які вирощують по 1000 голів птиці (за даними статистики) лише єдиний вихід — або на третю групу, або на загальну систему оподаткування.

— Розглядали питання спиртзаводів, які знаходяться у структурі ДП «Укрспирт». Вони не можуть приватизуватися, оскільки мають податковий борг і через це їх майно перебуває в податковій заставі.

Підтверджена сума такої заборгованості становить 20 млн грн, а потенційна (щодо якої тривають судові спори) — близько 160 млн.

Приватизація буде можливою тільки якщо новий власник погасить борги спиртзаводів.

— Запровадили оподаткування земельних ділянок, у тому числі паїв, виділених у 1990-х роках, рішення щодо виділення яких прийняті органами місцевого самоврядування, але право власності на які не оформлено з відповідним відображенням у державних реєстрах.

— Серед пропозицій народних депутатів — знизити площу землі для реєстрації сімейного фермерського господарства з 2 га до 50 соток.

— Громадяни, які володіють та/або користуються земельними ділянками за межами населених пунктів площею від 1 сотки, змушені будуть сплачувати мінімальне податкове зобов'язання.

Це означає сплату додатково до 2400 грн на рік, навіть пенсіонерами, які мають 100% пільгу.

А люди, які протягом 5 років садили саджанці, купували добрива, дбали про родючість землі, працювали всією сім'єю — від малого до великого — і тільки-но почали отримувати дохід, стануть платниками податку.

З доходу, отриманого від продажу вирощеної продукції на своїй землі, якщо він становить більш ніж 72 тис. грн на рік, потрібно буде сплатити 18% ПДФО. Наприклад, при продажу яблук, середня врожайність яких становить 50 тонн з 1 гектара.

Не зрозуміло, чи можливо буде цю норму адмініструвати, а от у тінь потенційних платників вона точно зажене».

...і вишеньки

І вишенькою на торті — ще одна цитата з допису народної депутатки Н. Южаніної:

«Переглянули ставки рентної плати на залізну, марганцеву руду за шкалою, яка була передбачена в законопроєкті.

Вони такими ж і залишаться за мінусом витрат на логістику (доставку, перевезення, транспортування).

По факту зменшили — втрати бюджету сягнуть понад 2 млрд грн від сьогоднішніх доходів (планувалося +4 млрд грн).

Так законопроєкт став не деолігархічним, як анонсувалося...».

Ще одна вишенька стосується вже іншого закнопроєкту №5636 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків з платників податків — суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері сільського господарства». Документ, ініціатор якого той самий — Кабмін — чекає на своє перше читання, а його основна фішка — підвищення єдиного податку для четвертої групи вдвічі.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"