Статті

МОЛОЧНА ГАЛУЗЬ — ЧИ Є НАДІЯ НА ПОРЯТУНОК?

25 вересня три асоціації, що так чи інакше дотичні до виробництва молока, підписали меморандум про створення національного комітету порятунку молочної галузі. Відбулося це під час Всеукраїнського молочного форуму, де учасники саме і з'ясовували, чому галузь потрібно рятувати і яким саме чином. Організаторами форуму стали Спілка молочних підприємств України та Центр новітніх технологій та інновацій.

Отже, до комітету ввійшли Асоціація виробників молока (АВМ), Українська кооперативна федерація і Спілка молочних підприємств України (СМПУ). Передбачається, що комітет це не юридична громадська організація, яка покликана опікуватися головними напрямками і проблемами на шляху розвитку молочної галузі в Україні. Зокрема, наприклад, звертатися з пропозиціями до органів державної влади, брати участь у спільній розробці проєктів нормативно-правових актів, що стосуютьс сфери молочної галузі тощо.

Збільшення споживання забезпечують імпорт і фальсифікат

Невтішну статистику галузі навів голова ради директорів СМПУ Вадим Чагаровський. Зокрема, протягом 1991-1995 років Україна посідала 6 місце у світі за обсягами виробництва молока. Так, 1994-го виробництво молока в країні становило 24,5 млн тонн. А на 1 січня 2020 року цей показник скоротився, за офіційною статистикою, до 9,8 млн тонн, що відкидає нас на 18 місце. За його словами, реальні показники набагато нижчі — 6,5 млн тонн і, відповідно, 32 місце у світовому рейтингу.

Якщо в структурі загального виробництва по країні на 1994 рік 18,6 млн тонн молока виробляли сільськогосподарські підприємства, а населення — 5,9 млн тонн (близько однієї чверті від загального обсягу), то на початок 2020-го в  агропідприємствах вироблялося 2,7 млн тонн, а от щодо офіційних показників виробництва молока населенням (7,1 млн тонн) фахівець має сумніви.

«Нагадаю, що показник 9,8 млн тонн — це не точна статистика, адже більш точний показник — 6,5 млн тонн. Господарства дійсно виробляють продукції на рівні 2,7 млн тонн, і останніх 5 років ми бачимо позитивну тенденцію виробництва молока у сільгосппідприємствах, але чомусь за статистикою у нас стало вироблятися більше молока в особистих селянських господарствах. Не хочу зараз говорити про методи статистики, але ми знаємо, що це маніпуляція — немає цього молока», — розповідає Вадим Чагаровський.

У 1990-х роках на фермах тримали 6,3 млн голів ВРХ, в особистих селянських господарствах утримували 2,2 млн голів. Зараз на фермах утримується 1,3 млн голів корів, а особисті господарства тримають 0,4 млн молочного поголів'я. «Варто зауважити, що ідентифікація поголів'я у населення не закінчена, тож показник обсягів виробництва молока в 1,7 млн тонн викликає певні сумніви. А це робота (щодо ідентифікації — прим. ред.), яку повинна була зробити держава ще до 2015 року», — наголошує фахівець.

Таблиця 1. Основні показники молочної галузі в Україні на 01.01.2020

 

1990

2003

2020

Кількість молокопереробних підприємств, од.

643

441

192

Виробництво молока, млн т

24,5

13,67 (7,0)

9,8 (6,5)

Перероблено молока, млн т

18

4,5

3,8*

Продукція з незбираного молока, тис. т

6 430

1 230

1 010

Вершкове масло, тис. т

441,1

145,3

89,2

Сир, тис. т

183,8

167,8

128,6

Сухе молоко, тис.т

61,1

19,8

34,1

Згущене молоко, тис.т

166

101,4

74,5

Споживання молока на душу населення, кг

373

220

221(185)

 ( ) - експертна оцінка
* - в натуральному виразі (в перерахунку на базові показники – 4,1 млн т)

 

Також В. Чагаровський зазначає, що в країні склався дефіцит майже в 1 мільйон тонн молока. І це не дивно, адже за останніх два роки споживання населенням молока і молочних продуктів збільшилося (хоча все ще не дотягує до норм, рекомендованих Міністерством охорони здоров’я України (добова норма споживання молочних продуктів для людини становить 750 мл в перерахунку на молоко, або 274 л на рік — прим. ред.)), але триває зменшення вітчизняного виробництва молочної продукції. А збільшення споживання забезпечують імпорт і фальсифікат.

Імпорт при цьому невпинно зростає. Так, обсяги закупівлі за кордоном молочної продукції в цілому за січень-серпень 2020 року збільшився проти відповідного періоду 2019 року на 278% — з 20,9 тис. тонн до 58,0 тис. тонн. Це середній показник, якщо ж брати окремі продукти — показники взагалі фантастичні: масло вершкове — збільшення на 1543%, сухе знежирене молоко — на 459% (див. табл. 2).

Таблиця 2. Імпорт молочних продуктів, тонн (2019-2020 рр.)

 

Січень-Серпень 2019

Січень-Серпень 2020

2020 до 2019, %

Продукція з незбираного молока

6 753

17 601

261%

СЗМ

535

2 457

459%

СНМ

63

43

68%

Молочні консерви

703

1 728

246%

Сироватка

1 139

2 003

176%

Масло вершкове

461

7 118

1543%

Молочний жир

473

846

179%

Сир сичужний

8 471

22 921

271%

   в т.ч. Сир твердий

4 224

13 944

330%

Сир плавлений

2 269

3 322

146%

Всього

20 867

58 040

278%

 

Експорт vs імпорт та чому ми годуємо білоруських корів?

Щодо експорту молочної продукції, то Україна  втрачає позиції на зовнішніх ринках. «У нас зменшився експорт майже на 20% у порівнянні з минулим роком (за січень-серпень). І показники експорту далі будуть зменшуватися через дефіцит молока. Якщо раніше експорт здійснювався і у нас були залишки 800 тис. тонн за рахунок надходження молока від населення у весняно-літній період, то зараз ми не маємо молока від населення. Як і того надлишку, який використовувався для експорту — його немає. Тому у нас відсутні перспективи бути конкурентоспроможними на зовнішніх ринках. Ми може скласти конкуренцію лише за умови, що будемо виробляти продукцію з доданою вартістю», — зазначив В. Чагаровський.

Щодо експорту-імпорту промовець виділив кілька питань, що потребують нагального вирішення. Так, на його думку, слід запровадити дзеркальні квоти на імпорт молочної продукції з ЄС. «Адже нам Європа на 500 млн споживачів-європейців дала такі квоти, а ми йдемо назустріч Європі і на 38 млн нашого населення отримуємо такі самі квоти, як і в Європі. Тому ми маємо займати чітку позицію і наполягати на введенні дзеркальних квот, а все, що понад норму, має оподатковуватися у звичному режимі з відповідним митним стягненням. І ці кошти, які прийдуть від митного стягнення, мають акумулюватися у фонді підтримки молочної галузі», — зазначив він.

Також незрозуміла ситуація з імпортом із Білорусі. Експерт обурюється, що Білорусь підтримала зовнішньоекономічне ембарго Росії на ввезення молочних продуктів до країн Євро-Азійського союзу. Тож з 2016 року українська молочна продукція Білоруссю не імпортується.

«Разом із тим, за цей час було відкрито 14 білоруських підприємств, яким було дозволено експортувати продукцію до нас. Я спочатку не міг домогтися притомної відповіді на запитання про доречність такого рішення, а потім мені пояснили, що це така політична воля. Адже білоруси купують у нас соєвий шрот. Невже у нас немає куди дівати соєвий шрот? Білоруси купують його для кормів великої рогатої худоби, а потім вони нам експортують свої молочні продукти.

Ви вдумайтеся! Яка може бути «політична воля»? Це нонсенс! Замість того, щоби цей шрот пустити тут на виробництво комбікормів і розвиток тваринництва, ми сьогодні годуємо білоруських корів і купуємо потім їхнє молоко в Україні.

Як на мене, в цьому питанні має бути чітка позиція держави й уряду: поки Білорусь не відмовиться від підтримки російського ембарго, її продукції у нас не повинно бути», — зазначив В. Чагаровський.

На його думку, державна підтримка — головний фактор розвитку молочної галузі. Одним із завдань національного комітету порятунку молочної галузі є розробка спільно з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Національної програми розвитку молочної галузі. Зі свого боку, СМПУ запропонувала концепцію такої програми до 2030 року. Згідно з нею, чисельність поголів'я корів у всіх категоріях господарств має зрости з 1,7 млн голів до 3 млн голів. Обсяги виробництва молока на рік — з 6,5 млн тонн до 10 млн тонн. Обсяги переробки молока на рік — з 3,8 млн тонн до 8 млн тонн. Споживання молока і молочних продуктів на особу — зі 185 кг до 250 кг на рік. Це дасть змогу забезпечити внутрішнє споживання і гідний експорт української молочної продукції. Програма потребує 90 млрд грн протягом 10 років (9 млрд грн щороку, з них 50% — держпідтримка).

В. Чагаровський сподівається донести цю інформацію до уряду до другого читання закону про бюджет 2021, щоб у нього заклали кошти на молочний сектор. Також він озвучив ще низку пропозицій з підтримки галузі. Це, зокрема, державні дотації з поверненням спецрежиму ПДВ, використання Аграрного фонду, державні субсидії для стимулювання експорту молочної продукції, державні тендерні закупівлі молочної продукції тільки від виробників, створення спеціального рахунку для акумуляції митних надходжень від імпорту молочних продуктів, звільнення від сплати ПДВ на імпортне обладнання для молочного скотарства та переробної галузі тощо.

«Нам потрібно створити програму розвитку галузі. Усі чиновники підтримали цю ідею. Державна підтримка сектору зменшилася вдвічі — маємо 4 млрд грн. Ті, хто робив цю програму, не розуміють важливості для економіки України аграрного сектору. Сподіваюся, найближчим часом буде створено профільне міністерство, яке буде займатися проблемами сектору», — зазначив В. Чагаровський.

Європейська  підтримка галузі

У свою чергу радник практики міжнародної торгівлі Integrites Сергій Лахно озвучив цікаві дані щодо держпідтримки сільського господарства в ЄС і Польщі зокрема.

Так, загальний бюджет Євросоюзу 2018 року становив EUR 160,11 млрд, з яких EUR 58 млрд (36%) було спрямовано на державну підтримку АПК. При цьому EUR 41,7 млрд йде на пряму підтримку агросектору, а решта — на інші програми.

«Цього року через коронавірус в ЄС ввели нові системи допомоги, які почали діяти з 19 березня 2020-го: ухвалено новий механізм — тимчасова структура заходів на допомогу сьгоспвиробникам, в тому числі молочників», — розповів він. Більшу частину підтримки отримує Польща — 8-10% (EUR 28 млрд).

Водночас, на його думку, хоча ЄС заявляє, що він не субсидує свій експорт сільськогосподарської продукції, оскільки використовує внутрішні субсидії, ефект демпінгу для експортованих товарів такий же, і досягається навіть попри те, що велика їх частина відзначена в «зеленій скриньці» СОТ як нібито повністю незв'язані (decoupled).

(Заходи державної підтримки, які можуть бути застосовані в країнах — членах СОТ, передбачено Угодою про сільське господарство СОТ 1994 року. Згідно з нею, усі ці заходи умовно поділено на три групи: «зелена», «жовта» й «червона». До «зеленої скриньки» належать заходи, що не спрямовані на підтримку обсягів виробництва та цін виробників, які не порушують принципів справедливої конкуренції. Фінансування таких заходів обмежується лише можливостями бюджету країни. — прим. ред.)

«За відсутності незв'язаних платежів (decoupled payments) ціни виробників були б вищими. Та, за більш низьких цін, ні експортні, ні «нормальні» ціни не покривають витрати виробництва фермерів ЄС. Відповідно, всі продукти, вироблені на землі, яка отримує вигоду від прямих платежів, ефективно субсидуються, а в разі експорту фактично демпінгують», — зазначив юрист.

Уряд і Мінекономіки вже звернулися до ЄС з проханням збільшити можливості для українського експорту. Про це розповів заступник профільного міністра Тарас Качка. Він зазначив, що у Польщі активно збільшуються обсяги виробництва молока та молочної продукції, тому українська продукція в ЄС стає непотрібною.

Водночас він повідомив, що український ринок молочної продукції зараз перебуває в періоді трансформації, результати якої можна буде побачити через 2-3 роки.

За словами іншого заступника цього відомства Сергія Глущенка, Мінекономіки продовжує активно працювати над імплементацією актів ЄС в українське законодавство у сфері безпеки харчових продуктів, зокрема молочних.

Ризик термінового старту ринку землі без механізмів захисту молочних ферм

Віце-президент Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк розповіла, що на сьогодні в галузі тривають тенденції до скорочення поголів'я та виробництва молока, які набрали обертів ще минулого року (як на мене, ще років зо 20 тому — прим. авт.). Серед причин нестабільність і непрогнозованість аграрної політики, ризик скасування всіх програм держпідтримки, ризик термінового старту ринку землі без механізмів захисту молочних ферм.

«Якщо поголів'я корів скорочується із приблизно однаковою швидкістю і в присадибному, і в промисловому секторі (мінус 1,5-2 тис. корів на місяць), то найбільше скорочення загального виробництва молока та його поставок на переробку відбувається через скорочення частки домогосподарств у структурі галузі, яку поки що не встигають компенсувати промислові ферми, які залишаються у галузі і стрімко нарощують ефективність і продуктивність. Позитивний наслідок цих процесів — істотно зросла частка молока «екстра» у зданому на переробку», — повідомила експерт.

Ціни на молочну сировину залишаються достатньо високими (середньозважена ціна на 01.09.2020 була на 4% вищою від аналогічної дати 2019-го року і на 9% вищою від 2018-го), але операційна маржа при цьому відчутно нижча. Серед головних причин подорожчання основних кормових інгредієнтів, які, судячи з кліматичних умов, браку вологи по всій Україні, недостатній заготівлі грубих кормів, негативних прогнозах по врожаю кукурудзи — будуть дорожчати і далі. У першому півріччі 2020 року на переробку в Україні надійшло 1,8 млн тонн молока, на 7,1% менше, ніж за аналогічний період 2019-го. При цьому постачання молока від промислових підприємств збільшилися на 0,8%, а від населення — скоротилися на 15,6%.

Але високопродуктивні господарства, з надоями понад 8 тис. л, сьогодні мають 17% маржинальності. «Але таких господарств у нас поки що не більше третини ринку, а решта — балансують на межі, маючи 1%», — зазначила Г. Лавренюк.

На її думку, Україна має перспективи нарощування виробництва молока на внутрішньому ринку. Адже сьогодні українці споживають лише половину від фізіологічно рекомендованої вітчизняним МОЗ норми молочних продуктів. Щоб забезпечити внутрішню потребу в молочних продуктах та залишатися експорт-орієнтованими, переробка має вже 2025-го отримувати понад 5 млн тонн молока ґатунку «екстра» від молочно-товарних ферм. «Тому маємо причини і для нарощування стада, і для активнішої роботи над підвищенням продуктивності та ефективності», — підкреслила вона.

5 кроків для реанімації молочної галузі

За словами президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, уряду запропоновано 5 кроків для реанімації молочної галузі. Перший — це необхідність збільшення виробництва молока.

Другим важливим кроком для уряду він вважає необхідність створення іпотечного банку, який дозволить представникам бізнесу отримати доступ до фінансових ресурсів. За його словами, такий банк з активами землі у державній власності 8 млн га зможе забезпечити відсоткову ставку 0,89%. А оскільки окупність молочного виробництва становить від 7-ми років, жодна інша організація не забезпечить такі інвестиції.

Третій крок — це зміни  до закону про ринок сільськогосподарської землі. На думку Л. Козаченка, пріоритетне право викупу землі повинен мати той, хто у неї вкладав. Тобто, якщо господар має тваринницьку ферму — він має мати пріоритетне право на викуп землі. Четвертий крок — необхідність відновлення роботи окремого міністерства сільського господарства. П'ятий крок — гармонізація законодавства до європейських стандартів.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"