ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ: ВІД АГРОНОМІЇ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

Вирощування лікарських рослин — це вищий пілотаж, але водночас і золоте дно для аграрія. У цьому впевнений технолог-консультант компанії «Шльосем Україна» з вирощування лікарських рослин Олександр Губаньов. На серії вебінарів він розповів про тонкощі вирощування лікарських рослин, зокрема валеріани та ехінацеї, а також про економічний зиск від цього.

Мотивація для вирощування

Попри те, що лікарські рослини — це переважно трави, і здавалося б, траву легко вирощувати, фахівець стверджує, що займатися цією справою в рослинництві — це вищий пілотаж.

«Вони потребують значно більше уваги, догляду, знань, умінь, ніж овочеві культури», — говорить О. Губаньов. На це є низка причин. Якщо в овочівництві вже є усталені сорти, то лікарські рослини ближчі до дикоросів, від яких важко добитися дружніх сходів. Як правило, це дрібнонасіннєві культури, тож глибина заробки у ґрунт має становити, залежно від рослини, 0,5-2,5 см. І верхній шар ґрунту має бути відповідно підготовлений, щоб максимально зберегти вологу. Період проростання насіння становить від 10 до 35 днів, а за цей період відростають бур'яни тощо.

Але справа того вартує. За словами агронома, це найбільш прибуткова підгалузь сільського господарства. Причому, на його думку, вирощування лікарських рослин більше підходить для невеличких площ, бо, як правило, чим більше сировини вирощується, тим гіршої вона якості. «Часто звертаються великі агрофірми, які б хотіли посіяти на площі 50-100 га лікарські рослини. Я завжди питаю, чи є в них потужні сушильні агрегати, тисячі людей, які будуть цю землю обробляти. Я би рекомендував починати з 2-3 гектарів. Тому конкуренції з боку великих агрофірм боятися не варто. Найбільше вирощування лікарських рослин підходить для людей, які мають приватну ділянку, якусь техніку, дрібних фермерських господарств, які вирощують на невеличкій площі зернові і не отримують від того великого зиску», — висловлює власну точку зору доповідач, зазначаючи, що ніхто не заважає згодом розширити площу за наявності техніки, робочих рук і обладнання.

Водночас, навряд доведеться розраховувати на те, що держава найближчим часом буде дотувати вирощування лікарських рослин.

Основні переробники, а отже і покупці сировини лікарських рослин, це фармацевтична індустрія, що з неї виробляє ліки. До 40% ліків, що продаються в аптеках, вироблено з екстрактів і витяжок із лікарських рослин. Це також і харчова промисловість — харчові продукти, біологічно активні добавки, сиропи, напої тощо, косметична і парфумерна галузі.

Доповідач навів фінансову модель вирощування лікарських рослин на площі 25 га. За його словами, модель розроблялася для замовника цьогоріч з урахуванням того, що бізнес починатиметься «з нуля». Так, за його підрахунками, в основну техніку й обладнання доведеться інвестувати близько 2,49 млн грн. Витрати на вирощування валової продукції лікарської сировини за 4 роки становитимуть 3,814 млн грн. Разом витрат — 6,394 млн грн. Вартість вирощеної сировини за ці роки 9,224 млн грн. Чистий прибуток — 2,92 млн грн.

«Начебто такий чистий прибуток за 4 роки порівняно з інвестиціями — це небагато. Але слід врахувати, що за ці 4 роки людина отримує фактично всю техніку й обладнання (трактори, ангари, сушарки, мийки). Починаючи з 5-го року витрати будуть лише на процес вирощування», — зазначає доповідач.

Загальні вказівки

Є загальні агрозаходи, які застосовуються до всіх лікарських рослин. Восени — це лущення стерні, оранка, якщо це трав'яні посіви — глибоке дискування.

«Ґрунт повинен бути вирівняний або культивований на глибину не менше 20 см. Досить часто господарства, що вирощують лікарські культури, зазнають збитків через посуху, адже рослини гинуть від нестачі вологи. Дуже важливий агрозахід при цьому — розпушування на глибину не менше 30-35 см, щоби максимально зруйнувати плужну підошву. Справа в тому, що коли фермери проводять оранку кілька років поспіль, то за нею й утворюється плужна підошва товщиною 3-5 см. Вона дуже тверда і спричиняє розрив ґрунтової вологи до верхнього шару ґрунту. Тож весною, коли немає дощу, рослина сходить і починає підсихати. Провівши глибоке розпушування хоча би з періодичністю раз на три роки, особливо в південних регіонах України, ефективність цього агрозаходу відчувається вже в перший рік», — зазначив фахівець.

Навесні — це суцільна культивація, яка дає змогу вирівняти ґрунт і знищити пророслі бур'яни. Обов'язковий агрозахід — закриття вологи боронами. Це руйнує ґрунтову кірку і залишає для рослини достатньо вологи в ґрунті. Потім передпосівна культивація, за необхідності можна вносити пестициди. О. Губаньов зазначає, що, якщо не йдеться про органічне вирощування, існують технології, які дозволяють це робити. Як правило, ґрунт перед посівом після культивації ще прикочується, щоб створити більш-менш тверде ложе.

Для озимого посіву, який зазвичай здійснюють у вересні, прикочування ґрунту обов'язкове.

Валеріана лікарська

Основні елементи вирощування. Осіння підготовка ґрунту: лущення стерні, внесення мінеральних добрив.

Оранка на глибину 22-25 см, 1-2 суцільні культивації ґрунту.

Весняна підготовка ґрунту (1-й рік вирощування): боронування ґрунту у 2 сліди, внесення гербіцидів, передпосівна культивація, прикочування ґрунту, посів, міжрядні обробки ґрунту (2-3), ручні прополки

(1-2).

2-й рік вирощування: вершкування рослин, міжрядні обробки ґрунту (2), ручні прополки (1-2)

Збирання кореневищ, мийка, сушіння, упаковка в тюки.

Параметри: норма висіву — 8 кг/га, глибина загортання насіння — 1,5-2 см, ширина міжрядь — 45 см врожайність коренів 15-30 ц/га.

Особливості вирощування валеріани. За класичною технологією, валеріану сіють або рано весною, або восени безпосередньо в ґрунт.

За словами доповідача, внесення мінеральних добрив краще все ж таки робити навесні. По-перше, через дорожнечу, по-друге, азотна група мінеральних добрив, як правило, провалюється вниз і коренева система рослини просто не може до них дістатися. Тому він рекомендує вносити мінімальні дози мінеральних добрив навесні, безпосередньо перед культивацією, що забезпечить ефективне живлення верхнього шару ґрунту. Якщо внести добрива навесні немає можливості, їх можна вносити як підживлення після отримання сходів разом із проведенням міжрядної обробки.

Попри те, що класична технологія описує насіннєвий посів, доповідач зазначає, що краще використовувати розсаду. Насіннєвий спосіб вирощування має свої недоліки. Це пролонгований і різний період проростання сходів валеріани (7-30 днів), що не дозволяє отримати дружні сходи. Крім того, за умови весняної посухи, валеріана може проростати під землею, але їй не вистачає вологи і з ґрунту вона не виходить. Втім, останню проблему вирішує зрошення. Також недолік насіннєвого способу висадки — відсутність у країні чистого, добре очищеного й однорідного насіння валеріани. При насіннєвому способі вирощування норма висіву становить 8 кг/га, при розсадному — 1,5-2 кг на гектар. Насіннєвий спосіб вирощування також характеризується тим, що корені можна отримувати лише на другий рік. Крім того, на другий рік рослина, як правило, зацвітає — потрібно проводити вершкування — зрізання верхньої частини з квітками, щоб енергія зростання не йшла на створення насіння.

Розсадний спосіб посіву валеріани більш витратний, що передбачає витрати на закупівлю касет, агроволокна, полив, торфосуміш. Посів на розсаду здійснюється в касети ранньою осінню, розсада зимує в касетах, які розташовані в коробах на відкритому ґрунті під агроволокном. «При цьому вона стовідсотково не вимерзає. Головне — слідкувати за тим, щоб рослини ввійшли в зиму в фазі 3-4 листочків, і забезпечити їхнє підживлення перед зимою», — зазначив доповідач. Насіння перед посівом обов'язково стимулювати, оскільки воно, зібране в липні, ще має період спокою і не проросте без додаткових заходів. Весною продовжують полив, підживлення, а посадку в ґрунт здійснюють у кінці квітня. Перевага розсадного способу — збирання врожаю в рік посадки в ґрунт, рослина не утворює квітконосів, вся енергія наземної маси йде в корені. Крім того, кожна рослина отримує оптимальну площу живлення, що неможливо забезпечити при насіннєвому способі посіву. Нормальна врожайність при розсадному висіві становить 2-3 т/га. Економіка вирощування валеріани наведена у табл. 1.

Таблиця 1. Економіка вирощування валеріани лікарської

Показники	Вартість, грн
Вартість валової продукції	300000
Усього затрат на 1 га	121525
Собівартість вирощування сировини, грн/кг	61
Чистий прибуток, грн	178475
Рентабельність	146%

Примітка: Урожайність коренів 2 т/га Ціна 1 кг сировини — 150 грн/кг

Ехінацея пурпурова

Як зазначив фахівець, ехінацея пурпурова є культурою, яка легша в вирощуванні, ніж валеріана. Це пояснюється тим, що до нас культуру було завезено порівняно недавно з Північної Америки — регіону з жорсткішими кліматичними умовами.

Основні елементи вирощування. Осіння підготовка ґрунту: лущення стерні, внесення мінеральних добрив, оранка на глибину 22-25 см, 1-2 суцільні культивації ґрунту.

Весняна підготовка ґрунту: (1-й рік вирощування) боронування ґрунту в 2 сліди, внесення гербіцидів, передпосівна культивація, прикочування ґрунту, посів, міжрядні обробки ґрунту (2-3), ручні прополки (1-2).

2-й рік вирощування: міжрядні обробки ґрунту (2), ручні прополки (1-2), збирання трави. Збирання коріння, мийка, сушіння, пакування в тюки.

Параметри: норма висіву 10 кг/га, глибина загортання насіння — 2-3 см, ширина міжрядь — 45 см врожайність трави 50-60 ц/га, врожайність коріння — 15 ц/га

Особливості вирощування ехінацеї. Олександр Губаньов також підкреслив, що сировину ехінацеї (корені), як правило, збирають на другий рік вегетації. У перший рік врожайність рослини невелика — максимум 5-7 ц/га кореня.

«Але головне полягає в тому, що коріння однорічної ехінацеї за своєю структурою досить тонке і при збиранні його залишається дуже багато в ґрунті. На другий рік вегетації збираємо вже два врожаї. Перший з них — це трава в фазі масового цвітіння, а в осінній період збираємо — сам корінь», — зазначив він.

Траву у фазі масового цвітіння зрізують на рівні 10-15 см від землі, бо нижче йдуть самі стебла і якість сировини різко падає. На осінь, кінець вересня — початок жовтня, залишки трави скошують вже під землю і тоді викопують корені. Автоматизація цього процесу може бути досягнута картоплекопачем. Мийку невеликих обсягів проводять безпосередньо в транспортуючих причепах зі шлангів. Після миття при сушінні важливо не залишати корені на сонці, адже вони набувають неприємного чорного кольору. І хоча на якість сировини це не впливає, втрачається привабливість для покупця. 

Рентабельність. Рентабельність бізнесу при вирощуванні ехінацеї пурпурової досягає 210%. При цьому з одного гектара можна отримати понад 170 тис. грн чистого прибутку при інвестиціях у вирощування на рівні 85 тис. грн/га.

Фахівець також підкреслив, що попит на ехінацею різко підвищився через світову пандемію коронавірусу, адже ця рослина є імуномодулятором при різних захворюваннях.

«На цьому тлі ціна на ехінацею підвищилася вдвічі. Якщо минулого року за 1 кг трави можна було отримати 20-25 грн, то сьогодні ціна становить 40 грн/кг. Ціна кореня на нині складає близько 120 грн/кг ($4,31)», — сказав агроном (див. табл. 2).

Фахівець зазначив, що при правильному дотриманні всіх необхідних заходів, з 1 га можливо отримати 15 ц сухого кореня і близько 35 ц — сухої трави.

Стосовно сортів ехінацеї, то О. Губаньов особливо виділив сорт Принцеса, який був завезений в Україну з Німеччини і на сьогодні не перезапилюється з іншими сортами.

«Втім, якщо говорити про врожайність ехінацеї пурпурової, то вона більше залежить не від сорту, а від культури землеробства — добрив, технології посіву та обробітку ґрунту. Це основні параметри успіху в цьому бізнесі», — підкреслив фахівець.

Таблиця 2. Економіка вирощування ехінацеї пурпурової

Показники	Вартість, грн
Вартість валової продукції	120000+130000=250000
Усього затрат на 1 га	85000
Собівартість вирощування сировини, грн/кг	60 (коріння)
Чистий прибуток, грн	72283 (коріння), 100000(трава)
Рентабельність	210%

Примітка: Ціна 1 кг сировини —120 грн/кг, трави — 40 грн/кг