ПЛАСТИКОВЕ ПОКРИТТЯ — ДОРОГИ МАЙБУТНЬОГО

Вони мають безліч переваг у світі, а в Україні поки — більше проблем

Уявіть, що будівництво дороги потребуватиме днів, а не місяців і років. Слугуватимуть такі дороги втричі довше (без дірок та ямкового ремонту) і при цьому захищатимуть довкілля. Для міст технічне обслуговування та перебої в роботі транспорту залишилися в минулому. І проблеми з кабелями і трубопроводами, а також проблема міського водопостачання вирішуються в одну мить.

Це не сценарій з далекого майбутнього, а вже реальність. Це дорожнє покриття з відпрацьованого пластику зі світового океану, яке вже працює у місті Зволле і мальовничому селищі Гітхорн у Нідерландах. Це пілотний проєкт компаній PlasticRoad BV, яка здатна свій продукт у промислових масштабах пропонувати з початку 2021 року. Це дозволяє містам і громадам почуватися захищеними від примх клімату цілорічно!

Автомобільні дороги з використанням вторинного пластику не така вже і дивина, їхні розробки у світі тривають близько двох десятиліть. А велосипедні доріжки з цього матеріалу вже кілька років успішно прислуговують мешканцям Нідерландів, передусім столичному Амстердаму.

В Україні також працюють над темою створення різних типів дорожнього покриття з відпрацьованого пластику. І, на відміну від Нідерландів, наша влада до цих розробок залишається байдужою.

Що первинне: норми чи дослідження? 

Уxасники цього напрямку діяльності в Україні днями провели напрочуд змістовну і цікаву пресконференцію, яка відбулася в пресцентрі Українського кризового медіа-центру. Де звернулись до влади з проханням підтримати ініціативу будівництва доріг з використанням пластику.

У містах Дніпро й Одеса вже є спроби впровадження експерименту з використання пластику в будівництві доріг, повідомила Оксана Луценко, координаторка Партнерства Green business Ukraine, директорка компанії «Еко-адвокація». «В Одесі використовують пластик для облаштування доріжок із плитки. У Дніпрі кажуть, що намагання здійснити експерименти з дорогами закінчуються тим, що всі відповідні органи влади переконані, що це можуть бути якісь приватні шматочки дороги, де можна тестувати це покриття. Замкнене коло — свої розробки виробники не можуть передати державним службам, бо немає відповідних норм. А норм нема, тому що нема результатів досліджень. Треба в Україні підтримати науковців, які розробляють такі технології», — підкреслила вона.

З іншого боку, обладнання для виробництва доріг із відпрацьованого пластику — а це спеціальні преси і гранулятори — коштують занадто дорого, щоби громадські організації чи лабораторії могли собі дозволити їх придбати.

Де взяти пластик?

Втім, відсутність норм — не єдина проблема. Виробляти дороги потрібно зі вторинного пластику, та й те не зі всякого — проте де його взяти? Адже у смітті пластмаса поєднана з іншими матеріалами, а сортувати його силами якоїсь окремо взятої компанії просто неможливо. За даними дослідження Green business Ukraine, лише 7% населення України сортує сміття. «Якщо б цей відсоток був хоча б вдвічі більший, ми мали б сировину для експериментів», — говорить О. Луценко.

Безліч переваг

Умовно у світі є дві технології будівництва доріг із застосуванням пластику як складової. Це використання плитного пластику (на кшталт бетонних плит) і додавання пластику до дорожніх сумішей.

Найперша перевага пластикових доріг у тому, що вони виробляються зі вторинної сировини, яка в іншому випадку опиниться на сміттєзвалищі. В середньому, на рік у світі переробляється лише 8-9%, інше або спалюється, або ж залишається на смітнику перегнивати століттями, шкодячи навколишньому середовищу.

Також пластиково-бітумні дороги можуть містити різні види пластмаси, що підвищує повторне використання пластику і не-пластику. Адже більшість пластикових відходів повторно не використовують саме через те, що вони зазвичай змішані з іншими відходами.

Безумовним плюсом пластикових панелей є технологічна можливість їх швидко замінити у випадку руйнування (витяг пошкоджений шматок і на його місце поклав новий, за принципом дитячого конструктора Lego). Панелі також дають змогу прокладати всередині них водовідводи, різного роду кабелі й інші комунікації.

Щодо екології — ще одна безумовна перевага. Звичний асфальтобетон потребує нафти, яка має низку недоліків і зрештою видобуток якої до 2050 року має взагалі припинитись. У випадку сумішей із пластиком (де до 10% замінюється пластмасою) економиться не лише нафта, а й зменшується викид парникових газів при виробництві асфальтобетону.

Ну і безліч приємних дрібниць: пластикові дороги більш стійкі до погодних впливів і температур, мають набагато довший строк служби, не утворюють широких щілин та вибоїн, що має потенційно зменшити кількість ДТП. Зрештою, пластикові дороги потребують меншого догляду (робочих рук, техніки і фінансів), а також видають менше шуму при проїзді автівок.

І тут було би доречно на рівні державної програми узаконити поступовий перехід України на будівництво автомобільних шляхів і покриття із відпрацьованого пластику, який натомість забруднювати довкілля прислужиться людству. Та є нюанси...

Ложка дьогтю

«Якщо говорити про використання відходів, що містять пластик, у виробництві доріг — такі напрацювання є, — говорить Анатолій Цинка, перший заступник директора ДП «ДерждорНДІ». — Більше того, наш інститут проводив випробування добавки для модифікації бітумних в'яжучих, яка була отримана з перероблених пластикових пляшок. Така добавка не досягає показників чистих полімерів, що використовуються для модифікації бітуму (основний компонент асфальту — прим. ред.), але асфальтобетон, виготовлений на бітумах з такою добавкою, набагато кращий за класичний асфальтобетон».

Водночас, за його словами, в Україні дороги саме лише з пластику не використовуються. І це питання наразі не розглядається. Повинні бути відповідні напрацювання, зацікавлені сторони, слід випробувати технології виготовлення таких блоків, їх влаштування. І лише потім можна буде говорити про масове використання. І тут ми повертаємося до тези попереднього спікера, що ані лабораторії, ані ентузіасти не можуть собі дозволити обладнання для виробництва чи випробування таких доріг.

За інформацією голландської компанії KWS, яка будує модульні пластикові дороги, їх легше і швидше облаштовувати. Автори технології стверджують, що швидкість монтажу пластикових доріг швидша на 70% від звичних асфальтобетонних. Чом би й ні.

Водночас А. Цинка говорить,  що 10 м такої дороги влаштовується півтори години: «Це дуже довго. З такими часо- і трудовитратами мережа доріг України буде відновлюватися дуже довго, йдеться навіть не про десятиріччя». 

Можливим застосуванням такого покриття чиновник називає для місцевих проїздів, котеджних чи невеличких містечок, облаштування велодоріжок.

«Якщо вести мову про дороги загального користування, навіть про дороги в межах населених пунктів, магістрального значення, де присутній великий потік, досить сумнівне їхнє використання, доцільність і ефективність», — резюмує він.

І кому вірити в такій ситуації: українським чиновникам чи світовому досвіду? На початку незалежності України видавалось, що електромобілі й автівки на відновлювальних видах енергії ніколи не наздоженуть ні за швидкістю, ні за комфортом люксові машини на дизелі. А нині кількість проданих в Європі електромобілів у вересні 2020 року перевищила продаж автівок із двигунами внутрішнього згорання.

Ну звісно, в Нідерландах розвиток технологій крокує семимильними кроками, та й світовий океан до них ближче, тож проблем із  сировиною для пластикових доріг немає. Словом, те, що роками і тисячоліттями створювало проблеми, люди зрештою вони примудрилися перетворити на переваги. У нас же природних благ і так багато, тому розпорядитися ними по-господарському ми так і не навчилися...

Українська альтернатива

«Укравтодор» вже встиг відзвітуватися, що президентське «велике будівництво» доріг також використовує новітні екологічні технології. Зокрема, на Донеччині почали застосовувати відходи металургійної промисловості. На черзі Запорізька і Дніпропетровська області, де також планують використовувати шлаки в будівництві доріг. «Ми на етапі впровадження цих технологій. І стимулюємо підрядників використовувати альтернативні технології», — йдеться в новинах «Укравтодору».

За словами А. Цинки, технологія використання шлаків у будівництві доріг сягає ще сивого 1946 року, де вона була закріплена відповідним радянським держстандартом. Нині ж просто відмічається більш активне її використання.

Індійські першопрохідці

І все ж таки світ прагне позбутися, чи хоча би переробляти більше, саме пластику, а не інших відходів. Ймовірно тому, що саме пластик найдовше розкладається і найбільше шкодить навколишньому середовищу. Існує навіть дослідження, де стверджується, що 2050 року в океані буде більше пластику, ніж риби.

Дивно, але щодо ідеї переробки пластику «попереду планети всієї» опинився не Китай, а інша густонаселена країна — Індія.

Технологію створення доріг з додаванням пластику в Індії ще 2002 року розробив Раджагопалан Васудеван, професор хімії Інженерного коледжу міста Мадурай. Він запатентував технологію перетворення звичайного сміття на добавку до бітуму. За цією технологією подрібнене пластикове сміття додають до розігрітого бітуму, а вже з цієї суміші роблять дорожнє покриття. Хоча основною сировиною є пластикові пляшки, пластикові відходи можуть мати й інші компоненти: від цукеркових обгорток до поліетиленових пакетів. Суміш дає змогу скоротити обсяг бітуму до 10%.

Зараз за цією технологією створено понад 100 тис. км індійських доріг. І будують далі. Зокрема, було розроблено план, завдяки якому з океанського пластику вже облаштували 35 тис. км доріг.

Згідно з ним, керівництво одного зі штатів країни започаткувало компанію «Чисте море», яка навчає рибалок збирати пластик і доставляти його на берег для переробки. Така потреба виникла через те, що, за статистикою, кожен з 1,3 млрд жителів Індії щорічно використовує близько 11 кг пластику (все разом — страшенні 1,43 млн тонн), більша частина з якого потрапляє до океану.

Важко сказати, чим насправді була така політика: батогом чи пряником. Проте оприлюднені її наслідки просто вражають. Лише за перші 10 місяців дії програми рибалки витягли з Аравійського моря близько 25 тис. тонн пластикових відходів, із них близько 10 тис. тонн поліетиленових пакетів та пляшок. Усі ці відходи швидко перетворилися на дороги місцевого значення.

Фото: www.plasticroad.eu, www.goexplorer.org